Ухвала

від 30.04.2024 по справі 761/13385/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13385/24

Провадження № 1-кс/761/9060/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102100000033, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

установив:

11.04.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 35732) клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102100000033, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2024.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024102100000033 від 08.02.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 зазначає про таке.

У ході досудового розслідування встановлено, що 14.06.2023 група невстановлених осіб, використовуючи завідомо підроблені документи шляхом обману заволоділа правом власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2754896080000.

Так, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності громадянам: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

14.06.2023 громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , звернувся до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, де надав завідомо підроблений документ, а саме: договір купівлі продажу квартири від 22.04.2010, нібито посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 , за реєстровим № 772 з метою оформлення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2754896080000.

У подальшому 24.07.2023 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу квартири серії та номеру 942, посвідченого 24.07.2023 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У подальшому 14.02.2024 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 на підставі акту приймання-передачі серії та номеру 261, 262 виданого 14.02.2024 ОСОБА_10 та ТОВ «ЕВОКІ ГРУПП» квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ЕВОКІ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 45271913).

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 09.04.2024, квартира АДРЕСА_2 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

А тому, з метою збереження речового доказу та унеможливлення подальшого відчуження, прокурор просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11.04.2024 слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .

У судове засідання прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на електронну адресу суду надійшла заява від прокурора ОСОБА_3 про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.

Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів частини 2 статті 172 КПК України.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши доводи щодо підстав накладення арешту на майно, копії матеріалів кримінального провадження, надані в обґрунтування доводів клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні СВ Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024102100000033 від 08.02.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_11 від 09.04.2024 у зазначеному кримінальному провадженні майно на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для забезпечення збереження речового доказу та запобігання вчиненню дій щодо відчуження зазначеного майна.

Слідчий суддя також приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 09.04.2024, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2754896080000.

Керуючись статтями 2, 7, 131, 132, 170-173, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102100000033, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42024102100000033, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2024, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2754896080000.

Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб?єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно об`єкта житлової нерухомості - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2754896080000.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1