Рішення

від 16.05.2024 по справі 523/16043/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16043/23

Провадження №2/523/1276/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Щербан О.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІП ВАН» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Одесбудінвест» про захист прав споживача, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

13 вересня 2023 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Інградбуд» та ТОВ «КУА Одесбудінвест» про захист прав споживача та стягнення солідарно матеріальної шкоди у розмірі 42155675 грн, з яких пеня за прострочення строку виконання зобов`язання щодо передачі квартири - 42114675 грн, оренда квартири 3200 грн, лікування 9000 грн, а також моральної шкоди з кожного відповідача у розмірі по 50000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Компанія з управління активами «Одесбудінвест» договір купівлі-продажу деривативу № 040219-007, за яким ТОВ «Інградбуд» зобов`язалися продати майнові права на об`єкт нерухомого майна, яким було жиле приміщення (квартира) під будівельним номером 499, секція 2 на 21 поверсі, що складається із однієї кімнати, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту, а саме у розмірі 269587,50 грн без ПДВ, що є еквівалентом 9846,15 дол. США на момент укладення договору. Позивач повністю сплатив продавцю ціну деривативу за договором у розмірі 269587,50 грн без ПДВ.

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Інградбуд» уклали договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499, за умовами якого встановлено орієнтовний строк закінчення будівництва житлового будинку 30 вересня 2019 року.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499 від 04 лютого 2019 року щодо оплати об`єкту нерухомого майна виконав в повному обсязі, а відповідач зобов`язання щодо закінчення будівництва житлового будинку у строк до 30 вересня 2019 року не виконав.

12 березня 2021 року будинок було ведено в експлуатацію, про що позивач дізнався із відповіді відповідача ТОВ «Інградбуд» на звернення покупців.

26 травня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про розірвання з ним договору № 21/1-499, посилаючись на його неявку для підписання акту приймання-передачі приміщення.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року дії ТОВ «Інградбуд» щодо розірвання договору № 21/1-499 від 04 лютого 2019 року визнані протиправними та зобов`язано відповідача передати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі жиле приміщення (квартиру) під будівельним номером АДРЕСА_2 ), та складається з однієї житлової кімнати.

Проте рішення суду на даний час не виконано.

Оскільки у договорі не передбачена відповідальність ТОВ «Інградбуд» за порушення виконання зобов`язань, тому позивач вважає за можливе застосувати загальні правила відповідальності, встановлені законодавством України, та стягнути з відповідачів неустойку у вигляді пені, яку він розрахував за період з часу введення будинку в експлуатацію з 12 березня 2021 року до 12 вересня 2023 року, виходячи із загальної вартості замовлення за 619 днів за формулою 227500 х 3% х 619 = 42114675 грн.

Крім того, за цей період позивач змушений був орендувати собі житло, за яке щомісячно сплачував по 3500 грн з 19 грудня 2021 року до 19 квітня 2022 року, а з 19 травня 2022 року до 19 вересня 2023 року по 2000 грн, а всього 32000 грн.

Також неправомірними діями відповідачів ОСОБА_1 завдана моральна шкода, пов`язана з психоемоційним стресом через відстоювання свого права, приниження честі та гідності, що призвело до погіршення здоров`я, через що позивач витратив на лікування у 2022 році - 6000 грн, у 2023 3000 грн. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі по 50000 грн з кожного відповідача.

15 листопада 2023 року представник відповідача ТОВ «КУА «Одесбудінвест» - адвокат Максімкін А.А. надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог, відсутність жодного доказу порушення ТОВ «КУА «ОДЕСБУДІНВЕСТ» умов договору, Закону України «Про захист прав споживачів», що б могло завдати позивачеві матеріальну та/або моральну шкоду.

Так, позиваючись до ТОВ «КУА «Одесбудінвест», ОСОБА_1 посилається на укладений між ними договір купівлі-продажу деривативу № 040219-007 від 04 лютого 2019 року.

ТОВ «КУА «Одесбудінвест» є компанією з управління активами, яка приймає участь у торгах на товарних біржах, на яких купує та продає форвардні контракти. ТОВ «КУА «Одесбудінвест» придбало у ТОВ «Інградбуд» форвардні контракти з поставкою базового активу - майнових прав на об`єкт нерухомого майна, а 04 лютого 2019 року уклав договір з ОСОБА_1 про продажу деривативу, позивач повністю оплатив його вартість, а продавець передав йому дериватив. Таким чином сторони виконали усі зобов`язання за договором, на підтвердження чого підписали акт приймання-передачі деривативу.

ОСОБА_1 помилково стверджує, що 04 лютого 2019 року між ТОВ «КУА «Одесбудінвест» та ОСОБА_4 було підписано договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499, оскільки такий договір був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інградбуд».

Судове рішення у справі № 522/11430/21, на яке посилається позивач, стосується відповідача ТОВ «Інградбуд», дії якого визнанні протиправними та зобов`язано вчинити певні дії на користь ОСОБА_1 .

Також представник ТОВ «КУА «Одесбудінвест» повідомив про зміну найменування відповідача ТОВ «Інградбуд» на ТОВ «КІП ВАН», а також, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ТОВ понесло і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 20000 грн.

08 січня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дергачева А.В. надала суду відповідь на відзив, в якій додатково зазначила, що суд першої інстанції під час розгляду справи № 522/11430/21 зазначив, що укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «КУА «Одесбудінвест» договором визначено, що майнові права на об`єкт нерухомого майна, які належать продавцю, та надають право покупцю отримати у власність об`єкт нерухомого майна на умовах, визначених цим договором, які після придбання покупцем їх у власність здійснюються шляхом реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію.

Окрім того, договором визначено, що акт приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомого майна (приміщення) - документ, що підписується сторонами, та підтверджує передачу продавцем у власність покупця майнових прав на об`єкт нерухомого майна та самого приміщення.

Згідно п. 4.1 договору продавець зобов`язується в розумні строки, але не більше 120 робочих днів з моменту отримання сертифікату відповідності та декларації готовності об`єкта до експлуатації письмово повідомити покупця за допомогою телекомунікаційних засобів (факс, електронна пошта), або через відділення поштового зв`язку, а також в телефонному режимі, про готовність передати покупцю приміщення.

Дані обставини встановлені судовим рішенням і не можуть спростовуватися ТОВ «КУА «Одесбудінвест».

Також представниця позивача заперечувала проти заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки суду не надано договір про надання правової допомоги; адвокатське досьє, як саме розрахована оплата роботи адвоката; яка сплата проведена, і вказувала а те, що їх розмір не є співмірним і обґрунтованим.

Позивач та його представник адвокат Пуйда Є.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Щодо правничої допомоги заявленої представником відповідача вони заперечували, посилаючись на те, що представник Максімкін раніше приймав участь в іншій справі, використав раніше вже подані пояснення, тому ніяких зусиль не докладав для підготовки у даній справі.

Представник відповідача ТОВ «КУА «Одесбудінвест» - адвокат Максімкін А.А. просив відмовити у задоволенні позову, з урахуванням викладених у відзиві обставин.

Відповідач ТОВ «КІП ВАН» свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся за зареєстрованою адресою місцезнаходження, проте поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою». В силу вимог ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач є належним чином повідомленим . Верховний Суд в своїй постанові від 13 травня 2024 року у справі №755/4829/23 також вказує на такий висновок.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рух справи в суді

15 вересня 2023 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

08 лютого 2024 року судом здійснено заміну найменування відповідача з ТОВ «Інградбуд» на ТОВ «КІП ВАН».

12 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Компанія з управління активами «Одесбудінвест» договір купівлі-продажу деривативу № 040219-007, який є двосторонньою угодою за стандартною (типовою) формою, що засвідчує зобов`язання ТОВ «Інградбуд», продати майнові права на об`єкт нерухомого майна у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Об`єктом нерухомого майна є жиле приміщення (квартира) під будівельним номером 499, секція 2 на 21 поверсі, що складається із однієї кімнати у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Предмет договору - продавець зобов`язується передати покупцеві ОСОБА_1 , а покупеціь зобов`язується прийняти і оплатити дериватив. Строк виконання зобовязань момент передачі покупцю деривативу (форвардного контракту ) на підставі акту прийому-передачі.

