Постанова

від 23.05.2024 по справі 331/3681/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.05.2024 Справа № 331/3681/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 331/3681/21 Головуючий у1інстанції: Скользнєва Н.Г.

№ 22-ц/807/1093/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

розглянув впорядку спрощеногописьмового провадженнябез викликуучасників справицивільну справузаапеляційноюскаргою ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Двері Фадо», про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «Двері Фадо» про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та відповідачем 20 листопада 2020 року було укладено договір побутового підряду, який включав в себе виготовлення, поставку та встановлення продукції. Предметом даного договору були чотири міжкімнатні двері, які відповідач зобов`язався виготовити та передати у її власність, а позивачка зобов`язалася прийняти та оплатити отриману продукцію. Зі свого боку, позивачкою було повністю виконано свої зобов`язання за вказаною угодою, зокрема сплачено повну вартість продукції та її монтажу у загальній сумі 48 950,00 грн., та забезпечено режим повного сприяння для доставки і монтажу продукції представниками відповідача. Але, після виявлення істотних недоліків, як у самій продукції, так і грубих порушень технології монтажу, відповідач, як на думку позивачки, протиправно відмовив їй у поверненні сплачених нею за договором коштів, демонтажі та забиранні назад неякісної продукції та її упаковки.

Ці обставини і бездіяльність з боку відповідача, в своїй сукупності, потягли за собою психологічний дискомфорт і моральні переживання, душевні страждання з її боку та члені її родини ( чоловіка та малолітньої доньки), які погіршили гармонійні адаптовані умови їхньої життєдіяльності і появу негативних психоемоційних почуттів, призвели до порушення її душевної рівноваги, що мало місце майже півроку, вимагало від неї додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль, у тому числі для відновлення своїх прав в позасудовому і судовому порядку.

Виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з відповідача на свою користь суму завданої моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. та судові витрати, у тому числі витрати на професійну правову допомогу адвоката.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що акт прийому-передачі матеріальних цінностей №КР-0000002 від 4.01.2021 р. має явні ознаки штучно створеного доказу. Таким чином, з боку відповідача не надано жодного допустимого доказу на підтвердження поставки та приймання по кількості та якості чотирьох дверних блоків «Fado». Апелянт вважає, що суд дійшов помилкових висновків про те, що між нею та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товару, а не побутового підряду, а також те, що поставлений відповідачем товар не містив істотних недоліків, і що з боку відповідача не порушено прав позивачки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів апелянта, посилаючись на те, що посилання апелянта на відсутність факту поставки товару спростовується суттю заявлених вимог та наявними в справі матеріалами. При цьому, жодних доказів того, що сторонами було узгоджено здійснення відповідачем робіт по монтажу дверей не надано протягом розгляду справи. Факт пред`явлення претензій в подальшому від позивачки підтверджує факт отримання нею дверей та стосувалися якості саме монтажу та заводських недоліків.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно допункту першого частини першої статті374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно достатті 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, який здійснює роздрібну торгівлю меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах ( основний) ; оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібною торгівлею залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібною торгівлею килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах; роздрібною торгівлею іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; вантажним автомобільним транспортом; наданням в орендуй експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах ; оптову торгівлю фармацевтичними товарами,о підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців громадських формувань ( а.с.66,т.1).

Свою діяльність ФОП ОСОБА_3 здійснює в приміщенні магазину «Мойдодир» за адресою : АДРЕСА_1 .

20 листопада 2020 року у магазині « Мойдодир» ОСОБА_1 та менеджером ОСОБА_4 було складено і підписано Сертифікацію на виготовлення і поставку чотирьох міжкімнатних дверей виробництва ТОВ « Двері Фадо» колекції « Плато 1301» з матеріалу МДФ, пофарбованого у обраний позивачкою колір та необхідну фурнітуру ( лиштву, завіси, тощо).

Ціну замовлення було визначено сторонами у сумі 43 400,00 гривень, що відображено у вказаній Сертифікації.

Після підписання Сертифікації позивачкою було внесено передоплату в розмірі 35 000, 00 гривень, про що свідчить прибутковий касовий ордер від 20 листопада 2020 року № 37254 ФОП ОСОБА_3 , а також на Специфікації було проставлено штамп « сплачено» і вписано суму « 35 000 грн.» та позначено борг « 8 400 грн.» ( а.с.25,т.1).

29 грудня 2020 року менеджер магазину « Мойдодир» ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку повідомила позивачку, що 30 грудня 2020 року вони планують отримати замовлені нею двері та за домовленістю доставити двері їй додому.

4 січня 2021 року чоловік позички ОСОБА_5 сплатив на рахунок відповідача залишок суми по Специфікації у розмірі 8 400,00 грн. та суму за послугу доставки дверей у квартиру позивачки на 9-тй поверх у розмірі 550,00 грн.

4 січня 2021 року двері в упаковці були доставлені позивачці у її квартиру.

Специфікацією ( а.с.25,т.1) підтверджується та обставина, що сторони по справі уклали договір купівлі-продажу, за яким відповідач продав, а позивачка купила у нього чотири міжкімнатні двері ( для ванної, дитячої, спальні та душової) виробництва фірми « Фадо» колекції « Плато 1301тз матеріалу МДФ та фурнітуру до дверей.

5-6 січня монтажники здійснили установку всіх чотирьох вищевказаних дверей у квартирі позивачки, після чого 6 січня 2021 року ОСОБА_1 розрахувалася з ними за роботу шляхом передачі 5 000,00 грн. готівкою.

7 січня 2021 року чоловік позивачки ОСОБА_5 оглянув результат виконаних робіт з встановлення дверей і виявив ряд недоліків, а саме: двері були неналежної якості, а робота з їх вставлення і монтажу виконана вкрай неякісно.

8 січня 2021 року ОСОБА_1 була підготовлена претензія, яка отримана робітником магазину « Мойдодир» ОСОБА_6 ( а.с.27,т.1).

З посиланнями на неналежну якість та невідповідність заявленим технічним параметрам замовлених нею чотирьох дверей, проведення неякісного монтажу дверей, позивачка просила здійснити повернення дверей продавцю, а грошей у розмірі 43 400,00 грн. покупцю, а також повернення грошей у розмірі 5 000,00 грн., сплачених нею за монтаж дверей ( а.с.27,т.1).

19 січня 2021 року, за результатами розгляду претензії, ФОП ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 , за наявності вад фарбування дверей ( заводський брак), здійснити обмін дверей при наявності цілісності упаковки товару. Крім того, повідомив про те, що він не несе відповідальності за будь-які пошкодження товару під час монтажу або безпосередньо за неякісний монтаж, оскільки особи, які виконують роботи з монтажу не є працівниками ФОП ОСОБА_3 , будь-яких відносин між ними та ФОП ОСОБА_3 не має ( а.с.29,т.1).

Після отримання відповіді ФОП ОСОБА_3 спілкування між сторонами припинилося.

Надалі, ОСОБА_1 звернулася за правовою допомогою до адвоката, яким 17 травня 2021 року було ініційовано проведення експертного дослідження у Запорізькому НДЕКЦ МВС України.

Перед експерт були поставлені такі питання :

1.Чи відповідають показникам якості ( споживчим властивостям) рні вироби чотири блок міжкімнатних дверей, що виготовлені на виконання Специфікації б/н від 20 листопада 2020 року магазину « Мойдодир» і встановлені у квартирі АДРЕСА_2 ,ДСТУ Б В.2.6-99:2009, зазначеному у Специфікації від 20 листопада 2020 року ?

2.Які дефекти мають чотири блоки міжкімнатних дверей станом на момент проведення експертного дослідження ?

Згідно з висновком експертного дослідження Запорізького НДЕКЦ МВС України № ЕД-19/108-21/6149-ТВ

1. Чотири блоки міжкімнатних дверей, що виготовлені на виконання Специфікації магазину «Мойдодир» і встановлені у квартирі АДРЕСА_2 , не відповідають показникам якості згідно ДСТУ Б В.2.6-99:2009, а саме:

- міжкімнатний дверний блок спальні не відповідає ДСТУ Б В.2.6-99:2009 в п. п. 5.2.6 та 5.4.10;

- міжкімнатний дверний блок дитячої кімнати не відповідає ДСТУ Б В.2.6- 99:2009 в п. п. 5.2.6 та 5.4.10;

- міжкімнатний дверний блок душової кімнати не відповідає ДСТУ Б В.2.6- 99:2009 в п. п. 5.2.6 та 5.4.10;

- міжкімнатний дверний блок санвузла не відповідає ДСТУ Б В.2.6-99:2009 в п. п. 5.2.6 та 5.4.10.

Детально зазначено на сторінках 31- 34 висновку експертного дослідження.

2. Чотири блоки міжкімнатних дверей станом на момент проведення експертного дослідження, а саме, 24.05.2021, мають дефекти:

- міжкімнатний дверний блок спальні має дефекти: пропуски фарбування лиштви розміром 1,0 х 1,5 см, ущільнювач по кутах зрізаний нерівно, зазори в кутових і T-подібних з`єднаннях дверного блоку місцями перевищують 0,2 мм, щілина верхньої горизонтальної планки лиштви перевищує 0,2 мм, щілина верхнього T-подібного з`єднання лиштви та раковина бокової планки лиштви розміром 2 х 2 мм зашпакльовані нерівномірно, на вертикальній планці лиштви наявна подряпина 1,5 см, зріз добірних планок нерівний, із зазубринами, пляма від монтажної піни, забруднення силіконом та відсутність фарбування верхніх зрізів вертикальних планок лиштви;

- міжкімнатний дверний блок дитячої кімнати має дефекти: ущільнювач по кутах зрізаний нерівно, зазори в кутових і T-подібних з`єднаннях дверного блоку місцями перевищують 0,2 мм, подряпина лиштви розміром 1,5 см, зріз добірних планок, короба та верхньої вертикальної планки лиштви нерівний, із зазубринами, забруднення силіконом та відсутність фарбування верхніх зрізів вертикальних планок лиштви, на дверному полотні під фарбою проглядаються малопомітні штрихи, схожі на сліди від олівця. Двері дитячої кімнати щільно не закриваються;

- міжкімнатний дверний блок душової кімнати має дефекти: ущільнювач по кутах зрізаний нерівно, зазори в кутових і T-подібних з`єднаннях дверного блоку місцями перевищують 0,2 мм, щілина верхнього T-подібного з`єднання лиштви зашпакльована нерівномірно, на видимій стороні лиштви наявна невелика подряпина, зріз добірних планок та верхньої вертикальної планки лиштви нерівний, із зазубринами, забруднення силіконом та відсутність фарбування верхніх зрізів вертикальних планок лиштви;

- міжкімнатний дверний блок санвузла має дефекти: ущільнювач по кутах зрізаний нерівно, зазори в кутових і T-подібних з`єднаннях дверного блоку місцями перевищують 0,2 мм, зріз добірних планок нерівний, із зазубринами, забруднення силіконом та відсутність фарбування верхніх зрізів вертикальних планок лиштви.

Детально зазначено на сторінках 4-30 висновку експертного дослідження (.с.41-58,т.1).

В ході досудової підготовки адвокатом 20 квітня 2021 року було направлено адвокатський запит до ТОВ « Двері Фадо», яке було виробником неякісної продукції. Після отримання запиту керівництво ТОВ « Двері Фадо» запропонувало позивачці усунути недоліки, що були пов`язані із неякісною продукцією та її монтажем, за власний рахунок.

Протягом періоду з 9 червня по 23 червня 2021 року ТОВ « Двері Фадо» забезпечило демонтаж, заміну і нове встановлення нових деталей всіх чотирьох міжкімнатних блоків у квартирі ОСОБА_1 . За результатами цих робіт позивачкою було підписано акт усунення недоліків товару за замовленням № 20/11/2040, на якому вона вчинила запис про те, що претензій до компанії « Двері Фадо» не має.

Отже, в суді встановлено, що виробник дверей, які мали дефекти, після звернення до нього позивачки в особі адвоката, добровільно усунув недоліки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 з вимогами матеріального характеру до учасників справи не зверталася.

Підставою для звернення до суду з цим позовом, як на думку позивачки, є протиправна відмова ФОП ОСОБА_3 у поверненні їй сплачених за договором коштів , витрачених нею на неякісну продукцію, демонтажі та забиранні неякісної продукції та її упаковки. Бездіяльність з боку відповідача потягла за собою спричинення відповідачці моральної шкоди, яку вона оцінює у 20 000,00 грн.

Вищевказаним експертним дослідженням встановлено, що позивачці відповідачем було передана неналежної якості продукція, виробником якої є ТОВ « Двері Фадо».

Неналежна якість продукції передбачає наявність у ній недоліків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду доказів, які б давали підстави вважати, що між сторонами по справі після укладення договору купівлі-продажу було укладено договір побутового підряду на встановлення у її помешканні дверей. Доказів того, що особи, які проводили у помешканні позивачки монтажні роботи з установки дверей, перебувають у трудових відносинах з відповідачем, суду не надано. Крім того, в суді встановлено, що відповідач як підприємець таких послуг населенню не надає.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Законодавець у статті 8 Закону України « Про захист прав споживачів» ( далі Закон № 12023-ХІ) розмежував товари неналежної якості на такі категорії :

- товари, що мають недоліки ;

- товари, що мають істотні недоліки;

- фальсифіковані товари.

Відповідно до визначення термінів у ст. 1 Закону № 12023-ХІ недолік це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником ( виконавцем, продавцем).

Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1)відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2)вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Отже, до істотних порушень вимог щодо якості товару відносяться : недоліки, які не можна усунути (невиправні недоліки); недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які економічно невигідно); недоліки, які виявляються неодноразово чи з`являються знову після їх усунення (повторні недоліки).

Як вірно вказав суд першої інстанції, аналіз зазначених положень закону у сукупності із встановленими експертним дослідженням недоліків придбаного позивачкою товару, вказує на відсутність такої ознаки як істотність недоліку товару, а саме відсутність невиправних недоліків; недоліків, які економічно усувати невигідно; повторних недоліків.

Крім того, з претензії позивачки, адресованої 8 січня 2021 року відповідачу, вбачається, що ОСОБА_1 , як покупець, вимагала у ФОП ОСОБА_3 , як продавця, повернення сплаченої за товар грошової суми в порядку п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України (істотне порушення вимог щодо якості товару), що є в даній конкретній ситуації помилковим.

При виявленні недоліків товару позивачка мала право у відповідності до вимог ч. 1 ст. 678 ЦК України вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Листом від 19 січня 2021 року відповідач на претензію позивачки запропонував їй здійснити обмін неякісного товару на якісний (при наявності вад фарбування дверей).

Суд першої інстанції правильно виснував, що на вказану пропозицію, яка відповідала вимогам закону, позивачка відповіді не надала, а згодом звернулася безпосередньо до виробника придбаного нею неякісного товару, який у добровільному порядку, за власний рахунок, усунув недоліки товару.

На підставі встановлених та проаналізованих обставин у сукупності з наведеними нормами матеріального права, суд обґрунтовано виходив з відсутності у діях відповідача продавця товару, ознак неправомірної бездіяльності відносно позивачки покупця товару.

Також в обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на ту обставину, що одночасно з укладенням договору купівлі-продажу між сторонами по справі в усному порядку була досягнута угода, що роботи по монтажу та встановленню дверей в помешканні позивачки здійснює відповідач; вважала, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором побутового підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно зі ст..866 ЦК України, договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б безсумнівно свідчили, що між сторонами по справі після укладення договору купівлі-продажу було укладено договір побутового підряду на встановлення у її помешканні дверей.

Суд правильно виходив з того, що сам по собі факт того, що менеджери магазину «Мойдодир» на прохання позивачки порадили їй людей, які б взялись за встановлення дверей у її квартирі, не свідчить про взяті на себе відповідачем зобов`язання підрядчика, оскільки ані він особисто, ані його наймані працівники, замовлень від позивачки не приймали, робіт з установки дверей не виконували, домовленості про оплату робіт не проводили, грошових коштів за проведені роботи не отримували.

Доказів того, що особи, які проводили у помешканні позивачки монтажні роботи з установки дверей, перебувають у трудових відносинах з відповідачем, суду не надано. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач як підприємець таких послуг населенню не надає.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Таким чином, з урахуванням відсутності факту порушення прав ОСОБА_1 з боку ФОП ОСОБА_3 , підстав для задоволення вимоги позивачки щодо відшкодування їй моральної шкоди немає.

Посилання апелянта на те, що у висновку експерта від 13 грудня 2021 року № СЕ-19/108-21/12267-ПЧ зазначено про неможливість відповісти на питання «Чи виконано підпис в Акті прийому-передачі матеріальних цінностей № КР-0000002 від 4.01.2021 р. в графі «Принял» ОСОБА_1 або ОСОБА_5 чи іншою особою» не доводить безсумнівно, що підпис на вказаному акті виконано іншою особою, ніж ОСОБА_1 або ОСОБА_5 . Крім того, позивач не заявляла клопотань про проведення повторної експертизи щодо вирішення вказаного питання.

Твердження апеляційної скарги щодо укладення між сторонами договору побутового підряду, а також щодо порушення прав позивачки з боку відповідача зводяться до незгоди із оцінкою суду вказаним доводам позивачки та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 06 березня 2024 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 23 травня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков