Ухвала

від 21.05.2024 по справі 335/4413/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 335/4413/24 1-кп/335/598/2024

21 травня 2024 р. Орджонікідзевський районний суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

процесуального прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107 б, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021082010000058 від 29.06.2021, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, директора ТОВ «Паперова фабрика «Рома», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30 травня 2001 року Рішенням Загальних зборів учасників було створено та зареєстровано ТОВ «Паперова фабрика «Рома», код ЄДРПОУ 31269946, місцезнаходження юридичної особи: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 років Радянської України), 39, місцезнаходження промислового майданчика зі стаціонарними джерелами: 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7-а. Товариство відповідно до КВЕД-2010, здійснює наступну діяльність:

17.23 Виробництво паперових канцелярських виробів;

17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону;

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

58.19 Інші види видавничої діяльності.

Наказом № ПР-008 від 08 липня 2014 року, який винесено на підставі рішення Загальних зборів учасників (протокол № 11 від 08.07.2014) директором Товариства призначено ОСОБА_4 .

Відповідно до Статуту ТОВ «Паперова фабрика «Рома»:

п. 6.5.1. Поточною діяльністю Товариства керує Директор Товариства.

п. 6.5.3. Директор Товариства:

6.5.3.1 вирішує всі питання діяльності Товариства окрім віднесених до виключної компетенції Єдиного Учасника;

6.5.3.2 забезпечує реалізацію рішень Єдиного Учасника в рамках своїх повноважень;

6.5.3.3 укладає договори, угоди, згоди, контракти та інші правочини;

6.5.3.4 здійснює облік та внутрішній контроль за господарською діяльністю Товариства;

6.5.3.5 визначає розміри платежів за послуги Товариства;

6.5.3.6 затверджує положення про оплату праці робітників Товариства;

6.5.3.7 використовує правові засоби для удосконалення управління, укріплення договірної дисципліни;

6.5.3.8 несе персональну відповідальність за виконання покладених на Товариство завдань;

6.5.3.9 приймає рішення про пред`явлення в судах від імені Товариства претензій та судових позовів, здійснює інші юридичні акти;

6.5.3.10 приймає рішення про введення, скасування та затвердження посад та нових посад у Товаристві;

6.5.3.11 створює безпечні та сприятливі умови для праці;

6.5.3.12 встановлює рамки компетенції керівників відповідних напрямків діяльності та роботи Товариства;

6.5.3.13 приймає заходи для забезпечення Товариства кваліфікованими кадрами;

6.5.3.14 відкриває поточні та інші рахунки в банках;

6.5.3.15 розпоряджається майном та коштами Товариства, в межах своєї компетенції, представляє Товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає в країні та за її межами договори та інші угоди від імені Товариства;

6.5.3.16 представляє Єдиному Учаснику для затвердження проект адміністративно-господарських витрат Товариства та річний баланс;

6.5.3.17 видає довіреності на представників Товариства;

6.5.3.18 забезпечує розробку, укладання та виконання колективного договору з трудовим колективом Товариства;

6.5.3.19 діє від імені Товариства у межах, встановлених Законодавством України та Статутом;

6.5.3.20 діє від імені Товариства без довіреності.

6.5.3.21 не може бути членом наглядової ради.

п. 7.1. Директор Товариства, керівники структурних підрозділів повинні діяти сумлінно та розумно в інтересах Товариства.

п. 7.2. Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, спричинені Товариству його діями чи бездіяльністю.

п. 7.5. Директор, керівники структурних підрозділів Товариства є посадовими особами Товариства.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Паперова фабрика «Рома», виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим, в силу приписів ст. 18 КК України, є службовою особою.

Так, у період часу з 19.02.2019 по 22.02.2019 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області, на підставі наказу № 71 від 18.02.2019 та Направлення № 67 від 18.02.2019, проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Паперова фабрика «Рома», за результатами якої складено Акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів №048/71/04 від 22.02.2019 та винесено припис про усунення порушень природоохоронного законодавства № 012/048/71/04 від 28.01.2019.

В ході проведення вищевказаного заходу державного нагляду (контролю) було виявлено ряд порушень, зазначених у розділі VI Акту, зокрема: п. 1. В порушення вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ТОВ «Паперова фабрика «Рома» на промисловому майданчику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7-а, у період з початку експлуатації технологічного обладнання по 04.07.2018 здійснювались викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік тощо.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із розрахунком збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Паперова фабрика «Рома», проведеного Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 та на підставі звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на майданчик ТОВ «Паперова фабрика «Рома» від 2018 року, за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Паперова фабрика «Рома» встановлено факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у період часу з початку експлуатації технологічного обладнання по 04.07.2018, внаслідок чого спричинено збитки на загальну суму 305833,26 грн.

Виявлене порушення було усунене ТОВ «Паперова фабрика «Рома» лише 05.07.2018, шляхом отримання дозволу № 2310136600-164 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами промислового майданчика ТОВ «Паперова фабрика «Рома» за адресою: 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7-а.

Відповідно до висновку експерта від 24.02.2023 № СЕ-19/108-22/14973-ЕЛ за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, розмір екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю) внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Паперова фабрика «Рома»» (ЄДРПОУ 31269946) за період діяльності без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади становить 305624,67 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , в порушення вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря», діючи з необережності, через злочинну недбалість, неналежним чином виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, будучи зобов`язаним виконувати вимоги Закону України «Про охорону атмосферного повітря» в частині використання стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виключно на підставі дозволу, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, допустив протягом часу з початку експлуатації технологічного обладнання по 04.07.2018 використання в ході господарської діяльності ТОВ «Паперова фабрика «Рома»» стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, чим завдав шкоди довкіллю в розмірі 305624,67 грн., тим самим спричинивши тяжкі наслідки.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.367КК України, а саме: неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним та громадським інтересам.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строку давності.

Обвинувачений ОСОБА_4 просить клопотання задовольнити, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - зрозумілі.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання та звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строку давності.

Розглядаючи вказане питання, суд виходить із положеньст. 286 КПК України, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься у п. 1Постанови „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно з якими, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням давності є обов`язковим для суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

При цьому, закон не пов`язує можливість застосування правил ч. 1 ст.49КК України із визнанням особою вини, обов`язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Як вбачається з обвинувального акту, кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 було вчинене у період з початку експлуатації технологічного обладнання по 04.07.2018.

При цьому слід зазначити, що в силу ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України є нетяжким злочином.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права та підставу звільнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, враховуючи, що з дня вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 минуло більше ніж п`ять років (тобто минув передбачений законом про кримінальну відповідальність строк притягнення особи до кримінальної відповідальності), суд за наявності згоди ОСОБА_4 приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

При цьому положення ч. 4 ст.286КПК України зобов`язують суд невідкладно розглянути клопотання сторони кримінального провадження про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом.

Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.

Отже, обвинувачений, щодо якого передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, має як право на таке звільнення, так і право на проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку.

В даному випадку обвинувачений ОСОБА_6 скористався своїм правом щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та має право на таке звільнення, суд в свою чергу роз`яснив обвинуваченому його право на звільнення від кримінальної відповідальності та юридичні наслідки щодо реалізації цього права, в тому числі, і те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру.

Частиною 2ст.124 КПКУкраїнивстановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Частиною 1ст.126 КПК Українивизначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

ВП ВС у постанові від 17.06.2020 в справі №598/1781/17дійшла висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.

Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст.368, ч. 4 ст.374 КПК). Оскількист.126 КПК Українивизначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду. Відтак, ВП ВС у постанові від 17.06.2020 в справі №598/1781/17зроблено висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

У постанові від 29.09.2021 у справі №342/1560/20 (провадження №51-2331км21) та у постанові від 07.10.2021 у справі №584/800/20 (провадження №51-1800км21) ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо необхідності відшкодування зазначених процесуальних витрат особами, кримінальне провадження щодо яких закрито, пославшись на те, що їх звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав і застосування більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє цих осіб від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.

Закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 з нереабілітуючих підстав і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судової інженерно-екологічної експертизи СЕ-19/108-22/14973-ЕЛ від 24.02.2023.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20,провадження № 51-2331км21) та постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 лютого 2024 року (справа № 930/497/23, провадження № 51-4798км23).

Відтак, судові витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні, у розмірі 5285,84 грн, слід стягнути з ОСОБА_4 .

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 129, 284, 286, 369 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42021082010000058 відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, - закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 5285 (п`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 84 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Дата та час оголошення повного тексту ухвали : 22.05.2024 року о 15:00 год.

Суддя ОСОБА_1