Постанова

від 22.05.2024 по справі 212/10837/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3682/24 Справа № 212/10837/23 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Остапенко В.О.,

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка при виконанні трудових обов`язків,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, та Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року,

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін А.С., звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка при виконанні трудових обов`язків,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її чоловік ОСОБА_2 працював на ПрАТ «ЦГЗК» на посаді помічника машиніста екскаватора.

28 липня 2023 року о 16 год 00 хв під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_2 помер. Згідно з Актом спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії вищевказаної події, відбулося ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою. Основною причиною настання нещасного випадку визначено невиконання посадових обов`язків. Позивачка зазначила, що внаслідок смерті чоловіка через нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнає у зв`язку зі смертю близької людини. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Позивачу порушено її нормальний спосіб життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту. Втрата чоловіка призвела до сильного душевного болю та глибоких моральних страждань, нервового потрясіння, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу та психологічному дискомфорті.

У зв`язку з зазначеним, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 600 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка при виконанні трудових обов`язків без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 280 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 2800 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін А.С., просить змінити рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, та збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки розмір морального відшкодування стягнутий оскаржуваним рішенням значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки, яка втратила чоловіка, не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. Втрата чоловіка призвела до сильного душевного болю та глибоких моральних страждань, нервового потрясіння, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу та психологічному дискомфорті. Смертю чоловіка позивачці завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 600 000 гривень та вважає зазначений розмір моральної шкоди таким, що відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості та буде еквівалентним моральним стражданням, завданим їй смертю чоловіка.

Відповідач ПрАТ «ЦГЗК» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволені позовних вимог позивача. У разі, якщо апеляційний суд прийде до висновків про залишення рішення без змін, просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 100 000 гривень з утриманням із суми моральної шкоди податків та інших обов`язкових платежів.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні спору суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідно до п. 8 Акту встановлено, що нещасний випадок стався також з вини самого загиблого, який порушив вимоги інструкції з охорони праці. Вважає, що стягнення в якості відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «ЦГЗК» 280 000 гривень є необґрунтованим та суттєво завищеним.

Також посилається, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб із зазначеної суми. Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року внесені зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. З огляду на вказане, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме до спірних правовідносин не застосовано п. «а» п.п 164,2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін А.С. підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ «ЦГЗК» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 лютого 1994 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , відповідний актовий запис за №106.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №975.

Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28 липня 2023 року о 16 год 00 хв в ПрАТ «ЦГЗК» від 07 листопада 2023 року (форми Н-1/П), затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В.О. 10 листопада 2023 року, встановлено, що 28 липня 2023 року о 16 год 00 хв на підприємстві відповідача - ПрАТ «ЦГЗК» з машиністом екскаватора (у кар`єрі) 6 розрядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стався нещасний випадок.

У п. 5 Акту вказано вид події: ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, та причини події визначені як основна: організаційна - невиконання посадових обов`язків (порушено: п. 2.10 глави 2 розділу IV «Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом», затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 18.03.2010 №61) та супутні: - організаційна - невиконання посадових обов`язків (порушено: - п.п. 2.2.1.4, 2.2.1.11, 2.2.3.5 розділу 2 «Посадової інструкції майстра гірничого (у кар`єрі) виробничої екскаваторної дільниці №4 Петрівського кар`єру», затвердженої директором з виробництва та планування ПрАТ «ЦГЗК» 29.12.2021; - п.п. 2.1.1, 2.2.2.2, 2.2.3.1 розділу 2 «Посадової інструкції енергетика дільниці (у кар`єрі) виробничої екскаваторної дільниці №4 Петрівського кар`єру, затвердженої директором з інжинірингу ПрАТ «ЦГЗК» 01.04.2021; - 2.1.1, 2.2.2.2, 2.2.3.2 розділу 2 «Посадової інструкції енергетика дільниці (у кар`єрі) виробничої екскаваторної дільниці №4 Петрівського кар`єру», затвердженої директором з інжинірингу ПрАТ «ЦГЗК» 01.04.2021; - п.п. 2.1.8, 2.5.2 розділу 2 «Посадової інструкції начальника дільниці (у кар`єрі) виробничої екскаваторної дільниці №4 Петрівського кар`єру», затвердженої директором виробництва та планування ПрАТ «ЦГЗК» 27.12.2019; - п.п. 2.1.1 розділу 2 «Посадової інструкції головного енергетика загальнокар`єрного Петрівського кар`єру», затвердженої директором з інжинірингу ПрАТ «ЦГЗК» 27 лютого 2019 року), - організаційна - невиконання вимог інструкцій з охорони праці (порушено: - п. 1.10.3, 1.16 розділу 1 та п.п. 3.8, 3.53.5.5 розділу 3 «Інструкції з охорони праці №07-03-10 для машиніста екскаватора Петрівського кар`єру ПрАТ «ЦГЗК», затвердженої наказом ПрАТ «ЦГЗК» від 18 лютого 2021 року №191.

