Постанова

від 16.05.2024 по справі 372/6483/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року м. Київ

Справа №372/6483/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/8528/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Бевзи А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Висоцької Г.В. 27 грудня 2023 року в м. Обухів, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, повязані із провадженням господарської діяльності на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, щодо вивезення, пошкодження, знищення будь-якого майна, рухомого та нерухомого, в тому числі спорядження і приладдя для виробництва, що знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку

В іншій частині відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_2 доведено, що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, пов`язані із провадженням господарської діяльності на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку, та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому у разі задоволення позову.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувати, мешкати, постійно або тимчасово, на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку, то суд розцінив їх як втручання у приватне життя, зокрема, ОСОБА_1 , у зв`язку із чим не вбачав підстав для задоволення вимог в цій частині заяви.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи.

Представник вказує на те, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову жодним чином не відносяться до предмету спору та виходять за межі позовної заяви про поділ майна; суперечать принципу розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Зазначає, що частина обладнання, яке зберігається у недобудованому будинку придбане у шлюбі із ОСОБА_3 . Даний факт підтверджується письмовими поясненнями свідків. А тому, такий вид забезпечення позову порушує права та інтереси третіх осіб.

У заяві про забезпечення позову позивач формулює частину вимоги наступним чином «спорядження і приладдя для виробництва» без зазначення марки, моделі, виробника та призначення відповідного обладнання. Дане формулювання вимоги дає змогу зробити висновок, що позивач не знає та не може знати, яке спорядження та обладнання взагалі знаходиться у користуванні відповідача. Оскільки відповідач разом із ОСОБА_3 придбав дане обладнання вже не пребуваючи у шлюбі із позивачем.

Відтак суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову не взяв до уваги інтереси третіх осіб та право особистої приватної власності.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою заяву залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Ігнатенко В.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про задоволення заявлених ними вимог.

Заявник ОСОБА_2 та/або її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчить звіт про підтвердження отримання адресатом ОСОБА_2 вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Причини неявки суду заявник не повідомила, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до суду, оскільки в майбутньому має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності.

У вказаній заяві просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 : вчиняти будь-які дії, пов`язані із провадженням господарської діяльності на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037 та в розташованому на ній житловому будинку; вчиняти будь-які дії, щодо вивезення, пошкодження, знищення будь-якого майна, рухомого та нерухомого, в тому числі спорядження і приладдя для виробництва, що знаходиться на території вказаної земельної ділянки та будинку; зборони іншим особам, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувати, мешкати, постійно або тимчасово, на території вказаної земельної ділянки та в розташованому на ній житловому будинку.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюбні відносини припинені, в зв`язку з чим шлюб розірвано на підставі рішення суду. За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було набуте майно, яке наразі не поділено між сторонами. Згоди щодо його поділу не досягнуто. Саме тому ОСОБА_2 має намір подати позов про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя.

До такого майна, серед іншого, відноситься земельна ділянка з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: будівництво, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На цій земельній ділянці також розташований житловий будинок, будівництвом якого займалась ОСОБА_2 , за її особисті кошти. Однак вказаний будинок не введений в експлуатацію. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 2020 року, основний вид діяльності: виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів. Не зважаючи на те, що земельна ділянка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а сам будинок є об`єктом житлової нерухомості, ОСОБА_1 систематично вчиняє протиправні дії щодо користування земельною ділянкою 3223151001:02:002:0037 та зазначеним житловим будинком, а саме порушує санітарні, екологічні норми, в тому числі порушує норми закону щодо використання найманої праці.

Так, ОСОБА_1 перевіз виробниче спорядження і приладдя до житлового будинку та розпочав виробничу діяльність безпосередньо у підвальному приміщенні житлового будинку.

Тобто, зазначені вище факти і обставини прямо свідчать про нецільове використання земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та незаконну експлуатацію житлового будинку, що розташований на цій землі, що є прямим результатом дій ОСОБА_1 .

Отже, у випадку не застосування заходів забезпечення позову в подальшому це може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких ОСОБА_2 має намір звертатись до суду із позовом про поділ майна колишнього подружжя.

До заяви були долучені копії наступних документів:

§ Свідоцтва про одруження від 30 грудня 2003 року, згідно з яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб 30 грудня 2003 року /а.с.11/;

§ Свідоцтва про зміну імені від 17 вересня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_6 змінила ім`я на ОСОБА_2 /а.с.12/;

§ Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року у справі 757/56878/20, згідно з яким розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с.13-15/;

§ Договору купівлі-продажу від 11 липня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_2 придбала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої будівництво, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд /а.с.16-18/;

§ Витягу з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору від 11 липня 2020 року /а.с.19/;

§ Державного акту про право власності на земельну ділянку від 24 жовтня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 11 липня 2020 року, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої будівництво, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд /а.с.20/;

§ Листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 26 вересня 2023 року, згідно з яким в Реєстрі будівельної діяльності наявні дані щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 11 липня 2014 року, замовник ОСОБА_2 , об`єкт «Будівництво житлового будинку, господарські будівлі», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , /а.с.21-22/;

§ Витягу з реєстру про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 21 травня 2020 року /а.с.23/;

§ Фотознімки промислового обладнання та сторінки з соцмережі sumka_vitsyn /а.с.24-29/;

§ Рахунки на оплату послуг електроенергії /а.с.34-35/;

§ Скіншоти переписки у месенджері з абонентом ОСОБА_7 /а.с.36-39/;

§ Архітектурного рішення на індивідуальний житловий будинок від 2012 року, згідно з яким площа забудови становить 250 кв.м./а.с.40-58/.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, повязані із провадженням господарської діяльності на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, щодо вивезення, пошкодження, знищення будь-якого майна, рухомого та нерухомого, в тому числі спорядження і приладдя для виробництва, що знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку.

В іншій частині відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_2 доведено, що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, пов`язані із провадженням господарської діяльності на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку, та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому у разі задоволення позову.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувати, мешкати, постійно або тимчасово, на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037, за адресою: АДРЕСА_1 та в розташованому на ній житловому будинку, то суд розцінив їх як втручання у приватне життя, зокрема, ОСОБА_1 , у зв`язку із чим не вбачав підстав для задоволення вимог в цій частині заяви.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучені: копія свідоцтва про шлюб від 17 січня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 17 січня 2024 року, копії «письмових пояснень» трьох фізичних осіб та копія довіреності на представництво його інтересів ОСОБА_3 .. Разом з тим апеляційним судом не приймаються до уваги і не оцінюються долучені до апеляційної скарги докази, оскільки в апеляційній скарзі відсутнє клопотання про їх долучення, в порядку визначеному ч.10 ст. 83 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, щоневжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючизаявупрозабезпеченняпозову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21, від 13 травня 2024 року у справі № 335/1660/23.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настатив результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявитьсяу майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходівз урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц та від 13 травня 2024 року у справі № 335/1660/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90 гс 20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

З наведених обставин справи вбачається, що предметом майбутнього позову позивач визначила поділ спільного майна подружжя, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037 та розташованого на ній об`єкта незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві заявниця просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 :

§ вчиняти будь-які дії, повязані із провадженням господарської діяльності на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223151001:02:002:0037 та в розташованому на ній житловому будинку;

§ вчиняти будь-які дії, щодо вивезення, пошкодження, знищення будь-якого майна, рухомого та нерухомого, в тому числі спорядження і приладдя для виробництва, що знаходиться на території вказаної земельної ділянки та будинку;

§ зборони іншим особам, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувати, мешкати, постійно або тимчасово, на території вказаної земельної ділянки та в розташованому на ній житловому будинку.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи, що предметом майбутнього позову є поділ земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта незавершеного будівництва, заходи забезпечення позову повинні бути направлені на збереження саме цього майна. Натомість застосування таких засобів забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії, повязані із провадженням господарської діяльності на території земельної ділянки та в розташованому на ній житловому будинку не є тими заходами, які направлені саме на збереження майна. До того ж матеріали справи не містять належних та допустимих доказів проведення такої діяльності на земельній ділянці, що вказане спричиняє шкоду такому об`єкту права власності. А наявні в матеріалах справи фотознімки не дають можливості встановити їх місцеперебування. Також відсутність даних про стан готовності об`єкту незавершеного будівництва, що є предметом спору, не дає можливості для висновку, що вказаний об`єкт може використовуватись для означених дій. Дані про перебування на земельній ділянці засобів для здійснення господарської діяльності взагалі відсутні. До того ж з доводів заявника і висновків суду першої інстанції не вбачається, яким чином такий спосіб забезпечить виконання можливого рішення суду на користь позивача у майбутньому.

Розглядаючи такий спосіб забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії, щодо вивезення, пошкодження, знищення будь-якого майна, рухомого та нерухомого, в тому числі спорядження і приладдя для виробництва, що знаходиться на території вказаної земельної ділянки та будинку, перш за все, слід звернути увагу на відсутність конкретизації майна, яке підпадає під таку заборону, а застосування такого загального формулювання як будь-якого рухомого майна може призвести до заборони вивезення будь-якої речі незалежно від вартості та призначення. Майно визначене як спорядження і приладдя для виробництва також не є конкретизованим. До того ж в заяві не зазначено, що таке майно також є предметом майбутнього позову. Відсутність конкретизації унеможливить і виконання ухвали суду, яка є виконавчим документом і може бути пред`явлена для примусового виконання. Крім того з доводів заявника і висновків суду першої інстанції не вбачається, яким чином такий спосіб забезпечить виконання можливого рішення суду на користь позивача у майбутньому щодо поділу земельної ділянку та об`єкту незавершеного будівництва.

Вимога заборони іншим особам, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувати, мешкати, постійно або тимчасово, на території вказаної земельної ділянки та в розташованому на ній житловому будинку, розцінена судом першої інстанції як втручання у приватне життя, зокрема, ОСОБА_1 , у зв`язку із чим суд не вбачав підстав для задоволення вимог в цій частині заяви. Однак з вказаним висновком можна погодитись лише частково. Цей запропонований заявником захід забезпечення позову також не є конкретизованим, оскільки не визначено коло осіб, тобто передбачає заборону перебувати будь-яким особам без виключення, що може створити перешкоду для держаних органів. Вказаний захід також не є таким, що направлений на забезпечення виконання можливого рішення суду в майбутньому.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що заявником не доведено наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів. Обрані заявником заходи забезпечення позову не співвідносяться з предметом майбутнього позову, а отже, й відсутній прямий зв`язок між заходами забезпечення позову і предметом позову.

Отже доводи апеляційної скарги є такими, що знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції, не врахував зазначені обставини, дійшов помилкового висновку про наявність підстав до забезпечення позову у спосіб, про який просила заявник, оскільки такі заходи забезпечення позову не спроможні забезпечити розгляд справи та фактичне виконання рішення в разі задоволення позову.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи процесуальне питання про забезпечення позову суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та допустився порушення норм процесуального права, що в силуст. 376 ЦПКє підставою для скасування ухвали з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 23 травня 2024 року.