Постанова

від 23.05.2024 по справі 461/3334/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/3334/24

Провадження №3/461/1412/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - не встановлено, місце роботи - не вказано, місце проживання згідно протоколу - Україна, 81457, Львівська область, Самбірський район, с. Бісковичі, паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 06.01.2016 виданий органом № 4627, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,

встановив:

За результатами опрацювання заяви Благодійної організації «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» (вх. митниці від 06.03.2024 № 23145/14) Львівською митницею здійснювались перевірочні заходи щодо переміщення громадянами на митну територію України в якості гуманітарної допомоги транспортних засобів без відома їх організації та матеріалів перевірки Яворівського відділення поліції № 1 ГУНП у Львівській області, надісланих листом від 11.03.2024 № 2430/65/03-24 (вх. митниці від 18.03.2024 № 27017/8.5) щодо встановлення обставин ввезення товарів гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів, які не були доставлені до кінцевого споживача.

За наслідками здійснених перевірочних заходів встановлено, що громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 06.01.2016 органом 4627, ввезено на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» (код ЄДРПОУ 44885198) та не доставлено одержувачу гуманітарної допомоги транспортний засіб. Зокрема, 22.05.2023 через пункту пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці здійснено пропуск на митну територію України товару «Автомобіль марки «HONDA» модель CRV, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 , 2008 р.в.», який переміщувався через митний кордон України громадянином ОСОБА_1 , у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання на підставі Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 22.05.2023, отримувачем якого є Благодійної організації «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» (код ЄДРПОУ 44885198).

Громадянин ОСОБА_1 , листом Львівської митниці від 13.03.2024 № 20- 03/20-03/10/7595 викликався у митницю для надання пояснень та вирішення питання щодо складення протоколу про порушення митних правил на 27.03.2024, однак на вказаний у повідомленні час та місце громадянин не прибув, жодних повідомлень щодо неявки не надходило.

Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України, У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Частинами 6 та 8 ст. 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ст.1 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 №1192- XIV гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) - надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації донорам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі товари визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги та підлягають взяттю в установленому порядку на облік в Збройних Силах, правоохоронних органах, інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, або в інших суб`єктах, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону.

Відповідно ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України, суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягай 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

У заяві Благодійної організації «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» вказано, що вона не володіє інформацією про місцезнаходження ввезеного транспортного засобу. Відповідно до інформації, наданої службовою запискою Управління адміністрування митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Львівської митниці від 26.03.2024 № 15/15-02/11231, орієнтовна митна вартість автомобіля марки «HONDA» модель CRV, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 , 2008 р.в., може становити 5 500 евро, станом на 22.05.2023, згідно з курсом НБУ, становить 217 348,45 грн.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару (транспортного засобу) автомобіля марки «HONDA» модель CRV, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 , 2008 р.в., вартістю 217 348,45 (двісті сімнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 45 коп., у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару, а саме Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 22.05.2023 та від 11.07.2023, у яких отримувачем вказано Благодійну організацію «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» (код ЄДРПОУ 44885198).

За інформацією, що міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ, станом на 29.03.2024 року, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався.

Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з`явилася у судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи, зокрема доказами скерування рекомендованої поштової кореспонденції на адресу наявну у митного органу та наведену у протоколі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. У поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України, розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка у судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У свою чергу, законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу та ухвалить остаточне рішення, а також строки притягнення до відповідальності. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з`явилася у судове засідання, повідомлялась про наявність даного провадження та скерування протоколу на розгляд до суду, а також повідомлялася про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, не подала до суду жодних клопотань чи заяв, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.

Також виходжу з того, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Представник митниці в судовому засіданні протокол підтримав.

Заслухавши доводи захисника та представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Згідно ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до положень ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23).

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24)

Митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України (п.28).

Товари - це будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно ч. 1 ст. 483 МК України, відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно зУКТ ЗЕДта його митної вартості.

Встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на спрямовані на переміщення через митний кордон України товару (транспортного засобу) автомобіля марки «HONDA» модель CRV, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 , 2008 р.в., у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосовування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару, а саме декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою у яких отримувачем вказано Благодійну організацію «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» (код ЄДРПОУ 44885198), що доводиться дослідженим в ході розгляду справи нижченаведеними доказами:

-протоколом про порушення митних правил № 0396/20900/24 від 29.03.2024 року;

-копіями паспорта ОСОБА_1 та декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою;

-доповідною та службовою записками представників митниці щодо обставин виявлення ознак неправомірного ввезення товарів;

-витягом з АСМО «Інспектор» та даними диспетчера ЗМК;

-копією звернення голови правління Благодійної організацію «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» від 22.05.2023, а також заявою до відділу поліції представника даної організації про вчинення кримінального правопорушення;

-копією матеріалів переписки Благодійної організації «Благодійний фонд «Гуртом ЮА» з митним органом та органами поліції;

-повідомленням №097/24 про протиправне діяння, що містить ознаки злочину.

Вищенаведені докази засвідчують факт переміщення товару через митний кордон, порядок проходження митних процедур, вказують на обставини виявлення факту переміщення через митний кордон України товару (автомобіля) з приховування від митного контролю, є належними та допустимими.

В ході розгляду справи не встановлено даних, які ставлять під сумнів достовірність долучених до протоколу наведених вище доказів.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною даного адміністративного правопорушення, зокрема, є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та з поданням органу доходів до митного оформлення документів, що одержані незаконним шляхом та містять неправдиві відомості стосовно товару.

Переміщення товарів з приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон: з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка його вчинила характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України. У даному випадку встановлено, що саме ОСОБА_1 перевозив зазначений автомобіль та жодних доказів, які ставлять під сумнів цей факт в ході розгляду справи не здобуто.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 483 МК України, склад вищевказаного правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо товарів.

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об`єктивного рішення та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку суть правопорушення наведена у протоколі представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.

Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України доведена належним чином.

У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З урахуванням наведених вище обставин, характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, ступеня його вини, способу вчинення правопорушення, мету призначення стягнення та співрозмірність можливого покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі від 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 483 МКУ.

Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених упункті 3 статті 461цього Кодексу,а такожз іншихпонесених митнимиорганами витратна провадженняабо розглядсправи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.

Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею ст. 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі від 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 108674 гривень 22 копійки, з конфіскацією товарів безпосередніх предметів порушення митних правил - автомобіля марки «HONDA» модель CRV, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 , 2008 р.в.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В. Стрельбицький