Рішення

від 16.05.2024 по справі 757/2061/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2061/24-ц

пр. № 2-219/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвиновій І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Лисенко Г. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комерційного підприємства «Їдальня управління справами апарату Верховної Ради України» про визнання протиправними наказів про переміщення на інше робоче місце, визнання протиправним відхилення заяви про звільнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати протиправними (незаконними) Накази «Про переміщення на інше робоче місце офіціанта 5 розряду» № 37-К від 19 вересня 2023 року і № 41-К від 02 жовтня 2023 року у відповідних частинах, внаслідок переведення та/або зміни істотних умов праці взагалі без письмової згоди щодо переведення та / або без повідомлення щодо зміни істотних умов праці, визнати протиправною відмову у звільнені позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України оформлену листом від 03 жовтня 2023 року № 15-6/30-105; зобов`язати відповідача Державне комерційне підприємство «Їдальня управління справами апарату Верховної Ради України» звільнити позивача з посади офіціантки 5-го розряду за частиною третьою статті 38 КЗпП України з 05 жовтня 2023 року; виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування вказано, що відповідач не виконав щодо позивача вимог законодавства про працю, видавши накази № 37-к від 19 вересня 2023 року і № 41-К від 02 жовтня 2023 року, які за змістом майже тотожні, але у 2019 році роботодавець визнає ці дії переведенням та отримує заяву від працівника, в якості згоди щодо переведення та зміни істотних умов праці, а у 2023 році в якості тиску та цькування працівника змінює свою поведінку та трактує норми закону інакше. Так, у спірних наказах № 37-к від 19 вересня 2023 року і № 41-К від 02 жовтня 2023 року наявна зміна режиму роботи, встановлення неповного робочого часу, суміщення професій, фактична зміна розрядів і найменування посад, що підтверджує наявність у діях позивача зміни істотних умов праці, фактична зміна спеціальності, кваліфікації, найменування посади, що вказує саме на переведення працівника.

Представник відповідача не визнав позов, заперечуючи проти його задоволення, вказав у відзиві, що наказ № 37-К від 19 вересня 2023 року є наказом про переміщення позивача на інше робоче місце у межах міста Києва. Позивач, згідно з її посадовою інструкцією, може залучатися до виконання обов`язків кухонного робітника, наказ № 37-к від 19 вересня 2023 року передбачав переміщення позивача - тобто зміну робочого місця в одній місцевості із збереженням її спеціальності, жодна з істотних умов праці наказом № 37-К від 19 вересня 2023 року не змінювалася. Наказ № 37-К від 19 вересня 2023 року також не є наказом про суміщення професій, оскільки не передбачав одночасного виконання посадових обов`язків за двома посадами, як це відбувається при суміщенні, а давав позивачеві альтернативу вибору: або кухонний робітник, або офіціант, що також передбачено пунктом 2.5 Посадової інструкції, і залучення позивача на інших об`єктах торгівлі відбувається поза основним робочим часом, яким є період пленарних засідань Верховної Ради України. Також наказ № 41-К від 02 жовтня 2023 року не змінював істотні умови праці позивача, крім того, він не був виконаний, оскільки остання не погодилася прийняти пропозицію відповідача. Вказаний наказ не змінював жодну істотну умову праці, а лише конкретизував їх, з метою внесення чіткості у правовідносини сторін. Оскільки фактів порушення законодавства про працю щодо позивача апаратом Верховної Ради України, за результатами проведеної перевірки за її зверненням встановлено не було, їй відмовлено у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Оскільки станом на час розгляду справи позивач не звільнена з роботи, право на виплату вихідної допомоги, компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вона не набула.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

12 січня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 17 січня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

18 січня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін /а. с. 45-46/.

03 березня 2024 року представником відповідача до суду подано відзив на позов, заяву про виклик свідка - ОСОБА_3 - завідувача відділу кадрів /а. с. 61-213, 217-218/.

