Ухвала

від 22.05.2024 по справі 202/2577/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/2577/24

Провадження № 2/202/2979/2024

УХВАЛА

Іменем України

22 травня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування, про захист прав споживачів та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Карасір А.І. звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування, про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 19 лютого 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

18 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Карасір А.І. через систему «Електронний суд» подала заяву про не підтримання позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за туристичну послугу та понесених судових витрат. В обґрунтування заяви зазначила, що 15.04.2024 року після пред`явлення позову, відповідачем ТОВ «ТЕЗ ТУР» задоволено вимоги позивачів щодо сплати основного боргу в сумі 34472,70 грн., що підтверджується копією квитанції. Водночас, сплачена позивачами сума за професійну правничу допомогу, останнім не відшкодована, а тому у відповідності до ст. 142 ЦПК України, підлягає стягненню з ТОВ «ТЕЗ ТУР».

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. В матеріалах справи наявні заяви про участь справи без їх участі.

Ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд доходить наступного висновку.

Пунктом 2 частини 1 ст.255 ЦПК Українипередбачено, що у разі, якщо відсутній предмет спору провадження у справі підлягає закриттю.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У Постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 зазначено, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Судом встановлено, що предметом позову є вимоги про захистправ споживачівта стягненнякоштів у розмірі 34472,70 гривень.

Відповідно до наданої представником позивача роздрукованої скрін-копії, позивач ОСОБА_1 15.04.2024 року отримала від ТОВ «ТЕЗ ТУР» грошові кошти в розмірі 34472,70 гривень, із призначенням платежу: Повернення коштів туристу ОСОБА_1 по претензії( з.21460876 19.11.2021), без ПДВ) квитанції від .2024 року, відповідач ОСОБА_4 після відкриття провадження у справі, сплатив позивачу ОСОБА_5 розмір франшизи в сумі 2600,00 гривень.

Позивачі не підтримують позовних вимог, унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

За таких підстав суд вважає, що у даній справі відсутній предмет спору, а тому провадження у частині даних позовних вимог підлягає закриттю.

Згідно ч.2ст. 255 ЦПК Українипро закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Чинний ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3ст.142ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, з аналізу положень ч. 3ст. 142 ЦПК України вбачається, що у разізадоволення відповідачем вимоги позивача після пред`явлення позову, суд присуджує стягнення понесених останнім судових витрат з відповідача.

Встановлено, що між адвокатом Карасір Анною Ігорівною та позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено Договори №52/24, № 52/24 від 19.02.2024 року про надання правової допомоги. На виконання Договору, позивачем ОСОБА_1 згідно з рахунком-фактурою №INV-0001 від 24.01.2024 року, здійснено попередню оплату послуг адвоката Карасір А.І., що підтверджується квитанцією №P59T-HBK2-8095-C03E від 25.01.2024 року.

Обсяг виконаних робіт за Договором визначений сторонами в 6/24 від 08.02.2024 року, згідно якого позивачем ОСОБА_1 отмано адвокатські послуги на суму 15000 гривень. Винагороду за даним Договором сплачено позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією №P59T-HBK2-8095-C03E від 25.01.2024 року.

Доказів понесення позивачем ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, суду не надано

Статтею 137 ЦПК Українивизначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з реальності та розумності розміру таких.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданих представником відповідача ТОВ «ТЕЗ РУР» запереченнях зазначено про необґрунтованість звернення позивачів за правничою допомогою до адвоката, а також завищеною сумою його винагороди, оскільки розмір таких витрат не є співмірним зі складністю справи та з ціною позову. Такі заперечення по своїй сумі є клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, вирішуючи питання розподілу витрат на правовоу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також позицію відповідача, представник якого під час розгляду справи заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання надання послуг та їх обсяг, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 5000 гривень.

Саме таких розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критеріям, закріпленимЦПК України, зокрема, принципам співмірності, реальності та розумності судових витрат.

Таким чином,увідповідності довимог ст.ст.141,142ЦПК України,з відповідачаТОВ «ТЕЗТУР» накористь позивача ОСОБА_6 підлягають стягненнювитрати направничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.133, ст. 142, п. 2 ч. 1 ст.255, ст.256 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі № 202/2577/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування, про захист прав споживачів та стягнення коштів -закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору та не підтриманням позивачами позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР», код ЄДРПОУ 32348756 (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 63, офіс 2), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), витрати на правничудопомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Мачуський