Ухвала

від 23.05.2024 по справі 363/2379/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"23" травня 2024 р. Справа № 363/2379/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про передачу адміністративної справи за підсудністю

23 травня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородськогорайонного судуКиївської областіОлійник С.В.,розглянувши адміністративний позов

ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

до Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, 07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 3,

Головного управління Національної поліції в Київській області, 01601 м. Київ, вул. Володимирська, 15,

про скасуванняпостанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,

встановив:

До Вишгородськогорайонного судуКиївської областізвернувся задміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородськогорайонного управлінняполіції Головногоуправління Національноїполіції вКиївській області,Головного управління Національноїполіції вКиївській областіпро скасуванняпостанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 171 КАС Українисуддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

З`ясовуючи відповідність позовної заяви вказаним вимогамст. 171 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 ч. 1ст. 25 КАС Україниадміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2ст. 26 КАС Українипозови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС Українивстановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Позов подано за місцезнаходженням відповідача Вишгородське районне управління поліції в Київській області, у зв`язку з цим, у даному випадку, застосуванню підлягають положення ч. 2ст. 26 КАС(за місцезнаходженням юридичної особи відповідача).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року за №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм, необхідно прийти до висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідний орган поліції діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції у Київської області.

Отже, Вишгородське районне управління поліції ГУНП в Київській області не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не територіальний орган, який перебуває з цим органом і від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі за №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а.

Так, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Таким чином органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління Національної поліції в Київській області, який позивачем вказаний як відповідач 2.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 29 КАС Українисуд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Водночас таке рішення суду жодним чином не звужуватиме прав позивача, оскільки норми КАС України передбачають достатньо альтернативних механізмів для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, незважаючи на віддаленість їх місця проживання від суду, в якому розглядається справа. Справа має ознаки незначної складності та може бути вирішена судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі"Сокуренко і Стригун проти України", заяви " 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", цю адміністративну справу належить передати на розгляд іншого адміністративного суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.

Порушення судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що даний позов не підсудний Вишгородському районному суду Київської області, оскільки Вишгородське районне управління поліції ГУНП в Київській області є неналежним відповідачем, та вважає за необхідне передати його за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області до Шевченківського районного суду міста Києва, враховуючи, що позивачем обрано вид територіальної підсудності відповідно до ч. 2 ст. 26.

Керуючись ст. ст.25,26,29,248 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Вишгородськогорайонного управлінняполіції Головногоуправління Національноїполіції вКиївській області,Головного управління Національноїполіції вКиївській областіпро скасуванняпостанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї підписаннясуддею таможе бутиоскаржена доШостого апеляційногоадміністративного судупротягом п`ятнадцятиднів здня проголошення(підписання)ухвали через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя С.В. Олійник