Рішення

від 09.05.2024 по справі 295/8668/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/8668/23

Категорія 67

2/295/396/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретарів судового засідання Карпішиної С.С., Хробуста А.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Березівської сільської ради про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, у якому зазначив, що 09.07.2014 року зареєстрував шлюб з відповідачем, від якого мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі зареєстровані та проживають з ним, знаходяться на його утриманні. Вказує, що з серпня 2022 року з відповідачем проживає окремо, спільного господарства не веде, подружні відносини не підтримує. За змістом позову, позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 подала до суду позов про розірвання шлюбу та має намір виїхати для проживання за межі України, у зв`язку з чим сторони вирішили, що діти мають проживати з батьком в Україні. З огляду на викладене у позовній заяві, ОСОБА_1 просить визначити місце проживання малолітніх дітей дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 07 серпня 2023 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач тайого представникв судовезасідання нез`явилися,подали заявипро розглядсправи безїх участі,позовні вимогипідтримують вповному обсязіта просятьзадовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.07.2014 року Виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, актовий запис №8, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_6 » (а.с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками яких є сторони по справі, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 5-6).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14.08.2023 року по справі №278/2365/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Згідно з довідкою Центру надання адміністративних послуг Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 08.05.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до комісійного акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 16.10.2023 року у будинку за адресою: АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Під час обстеження умов проживання було встановлено, що діти забезпеченні усім необхідним одягом та взяттям відповідно віку та сезону, іграшками, шкільним приладдям, продуктами харчування в достатній кількості. На даний час тато перебуває на військовій службі в іншій області України. ОСОБА_8 належним чином здійснює батьківські обов`язки та займається вихованням дітей (а.с. 48).

Підтвердженням перебування позивача ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , як військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період з 08 березня 2022 року слугує довідка №6447 від 31.03.2023 р. (а.с. 49).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, пункт 54, рішення від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач визнала позовні вимоги щодо визначення місця проживання дітей, зокрема у зв`язку з тим, що вона має намір виїхати за межі України для працевлаштування. Так, у своєму клопотанні від 23.01.2024 ОСОБА_2 зазначила, що 15.01.2024року неюофіційно оформленітрудові відносиниз роботодавцем-ТОВ «Топ-Стафф»,місцезнаходження РеспублікаПольща наперіод з01.02.2024по 31.01.2026 (а.с. 77).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на час розгляду справи перебуває на військовій службі.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Частина четверта статті 26Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» допускала можливість звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на підставі, зокрема, самостійного виховання ними дитини (дітей) віком до 18 років.

Частиною 5 статті 19СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору стосовно місця проживання дитини на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Служба у справах дітей Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області як орган опіки та піклування під час підготовки висновку на розв`язання спору дійшла висновку, що на даний час недоцільно розглядати питання визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, оскільки останній проходить військову службу як доброволець та знаходиться в зоні бойових дій, натомість мати ОСОБА_9 має намірвиїхати нароботу закордон,без дітей.Враховуючи те,що позивачфактично проживаєне здітьми,на думкутретьої особи,є ризикстворення ситуаціїзалишення вищевказаних дітейбез догляду. Указаний висновок був затверджений рішенням виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №21 від 18.01.2024 року (а.с. 85-87).

Суд, надаючи оцінку спроможності/неспроможності позивача як батька піклуватися про дітей особисто, виходить із того, що позов про визначення місця проживання дітей фактично пред`явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період і формально направлений на штучне створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період. Зокрема, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що діти проживають з ним, проте дана обставина не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи. Більше того, ряд наявних у справі доказів, таких як лист Служби у справах дітей Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 06.09.2023 №154/11, акт спроби обстеження умов проживання від 04.09.2023, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання (а.с. 34-37, 48) скоріше свідчать про протилежне. Суду, на виконання положень статті 171 СК України, не вдалось при вирішенніміж батькамиспору щодомісця проживання дітей врахувати думку останніх або, принаймні, доньки сторін. На переконання суду, позивач у такий спосіб намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).

Приблизно подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у прийнятті визнання відповідачем позову та про відсутність правових підстав для визначення місця проживання дітей з батьком, що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дітей та має першочергове значення при вирішенні зазначеного спору, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 206, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, адреса: Житомирський район, с. Березівка, вул. Богуславська, 31.

Суддя Д.В. Кузнєцов