Рішення

від 05.04.2024 по справі 607/585/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2024 Справа №607/585/24 Провадження №2/607/470/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільської районної державної адміністрації, треті особи: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, КП «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільської районної ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, КП «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що згідно довідки виданої Миролюбівським старостинським округом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 06 листопада 2023 року № 466, житловий будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, який складався із п`яти членів колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та інші члени колгоспного двору: позивачка ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який приходиться ОСОБА_1 - батьком, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12 листопада 1962 pоку, актовий запис № 34.

Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , належну йому як члену - голові колгоспного двору.

Даний будинок мав статус колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року, проживали та були зареєстровані п`ять членів колгоспного двору.

Таким чином померлому ОСОБА_4 належала 1/5 частина в цьому будинку як члену колгоспного двору.

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивачці було відмовлено в оформленні спадкових прав у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа на вказане нерухоме майно. Крім того, нотаріусом у відмові зроблено акцент на реєстрації вказаного житлового будинку, який належав колгоспному двору, виключно за головою колгоспного двору - ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 , яка приходиться дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті останнього проживала та була зареєстрована разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , а отже в силу ст. 549 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини покійного батька, позивачка є такою, що прийняла спадщину після смерті останнього.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 10 серпня 1980 pоку, актовий запис № 10.

У сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися діти ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_8 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , який на день смерті був зареєстрований та проживав АДРЕСА_1 разом із батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , належну йому як члену колгоспного двору.

Звернувшись до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачам: матері ОСОБА_1 та батькові ОСОБА_2 було відмовлено в його видачі у зв`язку із втратою правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно.

З огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які приходяться батьками ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті останнього проживали та були зареєстровані разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , тому саме ці позивачі, як батьки, являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті свого покійного сина і враховуючи вимоги ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу, який діяв на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті останнього.

Згідно довідки,виданої Тернопільськимрайонним госпрозрахунковимБТІ 02жовтня 2023року за№ 899,за матеріаламибюро станомна 01січня 2013року житловийбудинок АДРЕСА_1 зареєстровано лише за головою колгоспного двору ОСОБА_4 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30 вересня 1990 року на підставі рішення виконкому № 170 від 28 серпня 1990 року та записано 30 серпня 1990 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 8.

Позивачі звернулись до Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ із запитом про надання копій матеріалів, на підставі яких було видано вказану довідку БТІ від 02 жовтня 2023 року № 899, та отримали відповідь із якої слідує, що лише голова двору ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до запису з реєстрової книги № 1 за реєстровим № 8 сторінка № 15 являється одноосібним власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , як вбачається із довідки БТІ, було рішення виконкому Тернопільської районної ради № 170 від 28 серпня 1990 року.

На звернення до Державного архіву Тернопільської області із запитом щодо надання копії рішення виконкому Тернопільської районної ради № 170 від 28 серпня 1990 року, на підставі якого було видано свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого Тернопільською районною радою 30 вересня 1990 року, позивачу ОСОБА_2 було відмовлено з повідомленням про те, що в документах архівного фонду Виконавчого комітету Тернопільської районної ради депутатів трудящих в протоколі № 10 засідання виконкому Тернопільської районної ради народних депутатів від 28 серпня 1990 року, рішення про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 головою двору ОСОБА_4 не виявлено.

У рішенні виконкому Тернопільської районної ради народних депутатів від 28 серпня 1990 року № 170 «Про оформлення права власності на жилі будинки» ОСОБА_4 не значиться.

Отже, із вказаної відповіді архіву слідує, що за покійним ОСОБА_4 не розглядалося питання та не приймалося рішення про оформлення право власності на вказаний житловий будинок.

Таким чином, відсутність правовстановлюючого документа та реєстрації права власності спадкодавців, як членів колгоспного двору, на частки в житловому будинку АДРЕСА_1 , а також факт суперечливих відомостей щодо оформлення права власності за покійним ОСОБА_4 , унеможливлює спадкоємцю за законом ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також спадкоємцю за законом ОСОБА_2 після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнання за ними у позасудовому порядку права власності.

В обґрунтування решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покликаються на те, що з 01 липня 1990 року до 15 квітня 1991 року й до тепер, а позивачка ОСОБА_3 до 2011 року, проживають у спірному житловому будинку АДРЕСА_1 , брали і беруть участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства, а отже є такими, що мають право власності, як члени колгоспного двору на належні їм частки у спірному майні, по 1/5 кожному.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд визнати:

-за ОСОБА_1 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; право власності на 1/10 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-за ОСОБА_2 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/10 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-за ОСОБА_3 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 11 січня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/585/24. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

07 лютого 2024 судом зареєстровано відзив Тернопільської районної ради Тернопільської області, у якому голова районний ради Віктор Козорог просить відмовити у позові до Тернопільської районної ради Тернопільської області, оскільки він заявлений до неналежного відповідача.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 08 лютого 2024 року, витребувано у Тернопільської районної державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії матеріалів спадкових справ: № 322/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; № 324/2023, заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29 лютого 2024 року судом зареєстровано лист Тернопільської районної державної нотаріальної контори, на виконання ухвали суду від 08 лютого 2024 року надано копію матеріалів спадкових справ № 322/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; № 324/2023, заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29 лютого 2024 року судом зареєстровано клопотання позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну неналежного відповідача Тернопільську районну раду Тернопільського району Тернопільської області, на належного відповідача - Тернопільську районну державну адміністрацію. Позивачі зазначають, що 14 лютого 2024 року отримали відзив на позовну заяву. Ознайомившись із отриманим відзивом на позовну заяву, ними було з`ясовано, що Тернопільська районна рада відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з 21 травня 1997 року не є правонаступником прав та обов`язків виконавчих комітетів районних рад народних депутатів. Виконавчі комітети районних рад народних депутатів діяли до моменту набрання законної сили Указу Президента від 14 квітня 1992 року № 252 «Про положення про місцеву державну адміністрацію». Відповідно до п. 2 цього Указу припинено діяльність виконавчих комітетів районних рад народних депутатів. Пунктом 3 Указу встановлено, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, щодо прийнятих ними рішень, узятих зобов`язань та покладених на них законодавством обов`язків. Тобто, правонаступником виконавчого комітету Тернопільської районної ради народних депутатів є Тернопільська районна державна адміністрація.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 08 березня 2024 року, клопотання позивачів про заміну неналежного відповідача Тернопільську районну раду Тернопільського району Тернопільської області на належного Тернопільську районну державну адміністрації задоволено. Замінено первісного відповідача Тернопільську районну раду Тернопільського району Тернопільської області на належного відповідача - Тернопільську районну державну адміністрацію.

У судовому засіданні, яке відбулося 05 квітня 2024 року суд протокольною ухвалою без видалення до нарадчої кімнати закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, проте у прохальній частині позовної заяви, просили суд проводити розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідачаТернопільської районноїдержавної адміністраціїу судовезасідання нез`явився,про причининеявки судне повідомив.

Представники третіх осіб Тернопільської районної державної нотаріальної контори та КП «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з`явилися, однак подали до суду клопотання, у яких просили суд справу розглядати без їх присутності, при вирішенні питання покладаються на думку суду.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 листопада 1962 року ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

10 серпня 1980 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_10 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_12 , що вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 10 серпня 1980 року Миролюбівською сільською радою народних депутатів.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 29 лютого 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області України, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років помер ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно 25 серпня 2023 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

06 листопада 2023 року спеціалістом діловодом Миролюбівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області видано довідку № 468, згідно якої ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 на час смерті був зареєстрований та проживав в житловому будинку по АДРЕСА_1 . У вищевказаному житловому будинку разом з померлим ОСОБА_4 на час його смерті були зареєстровані та проживали: дочка ОСОБА_1 , 1960 року народження, зять ОСОБА_2 , 1958 року народження, онука ОСОБА_8 , 1981 року народження; онук ОСОБА_6 , 1985 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 32 років помер ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 04 вересня 2017 Миролюбівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України.

06 листопада 2023 року спеціалістом діловодом Миролюбівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області видано довідку № 467, згідно якої ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на час смерті був зареєстрований та проживав в житловому будинку по АДРЕСА_1 . У вищевказаному житловому будинку разом з померлим ОСОБА_6 на час його смерті були зареєстровані та проживали: мати ОСОБА_1 , 1960 року народження, батько ОСОБА_2 , 1958 року народження.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 14 лютого 1981 року Миролюбівською сільською радою, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

11 травня 2005 року ОСОБА_13 зареєстрував шлюб із ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_9 , що вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 11 травня 2005 року Миролюбівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 278, виданої 02 квітня 2019 року Миролюбівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 з 25 січня 2011 року зареєстрована за адресою, АДРЕСА_1 .

06 листопада 2023 року спеціалістом діловодом Миролюбівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області видано довідку № 466, станом на 01 липня 1990 року - 15 квітня 1991 року по АДРЕСА_1 числиться колгоспний двір за головою двору ОСОБА_4 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 ); дочкою - ОСОБА_1 , 1960 року народження; зятем ОСОБА_2 , 1958 року народження; онукою ОСОБА_8 , 1981 року народження; онуком - ОСОБА_6 1985 року народження ( померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

01листопада 2023року державнийнотаріус Тернопільськоїрайонної державноїнотаріальної конториОсадчук В.Ю.,розглянула подані ОСОБА_1 документидля видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом,на часткужитлового будинку АДРЕСА_1 після смертібатька ОСОБА_4 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .У справахТернопільської районноїдержавної нотаріальноїконтори заведенаспадкова справа№ 322/2023,після смерті ОСОБА_4 ,за заявоюдочки померлого ОСОБА_1 ,про видачусвідоцтва проправо наспадщину зазаконом від19вересня 2023року за№ 813.Інші спадкоємціне зверталися. Разом зтим,згідно довідкивиданої Тернопільськимрайонним госпрозрахунковимбюро технічноїінвентаризації 02жовтня 2023року за№ 899,за матеріаламибюро станомна 01січня 2013року вищезазначенийжитловий будинокзареєстровано заголовою колгоспногодвору ОСОБА_4 на підставісвідоцтва направо особистоївласності нажилий будинок,виданого Тернопільськоюрайонною радою30вересня 1990року напідставі рішеннявиконкому №170від 28серпня 1990року тазаписано 30серпня 1990року вреєстрову книгу№ 1за реєстровим№ 8.Вказаний правовстановлюючийдокумент втрачено. На підставі вище викладеного, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено постанову № 2904/02-31 від 01 листопада 2023 року.

01листопада 2023року державнийнотаріус Тернопільськоїрайонної державноїнотаріальної конториОсадчук В.Ю.,розглянула подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документидля видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом,на часткужитлового будинку АДРЕСА_1 після смертісина ОСОБА_6 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .У справахТернопільської районноїдержавної нотаріальноїконтори заведенаспадкова справа№ 324/2023,після смерті ОСОБА_6 ,за заявоюматері померлого ОСОБА_1 ,про видачусвідоцтва проправо наспадщину зазаконом від19вересня 2023року за№ 815.Іншим спадкоємцем,який прийнявспадщину зафактом спільноїреєстрації разомз померлимна деньсмерті,є батькопомерлого - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області від 11 серпня 2023 року за № 356.

Разом з тим, згідно довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 02 жовтня 2023 року за № 899, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року вищезазначений житловий будинок зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30 вересня 1990 року на підставі рішення виконкому № 170 від 28 серпня 1990 року та записано 30 серпня 1990 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 8. Вказаний правовстановлюючий документ втрачено. На підставі вище викладеного, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті сина - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено постанову № 2905/02-31 від 01 листопада 2023 року.

Згідно інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 02 жовтня 2023 року № 899 станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30 серпня 1990 року на підставі рішення виконкому № 170 від 28 серпня 1990 року та записано 30 серпня 1990 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 8.

27 вересня 2023 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

29 лютого 2024 року на запит суду від Тернопільської районної державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли матеріали спадкової справи № 322/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та спадкової справи № 324/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Із матеріалів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 , звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно: частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

01 листопада 2023 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 , звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно: частку житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . У заяві вказавши, що відповідно до ст. 1261 ЦК України іншим спадкоємцем є батько померлого ОСОБА_2 .

01 листопада 2023 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті сина ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Інших спадкоємців, окрім ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом не було встановлено

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд доходить до наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішення спорів щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року мав статус колгоспного двору, головою двору був ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та його членами: дочка - ОСОБА_1 , 1960 року народження; зять ОСОБА_2 , 1958 року народження; онука ОСОБА_8 , 1981 року народження; онук - ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Таким чином, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 мали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 в рівних частках, тобто по 1/5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Абзацами 23 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що: «Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року».

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі № 24753/0/413 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлює, що норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Таким чином, до відносин щодо прийняття спадщини після ОСОБА_4 застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно змінено заповітом.

За змістом частини 1 статті 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, серед іншого, діти і дружина померлого.

Частина 1 статті 548 ЦК УРСР встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Пункт 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР встановлює, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», у редакції чинній на момент виникнення відносин спадкування після ОСОБА_4 , у пункті 113 встановлюється, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, серед іншого, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Відповідно до частини 2 статті 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Враховуючи наведене, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла дочка ОСОБА_1 , оскільки вона на момент смерті цього спадкодавця проживала та була зареєстрована разом з ним. Спадкоємиця успадкувала частку у розмірі 1/5 житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 .

Також судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, як і відсутні заповіти складені цим спадкодавцем.

Факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 є батьком позивачки ОСОБА_1 , було встановлено шляхом дослідження письмових доказів, які суд описав вище.

Отож, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину за законом прийняла його дочка ОСОБА_1 , оскільки проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 .

Після його смерті відкрилася спадщина, на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

У відповідності до cт. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно cт. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті сина, успадкували 1/5 частину житлового будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рівних частках, по 1/10 кожен.

Водночас, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не можуть оформити свої спадкові права, оскільки нотаріус відмовила їм у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зіст.3зазначеногоЗакону,речовіправана нерухомемайнотаїх обтяження,щовиникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.

Щодо правовстановлюючого документу на вищевказане спадкове майно, то суд виходить з наступного. Пунктом 18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р оку,погодженої заступникомГолови Верховногосуду УкраїнськоїРСР 15січня 1966року,яка булачинноюначас набуттясторонамипо справіта спадкодавцему власністьмайна колгоспногодвору,передбачено процедуруотримання правовстановлюючогосвідоцтва направовласності.Зокрема,уразібудівництва будинкуна колгоспнійземлі,розташованій усмузімістаабо селищаміськоготипу,виконкоммісцевої Радидепутатів трудящих,на підставівитягу зрішення загальнихзборів колгоспниківабо довідкиправління колгоспупро наданняземельноїділянкидля будівництва,дозволувиконкому набудівництво таакту прозакінчення будівництваі введеннявексплуатацію будинку,разом ззатвердженням цьогоакту вирішуєпитанняпрооформлення прававласностіі видачусвідоцтва проце. В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

Померлий ОСОБА_4 був головою колгоспного двору, однак інформація про отримання ним свідоцтва на право особистої власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня, а правовстановлюючий документ втрачено. Право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спадкове майно не визнається, а тому є підстави для застосування ст. 392 ЦК України до виниклих між сторонами правовідносин.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення шляхом визнання за нею права власності: на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на 1/10 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також, визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ними по 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , як на майно члена колгоспного двору, то суд відмовляє у задоволенні цих вимог, оскільки не вважає, що на час звернення позивачів і з цим позовом їх право на частки у майні колгоспного двору оспорюються або не визнаються

Судом встановлено, що житловий будинок за вищевказаною адресою є колгоспним двором, де ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають у власності кожен по 1/5 частки.

Стаття 31Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачає,що дляпроведення державноїреєстрації праввласності наіндивідуальні (садибні)житлові будинки,садові,дачні будинки,господарські (присадибні)будівлі іспоруди,прибудови доних,що булизакінчені будівництвомдо 5серпня 1992року тарозташовані натериторіях сільських,селищних,міських рад,якими відповіднодо законодавстваздійснювалося веденняпогосподарського обліку,і щодозазначених об`єктівнерухомості ранішене проводиласядержавна реєстраціяправ власності,подаються:1)виписка ізпогосподарської книги,надана виконавчиморганом сільськоїради (якщотакий органне створений-сільським головою),селищної,міської радиабо відповідноюархівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

При матеріалах справи наявний Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯК № 514994, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Миролюбівської сільської ради від 27 вересня 1996 року № 54, від 17 вересня 2009 року № 703, про те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,1800 га., цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд., кадастровий номер: 6125285100030010294.

Водночас, відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задля реєстрації своє частки у майні колгоспного двору звернулися до державного реєстратора, який відмовив їм у проведенні реєстраційних дій, оскільки ними не було надано документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом чи з інших причин, що давало б суду підстави вважати, що право позивачів є порушеним та підлягає судовому захисту.

Отож, суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ними по 1/5 частини за кожним житлового будинку АДРЕСА_1 , як на майно члена колгоспного двору, оскільки встановив, що законом передбачена процедура реєстрації права власності на майно, яке було закінчене будівництвом до 05 серпня 1992 року, а відтак її недотримання не може свідчити про порушення права, яке би підлягало судовому захисту.

Суд не може підміняти собою державні органи та порушувати встановлену законом процедуру оформлення прав.

Щодо належності відповідача Тернопільської районної державної адміністрації, то суд звертає увагу на наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вказане зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16ц.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19ц).

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Вказана правова позиція викладена 19 січня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 280/4/18, провадження № 61403св19 (ЄДРСРУ № 102765474).

Також судзвертає увагуна те,що Тернопільськарайонна державнаадміністрація неє органомчи суб`єктом,які здійснюютьповноваження усфері державноїреєстрації прав,що визначеніст.6Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Відтак, Тернопільська районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на вказане, суд дійшов до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тернопільської районної державної адміністрації про визнання права власності на майно слід відмовити у зв`язку з тим, що позов в цій частині заявлено до неналежного відповідача.

У зв`язку з тим, що позивачі не заявила вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 83, 258268, 273, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачі: Великоберезовицька територіальна громада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 04393462, адреса місцезнаходження: вул. С. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району Тернопільської області, 47724;

Тернопільська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ: 04058284, адреса місцезнаходження: м-н Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46009.

Треті особи: Тернопільська районнадержавна нотаріальнаконтора, код ЄДРПОУ: 05466080, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 27, м. Тернопіль, 46003;

КП «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ: 03353839, адреса місцезнаходження: вул. Д. Нечая, буд. 27, м. Тернопіль, 46003.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.