Ухвала

від 22.05.2024 по справі 990/118/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

справа №990/118/24

адміністративне провадження №Зі/990/57/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гончарової І.А.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8 ОСОБА_9 від участі у розгляді справи № 990/118/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності,

УСТАНОВИВ:

11.04.2024 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо невиконання абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», абзацу другого пункту 13.26, пункту 13.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, якими передбачено повідомити ОСОБА_1 про наявність проєкту висновку після його підготовки членом ВРП - Г.Усиком та направлення копії проєкту висновку до електронного кабінету або електронної пошти ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії ВРП відносно порушення норми частин другої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо незастосування висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021, викладеного в адміністративній справі № 822/1309/17, під час підготовки висновку від 12.02.2024; визнати недійсним висновок ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2/; зобов`язати ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, зазначивши інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_1

- визнати недійсним висновок ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 щодо підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданою в.о. голови суду судді В.Гончаруку;

- зобов`язати ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, шляхом видалення інформації відносно посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданою в.о. голови суду судді В.Гончаруку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_10., ОСОБА_8., ОСОБА_9

Ухвалою від 02.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправною бездіяльності.

15.05.2024 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про відвід від участі у розгляді адміністративної справи № 990/118/24 суддів Касаційного адміністративного суду ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8 ОСОБА_9

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначає, що колегією суддів у складі ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9 до початку розгляду справи по суті застосовано відносно позивача надмірний формалізм та, окрім того, встановлено перешкоди у доступі до правосуддя шляхом протиправного вимагання доказів, які не передбачені у даній категорії справ, що викликає у позивача обґрунтовані сумніви в наявності упередженості та необ`єктивності суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8 ОСОБА_9 Також позивач вказує, що суддя ОСОБА_6. є рідною сестрою члена ВРП - ОСОБА_3 , яка безпосередньо приймала участь у голосуванні за свавільний висновок від 12.02.2024, що суперечив позиції Великої Падати Верховного Суду та підірвав авторитет ВРП під час дисциплінарної справи № К-115/7-23, провадження № 97190, яка є предметом розгляду даної справи, а також інформації із ЗМІ щодо стрімкого кар`єрного зросту ОСОБА_4 , якого вона досягла, завдячуючи своєму батьку та сестрі, які у ЗМІ значаться «ІНФОРМАЦІЯ_3». Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 не довіряє суддям ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_8., ОСОБА_9, з огляду на що завідомо майбутнє рішення у справі у будь-якому випадку позивачем ставиться під сумнів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає за необхідне заявити відвід вказаним суддям з підстав наявності сумнівів у їх безсторонності.

Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8 ОСОБА_9 від участі у розгляді справи № 990/118/24 та передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі № 990/118/24 передано для вирішення судді Гончаровій І.А.

Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів у справі № 990/118/24, Верховний Суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на таке.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Так, у рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», від 10.06.1996, пункт 38).

Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При розгляді заяви не встановлено будь-яких вищенаведених обставин, а доводи заяви та міркування, зазначені у ній зводяться до припущень заявника та не доводять наявності обставин, які викликали б сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8 ОСОБА_9 при розгляді справи № 990/118/24.

Будь-яких об`єктивних посилань, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість вказаних суддів у результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у їх неупередженості, з матеріалів позовної заяви та заяви про відвід не вбачається.

Посилання заявника на те, що суддя ОСОБА_6. є рідною сестрою члена ВРП ОСОБА_3., яка безпосередньо приймала участь у голосуванні за висновок Вищої ради правосуддя від 12.02.2024, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказаний висновок підписаний одноособово членом ВРП Г. Усиком. Інші доводи позивача щодо судді Верховного Суду ОСОБА_4. ґрунтуються на її суб`єктивних судженнях щодо родинних зв`язків судді та фактично побудовані на інформації зі ЗМІ.

Верховний Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Інші доводи, наведені в заяві про відвід суддів, фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправною бездіяльності ВРП, провадження в якій в подальшому було відкрите згідно з ухвалою Верховного Суду від 02.05.2024, що не може бути підставою для відводу судді у розумінні положень частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи, якими позивач обґрунтовує заяву про відвід суддів, не доводять необ`єктивності чи упередженості суддів під час розгляду цієї справи.

Проаналізувавши доводи, наведені у заяві про відвід суддів ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8 ОСОБА_9, Верховний Суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доводів та доказів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності вказаних суддів.

З огляду на наведене вважаю, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів: ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8 ОСОБА_9 від розгляду справи № 990/118/24 слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8 ОСОБА_9 від участі у розгляді справи № 990/118/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

І.А. Гончарова,

Суддя Верховного Суду