Рішення

від 23.05.2024 по справі 931/171/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/171/24

Провадження № 2/931/106/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

29 лютого 2024 року позивач звернулася до суду із позовною заявою до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , і з цього дня відкрилася спадщина на його майно, зокрема, на житловий будинок з господарським та побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . За життя спадкодавцем заповіт не посвідчувався. 21 вересня 2021 року на підставі її заяви про прийняття спадщини, в приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. була заведена спадкова справа № 314/2021 до майна померлого ОСОБА_3 05 лютого 2024 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, однак у його видачі їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та запропоновано звернутися до суду для встановлення права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що є предметом даного позову. Зазначає, що крім неї, спадкоємцем за законом є дочка померлого ОСОБА_2 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини, що належала її батьку ОСОБА_3 .

Просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павловичі Володимирського (Локачинського) району Волинської області, а також судові витрати залишити за нею.

Ухвалою судді від 01 березня 2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 01 квітня 2024 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 01 квітня 2024 року підготовче судове засідання у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 07 травня 2024 року, який було відкладено на 23 травня 2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку SMS на номер телефону, зазначений у поданій заявці (а.с. 61). До позовної заяви нею долучено клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 41).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився також, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 62 на звороті). 07 травня 2024 року від нього надійшла заява, у якій просить розгляд справи проводити без його участі та не заперечує щодо задоволення позову (а.с. 58-59).

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 63). Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, копію матеріалів спадкової справи № 314/2021 до майна померлого ОСОБА_3 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павловичі Локачинського району Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29 березня 2021 року виконавчим комітетом Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області (а.с. 6, 25).

Після його смерті відкрилася спадщина. Із довідки Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області №369 від 21.09.2021 вбачається, що в с. Павловичі Локачинського району Волинської області знаходиться спадкове майно, яке належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день смерті проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті у володіння спадковим майном вступила його дружина ОСОБА_1 , яка на день смерті чоловіка проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок, які розташовані на території Затурцівської сільської ради. У покійного є ще спадкоємці дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт від імені ОСОБА_3 в Затурцівській сільській раді не посвідчувався (а.с. 8).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ч.1 ст.1217 ЦК України.

ОСОБА_3 заповіту складено не було, що підтверджується копією інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 66521880 від 21.09.2021 року (а.с. 28 на звороті).

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 10 вересня 1986 року Холопичівською сільською радою Локачинського району Волинської області, ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 (а.с. 5). У покійного є ще спадкоємець дочка ОСОБА_2 .

Згідно частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

21 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Дильному І.Г. заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , на підставі якої нотаріусом заведено спадкову справу № 314/2021 до майна померлого ОСОБА_3 (а.с. 18).

Окрім того, згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Локачинським РВ УМВС України у Волинській області 21 квітня 1997 року, ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_1 із 13 липня 1990 року (а.с. 3-4).

Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки, незважаючи на те, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подала відповідну заяву в строк, встановлений статтею 1270 ЦК України.

Дочка спадкодавця ОСОБА_2 , 21 вересня 2021 року подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с. 7, 21).

Інших спадкоємців за законом чи заповітом, які б прийняли спадщину або претендували на неї, судом не встановлено, із копії матеріалів спадкової справи № 314/2021 до майна померлого ОСОБА_3 їх теж не вбачається.

05 лютого 2024 року ОСОБА_1 , з метою оформлення своїх спадкових прав за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 щодо житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , звернулася із відповідною заявою до приватного нотаріуса (а.с. 38). Проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що винесено постанову вих. № 39/02-31 від 05.02.2024 року (а.с. 16, 39).

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок позбавлена права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернулася до суду.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Згідно копії технічного паспорта від 18 січня 2024 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок, був зведений у 1960 році (до 05 серпня 1992 року) (а.с. 11 на звороті 14 на звороті).

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 09 за 2023 рік (стор.26, № об`єкту ПГО 04_0199_1) Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, яка видана відділом «ЦНАП» виконавчого комітету Затурцівської сільської ради Волинської області 15 січня 2024 року за № 41, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (рік побудови 1960) належав ОСОБА_3 1960 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а також мав у користуванні земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку площею 0,25 га і знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.66).

Також суд встановив, що згідно копії інформаційної довідки № 364571605 від 05.02.2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру Іпотек відомості про спірний будинок відсутні (а.с. 37).

Враховуючи наведене, та оскільки житловий будинок з господарським будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію, то виданий на нього технічний паспорт та відомості з погосподарської книги свідчать про набуття ОСОБА_3 права власності на нього.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач як спадкоємець за законом першої черги майна померлого, підставно просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування за законом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав відсутній. При цьому сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що на момент відкриття спадщини вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами належав спадкодавцю ОСОБА_3 , інші спадкоємці, які претендують на даний житловий будинок, окрім позивача та третьої особи, яка відмовилася від прийняття спадщини відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав. Відтак, позов необхідно задовольнити, визнавши за позивачем, як спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину у встановленомузаконом порядку, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами.

Клопотання позивача, заявлене у позовній заяві про залишення судових витрат по справі за ним, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 223, 247, 263-265, 280 ЦПК України, на підставі ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павловичі Локачинського району Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: 45523, с. Затурці, вул. Липинського 66, Володимирський район, Волинська область, ЄДРПОУ 04332087.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 23.05.2024 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко