Ухвала

від 22.05.2024 по справі 460/52298/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

справа №460/52298/22

адміністративне провадження № К/990/17636/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року в адміністративній справі № 460/52298/22 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6", про визнання дій та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6", в якому просила суд:

- визнати протиправною подальшу бездіяльність Рівненської міської ради та Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо зволікання з процесом передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований у АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Рівненську міську раду та Виконавчий комітет Рівненської міської ради вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований у АДРЕСА_1, в тому числі шляхом встановлення обов`язку для відповідачів на звернення з відповідним позовом до власника гуртожитку ТОВ "Житлобуд-6" про передачу такого гуртожитку у власність місцевої територіальної громади, в тому рахунку кімнати в якій проживає позивач;

- відшкодувати для ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок тривалої протиправної бездіяльності органів місцевого самоврядування шляхом солідарного стягнення із відповідачів в розмірі 150000 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради та Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо зволікання з процесом передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований у АДРЕСА_1.

Зобов`язано Рівненську міську раду вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл.

Зобов`язано Виконавчий комітет Рівненської міської ради вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 11 травня 2023 року.

27 жовтня 2023 року Виконавчий комітет Рівненської міської ради звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення в даній справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року заяву Виконавчого комітету Рівненської міської ради про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами повернуто без розгляду.

03 листопада 2023 року Виконавчий комітет Рівненської міської ради повторно звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення в даній справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, заяву Виконавчого комітету Рівненської міської ради про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року в адміністративній справі № 460/52298/22 та задовольнити заяву.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, зокрема, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відмовляючи в задоволенні заяви Виконавчого комітету Рівненської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій виходили із того, що обов`язковою умовою для застосування п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, є скасування саме преюдиційного (того, що було покладено в основу рішення, яке заявник просить переглянути) судового рішення.

Суди дійшли висновку про те, що, ні рішення у справі № 569/7996/21, ні рішення у справі № 569/10335/18, не були підставою для ухвалення рішення суду від 15 лютого 2023 року у адміністративній справі № 460/52298/22, а тому, постанова Верховного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 569/7996/21, не є нововиявленою обставиною у адміністративній справі № 460/52298/22 в розумінні ст. 361 КАС України. Також судами зазначено, що рішення Рівненського міського суду від 19 червня 2020 року у справі № 569/22017/19 не було підставою для прийняття рішення суду у адміністративній справі № 460/52298/22.

Так, частиною першою статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу наведеної статті слідує, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14 та від 13 лютого 2018 року № 815/756/14.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 822/862/15, від 10 липня 2020 року у справі № 823/1440/17, від 26 грудня 2022 року у справі № 460/801/20.

У постановах від 07 травня 2020 року у справі N 826/7677/17, від 02 листопада 2022 року у справі N 140/6115/21, від 16 листопада 2023 року у справі N 140/2341/19 та від 14 грудня 2023 року у справі N 600/1865/21-а Верховний Суд висловлював правову позицію про те, що для визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У цьому випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у подальшому скасуванні такого преюдиційного судового рішення. Під час вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі N 9901/819/18 також зазначала, що вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, передбачене пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.

Так, предметом спору у адміністративній справі № 460/52298/22 була бездіяльність Рівненської міської ради та Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо зволікання з процесом передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований у АДРЕСА_1 .

Суди попередніх інстанцій у цій справі установили, що в даному випадку має місце систематична протиправна бездіяльності відповідачів, яка призводить до порушення житлових прав позивача.

Суди посилалися на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2019 року у цивільній справі № 569/10335/18, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано виконавчий комітет Рівненської міської ради розглянути питання забезпечення належних та придатних умов проживання ОСОБА_1 , інваліда І групи. В., та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2020 року у цивільній справі № 569/22017/19.

За результатами розгляду справи № 569/22017/19 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 60 від 14 травня 2019 року в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1 ( п.2), як таке, що не призводить до реального відновлення порушених прав позивача, встановлених у рішенні Рівненського міського суду у справі № 569/10335/18 від 24 січня 2019 року, яке прийнято виконавчим комітетом на виконання рішення суду у справі № 569/10335/18.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, рішення Рівненського міського суду від 19 червня 2020 року у справі № 569/22017/19 не було підставою для прийняття рішення суду у адміністративній справі № 460/52298/22.

В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що постановою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 569/7996/21, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 серпня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 березня 2021 року № 26 в частині, скасовано й ухвалено нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовної вимоги відмовлено.

На думку скаржника вказана обставина є нововиявленою у цій справі.

Однак, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, рішення у справі № 569/7996/21 не було підставою для ухвалення рішення суду від 15 лютого 2023 року у адміністративній справі № 460/52298/22, а тому, постанова Верховного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 569/7996/21, не є нововиявленою обставиною у адміністративній справі № 460/52298/22 в розумінні ст. 361 КАС України.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що рішення суду у справі № 569/7996/21 не спростовує фактів, які були покладені в основу рішення у справі № 460/52298/22, а тому не впливає на результат вирішення цієї справи та законність прийнятих рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що наведена заявником обставина не відповідає вищенаведеним ознакам та критеріям, а тому не є нововиявленою у розумінні частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України і не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що наведені відповідачем обставини не є нововиявленими, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року в адміністративній справі № 460/52298/22.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Н. В. Коваленко

С. Г. Стеценко