Ухвала

від 22.05.2024 по справі 910/16111/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16111/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Привалов А.І.)

від 21.12.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.)

від 02.04.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні програми"

про розірвання договору, повернення частки та визначення частки учасника в статутному капіталі.

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, продавець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, покупець) про розірвання договору, повернення частки та визначення частки учасника в статутному капіталі.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні інженерні мережі" від 14.11.2022 не провів у встановлений договором строк розрахунки за придбану частку, що є підставою для розірвання вказаного договору та відновлення позивача, як учасника ТОВ "Сучасні інженерні мережі".

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 сплатив на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 334,00 грн, що становить 33,34% статутного капіталу ТОВ "Інженерні програми" (сплатив продавцю вартість частки); позивач передав у власність відповідача належну йому частку у статутному капіталі Товариства, що підтверджується актом приймання-передачі часток в статутному капіталі Товариства від 14.11.2022, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за реєстровими №1460-1462.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що обраний продавцем спосіб захисту як розірвання договору, що вже виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар і здійснив відповідну оплату, не відповідає суті порушення договору купівлі-продажу, що полягає в несплаті повної вартості придбаного товару, обраний позивачем спосіб захисту не направлений на відновлення порушеного права і позовна вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню, оскільки є неналежним способом захисту.

6. 06.05.2024 позивач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

11. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник визначив підставою касаційного оскарження судових рішень наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

12. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми, зокрема:

- статті 651, частини четвертої статті 694 Цивільного кодексу України, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19;

- підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.07.2021 у справі № 925/1126/19, від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 03.11.2021 у справі № 903/199/20, від 07.12.2021 у справі № 908/3564/19.

13. Водночас у касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду щодо сплати частки на момент укладення договору, оскільки зазначає, що це не підтверджене жодними доказами, а також не доводиться пунктом 1.4.1 договору, так як в цьому пункті мова йде не про оплату вартості часток покупцем продавцям, а про сплату продавцями своїх часток статутного капіталу Товариства відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські товариства", в редакції, що діяла на дату створення Товариства. Скаржник зазначає, що підтверджуючим документом є акт приймання-передачі часток. Однак в цій частині касаційна скарга не містить визначеної підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.

14. Верховний Суд звертає увагу, що у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої цієї статті. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.

15. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

16. При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

17. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

18. При цьому, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

19. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

20. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

21. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 287, 288, пунктами 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 910/16111/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пункті 13 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова