Постанова

від 14.05.2024 по справі 754/1153/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи 754/1153/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3213/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Сенюта В.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Немировської О.В.

суддів Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

секретар Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Вигурівщина» про зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року,

встановив:

у січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язативідповідача видати йому трудову книжку та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36546 грн. 68 коп. та моральну шкоду 30000 грн., посилаючись на те, що він працював у відповідача на посаді голови кооперативу, 05 листопада 2021 року керівника кооперативу було змінено, однак з наказом про звільнення його не ознайомлено, трудову книжку не видано.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що в період з 01.03.2004 по 05.11.2021 він обіймав посаду голови Гаражного кооперативу «Вигурівщина». 05.11.2021 йому стало відомо, що керівника ГК «Вигурівщина» було змінено, а його було звільнено. Проте, копію наказу про звільнення та трудову книжку у день звільнення видано не було з вини власника або уповноваженого органу, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Крім того, відповідач незаконними діями позбавив його права на працю, чим заподіяв моральних страждань. В зв`язку з цим позивач просить зобов`язати відповідача видати трудову книжку в установленому порядку та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36 546,68 грн. та моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів передачі справ та кадрового діловодства новому голові ГК «Вигурівщина» у зв`язку із прийняттям загальними зборів членів гаражного кооперативу «Вигурівщина» рішення про звільнення позивача з посади голови ГК «Вигурівщина» у зв`язку із його виходом із членів кооперативу та закінченням строку його повноважень на посаді голови кооперативу, оформлених протоколом №1 від 11.09.2021 року до 04.11.2021 був обраний на посаду голови КГ «Вигурівщина».

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення КЗпП України, постанови КМ України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, Статут Гаражного кооперативу «Вигурівщина» (код ЄДРПОУ 21564712).

Згідно положень статей 6 і 8 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

В ст. 47 КЗпП України закріплено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеномуЗаконом України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Порядок ведення трудових книжоквизначається Кабінетом Міністрів України.

Роботодавець зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст. 49 КЗпП України).

В пунктах 3 та 4 Постанови КМ України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» закріплено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно п. 1.5. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 (301-93-п) «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та

іншими актами законодавства.

В пунктах 2.2., 2.3. та 2.4 закріплено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться, зокрема:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

В п. 4.1 Інструкції передбачається, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В ч. 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч. 2ст. 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з п. 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з чч. 1-3статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ст. 76 ЦПК Українизакріплено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В ч. 2 статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ч. 4 статті 10 ЦПК Україниі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаєтьсязакономна сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Всі доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Як видно з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 01.03.2004 був обраний на посаду голови Гаражного кооперативу «Вигурівщина». 20.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до правління ГК «Вигурівщина» із заявою про виключення його з членів кооперативу у зв`язку із продажем гаражу № НОМЕР_1 .

В матеріали справи представником відповідача було надано копію Протоколу №1 Загальних зборів членів ГК «Вигурівщина» від 11.09.2021, згідно якого було звільнено ОСОБА_1 в зв`язку з виходом його з членів кооперативу, обрано головою кооперативу ОСОБА_4 .

Рішенням загальних зборів від 11.09.2021 позивача було звільнено з вказаної посади, однак він продовжував вчиняти дії від імені кооперативу та отримував заробітну плату, а 01.11.2021 підписав довідку про отримані ним доходи. Також слід зазначити, що на довідці про доходи, яку особисто оформив позивач 01.11.2021 стоїть відтиск печатки ГК «Вигурівщина», а відповідно до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач нараховував та отримував заробітну плату за червень, липень, серпень вересень та жовтень 2021 року, отже розпоряджався коштами кооперативу.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 04.11.2021 були внесені відомості про керівника Гаражного кооперативу «Вигурівщина» та ним став ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції зробив висновок, що позивач після подання заяви про виключення з членів кооперативу 20.04.2021, перебуваючи на посаді голови ГК «Вигурівщина», до компетенції якого відноситься розгляд заяви та скликання чергових/позачергових зборів, всупереч п. 5.9.10, 9.7, 9.8 Статуту не ініціював скликання чергових/позачергових загальних зборів щодо вирішення питання про звільнення з посади голови Гаражного кооперативу «Вигурівщина» та видачі належним чином оформленої трудової книжки.

Судом першої інстанції було допитано свідків по справі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та надано належну правову оцінку їх показам.

Таким чином, позивачем не доведено факту передачі справ та кадрового діловодства новому голові ГК «Вигурівщина», в зв`язку з чим вини у затримці її видачі немає.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивачем було надано до справи відеозапис, який, як пояснював позивач, він отримав шляхом надіслання у месенджері Viber від невідомої йому особи. Як стверджує позивач на відеозаписі видно, як 11.09.2021 група людей, до якої входив ОСОБА_12 , відкриває сейф, в якому зберігались трудові книжки працівників кооперативу і серед яких знаходилась його трудова книжка.

Відповідно до ч. 1- 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від їх волі.

Надана позивачем відеофонограма не може бути визнана достовірним доказом по справі, оскільки не підтверджує факту передачі ОСОБА_1 документів та кадрового діловодства обраному голові кооперативу ОСОБА_4 .

Також до суду апеляційної інстанції позивач надав Висновок експерта №СЕ-19/111-23/52298-ВЗ від 09.10.2023, виготовлений за зверненням позивача, згідно якого запис відеофонограми з файлу на флешнакопичувачу здійснено безперервно, у відеофонограмі з файлу на флешнакопичувачу не виявлено ознак монтажу чи змін, що могли бути привнесені як до початку запису, так і після нього, не виявлено, встановлені розбірливі репліки у відеофонограмі з файлу на флешнакопичувачу є суцільними текстами, наявна послідовність розвитку тем розмови, присутня логічна послідовність початку і кінця розмови.

Вказаний висновок експерта не впливає на висновок колегії суддів щодо відсутності належних та достовірних доказів по справі на підтвердження факту наявності у відповідача трудової книжки ОСОБА_1 .

Крім того, непослідовними є пояснення позивача, який при розгляді справи в суді першої інстанції стверджував, що відкриття сейфу та вилучення з сейфу його трудової книжки групою осіб відбулось 29.05.2021. Натомість в клопотанні від 06.11.2023, поданого до суду апеляційної інстанції, позивач зазначає, що вилучення двох його трудових книжок відбулось 11.09.2021.

Європейський суд з прав людини зауважує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з чч. 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2023 року.

Головуючий

Судді