Рішення

від 23.05.2024 по справі 520/5793/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 р. №520/5793/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування розпорядження, наказів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Скасувати розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2024 року № 08/568-24-Вих.

2. Скасувати наказ НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.01.2024 року № 56-ОС про внесення змін до наказу 04.12.2023 року № 695-ОС шляхом скасування його в частині, що стосувалась ОСОБА_1 в розрізі звільнення його з військової служби.

3. Скасувати наказ НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.01.2024 року № 58-ОС про скасування пункту наказу від 22.12.2023 року № 763-ОС в частині, що стосується ОСОБА_1 в розрізі розірвання контракту та виключення його зі списків особового складу.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2024 року № 08/568-24-Вих та наказів НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.01.2024 року № 56-ОС та від 26.01.2024 року № 58-ОС виданих на його реалізацію, як таких, що обмежує позивача у праві вибору місця роботи, обтяжує позивача обов`язком до несення служби за контрактом, всупереч добровільності відповідного обов`язку, позбавляє позивача засобів до існування, оскільки позивач не може влаштуватись на іншу роботу та отримувати заробітну плату.Зазначає, що норма ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» не містить в собі заборони звільнення військовослужбовця з військової служби з розірванням контракту за наявності підстав, передбачених підпункту «г» пункту 3 частини 5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).

Також вважає, що унормовані ч.2 ст.24 Закону підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців у разі набрання відносно них обвинувальними вироками законної сили стосуються тих військовослужбовців, які не висловлювали небажання подальшого проходження служби, зокрема, під час дії воєнного стану за певними обставинами, передбаченими підпунктом «г» пункту 3 частини 5 ст.26 Закону.

Також вказано, що норми спеціального законодавства не містять в собі положень щодо автоматичного продовження контракту у разі скасування наказу, котрим такий контракт було розірвано, а відтак, у відповідачів відсутні підстави вимагати у позивача прибуття до продовження проходження служби.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Копія ухвали по справі була надіслана сторонам та отримана ними, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до суду надав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих мотивів, що ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено лист від 16.01.2024 №08/568-24-Вих в якому викладені застереження про прийняті начальником прикордонного загону рішення та рекомендовано їх переглянути з заслуховуванням відповідних посадових осіб. Вищевказаний лист регіонального управління не містить ознак організаційнорозпорядчого, кадрового характеру (відповідно вимог до розпорядження встановлених Типовою інструкцією) та ніяким чином не порушував права позивача. Також вказано, що військовослужбовцям, військову службу яким призупинено, контракт про проходження військової служби призупиняється і вони є такими, що не перебувають в списках органі Держприкордонслужби, оскільки не входять до чисельності. Після призупинення військової служби ОСОБА_2 , підстав щодо застосування до останнього вимог підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII (щодо звільнення з військової служби) відсутні, оскільки ОСОБА_1 у відповідності до частини 2 статті 24 Закону №2232-XII не входить до чисельності та не перебуває в списках особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону, на нього не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Представником відповідача, НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, також надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. Зазначає, щона підставі внесення щодо позивача відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2022 за №42022221450000088 ч. 4 ст. 408 КК України, начальником НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України видано правомірний наказвід 17.03.2022 №16-ОС. Вказано, що оскільки військовослужбовці, військову службу яких призупинено не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань, то звільнення на підставі того, що один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років неможливе.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом з матеріалів справи встановлено,що ОСОБА_1 проходив службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України за контрактом, що підтверджується копією контракту від 10.11.2021.

Так, наказом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.11.2012 року № 403-ОС позивача було зараховано до списків особового складу та призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » III категорії (тип А), з 16.11.2012 року.

Наказом № 392-ОС від 03.09.2021 року позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), у порядку просування по службі.

14.03.2022 внаслідок самовільного залишення служби старшим сержантом ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР № 42022221750000088, на підставі чого наказом № 16-ОС від 17.03.2022 року з 14.03.2022 року позивачеві було призупинено військову службу, звільнено з посади, призупинено контакт, виплату грошового забезпечення та решту соціальних пільг та гарантій, передбачених чинним законодавством, для військовослужбовців.

За результатами розгляду рапорту позивача від 13.11.2023 наказом від 04.12.2023 року № 695-ОС ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме, через сімейні обставини та небажання продовження військової служби та, внаслідок того, що дружина позивача ОСОБА_3 , з якою позивач перебуває у законному шлюбі з 29.10.2011 року та має спільну дитину віком до 18 років сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходить військову службу, а саме, за контрактом у в/ч НОМЕР_4 Державної прикордонної служби на посаді штаб-сержанта.

Наказом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 763-ОС від 22.12.2023 року з позивачем було розірвано контракт та виключено його зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Наказом № 56-ОС від 25.01.2024 року внесено зміни до наказу 04.12.2023 року № 695-ОС шляхом скасування підпункту 3.1 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, щодо звільнення з військової служби штаб-сержанта МАТВІЄНКА ОСОБА_5 ( НОМЕР_5 ). Підстава: розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 січня 2024 року № 08/568-24-Вих.

Наказом № 58-ОС від 26.01.2024 року скасовано пункт 5 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 22 грудня 2023 року № 763-ОС, щодо припинення (розірвання) контракту, виключення зі списків особового складу штаб-сержанта МАТВІЄНКА ОСОБА_5 (П-020318). Підстава: наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 25 січня 2024 року № 56-ОС.

Листом від 26.01.2024 року прикордонний загін повідомив позивача, що, згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2024 року № 08/568-24-Вих було скасовано накази № 695-ОС від 04.12.2023 року про звільнення з військової служби та № 763-ОС від 22.12.2023 року про розірвання контракту та виключення позивача зі списків особового складу в частинах, що стосувались ОСОБА_1 та зауважив про необхідність прибуття для подальшого несення служби до прикордонного загону.

Вважаючи протиправним розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2024 року № 08/568-24-Вих та накази НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 56-ОС від 25.01.2024 року та № 58-ОС від 26.01.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Щодо позовної вимоги про скасування розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2024 року № 08/568-24-Вих., суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 затверджено «Типову інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну» (далі Типова інструкція).

Так, пунктом 80 розділу ІІ Типової інструкції передбачено, що Накази (розпорядження) видаються як рішення організаційнорозпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Відповідно до п. 88 розділу ІІ Типової інструкції текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності установи та адміністративно-господарських питань складається з преамбули і розпорядчої частини.

Відповідно до абз. 2 п. 89 розділу ІІ Розпорядча частина починається із слова наказую, а розпорядження - зобов`язую, яке друкується жирним шрифтом, після якого ставиться двокрапка.

Пунктом 90 розділу ІІ Розпорядча частина поділяється на пункти і підпункти, які нумеруються арабськими цифрами. У кожному пункті повинні бути зазначені організаційно-розпорядча дія (затвердження або введення в дію інструкції, положення тощо) або конкретне завдання (доручення) із строком його виконання та структурні підрозділи - його виконавці.

Судовим розглядом встановлено, що НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України листом від 26.12.2023 №08/8907-23-Вих направлено лист в тому числі до регіонального управління де зазначено, що наказом від 22 грудня 2023 року №763-ОС виключено зі списків частини штаб-сержанта ОСОБА_1 (П-020318), якому наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 17 березня 2022 року № 16-ОС призупинено військову службу з 14 березня 2022 року (остання займана посада інспектор прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу 3 прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б)), звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 04 грудня 2023 року № 695-ОС, за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 22 грудня 2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатом аналізу вищевказаного листа, на адресу НОМЕР_1 прикордонного загону направлено лист від 16.01.2024 №08/568-24-Вих в якому викладені застереження про прийняті начальником прикордонного загону рішення та рекомендовано їх переглянути з заслуховуванням відповідних посадових осіб.

Позивач вважає, що розпорядження від 16.01.2024 №08/568-24-Вих ІНФОРМАЦІЯ_1 порушує його права, оскільки реалізація зазначеного розпорядження відбулась прийняттям прикордонним загоном наказу від 25.01.2024 року № 56-ОС про внесення змін до наказу 04.12.2023 року № 695-ОС шляхом скасування його в частині, що стосувалась позивача в розрізі звільнення його з військової служби, а також, наказу від 26.01.2024 року № 58-ОС про скасування пункту наказу від 22.12.2023 року № 763-ОС в частині, що стосується позивача в розрізі розірвання контракту та виключення його зі списків особового складу.

Водночас, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 5 КАС України (кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Оскаржуване розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2024 року № 08/568-24-Вих. саме по собі не є юридично значеним для Позивача, оскільки не містить ознак організаційнорозпорядчого, кадрового характеру та не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки останнього шляхом звільнення його з військової служби, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

А отже, підстави скасування такого розпорядження та для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказів НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 56-ОС від 25.01.2024 року та № 58-ОС від 26.01.2024., суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в діючому законодавстві заборон розірванням контракту у зв`язку з сімейними обставинами (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) та небажання продовження військової служби з військовослужбовцем після призупинення військової служби з підстав самовільного залишення місця служби.

Натомість відповідачі вказують, що відповідно до норм статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Відповідно, військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань, тому прийняти рішення про розірвання контракту є неможливим.

Отже, в рамках розгляду справи спірним є питання щодо можливості звільнення з військової служби через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) військовослужбовцям, яким призупинено військову службу.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 26 Закону №2232-XII, визначено підстави для звільнення з військової служби.

Так, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Між тим, частиною 2 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Абзацами 6-8 ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII передбачено передбачено вичерпний перелік підстав звільнення з військової служби військовослужбовців, військову службу яким призупинено:

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Аналогічні норми встановлені пунктом 48-6 розділу ІІ Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке затверджено Указом Президента від 29.12.2009 року №1115/2009.

З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, можуть бути звільнені з військової служби виключно у разі набрання законної сили обвинувальних вироків стосовно них. При цьому Положення №1153/2009, не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби військовослужбовцям, служба яким призупинена за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Звільнення за нормами вказаного пункту Закону №2232-XII можливо лише після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Водночас, як встановлено судом 24.02.2022 року ОСОБА_1 самовільно покинув місце служби, внаслідок чого останньому Наказом №16-ОС від 17.03.2022 року призупинено військову службу та звільнено з посади, а також визнано таким, що не виконує обов`язки військової служби з припиненням виплати грошового забезпечення.При цьому, за фактом самовільного залишення місця служби 24.04.2022 - 14.03.2022 внесені відомості до ЄРДР №42022221450000088.

Станом на момент розгляду даної справи відомості щодо набрання законної сили обвинувального вироку відносно позивача або продовження його військової служби ні позивачем, ні відповідачем до суду не надано.

Суд звертає увагу, що особа, яка через такі сімейні обставини, якщо один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 роківвідповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» має право на звільнення з військової служби.

В той же час, досліджені судом докази вказують на призупинення у ОСОБА_1 з 17.03.2022 військової служби відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з огляду на внесення відомостей до ЄРДР та винесення наказу 17.03.2022 №16-ОС, що вказує про неможливість звільнення позивача з військової служби.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач приймаючи наказ № 56-ОС від 25.01.2024 року, яким внесено зміни до наказу 04.12.2023 року № 695-ОС шляхом скасування підпункту 3.1 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, щодо звільнення з військової служби та Наказ № 58-ОС від 26.01.2024 року, яким скасовано пункт 5 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 22 грудня 2023 року № 763-ОС, щодо припинення (розірвання) контракту, виключення зі списків особового складу позивача діяв на підставі та в межах повноважень передбачених законодавством.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування розпорядження, наказів залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 23.05.2024 року.

Суддя Бідонько А.В.