Рішення
від 23.05.2024 по справі 140/3112/24
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3112/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН КОМПАНІ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДН КОМПАНІ» (далі ТОВ «ДН КОМПАНІ», позивач, товариство) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000032/2 від 07.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до зовнішньоекономічного контракту №2-0901 від 09.01.2024, укладеного з компанією CORMAK Jerzy Zalewski (Польща) придбавало товар промислове обладнання. З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларації №24UA205140008900U2 від 06.02.2024. Однак митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000032/2 від 07.02.2024, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.78).

У відзиві на позовну заяву від 05.04.2024 представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.82-89). В обгрунтування своєї позиції зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржене рішення. Відповідач посилається на норми частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (далі МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Також у відзиві просить зменшити розмір судових витрат, які підлягають розподілу та/або відмовити у їх стягненні.

Ухвалою суду від 08.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.134).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 09.01.2024 між фірмою CORMAK Jerzy Zalewski (Польща) (продавець) та ТОВ «ДН КОМПАНІ» (покупець) укладено контракт №2-0901, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товари промислового призначення (надалі товар), вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається інвойсом, в якому вказується назва, кількість, ціна і одиниця виміру товару тощо (пункти 1.1, 1.2 цього контракту). Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі (п.3.2). Умови поставки визначені у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс 2010 (п.3.3). Термін поставки товару протягом 3-х (трьох) робочих днів після отримання продавцем 100% попередньої оплати (п.3.4). Базова валюта контракту євро (п.4.1). Загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого і оплаченого товару в термін дії даного контракту. Кількість і сума товару кожної окремої партії вказані в інвойсі (п.4.2).

На виконання умов даного контракту, компанія CORMAK Jerzy Zalewski (Польща) здійснила поставку ТОВ «ДН КОМПАНІ» одного радіально-свердлильного верстату по металу Z3040/13 вартістю 3879,00 Євро; одного кромкоклеючого верстату ЕВМЗОО вартістю 4356,00 Євро; шести пневматичних зажимів для форматно-розкрійного верстату STANDARD за ціною одного 373,00 Євро, вартістю 2238,00 Євро; чотирьох форматно-розкрійних верстатів MJ45-KD-3/400V за ціною одного 3419,00 Євро, вартістю 13676,00 Євро, одного плоскошліфувального верстату MYS1022 вартістю 6954,00 Євро; одного токарного верстату по металу CD 6241x1000 вартістю 6447,00 Євро; одного захисного скла зварювального пістолету Raytools 3.1x1.6кВт вартістю 100,00 Євро.

З метою митного оформлення 6-ти товарів (верстати для обробки металу, дерева та частини до них) позивач через декларанта ТОВ «ІНТЕРДЕК КОМПАНІ» подав до Волинської митниці митну декларацію від 06.02.2024 №24UA205140008900U2, а також інші документи, на підставі яких товари були куплені та доставлені до митного кордону України.

Для підтвердження дійсної митної вартості товарів позивачем у відповідності до ст. 53 МК України було подано:

- контракт №2-0901 від 09.01.2024 року;

- рахунок - проформу №195078/MAG/01/2024 від 10.01.2024 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №2358/01/2024 від 31.01.2023 року;

- платіжний документ №LV119107/240116 від 16.01.2024 року ;

- автотранспортну накладну б/н від 31.01,2024 року;

- довідку про транспортні витрати №139 від 06.02,2024 року;

- договір-заявку №05/02 на міжнародні вантажні перевезення від 05.02.2024 року;

- технічні паспорти товару;

- пакувальний лист №1 від 31.01.2024 року;

-експортну декларацію №24PL301010Е0152045 від 06.02.2024 року;

- лист уточнення №3-01 від 05.02.2024 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- числове значення в митній декларації країни відправлення № 24PL301010E0152045 від 06.02.2024 не відповідає вартості товару згідно інвойсу №2358/01/2024 від 31.01.2024;

- відповідно п.5.1 контракту №2-0901 від 09.01.2024 оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати на основі Проформи, виставленої Продавцем. Банківський платіжний документ №LV119107/240116 від 16.01.2024 засвідчує переказ коштів згідно рахунку-проформи 195078/MAG/01/2024 від 10.01.2024 в сумі 800619 EUR. Однак найменування товарів вказані в рахунку-проформі не відповідають назвам товарів заявленим до митного оформлення відповідно інвойсу 2358/01/2024 від 31.01.2024;

- довідка, що засвідчує вартість перевезення товару ТОВ «Метпровуд» №139 від 06.02.2024 не містить відомостей про договір (контракт) про перевезення, якого вона стосується

Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст. 53 та ст. 54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

На вказану вимогу митного органу позивач у листі вих. №5 від 07.02.2024 надав пояснення, у якому повідомив, що в митній декларації країни відправлення №24PL301010Е0152045 від 06.02.2024. сума вказана з доставкою товару від м. Седльце (Польща) до м. Хелм (Польща). В інвойсі №2358/01/2024 від 31.01.2024 дана сума не зазначена. Також зазначив, що у зв`язку з відсутністю товарів на складі згідно з проформою-інвойсом 195078/MAG/01/2024 від 10.01.2024. Було прийнято рішення завести товар який є у наявності. Дана інформація була вказана в листі постачальника. Також повідомив, що довідка яка засвідчує вартість перевезення товару ТОВ «Метпровуд» №139 від 06.02.2024 виставлена до договору заявки на міжнародні вантажні перевезення №05/02 від 05.02.2024.

Листом вих. №6 від 07.02.2024 позивач повідомив митний орган про те, що подав всі наявні на даний момент документи для підтвердження митної вартості і просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч. 3 ст. Митного кодексу України.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, відповідач прийняв рішення від 07.02.2024 №UA205140/2024/000032/2 про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення зазначено, що митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 Митного кодексу України з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

- товар №1 - 5,31 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/047838 від 17.06.2023;

- товар №3 - 3,36 дол. США/кг за МД № UA205140/2023/083714 від 10.10.2023;

- товар №4 - 4,73 дол. США/кг за МД № UA205140/2024/001437 від 09.01.2024;

- товар №6 - 6,64 дол. США/кг за МД № UA205140/2024/001437 від 09.01.2024.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у митному оформленні (випуску) товару №UA205140/2024/000368.

Товар було випущено у вільний обіг за №24UA205140009284U8 від 07.02.2024 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме:

- контракт №2-0901 від 09.01.2024 року;

- рахунок - проформу №195078/MAG/01/2024 від 10.01.2024 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №2358/01/2024 від 31.01.2023 року;

- платіжний документ №LV119107/240116 від 16.01.2024 року ;

- автотранспортну накладну б/н від 31.01,2024 року;

- довідку про транспортні витрати №139 від 06.02,2024 року;

- договір-заявку №05/02 на міжнародні вантажні перевезення від 05.02.2024 року;

- технічні паспорти товару;

- пакувальний лист №1 від 31.01.2024 року;

-експортну декларацію №24PL301010Е0152045 від 06.02.2024 року;

- лист уточнення №3-01 від 05.02.2024 року.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Щодо наведених в оскаржуваному рішенні розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

В даному випадку посилання митного органу в оскаржуваному рішенні, що в декларації країни відправлення № 24PL301010Е0152045 від 06.02.2024 року числове значення не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі №2358/01/2024 від 31.01.2024 є безпідставними, оскільки відповідно до листа вих. №5-01 від 07.02.2024 року компанія CORMAK Jerzy Zalewski повідомила, що «за законодавством Польщі при заповненні графи 46 декларації № 24PL301010E0152045 від 06.02.2024 року, крім вартості товару, зазначається середньостатистична вартість послуг перевезення по території Польщі до кордону, а тому в декларації № 24PL301010E0152045 від 06.02.2024 року до вартості товару добавлено середньостатистичну в країні вартість перевезення. Вартість товару згідно Інвойсу №2358/01/2024 від 31.01.2024року становила 37 650,00 Євро, яка була оплачена ТОВ «ДНКОМПАНІ» в повному обсязі на підставі проформи №195078/MAG/01/2024 від 10.01.2024 року.»

В порядку ч.8 ст. 55 МК України заявою від 01.03.2024 року відповідачу було надано зазначений лист компанії CORMAK Jerzy Zalewski, однак знову ж таки останній врахований митним органом не був.

Щодо посилань митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів - відповідно п.5.1 контракту №2-0901 від 09.01.2024 оплата за товар здійснюється па умовах попередньої оплати на основі Проформи, виставленої Продавцем. Банківський платіжний документ №LV119107/240116 від 1601.2024 засвідчує переказ коштів згідно рахунку -проформи 195078/MAG/01/2024 від 10.01.2024 в сумі 800619EUR. Однак, найменування товарів вказані в рахунку-проформі не відповідають назвам товарів заявленим до митного оформлення відповідно інвойсу 2358/01/2024 від 31.01.2024 року то суд акцентує увагу на тому, що в цій частині ТОВ «ДН КОМПАМІ» повідомило, що у зв`язку із відсутністю товарів на складі згідно проформою - інвойсом № 195078/МAG/01 /2024 від 10.01.2024 року, було прийнято рішення завести товар, який є в наявності. Дана обставина була підтверджена листом компанії CORMAK Jerzy Zalewski .№3-01 від 05.02.2024 року, про те митним органом також до уваги не була взята.

Щодо посилань Волинської митниці в оскаржуваному рішенні на ту обставину, шо довідка, що засвідчує вартість перевезення товару ТОВ «Метпровуд» №139 від 06.02.2024 не містить відомостей про договір (контракт) про перевезення, якого вона стосується, суд зазначає таке.

В підтвердження вартості транспортних витрат позивачем була подана довідка за №139 відповідно до якої транспортні витрати автомобілем MAN державний номер НОМЕР_1 по маршруту Chelm (Польща) - Луцьк (Україна) складають 20 000,00 грн. з яких Chelm (Польща) - м/п Ягодин (Україна) складає 6000,00 грн., м/п Ягодин (Україна) - Луцьк (Україна) - 14 000.00 грн. Марка та реєстраційний номер транспортного засобу, вказаного в довідці №139 відповідає інформації щодо транспортного засобу, зазначеного в договорі - заявці №05/02 від 05 лютого 2024 року, експортній декларації №24PL301010Е0152045 від 06.02.2024 року та автотранспортній накладній б/н від 31.01.2024 року.

Також у листі поясненні за вих. №5 від 07.02.2024 року ТОВ «ДН КОМПАНІ» повідомило митний орган про те, що довідка, яка засвідчує вартість перевезення товару ТОВ «Метпровуд» за вих. №139 від 06.02.2024 року виставлена до договору - заявки на міжнародні вантажні перевезення №05/02 від 05.02.20204 року.

Відтак на думку суду, відповідач в оскаржуваному рішенні безпідставно вказав на розбіжності у документах, що підтверджують витрати на транспортування, оскільки їх розмір узгоджується сторонами договору. Висновки відповідача щодо того, що сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальним витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях є лише суб`єктивними припущеннями. Посилання відповідача на те, що транспортні витрати є нижчими порівняно і мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях, то слід зазначити, що у рішенні відсутні жодні докази та пояснення щодо такого заниження. Різні суми витрат на перевезення вантажу за межами митної території України і на митній території України зумовлена різною вартістю пального, відрядними витратами водію, простоями на переходах, платними дорогами, сумами податків, які нараховуються перевізником, наявністю, інших вантажів до перевезення. Слід звернути увагу, що перевізник самостійно визначає розмір транспортних витрат по маршруту перевезення, який додатково зазначив у довідці, що даний вантаж є консолідованим.

Більш того, зауваження митного органу щодо розміру транспортних витрат є упередженими, оскільки відповідач здійснив розмитнення товарів №2, №5 без корегування їх вартості, хоча всі товари, вказані у МД від 06.02.2024 №24UA205140008900U2, транспортувалися одним перевізником та витрати щодо їх транспортування підтверджені однією довідкою №139 від 06.02.2024.

Отже, враховуючи викладене вище, з наданих під час митного оформлення товару документів підтверджувалася вартість товару та заявлені до митної вартості витрати пов`язані із транспортуванням. Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні, свідчить, що останній діяв упереджено.

Відтак, суд вважає, що наданими митному органу документами, зокрема інвойсом №195078/MAG/01/2024 від 10.01.2024, чітко підтверджено ціну за кожен товар, що вказаний у цьому інвойсі, а також підтверджено довідкою №139 від 06.02.2024 вартість транспортних витрат, яка включена до митної вартості, а тому відповідач безпідставно вимагав додатково надати виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи та копію митної декларації країни відправлення.

Суд звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товару, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товар. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 №UA205140/2024/000032/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.03.2024 №122 (а.с.12).

Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача необхідно присудити судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору №11/03/24 про надання правничої допомоги від 11.03.2024, укладеного між АО «ПРЕМІУМ СЕРВІС» та ТОВ «ДН КОМПАНІ»; акту від 15.03.2024 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №11/03/24 від 11.03.2024; рахунок-фактуру №15/03/24-1 від 15.03.2024, платіжну інструкцію №121 від 15,.03.2024 (а.с.71-76).

За умовами договору вартість послуг Адвокатського об`єднання становить 9000,00 грн та відповідно до акту від 15.03.2024 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №11/03/24 від 11.03.2024 складається з: надання правових консультацій та роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення (1 год.) - 1000,00 грн., складання позовної заяви (6 год.) - 8 000,00 грн.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що надання правових консультацій та роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України(зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи прохання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Відтак, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН КОМПАНІ» (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Данила Галицького, будинок 28, ідентифікаційний код юридичної особи 45098947) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000032/2 від 07.02.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН КОМПАНІ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

СудВолинський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.05.2024
Оприлюднено27.05.2024
Номер документу119239523
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —140/3112/24

Ухвала від 11.02.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 25.12.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Постанова від 21.11.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Ухвала від 08.08.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Ухвала від 08.08.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Ухвала від 11.07.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Ніколін Володимир Володимирович

Рішення від 23.05.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

Ухвала від 08.04.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

Ухвала від 22.03.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні