Вирок

від 15.05.2024 по справі 606/718/24

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/718/24

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2024 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської обл.

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12024211080000071 про обвинувачення

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Борщів, Тернопільської області, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , громадянки України, із середньою освітою, не непрацюючої, інвалід ІІ групи, раніше не судимої,

за ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні, 2023 року точної дати та часу не встановлено, у ОСОБА_4 , виник умисел направлений на самовільне захоплення земельної ділянки, що знаходяться поряд із залізничним переїздом на перегоні Теребовля-Деренівка, на відрізку 41 км 7 ПК та розміщена вздовж залізничної колії, яка знаходиться в охоронній зоні, з метою її подальшого обробітку та вирощування сільськогосподарських культур.

Реалізуючи свій злочинний намір на вчинення даного злочину, ОСОБА_4 діючи всупереч встановленим правилам щодо охорони земель, порушуючи вимоги діючи всупереч вимогам ст.ст.112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, достовірно знаючи, що у неї відсутні будь-які дозвільні документи на право власності, користування або оренду земельної ділянки, діючи умисно, в період з квітня 2023 року до 20 березня 2024 року здійснювала обробіток та вирощування сільськогосподарських культур на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6125086400:01:001:0911, площею 0,025 га, яка знаходиться вздовж залізничної колії, на відстані 7 м від її осі на перегоні Теребовля-Деренівка, 41 км 7 ПК та відповідно до ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ст. 112 Земельного кодексу України є охоронною зоною.

ОСОБА_4 у вчиненому щиро розкаюється, погоджується з усіма доказами, зібраними органом досудового розслідування, які доводять її вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду, та дала показання, що у квітні 2023 року вона вирішила обробляти земельну ділянку у притул до залізничної колії, жодних дозволів на обробіток землі не мала, те що не має права на обробіток землі у вказаному місці розуміла.

За такихобставин,відповідно доч.3ст.349КПК України суд,переконавшись вістинності тадобровільності позиціїобвинуваченої ОСОБА_4 про відмову у дослідженні доказів, її правильному розумінні недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та позбавлення права на оскарження фактичних обставин вчинених ним кримінального правопорушення, вважає визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись тільки допитом обвинуваченої.

Проаналізувавши зібраніпо справідокази вїх сукупності,суд приходитьдо висновкупро доведеністьвини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і, що її дії кваліфіковано вірно як самовільне заняття земельної ділянки, земель в охоронних зонах.

При призначенні покарання, необхідного й достатнього для виправлення ОСОБА_4 відповідно до статей 50, 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винної, її негативну характеристику, те що вона раніше не судима, відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання повне визнання вини та щире каяття, всебічне сприяння органу досудового слідства у розслідуванні злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, відповідно ч. 2 ст. 66 КК України інші обставини, які пом`якшують покарання є інвалідом ІІ групи, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши покарання, нижче віднайнижчої межі,встановленої длятакого видупокарання,встановленого в санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши її від відбуття покарання з випробуванням, так як її виправлення можливе без ізолювання від суспільства, поклавши на неї обов`язки, згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Керуючись ст.ст. 349, 374-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України призначити їй покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання, з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд протягом тридцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ ОСОБА_5