Рішення

від 22.05.2024 по справі 460/3665/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2024 року м. Рівне№460/3665/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор-КМ" про накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор-КМ" (далі - відповідач), в якому просить суд: накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор-КМ" на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу у розмірі 4111,54грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість в сумі 4111,54грн зі сплати єдиного податку з фізичних осіб. Дана заборгованість виникла на підставі визначених, але не сплачених в добровільному порядку податкових зобов`язань. Відповідачем самостійно у встановлені законом терміни суми грошових зобов`язань у повному обсязі сплачені не були, надіслана податкова вимога не виконана, а тому податковий орган звернувся про накладення арешту на кошти у банках в судовому порядку. За наведених обставин, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дана ухвала надсилалась судом за зареєстрованою адресою відповідача: АДРЕСА_1 . Вказана адреса відповідає податковій адресі платника податків відповідача, наявній у податкового органу та адресі місцезнаходження відповідача, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, до суду повернулося поштове відправлення без вручення із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.4 ст.124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Також суд зазначає, що відповідно до п.11 ст.126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, з огляду на зазначені положення КАС України, кореспонденція вважається надісланою та врученою відповідачеві належним чином.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі обставини справи, необхідні для вирішення даного спору, дослідивши подані докази, суд враховує наступне.

Обставини справи:

Матеріалами справи стверджується, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на суму 4111,54грн.

Дана заборгованість виникла на підставі податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) №9298827567 від 16.02.2018 та податкового повідомлення-рішення від 25.07.2018 №0237525001.

Рішенням суду від 01.06.2023 в адміністративній справі №460/46644/22 стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор-КМ" до бюджету податковий борг в сумі 4111,54 грн.

Оскільки відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з вимогами пункту56.11 статті56 Податкового кодексугрошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

В силу положень п.57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту54.3 статті 54цьогоКодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За даними ЄДРСР ТОВ «Лінкор-КМ»до суду з позовом про визнання протиправними і скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення не зверталось.

Відповідно, грошові зобов`язання, в тому числі зі сплати штрафних санкцій, визначені вказаним рішенням, набули статусу узгоджених і підлягали сплаті в бюджет.

Відповідно до пункту59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до пункту59.5. статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що 11.04.2018 податковим органом сформовано і направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" за №5511-17.

За даними ЄДРСР вказана податкова вимога платником податків в судовому порядку не оскаржувалась.

Оскільки після виставлення такої вимоги сума податкового боргу відповідача повністю не погашалася, підстав для виставлення йому нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою.

В силу вимог підпункту14.1.175. пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.

Станом на день розгляду справи судом, податковий борг відповідача в сумі 4111,54грн повністю підтверджено довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету та витягами з особової картки платника податків.

У відповідності достатті 38 Податкового кодексу Українивиконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

На момент розгляду справи судом, доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище сумиподаткового боргу відповідачем суду не надано.

За наведених обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відповідач свій податковий обов`язок не виконав.

У пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявні відомості про відкриті рахунки, що обліковуються за відповідачем.

Відповідно до п.95.3. ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.95.4 ст.94 ПК України).

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.20.1.33 ст.20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п.94.2 ст.94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма п.20.1.33 ст.20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми п.20.1.33 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Так, норми п.94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1.33 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Згідно з відомостями, наданими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з цим, як встановлено судом, товариство має відкриті рахунки в установах банків.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє інше майно, крім грошових коштів на рахунку у банку, для погашення податкового боргу в сумі 4111,54 грн.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за №948/30816) (даліПорядок №632), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3 Розділу VII Порядку №632).

При цьому, згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Правило, передбачене нормою підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків.

Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, зокрема, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор-КМ" на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, в межах суми стягнення податкового боргу у розмірі 4111,54грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 травня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінкор-КМ" (вул. Островського, 3, с. Хорів, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35840, ЄДРПОУ/РНОКПП 41523552)

Суддя Т.О. Комшелюк