У судовому засіданні 16 травня 2024 року допитана як свідок ОСОБА_3 надала суду покази, що позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою про звільнення за статтею 38 КЗпПУ, посилаючись на порушення роботодавцем закону про працю, у зв`язку із чим було проведено аудит всіх правовідносин спочатку роботи позивача і не виявили жодних порушень роботодавцем трудових прав позивача. Наказом ОСОБА_1 було звільнено за ст. 38 КЗпПУ. Свідок вказала, що проаналізувала на підставі первинних документів трудові відносини сторін. З 2019 року за своєю заявою ОСОБА_1 перейшла на іншу посаду - на неповний робочий час у Парламентському кафе. Коли немає пленарних засідань, позивач залучалася до проведення некваліфікованих робіт, про що є положення в посадовій інструкції. До наказу про переміщення позивач працювала кухонним працівником. Як це передбачено посадовою інструкцією, заробітна плата при цьому не зменшувалася.

У судовому засіданні позивач підтримала свій позов і просила задовольнити у повному обсязі з підстав,наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити, зазначаючи, що умови праці позивача ніколи не погіршувалися, вона дуже часто переміщалася і виконувала різну роботу: офіціантом, робітником по кухні, оскільки такий порядок передбачається її посадовими обов`язками.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача, заперечення представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

15 серпня 2017 року позивач була прийнята на посаду касира (0,5 ставки), офіціанта 5 розряду (0,5 ставки) з посадовим окладом 2 310, 00 грн.

15 січня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 , згідно з Наказом № 3 «Про переведення», її переведено з 15 січня 2019 року на посаду офіціанта 5 розряду з посадовим окладом згідно з штатним розписом 2 750, 00 грн, робоче місце визначено у кафетерії за адресою АДРЕСА_1 без залучення до роботи на інші об`єкти торгівлі. Оплата праці - за фактично відпрацьований час у Парламентському кафе. У разі виявлення бажання працювати у міжсесійний період на іншому об`єкті торгівлі, метою якого є збільшення відпрацьованої кількості годин протягом місяця, застосувався підсумковий облік годин.

15 січня 2019 року позивача ознайомлено з Наказом, про що міститься її підпис на наказі, та з Посадовою інструкцією офіціанта 5 розряду /а. с. 83, 84-85/.

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення рф в Україну, що зумовило зміни в роботі відповідача.

24 березня 2024 року прийнято Наказ № 31 «Про особливості правил трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого:

- організацію роботи об`єкта торгівлі здійснювати відповідно до окремого наказу, який встановлює час початку і закінчення щоденної роботи,

- ознайомлення з наказами щодо організації роботи працівників, зокрема: переміщення на інше робоче місце або зміни виробничих завдань працівника здійснюється через керівників структурних підрозділів із застосуванням засобів зв`язку.

Наказ № 31 «Про особливості правил трудових відносин в умовах воєнного стану» був доведений до відома позивача адміністратором Борисовою І. Г. , що підтверджується Доповідною запискою від 21 квітня 2022 року /а. с. 90/.

08 квітня 2022 року Наказом № 33 «Про поновлення роботи об`єктів торгівлі відповідно до розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України від 08 квітня 2022 року № 392-к» поновлено роботу об`єктів торгівлі, затверджено режим роботи поновлених об`єктів торгівлі на період воєнного стану /а. с. 91/.

У період часу з квітня 2022 року по вересень 2023 року позивач працювала, згідно з своєю посадовою інструкцією, на посаді офіціанта 5 розряду із залученням до виконання робіт кухонного працівника, що зокрема підтверджується наказами про організацію роботи у період воєнного стану, табелем обліку робочого часу та динамікою її роботи /а. с. 92-93, 94-95, 96-97, 98-100, 101-102, 103-104, 106-107, 108-109, 110-111, 112-113, 114-115, 116-117, 118-119, 120-121, 122-123, 124-125, 126-127, 128-129, 130-131, 133-174/.

04 вересня 2023 року Наказом № 32-к «Про організацію роботи в період дії воєнного часу в країні» було визначено графік роботи Позивача на вересень 2023 року, а саме: 5-6, 20-21 вересня - обслуговування пленарних засідань у Парламентському кафе по вул. Грушевського, 18 або кафе по вул. Садова, 3а, 11 пов. (офіціант 5 розряду); 1 вересня - кухонний робітник /а. с. 130-131/.