Комісія зі спеціального розслідування прийшла до висновку, що нещасний випадок з машиністом екскаватора (у кар`єрі) 6 розряду виробничо екскаваторної дільниці №4 Петрівського кар`єру ПрАТ «ЦГЗК» ОСОБА_2 визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом (п. 7 Акту).

Особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці та гігієни праці визнано, зокрема, машиніст екскаватора (у кар`єрі) 6 розряду виробничої екскаваторної дільниці №4 Петрівського кар`єру ПрАТ «ЦГЗК» ОСОБА_2 , який порушив п.п. 1.10.3, 1.16 розділу 1 та п.п. 3.8, 3.53.5.5 розділу 3 «Інструкції з охорони праці №07-03-10 для машиніста екскаватора Петрівського кар`єру ПРАТ «ЦГЗК», затвердженої наказом ПРАТ «ЦГЗК» від 18 лютого 2021 року №191 (п. 8 Акту).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_4 , стався під час його роботи на ПрАТ «ЦГЗК», тому її дружині ОСОБА_1 має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі ст. 1167, 1168 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на користь позивача ОСОБА_4 моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Вказані підстави відповідальності ПрАТ «ЦГЗК» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 , судом встановлені в повному обсязі.

Так, відповідно п. 7 Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 28 липня 2023 року комісія із спеціального розслідування нещасного випадку, оглянувши місце нещасного випадку, ознайомившись з пояснювальними записками, опитавши свідків та причетних осіб, ознайомившись із наданою документацією, матеріалами розслідування, взявши до уваги висновок експерта № 260 від 29 серпня 2023 року комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» прийшла до висновку, що нещасний випадок з машиністом екскаватора (у кар`єрі) 6 розряду виробничо екскаваторної дільниці № 4 Петрівського кар`єру ПРАТ «ЦГЗК» ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-1/П.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Позивач ОСОБА_1 у зв`язку із втратою чоловіка переживає душевні та психологічні страждання, позбавлена можливості спілкування з рідною людиною та отримувати від неї піклування, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків позивача та докладання її боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві, оскільки вина підприємства у нещасному випадку зі смертельним наслідком, що стався з працівником підприємства відповідача ОСОБА_2 , встановлена належними та допустимими доказами.

Визначаючи розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті в сумі 280 000 гривень, суд першої інстанції виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його дружина відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Вона втратила близьку людину, опору в житті, і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди в грошовому еквіваленті складає 280 000 гривень, що відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.

Так, встановлено, що внаслідок нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, позивач втратила близьку людину та залишилася без її турботи і піклування. Втрата чоловіка призвела до сильного душевного болю та глибоких моральних страждань, нервового потрясіння, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу та психологічного дискомфорті.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції позивачу розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у її ситуації.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів апеляційного суду, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок смерті чоловіка, спричиненої нещасним випадком пов`язаним з виробництвом на підприємстві відповідача, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни у житті позивача, вважає за необхідне, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 280 000 гривень до 450 000 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що є розумним, виваженим і справедливим у її ситуації, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права - положень Податкового кодексу України в частині зазначення в оскаржуваному рішенні про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).

Підпункт14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею18та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

21 червня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000 гривень кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів. Оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь кожного з позивачів по 100 000 гривень відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

У справі № 599/645/21 АТ «Українська залізниця» посилалося, в тому числі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі №599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому Верховний Суд виснував, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина.

Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

За таких обставин, правові підстави для зміни формулювання висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 800 гривень до 4 500 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача ПРАТ «ЦГЗК» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 2 550,24 гривень за подання позивачем апеляційної скарги з урахуванням оспорюваної суми та пропорційно задоволених вимог.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 280 000 гривень до 450000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 2 800 гривень до 4 500 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір в розмірі 2 025 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста