Рішення

від 21.05.2024 по справі 193/351/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/351/24

2/180/380/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

при секретарі - Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Девладівської сільської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Девладівської сільської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач значила, що вона проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . У них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейне життя з відповідачем не склалося і вони припинили сумісне проживання. Дитина залишилася з нею.

Вона не перешкоджала спілкуванню відповідача з дитиною, проте у батька не було бажання бачитися з дитиною.

З 2017 року останній самоухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, з дитиною не бачиться, її життям та здоров`ям не цікавиться. Участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, її фізичним, моральним та духовним розвитком не займається. Матеріальної допомоги не надає. Від спілкування уникає.

Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_3 .

Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Відповідач надав суду заяву, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваловою Л.С., зареєстровану в реєстрі за №160, в якій зазначив, що з позовом ОСОБА_1 він згоден. Не заперечує щоб його було позбавлено батьківських прав стосовно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просить справу розглядати у його відсутності.

Представник третьої особи - секретар Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області А. Мікуліч надана суду клопотання, в якому просить суд розгляд даної справи здійснювати без участі виконавчого комітету Девладівської сільської ради. Проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопад 1959 року, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли б їй розвиватися фізично, інтелектуально, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом та в умовах свободи та гідності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідоме нехтування ними своїх обов`язків.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначено порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866.

Відповідно до п. 3 вказаного порядку, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Декларація прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та ; під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою BP №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Рекомендацією Rec(2006)19 Комітету Ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов`язків. Особливу увагу слід приділяти сім`ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем; складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров`я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте життя та брати участь у суспільному житті; тимчасовий притулок для неповнолітніх - організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства та постраждали від торгівлі дітьми або з інших причин потребують соціального захисту.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Судом встановлено, що сторони по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 01 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №47.

Наразі сторони проживають окремо.

Малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із матір`ю та знаходиться на повному її утриманні.

Так, довідкою, виданою виконавчим комітетом Девладівської сільської ради № 115 від 13.02.2024 року підтверджується, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 .

Батько дитини - ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його вихованням не займається, матеріально дитину не забезпечує, про дитину не піклується, участі в житті дитини не приймає.

Як встановлено у судовому засіданні, вихованням, навчанням, лікуванням, забезпечення всім необхідним для життя та розвитку дитини займається лише мати дитини - ОСОБА_1 .

Так, згідно довідки №16 від 12.03.2024 року Мар`є-Дмирівського ліцею Девладівської сільської ради Дніпропетровської області виданої ОСОБА_1 , матері ОСОБА_3 , учня 2 класу Мар`є-Дмитрівського ліцею Девладівської сільської ради Дніпропетровської області, з 01 вересня 2023 року і станом на сьогодення класний керівник та адміністрація освітнього закладу присутності батька дитини жодного разу не спостерігали, інтересу до навчання хлопчика батько не виявляв, ніякого спілкування з дитиною з боку батька не відбулося.

З довідки №6 від 12.03.2024 року виданої ОСОБА_1 , матері ОСОБА_3 , учня 2 класу Ма`є-Дмитрівського ліцею Девладівської сільської ради Дніпропетровської області вбачається, що з 04 березня 2019 року по 31 серпня 2021 року дитина відвідувала Девладівський комунальний заклад дошкільної освіти "Буратіно" Девладівської сільської ради Дніпропетровської області. В даний період працівники закладу присутності батька дитини жодного разу не спостерігали, інтерес до навчання дитини батько не виявляв, ніякого спілкування з дитиною з боку батька не відбувалося.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 19.04.2024 року, складеного комісією, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не працює, вдома по догляду за дітьми. Склад сім`ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 - син, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , дочка - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 - співмешканець- ІНФОРМАЦІЯ_6 . Санітарний стан житлового будинку задовільний, у будинку прибрано, дитяча кімната мебльована, чиста постільна білизна. Діти люблять матір. Батьки займаються вихованням дітей, контролюють їх поведінку, здійснюють за ними догляд.

В матеріалах справи наявний лист-відповідь виконавчого комітету Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №836 від 24.04.2024 року адресований міського суду стосовно можливості надання виконавчим комітетом Девладівської сільської ради висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з якого вбачається, що так, як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на території сільської ради не зареєстрований та не проживає, то на сьогодні неможливо виявити необхідні характеризуючи відомості стосовно вказаного громадянина, які б дозволяли скласти об`єктивний і достовірний висновок щодо доцільності позбавлення його батьківських прав. Будь-який інформаційний фактологічний матеріал, що характеризує гр. ОСОБА_2 та міг би бути підставою для формування даного висновку у Виконавчому комітеті Девладівської сільської ради відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути судом позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, щодо позбавлення відповідача - ОСОБА_2 батьківських прав повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і з урахуванням соціального захисту дитини та реалізації її прав на зростання у сімейному оточенні, якнайкращих інтересів дитини, є такими, що підлягають задоволенню, оскільки беззаперечно встановлено факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і це не буде суперечити статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1, 9 Конвенції про права дитини.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 484,48 грн , решту - стягнути з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,81,142,200,206,247,258,259,263-265,273, 352,354-355 ЦПК України, ст.ст.164,165,166 СК України, - суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Девладівської сільської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) позбавити батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 47).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженки м. Марганець, Дніпропетровська область, (паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 484 гривні 48 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Челюскіна,1, 49000, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженці м. Марганець, Дніпропетровська область, (паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 відсотків судового збору, сплаченого 24.04.2024 року за платіжною інструкціцєю 0.0.3608204585.1 через АТ КБ ПРИВАТБАНК, а саме: 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: О. С. Янжула