Ухвала

від 23.05.2024 по справі 607/11189/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2024 Справа №607/11189/24 Провадження №2/607/2583/2024

Суддя Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області Ромазан В.В. при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду, Тернопільського окружного адміністративного суду, третя особа на стороні позивача Міністерство закордонних справ України, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 21.05.2024 звернулась із позовом до Київського окружного адміністративного суду, Тернопільського окружного адміністративного суду, третя особа на стороні позивача Міністерство закордонних справ України, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого просить стягнути у її користь 149642 грн. моральної шкоди, які здійснити за рахунок держави.

Як вбачається із змісту поданої заяви, позивач зазначила, що її син ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання свого військового обов`язку у період дії військового стану, запровадженим в Україні у зв`язку збройною агресією російської федерації. 05.05.2024 року комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги Міністерства оборони України прийнято рішення про виплату позивачу 15000000 грн. 31.05.2023 на банківський рахунок позивача було перераховано лише 1/5 частину призначеної їй суми.

Як зазначила позивач, у липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та нечинним з моменту державної реєстрації наказу Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023. Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду справу №500/4477/23 було передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду. Після 31.07.2023, жодних сповіщень про подальший рух справи позивачу не надходило. 09.11.2023 року у відділенні поштового зв`язку позивач отримав відзив на позов. Зазначила, що станом на 20.05.2024 жодних повідомлень, повісток, судового рішення за наслідками розгляду поданого нею позову з Київського окружного адміністративного суду до неї не надходило. Вважає, що Тернопільський окружний адміністративний суд не передав своєчасно матеріали справи за належністю до Київського окружного адміністративного суду, як наслідок, ухвала про відкриття провадження у справі №500/4477/23 була постановлена лише 02.10.2023. Вказала, що з моменту відкриття провадження у справі №500/4477/23 та по даний час жодних процесуальних документів із Київського адміністративного суду позивачу не надходило, а про відкриття провадження їй стало відомо із відзиву на позов. Вважає, що зазначеними діями, суд грубо порушив вимоги щодо неї, а саме норми п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у формі грубого порушення права на справедливий та публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом у розумні строки, визначенні статтею 193 КАС України. Відтак, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 149 642грн. та яку просить стягнути її користь.

Ознайомившись із вказаною заявою, вважаю, що у відкриті провадження слід відмовити з наступних підстав.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутись до суду, зокрема є відшкодування збитків та інші способи майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

В силу вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Із змісту поданої заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач ОСОБА_1 вважає, що внаслідок допущених дій (бездіяльності) суддів Тернопільського окружного адміністративного суду та Київського окружного адміністративного суду, які полягали у несвоєчасній передачі матеріалів справи із одного суду в інший, як наслідок, несвоєчасне постановлення ухвали про відкриття провадження у справі №500/4477/23, не надіслання їй, як учаснику судового провадження процесуальних документів, не розгляд справи судом у розумні строки, визначені статтею 193 КАС України, зумовило заподіяння їй моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 149642 грн. та яку просить стягнути у свою користь.

В силу вимог п.1 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Дії та бездіяльність відповідачів, про яку стверджує позивач, стосується несвоєчасного вчинення судом процесуальної дії - передачі матеріалів справи із одного суду в інший, постановлення ухвали про відкриття провадження у справі №500/4477/23, не надіслання позивачу, як учаснику судового провадження процесуальних документів, не розгляд справи судом у розумні строки, визначені статтею 193 КАС України.

Як зазначала Велика палата Верховного Суду у своїх постановах від 21.11.2018 року у справі №757/43355/15, від 21.08.2019 року та у справі №761/35803/16, закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, вчинених під час розгляду ним справи, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи. І хочапозивач незаявляє вимогупро визнанняпротиправними дійсуду-відповідача,вважаючи такупротиправність підставоюпозову,Велика ПалатаВерховного Судузауважує,що вирішеннязаявленої досуду-відповідачавимоги провідшкодування нимзбитків іморальної шкоди,завданих протиправними,на думкупозивача,діями судді,передбачатиме оцінкутаких дій,що євтручанням уздійснення правосуддясудом-відповідачем (пункт 61 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, пункт 22 постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).

За змістом частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Так,Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (не вчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 62-65), від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 24-26)).

Засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя євиключноювідповідальністю державипункт 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року).

Беручи до уваги принцип незалежності суду, i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) має бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатисятільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бутилише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17). Якщо на підставі рішення суду за таким позовом держава мала виплатити стороні відшкодування через помилку, допущену у здійсненні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 636/5534/15).

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної владиу межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної владив межах їх компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво органу державної влади або через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц). Суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої ним під час здійснення правосуддя.

Також,Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданоїнезаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бутипредметом розглядуу випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України (пункт 68 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).Вказана стаття регламентує відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду, слід застосовувати частину шосту статті 1176 ЦК України, згідно з якою така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України) (висновки Верховного Суду України, викладений у постановах від 22 червня 2017 року в справі № 6-501цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16; пункт 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).

Згідно вимог п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведені обставини, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду, Тернопільського окружного адміністративного суду, третя особа на стороні позивача Міністерство закордонних справ України, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись, ст.ст.19,186,259-261,353,354 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду, Тернопільського окружного адміністративного суду, третя особа на стороні позивача Міністерство закордонних справ України, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. В. Ромазан