Рішення

від 14.05.2024 по справі 336/313/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/313/24

Провадження №: 2/336/1229/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Журавель Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, до ОСОБА_1 , третя особа: Фермерське господарство «Кривохатько В.В.» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (після смерті рідного брата ОСОБА_2 ) серії НОМЕР_1 , зареєстрованого за № 226 від 17.03.2020 року відповідач набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7, 1117 га за кадастровим номером 2323985700:01:001:0032, що розташована на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (натепер на території Комишуваської селищної територіальної громади). Рішенням державного нотаріуса Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області Зайцевою А.С. від 17.03.2020 року зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1661239423239, номер відомостей про речове право 35976164. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником цієї земельної ділянки і на цей час, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 353645857 від 09.11.2023 року. У цій Інформації у графі «Власники» вказано наступне: « ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Російська Федерація».

Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді Фермерського господарства «Кривохатько В.В.» на підставі договору оренди землі від 27.06.2018 року, укладеного з ОСОБА_2 (попереднім власником) строком на 10 років (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28257211). Смерть орендодавця не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов, тому вказаний договір оренди є чинним на цей час.

Також позивач в обґрунтування позову вказав на те, що на направлений прокуратурою 02.10.2023 року лист з метою з`ясування теперішнього громадянства відповідача ОСОБА_1 отримано 31.10.2023 року відповідь від Управління ДМС у Запорізькій області, в якому вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась, за наявними обліками ВОМІРМП УДМС України в Запорізькій області гр.. ОСОБА_1 не значиться. За наявними обліками ВСІОБГ УДМС у Запорізькій області документування посвідкою на постійне/тимчасове проживання в Україні стосовно вказаної особи інформація відсутня. Тобто ОСОБА_1 отримала вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування саме як іноземець. Проте упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2323985700:01:001:0032 відповідач не відчужила її. Оскільки відповідач, який є іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і по теперішній час не відчужив дану земельну ділянку, наявні всі підстави для конфіскації ділянки у власність держави.

У позові також зазначалося, що враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслано лист від 02.10.2023 року із повідомленням про виявлені порушення та з вимогою про інформування про вжиті заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. У відповіді на вказаний лист від 24.10.2023 року ГУ Держгеокадастру поінформувало окружну прокуратуру про те, що управління позбавлене можливості звернутися до суду із позовною заявою про конфіскацію спірної земельної ділянки.

Позивач вважає, що зазначені причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 05.03.2024 року (а. с. 61-62).

29.02.2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гурильова А.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду (а. с. 65-66).

В підготовче судове засідання, призначене на 05.03.2024 року з`явилися представник прокуратури та представник ГУ Держгеокадастру. Ухвалою, постановленою на місці, суд ухвалив у зв`язку із першою неявкою відповідача відкласти підготовче судове засідання на 30.04.2024 року (а. с. 71).

19.04.2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гайдаржийського В.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 30.04.2024 року, постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання, справу призначено до судового розгляду на 14.05.2024 року.

07.05.2024 року від представника третьої особи адвоката Пелих О.Л. надійшли письмові пояснення, в яких зазначалося, що в разі конфіскації земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_1 та продажу на земельних торгах, Фермерське господарство « ОСОБА_3 », яке є орендарем, має переважне право купівлі цієї земельної ділянки.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, клопотань про проведення судового засідання 14.05.2024 в режимі відеоконференції на надавали.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд зазначає таке.

З інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта", відомо, що АТ"Укрпошта" припинило доставку поштових відправлень до/з Росії з перших днів повномасштабного вторгнення.

За інформацією Міністерства закордонних справ України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Росією, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Росії та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Вищевикладене свідчить про неможливість повідомлення відповідача шляхом надання судових доручень про вручення судових документів дипломатичними каналами.

За наведеного,в порядкуч.11ст.128ЦПКУкраїни відповідачповідомлявся продату,час імісце судовогозасідання шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом встановлено, що неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання, а тому на підставі ч.1 ст.223 ЦПКУкраїни справу розглянуто за їх відсутності.

Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації. Це підтверджується даними, вказаними у свідоцтві про право на спадщину за законом, зокрема зазначено: «…громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 », а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 353645857 від 09.1.2023 року. У цій Інформації у графі «Власники» вказано наступне: « ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Російська Федерація» (а. с. 39; 32-34).

Також зі змісту наданої отриманої позивачем копії відповіді від Управління ДМС у Запорізькій області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась, за наявними обліками ВОМІРМП УДМС України в Запорізькій області гр.. ОСОБА_1 не значиться. За наявними обліками ВСІОБГ УДМС у Запорізькій області документування посвідкою на постійне/тимчасове проживання в Україні стосовно вказаної особи інформація відсутня (а. с. 45).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованого за № 226 від 17.03.2020 року (спадкова справа № 228/2019) відповідач набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,1117 га, кадастровий номер 2323985700:01:001:0032 (а. с. 39).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1661239423239, номер відомостей про речове право 35976164 (а. с. 32-34).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримала вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування саме як іноземець. Проте упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку відповідач не відчужив її.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини 2 статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із частиною 3статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності. Згідно із статтею 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. Таким чином, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач порушив визначену ст.ст. 13,14,41 Конституції України, ст.ст. 80,81,145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, будучи іноземним громадянином, не відчужив земельну ділянку упродовж року після набуття права власності на неї та на теперішній час безперешкодно використовує спірну земельну ділянку на території України.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Правовий висновок щодо застосування частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки відповідач не відчужив її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України), та ця норма є імперативною і не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав. Враховуючи, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за пред`явлення позову у розмірі 2684 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2980 від 12.12.2023 року, а позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь прокуратури необхідно стягнути вказану суму судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81,125, 145, 153 ЗК України, ст. ст. 16, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ЄРДПОУ 39820689) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_3 , виданий 03.09.2007 року відділом УФМС Росії по Республіці Карелія в Медв`єжєгорському районі, зареєстрована в російській федерації за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа: Фермерське господарство «Кривохатько В.В.» (ЄРДПОУ 19266077; знаходиться: 70050, Запорізька область, Вільнянський район, с. Кам`яне, вул. Зарічна, буд. 97) про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 7,1117 га, з кадастровим номером 2323985700:01:001:0032, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2020року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1661239423239, номер відомостей про речове право 35976164, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Матросова, 29а), отримувач: Запорізька обласна прокуратура; ЄДРПОУ 02909973, (рахунок UA438201720343180001000000271 відкритий в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 2684 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв

14.05.24