05 вересня 2023 року Доповідною запискою В. о. адміністратора Борисової І. Г. до відома керівника Відповідача про негативну ситуацію на об`єкті торгівлі « АДРЕСА_1 » в результаті постійних сварок та скандалів, що влаштовує позивач /а. с. 132/.

У період часу з 08 вересня 2023 року по 15 вересня 2023 року позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується табелем обліку робочого часу /а. с. 167-168/.

19 вересня 2023 року Наказом № 37-к «Про переміщення на інше робоче місце офіціанта 5 розряду ОСОБА_1 » було вирішено здійснити переміщення Позивача з об`єкта торгівлі «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 » на об`єкт торгівлі «Кафе по вул. Садовій, 3-а (11 поверх)» зі збереженням усіх істотних умов праці, який цього ж дня доведений до ОСОБА_1 /а. с. 175, 176/.

20 вересня 2023 року і 21 вересня 2023 року позивач працювала офіціантом на об`єкті торгівлі кафе по АДРЕСА_3 (11 пов.), згідно з графіком, визначеного Наказом № 37-к від 19 вересня 2023 року та Наказу № 32-к від 04 вересня 2023 року.

21 вересня 2023 року відповідачем видано Наказ № 39-к «Про закінчення соціальної відпустки та призупинення дії трудового договору» згідно із яким з 02 жовтня 2023 року з позивачем призупиняється дія трудового договору на підставі її заяви /а. с. 177/.

У період часу з 25 вересня 2023 року по 01 жовтня 2023 року позивач перебувала у щорічній відпустці згідно з її заявою від 21 вересня 2023 року та Наказу № 39 «Про надання щорічної основної відпустки» /а. с. 178/.

02 жовтня 2023 року відповідачем засобами поштового зв`язку отримано дві заяви від ОСОБА_1 :

- заява про відкликання її заяви про призупинення дії трудового договору від 27 вересня 2023 року /а. с. 179/;

- заява про звільнення за власним бажанням 05 жовтня 2023 року на підставі частини третьої ст. 38 КЗпП від 28 вересня 2023 року /а. с. 188/.

02 жовтня 2023 року відповідач видав Наказ № 41-к «Про переміщення на інше робоче місце офіціанта 5 розряду та організація її роботи в період дії воєнного часу в України», відповідно до якого /а. с. 180/:

- скасовано Наказ № 39-к від 21 вересня 2023 року «Про закінчення соціальної відпустки та призупинення дії трудового договору»;

- запропоновано позивачеві роботу на умовах неповного робочого часу з режимом роботи відповідно до об`єкта торгівлі: з 08:00 до 17:00, обідня перерва - 1 година за такого способу організації робочого часу:

- кухонний робітник на об`єкті торгівлі «Кухня по АДРЕСА_3 »;

- офіціант 5 розряду на об`єкті торгівлі «Кафе по вул. Садовій, 3-а (11 поверх)» у дні проведення пленарних засідань;

- визначено, що оплата праці буде здійснюватися пропорційно відпрацьованому часу, а питання премій визначатиметься окремими наказами;

- зобов`язано завідувача відділу кадрів довести до відома ОСОБА_1 цей наказ та отримати відповідь.

02 жовтня 2023 року відповідач листом № 15-6/30-105 «Про розгляд заяв офіціанта 5 розряду ОСОБА_1 » повідомив ОСОБА_1 про наступне /а. с. 181/:

- заява про відкликання заяви про призупинення задоволена;

- заява про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої ст. 38 КЗпП відхилено, як необґрунтовану,

- запропоновано вдруге розглянути організацію роботи, визначену Наказом № 41 або звільнитися за угодою сторін,

- направлено два екземпляри наказу № 41 та два екземпляри пропозиції щодо звільнення угодою сторін з проханням повідомити протягом трьох днів про прийняте рішення.

04 жовтня 2023 року позивач ознайомилась з Наказом № 41-к від 02 жовтня 2023 року, що підтверджується її підписом на наказі /а. с. 180/.

05 жовтня 2023 року та 13 жовтня 2023 року направлено лист про надання відповіді та рішення до подальшої роботи, та вихід на роботу 10 жовтня 2023 року, однак, починаючи з 10 жовтня 2023 року позивач на роботі не з`являлась.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання незаконним Наказу № 37-к від 19 вересня 2023 року вказує, що даним наказом було змінено істотні умови праці: режим роботи, суміщення професій, зміна розрядів і найменувань посад, та здійснено переведення: зміна спеціальності, кваліфікації, найменування посади.

Також аргументує свою позицію про зміну істотних умов праці Наказом №37-к від 19 вересня 2023 року тим, що відбулось переміщення на іншу роботу - виконання обов`язків кухонного робітника.

Зокрема, до Наказу №37-к від 19 вересня 2023 року у позивача були наступні істотні умови праці:

Відповідно до п. 1.6 Положення про структурний підрозділ «ІНФОРМАЦІЯ_1 по вул. Михайла Грушевського, 5» ДКП «їдальня Управління справами Апарат) Верховної Ради України» структурний підрозділ працює у дні пленарних засідань Верховної Ради України та у дні проведення представницьких заходів.

Відповідно до п. 1.8 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі виробничої необхідності та з метою доопрацювання нормативної кількості годин працівники Парламентського кафе у межсесійний період можуть залучатись до роботи на інші об`єкти торгівлі згідно займаних посад або з виконанням робіт нижчих посад за кваліфікацією (віднесено посаду «Кухонний робітник»), яка не потребує певних знань та мінімальної професійної підготовки, з оплатою праці згідно з основним посадовим окладом.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 основними завданнями структурного підрозділу є: створення належних умов для забезпечення харчування народних депутатів України шляхом отримання, зберігання і організації споживання кулінарної продукції та інших продуктів харчування; здійснення організацію обслуговування представницьких заходів офіційних прийомів, обідів делегацій за участю керівництва ВРУ, депутатських фракцій (груп) та комітетів ВРУ.

Відповідно до п. 2.1. Посадової інструкції режим роботи позивачки - працює у дні пленарних засідань Верховної Ради України (згідно з календарним планом проведення сесії Верховної Ради України) та у дні проведення представницьких заходів за адресою вул. Грушевського, 5. Субота, неділя - вихідні дні. Перерва для вживання їжі визначається адміністратором (1 година) без закриття кафе на обідню перерву.

Відповідно до п. 2.2. Посадової інструкції ведеться підсумований облік годин, обліковий період - 12 місяців: січень - грудень.

Відповідно до п. 2.3 Посадової інструкції з метою доопрацювання норми години на місяць та у разі виробничої необхідності (у міжсесійні періоди) залучається до роботи на і торгівельні об`єкти на посади: офіціант, кухонний робітник з оплатою праці згідно з основним окладом.

Відповідно до п. 2.4 Посадової інструкції оплата праці здійснюється за погодинною схемою оплати праці, виходячи з тарифної ставки згідно відпрацьованого часу за місяць згідно з ст. 97 КЗпП.

Відповідно до п. 2.5 Посадової інструкції переміщення на інше робоче місце здійснюється усним розпорядженням керівництва, у разі необхідності - наказом директора.

Відповідно до Розділу 5 Посадової інструкції кваліфікаційними вимогами є професійно-технічна освіта з присвоєнням кваліфікації «кваліфікаційний робітник» за спеціальністю «офіціант 5 розряду», без вимог до стажу роботи.

Крім цього, режим роботи визначався Наказом № 33 від 08 квітня 2022 року «Про поновлення роботи об`єктів торгівлі відповідно до розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України від 08 квітня 2022 року № 392-к» та Режимом роботи об`єктів торгівлі та структурних підрозділів державного комерційного підприємства «їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» на період дії воєнного стану, затверджений 04 квітня 2022 року, згідно із яким ІНФОРМАЦІЯ_1 по вул. Михайла Грушевського, 5 та Кафе по вул. Садова, 3-а (11 пов.) мали режим роботи з 08:00 до 17:00 год.

У свою чергу Наказом №37-к від 19 вересня 2023 року визначались такі умови праці:

- робота на посаді офіціанта 5 розряду на об`єкті торгівлі Відповідача «Кафе по вул. Садовій, 3-А (11 поверх)»;

- графік роботи у дні пленарних засідань Верховної Ради України з 08:00 до 17:00:

- оплата праці за фактично відпрацьований час;

- з метою доведення робочого часу до нормативного у міжсесійний період може залучатися на інші об`єкти торгівлі для виконання обов`язків кухонного робітника або офіціанта.

Згідно з положеннями ст. 32 КЗпП України, робоче місце не входить до істотних умов праці, саме тому зміна робочого місця при збереженні істотних умов праці (тобто переміщення) не потребує додаткової згоди працівника та не охоплюється статтею 32 КЗпП України.

Таким чином, позивач, відповідно до своєї посадової інструкції (пункт 2.5) та згідно з Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 1.8) може залучатися до виконання обов`язків кухонного робітника; Наказ № 37-к від 19 вересня 2023 року передбачав переміщення позивача - тобто зміну робочого місця у одній місцевості зі збереженням її спеціальності; жодна з істотних умов праці Наказом № 37-к від 19 вересня 2023 року не змінювалась.

Єдине зміна, яка відбулася у роботі позивача при видачі Наказу № 37-к від 19 вересня 2023 року - робоче місце: згідно з Наказом № 3 від 15 січня 2019 року - це ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , а згідно з Наказом № 37-к від 19 вересня 2023 року - Кафе по вул. Садовій, 3-а (11 поверх), які за структурою ДКП «їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» станом на 11 лютого 2023 рік, є структурними підрозділами, які знаходяться у місті Києві, тобто в одній місцевості.

Відповідно до частини другої ст. 32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Відповідно до положень п. 1 Постанови КМУ № 255 від 02 березня 1998 року «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» під поняттям «місцевість», яке застосовується у частині другій ст. 32 КЗпП, слід розуміти населений пункт.

При цьому, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту). Робоче місце працівника характеризується визначенням частини виробничого простору, оснащення основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виконання певної трудової функції.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 263/114/20 вказав, що тлумачення цієї норми права дозволяє зробити висновок, що поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи): структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 761/32911/20 вказав, що переведення відрізняється від переміщення тим, що в разі переведення працівнику доручається або інша робота, або та ж сама, але на іншому підприємстві, або робота на тому ж підприємстві, але в іншій місцевості. У той же час при переміщенні працівник продовжує виконувати ту ж роботу, на тому самому підприємстві і в тій же місцевості тому ж населеному пункті), однак на іншому робочому місці».

Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2023 року у справі № 382/561/19 вказав, що «суміщення професій (посад) - виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією, посадою без звільнення від своєї основної роботи. Тобто суміщення професій (посад), на відміну від сумісництва, - це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без укладення додаткового трудового договору».

При цьому Верховний Суд у постанові від 16 січня 2024 року у справі № 757/22127/22-ц вказав, що «робота за сумісництвом - це виконання роботи в додатковий час (вільний від основної роботи), а робота за суміщенням здійснюється в той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи».

Проте, згідно з абзацом 2 пункту 2 Наказу № 37-к від 19 вересня 2023 року вказується, що Позивач може залучатися до роботи на інших об`єктах торгівлі або на посаді кухонного працівника, або на посаді офіціанта.

Отже, відбулось саме переміщення позивача при збереженні істотних умов праці.

Верховний Суд в Постанові від 27 лютого 2023 року у справі № 382/561/19 вказав, що суміщення професій (посад) - виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією, посадою без звільнення від своєї основної роботи. Тобто суміщення професій (посад), на відміну від сумісництва, - це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без укладення додаткового трудового договору.

При цьому Верховний Суд у постанові від 16 січня 2024 року у справі № 757/22127/22-ц вказав, що робота за сумісництвом - це виконання роботи в додатковий час (вільний від основної роботи), а робота за суміщенням здійснюється у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи.

Проте, згідно з абзацом 2 пункту 2 наказу №37-к від 19 вересня 2023 року вказується, що позивач може залучатися до роботи на інших об`єктах торгівлі або на посаді кухонного працівника, або на посаді офіціанта.

Тому, наказ №37-к від 19 вересня 2023 року не передбачав одночасного виконання посадових обов`язків за двома посадами як це відбувається при суміщенні.

Також встановлено судом, що позивач з моменту переведення на посаду офіціанта 5 розряду виконувала свої обов`язки або за посадою офіціанта, або за посадою кухонного робітника - у відповідності до посадової інструкції та виробничої необхідності, що підтверджується належними доказами, що містяться у матеріалах справи.

Окрім цього, також встановлено, що спірний Наказ №41-к від 02 жовтня 2023 року не має імперативного характеру, оскільки для свого виконання потребував згоду позивача, а тому не може вважатися наказом про зміну істотних умов праці. Й, так як позивач не надала своєї згоди, не відбулося його виконання, а отже й наслідків для позивача не мав.

Згідно з наказом № 3-к від 15 січня 2019 року «Про переведення», наказом № 33 «Про особливості правил трудових відносин в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року та посадової інструкції позивача, вона мала наступні істотні умови праці: робочий день з 08:00 до 17:00, перерва на обід 1 година; робота на посаді офіціанта 5 розряду із залученням до роботи кухонного працівника; оплата згідно посадового окладу офіціанта 5 розряду пропорційно відпрацьованому, робоче місце у Парламентському кафе (вул. Грушевського, буд. 5) з можливістю переміщення на інші об`єкти торгівлі.

Аналогічні умови праці наведені у наказі № 41-к від 02 жовтня 2023 року: той же графік роботи, та ж система оплати праці, ті ж посадові обов`язки та можливість переміщення за потреби роботодавця.

Відповідно до частини третьої ст. 32 КЗпП України під істотними умовами праці слід розуміти зміну системи та розміру оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування повного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад.

Встановлено судом, що умови праці позивача не змінювалися.

За результатами звернення позивача Апаратом Верховної Ради України ініційовано та проведено перевірку, про результати якої повідомлено позивача відповіддю № 15/26-2023/272661 від 11 грудня 2023 року.

Згідно з відповіддю №15/26-2023/272661 від 11 грудня 2023 року вбачається, що за результатами перевірки не встановлено фактів порушення законодавства про працю щодо позивача.

Відповідно до частини третьої ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Верховний Суд в постанові від 16 червня 2022 року у справі № 211/5625/19, вирішуючи питання звільнення працівника за частиною третьою ст. 38 КЗпП України вказав, що роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у строки, визначені останнім, що, у свою чергу, свідчить про виникнення судового спору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання судового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 182/1207/21, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем удового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення».

Отже, умовою розірвання трудового договору на підставі частини третьої ст. 38 КЗпП України є порушення роботодавцем законодавства про працю. Саме цим обґрунтовує свої позовні вимоги позивач, вказуючи на незаконність наказу №37-к від 19 вересня 2023 року та Наказу №41-к 02 жовтня 2023 року.

Проте, як встановлено судом, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду і спростовуються наявними у матеріалах справи належними доказами.

Тому, оскільки відповідачем не було допущено порушень законодавства про працю, відмова у звільненні на підставі частини третьої ст. 38 КЗпП України обґрунтована, а вимога позову у цій частині не підлягає задоволенню.

Статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення працівника, розмір якої залежить від підстави звільнення.

Позивач є не звільненим працівником станом на час розгляду справи, відповідно підстав для нарахування їй виплат, пов`язаних із звільненням, не вбачається.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як у задоволенні позову ОСОБА_1 суд відмовляє у повному обсязі, судовий збір покладається на сторону позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 32, 38 Кодексу законів про працю України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного комерційного підприємства «Їдальня управління справами апарату Верховної Ради України» про визнання протиправними наказів про переміщення на інше робоче місце, визнання протиправним відхилення заяви про звільнення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 травня 2024 року.

Суддя І. В. Литвинова