На дату укладення договору сторони визначили ціну у розмірі 269587,50 грн без ПДВ, що є еквівалентом 9846,15 дол. США.

Також 04 лютого 2019ироку відповідач ТОВ «КУА «Одесбудінвест» та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі деривативу, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв дериватив, сторони засвідчили, що покупець повністю сплатив продавцю ціну деривативу за Договором у розмірі 269587,50 грн без ПДВ, що є еквівалентом 9846,15 дол. США за комерційним обмінним курсом української гривні до долара США станом на 04 лютого 2019 року.

Одночасно 04 лютого 2019 року позивач та відповідач ТОВ «Інградбуд» уклали договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499, за умовами якого встановлено орієнтовний строк закінчення будівництва житлового будинку 30 вересня 2019 року.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499 від 04 лютого 2019 року щодо оплати об`єкту нерухомого майна виконав в повному обсязі, перерахувавши ТОВ «Інградбуд», (нині ТОВ «КІП ВАН») суму в розмірі 227500,00 грн.

Відповідач ТОВ «Інградбуд» станом на 30.09.2019 року зобов`язання щодо закінчення будівництва житлового будинку не виконав.

01 червня 2021 року позивач отримав відповідь на звернення ініціативної групи мешканців від ТОВ «Інградбуд» за вих. № 119 від 26 травня 2021 року, відповідно до якої 12 березня 2021 року будинок під № 21/1 було введено в експлуатацію на підставі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта проектній документації № ОД122210305606, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, та що розпорядженням Суворовської районної адміністрації № 116 від 15 березня 2021 року даному будинку було присвоєно адресу: АДРЕСА_3 . Також у відповіді повідомлялося, що підписання актів приймання-передачі приміщень відповідно до укладених раніше договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно у будинку № 1 почнеться у червні 2021 року, про що покупці майнових прав будуть письмово повідомлені.

26 травня 2021 року позивач отримав від ТОВ «Інградбуд» повідомлення за вих № 116/3 від 21 травня 2021 року про розірвання з ним договору № 21/1-499 від 04 лютого 2019 року у зв`язку з його відмовою прийняти приміщення від ТОВ «Інградбуд» та неявкою на підписання акту, про що ОСОБА_1 начебто направлялося повідомлення від 02 квітня 2021 року. Одночасно у листі повідомлено, що йому будуть повернуті сплачені за договором грошові кошти протягом 10-ти банківських днів з моменту продажу приміщення третім особам, за вирахуванням накладених штрафних санкцій.

Проте позивач жодних повідомлень від відповідачів ОСОБА_1 не отримував, тому для захисту своїх прав змушений був звернутися до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року у справі № 522/11430/21 дії ТОВ «Інградбуд» щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499 від 04 лютого 2019 року, укладеного між ТОВ «Інградбуд» та ОСОБА_1 , визнано протиправними; зобов`язано відповідача виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499 від 04 лютого 2019 року, а саме: передати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі жиле приміщення (квартиру) під будівельним номером АДРЕСА_2 ), яке складається з однієї житлової кімнати.

24 липня 2023 року Одеський апеляційний суд залишив рішення Суворовського районного суду м. Одеси без змін.

Проте, до цього часу рішення суду не виконано, позивачеві не передано відповідно до договору об`єкту нерухомого майна жиле приміщення (квартира), яка розташована за адресою АДРЕСА_4 ), та складається з однієї житлової кімнати.

Відповідно до договору оренди житлової площі від 18 грудня 2021 року позивач орендував квартиру в м.Одесі , строк оренди з 19 грудня 2021 року по 19 червня 2024 року, вартість оренди із розрахунку 3500 грн в місяць. За договором оренди від 16 вересня 2023 р , орендна плата складає 4000 грн.

Позивачем надано медичну документацію про стан здоров`я та лікування в 2022 та 2023 роках.

Судом встановлено, що ТОВ «Інградбуд» 28 січня 2022 року змінило своє найменування на ТОВ «КІП ВАН».

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зч.1,2ст.77ЦПК України належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина першастатті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Верховний Судв своїйпостанові від01березня 2023року, справа № 496/1691/19, зазначив, що тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно знормами ст.23ЦК України особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьоїстатті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

У частині другійстатті 331 ЦК Україничітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас - сама по собі реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

У постанові ВП ВС від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 вказано, саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Після виконання ним умов інвестування саме він набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Судом встановлено, що протягом тривалого часу позивач не може користуватися квартирою, за яку він сплатив повну вартість та за рішенням суду ТОВ «КІП ВАН» (попередня назва -ТОВ «Інградбуд») зобов`язано було передати квартиру позивачу, тому твердження про завдання моральної шкоди, яка полягала у неможливості користуватися житлом, необхідністю винаймати житло для себе, знайшли своє підтвердження.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, у зв`язку із діями відповідача ТОВ «КІП ВАН», тому суд вважає, що розмір грошової компенсації моральної шкоди в 5000 грн. буде достатнім.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вимоги про стягнення неустойки необхідно зазначити, що вона є безпідставною з огляду на таке.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами частин першої, третьоїстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною другоюстатті 551 ЦК Україниякщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Договір від 04 лютого 2019 року укладений між позивачем та ТОВ «Інградбуд» про купівлю-продаж майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499 не передбачав умови стягнення неустойки.

Позивач вимогу про стягнення неустойки обгрунтовує нормами Закону України «Про захист прав споживачів», а саме ч.5 ст.10.

Як закріплено в нормі ч.5 ст.10 вказаного Закону, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Враховуючи зміст вказаної норми суд не погоджується з доводами позивача, оскільки норма Закону не розповсюджується на виниклі правовідносини.

Посилання позивачем на висновки Верховного Суду не можуть бути враховані судом, оскільки стосуються інших правовідносин, коли в договорах було прямо передбачено умову стягнення пені.

Щодо вимоги про стягнення вартості оренди квартири, то в цій частині необхідно відмітити, що позивач її не обгрунтував, разом з тим саме суд уповноважений визначити якими нормами регулюються виниклі правовідносини.

Так, вимогами ст.22 ЦК України закріплено,що особа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

За нормамист.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналізуючи вказані норми заявлена вимога про стягнення вартості оренди не є збитками і не відноситься до матеріальної шкоди, оскільки умови договору від 04 лютого 2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 21/1-499 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Інградбуд» не передбачали відшкодування матеріальної шкоди.

Що стосується позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди за лікування, то така вимога також не підлягає задоволенню оскільки не підтверджена належними доказами як щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів і лікуванням, так і документальним -оплатою вартості лікування.

Оцінивши надані докази в сукупності суд дійшов висновку, що заявлені вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Одесбудінвест» є взагалі безпідставними, оскільки правовідносини з позивачем складалися лише на підставі умов договору купівлі-продажу деривативу № 040219-007, який був виконаний сторонами в той же день, про що складено акт, жодних претензій не було висловлено. Таким чином, судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача ТОВ «КУА «Одесбудінвест» , тому в частині заявлених вимог до товариства позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати

Представник відповідача ТОВ «КУА «Одесбудінвест» просив стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 02/11/23, укладений між адвокатом Максімкіним А.А. та ТОВ «КУА «Одесбудінвест», додаток № 1 до договору від 02 листопада 2023 року, за яким за правову допомогу адвокату сплачується винагорода у розмірі 20000 грн, та акт про обсяг наданої правової допомоги.

Враховуючи предмет позову, виниклі правовідносини та встановлені обставини щодо участі представника в іншій справі, а також обсяг роботи, виконаної у даній справі, суд дійшов висновку, що заявлений розмір правничої допомоги є неспівмірним, тому з позивача на користь ТОВ «КУА «Одесбудінвест» слід стягнути витрати на професійно-правничу допомогу у розмірі лише 1000 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ «КІП ВАН» на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн,

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІП ВАН» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Одесбудінвест» про захист прав споживача, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІП ВАН» моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІП ВАН» судовий збір на користь держави у розмірі 1073,6 грн.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Одесбудінвест» в повному обсязі .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Одесбудінвест» правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя

Повне рішення складено 23 травня 2024 року.