Ухвала

від 22.05.2024 по справі 910/13350/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/13350/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Проскурів"

до Міністерства юстиції України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Публічного акціонерного товариства "Проскурів", 2) державного реєстратора Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області Дидюка В. І.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Агрофірми "Проскурів",

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/13350/22. Вказана касаційна скарга була надіслана 27.03.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Крім того, 18.04.2024 від Міністерства юстиції України до Верховного Суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів касаційної скарги платіжної інструкції від 09.02.2024 № 413. Вказане клопотання було надіслано 17.04.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/13350/22 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження; було надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 07.05.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

Згідно з довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду ухвалу Верховного Суду від 22.04.2024 Міністерство юстиції України отримало через підсистему "Електронний суд" 22.04.2024 о 17:03 год. Повідомлення про доставлення копії цієї ухвали до електронного кабінету скаржника отримано Судом 22.04.0224 о 17:18 год., а тому з урахуванням абзацу 2 пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України останнім днем для усунення недоліків було 03.05.2024.

02.05.2024 до Верховного Суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/13350/22. Вказане клопотання було надіслано 01.05.2024 засобами поштового зв`язку на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.04.2024.

Розглянувши клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про визнання неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 зазначеного Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України останнім днем оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 було 29.01.2024.

Проте касаційна скарга була подана 27.03.2024, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Міністерство юстиції України зазначає, що воно є державною установою, тому для оплати судового збору їй потрібен певний час у зв`язку з необхідністю погодження з керівником установи, підготовки платіжного доручення та направлення подання про сплату судового збору. Скаржник зазначає, що він був позбавлений можливості у встановлений процесуальним законодавством строк вчасно подати до Суду докази про сплату судового збору. Також скаржник зазначає, що у зв`язку з надмірним навантаженням, плинністю кадрів та недостатньою кількістю працівників, щодо яких здійснюється розподіл справ, Міністерство юстиції України було позбавлено можливості своєчасно подати вказану касаційну скаргу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (від 03.04.2008 № 3236/03) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Верховний Суд зазначає, що обставини, викладені у клопотанні Міністерства юстиції України про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, не є причинами, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення з касаційною скаргою.

Посилання скаржника на те, що пропуск строку на касаційне оскарження пов`язаний із тривалістю процедури сплати державною установою судового збору за подання касаційної скарги спростовується самим платіжним документом, поданим як доказ сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги, який датовано 09.02.2024. Датою виконання на вказаному платіжному документі вказано 10.02.2024. Тобто 10.02.2024 вже було сплачено судовий збір за подання вказаної касаційної скарги, проте касаційну скаргу було подано 27.03.2024. Тому наведені посилання скаржника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження є безпідставними. Крім того, посилання скаржника на надмірне навантаження, плинність кадрів та недостатню кількість працівників, щодо яких здійснюється розподіл справ, свідчать про суб`єктивний характер причин пропуску строку на касаційне оскарження та не ґрунтуються на обставинах, які є непереборними та мають об`єктивний характер.

Таким чином, об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення Міністерства юстиції України обставин, пов`язаних із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання касаційної скарги, у клопотанні про поновлення строку не наведено.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не зазначено та не надано доказів того, що скаржник не мав можливості раніше звернутися з касаційною скаргою.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об`єктивно непереборними, і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Поновлення строку на касаційне оскарження за наведених обставин не буде виправданим, оскільки пропуск такого строку безпосередньо залежав від суб`єктивної волі скаржника. Таке поновлення свідчило би про порушення принципу правової визначеності.

Пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/13350/22 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/13350/22.

2. Матеріали касаційної скарги та оригінали доданих до неї документів, у тому числі платіжну інструкцію від 09.02.2024 № 413 про сплату судового збору на суму 3028,00 грн, повернути Міністерству юстиції України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак