ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 р. Справа № 440/13685/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 05.02.24 по справі № 440/13685/23
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт"
до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.07.2023№022004.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №022004 від 04.07.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Державна служба України з безпеки на транспорті , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає його таким, що прийняте в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що, в свою чергу, є підставою для скасування зазначеного рішення. Вказує , що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки відповідних документів. В свою чергу, статтею 60 Закону №2344-ІІІ передбачено засади відповідальності автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно-господарських штрафів до таких осіб. Порушення норм, визначених положеннями Закону №2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки знайшло своє відображення в акті №АР025640 від 30.05.2023. Так, за змістом Акту проведення перевірки №АР025640 від 30.05.2023 посадовою особою виявлено порушення СТОВ «Агросвіт» вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 30.05.2023, водій не використовує особисту картку водія до цифрового тахографу, передбачену п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 під час перевезення вантажу згідно ТТН №723 від 30.05.2023», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. При цьому, водій транспортного засобу зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, що засвідчив власноручним підписом, жодних пояснень/ заперечень з приводу виявленого порушення не надав. Звертає увагу на те, що виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред`явлених водієм документів. З`ясування законності використання тією чи іншою особою того чи іншого транспортного засобу є однією з ключових обставин для встановлення наявності чи відсутності в особи статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах. Відтак, в розумінні використання, надання в оренду транспортного засобу мають виконуватись визначені законодавчі дії, зокрема, які відображені у визначенні належного користувача транспортного засобу, фізичної або юридичної особи, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, та несе передбачену законом відповідальність. Натомість, в частині доводів позивача про передачу транспортного засобу на зберігання та в користування іншій особі, а саме ТОВ «Харківський молочний комбінат», на підставі договору безоплатного зберігання та користування майном №01-12 від 01.12.2022 зазначає, що копія відповідного договору не надавалася ні водієм транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки, ні при розгляді справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Нормами чинного законодавства визначена можливість власника транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування іншій особі зробити перереєстрацію такого транспортного засобу; водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди чи іншого права користування та/або тимчасовий реєстраційний талон). На необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам наголошував також і Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 по справі №804/8740/16. Вказує , що для визначення особи автомобільного перевізника посадові особи Укртрансбезпеки мають враховувати всі обов`язкові для здійснення вантажних перевезень документи, що надаються водієм під час проведення перевірки, у тому числі реєстраційні документи на транспортний засіб та документи, що підтверджують його використання на законних підставах, а не лише товарно-транспортну накладну, як помилкового вважає Позивач. Так, в ході проведення рейдової перевірки водієм транспортного засобу ( ОСОБА_1 ) було надано для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія, свідоцтво серії НОМЕР_1 про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , на ім`я СТОВ «Агросвіт», позивача по справі, поліс №ЕР212547479 від 19.12.2022 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного СТОВ «Агросвіт», та товарно-транспортну накладну №723 від 30.05.2023. Інших документів, зокрема, договорів оренди, позички та/або іншого права користування чи тимчасових реєстраційних талонів, які б підтверджували використання даного транспортного засобу іншою особою, зокрема, ТОВ «Харківський молочний комбінат», а не Позивачем, на момент проведення перевірки пред`явлено не було, так само як і не було надано жодних пояснень з даного приводу. Вважає помилковими посилання суду на вказану товарно -транспортну накладну №723 від 30.05.2023 як доказ здійснення перевезень саме ТОВ «Харківський молочний комбінат», а не Позивачем, оскільки товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника. Схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 по справі №120/5064/22. Також, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.10.2023 по справі №640/27759/21, по справі № 804/8740/16, враховуючи обсяг наданих на момент проведення рейдової перевірки 30.05.2023 та наявних на момент проведення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, на який Позивач не з`явився, документів, зважаючи на те, що водієм транспортного засобу не було надано жодних документів чи пояснень на підтвердження законності використання транспортного засобу іншою особою, відмінною від Позивача, вважає, що посадовими особами Відповідача було цілком правомірно винесено оскаржувану постанову та притягнуто до відповідальності шляхом застосування адміністративно-господарського штрафу саме Позивача як особу, яка безпосередньо використовувала транспортний засіб під час здійснення вантажних перевезень та допустила порушення. Вирішуючи по суті даний спір, судом першої інстанції було взагалі залишено поза увагою сам факт вчинення Позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині здійснення перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки обов`язкових для здійснення перевезень документів роздруківки даних роботи цифрового тахографа внаслідок не використання водієм особистої картки водія до такого тахографа. Оскільки на момент проведення рейдової перевірки 30.05.2023 у водія Позивача під час керування транспортним засобом була відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа, адже водієм не використовувалась особиста картка водія до такого тахографа, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області було правомірно притягнуто перевізника СТОВ «Агросвіт» до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у виді адміністративно-господарського штрафу. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діяльності на момент проведення перевірки вказаного порушення, натомість Відповідачем в повній мірі підтверджено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення Позивача до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 по справі №440/13685/23 та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги Відповідача необґрунтованими та такими, що ніяким чином не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує , що відповідача у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що при рейдових перевірках уповноваженими особами Укртрансбезпеки повинні вивчатись документи, передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та при цьому залишає поза увагою факт повного ігнорування обов`язкового для перевірки змісту товарно-транспортної накладної № 723, на підставі якої 30.05.2023 здійснювалось перевезення автомобілем DAF. У цьому документі ніяк не згадується СТОВ «Агросвіт», а ТОВ «Харківський молочний комбінат» зазначено як замовник, перевізник та вантажоодержувач. І цей документ неможливо було трактувати двозначно, на відміну від свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу страхування. Разом з тим, Відповідач наявні документи не врахував та притягнув до відповідальності непричетну до порушення особу. В акті № АР025640 від 30.05.2023 взагалі не зазначено хто є перевізником або користувачем вантажного транспорту, зазначено, що власником автомобіля є СТОВ «Агросвіт», що є ніким не оспорюваним фактом. Договір на користування вантажівкою DAF (д/н НОМЕР_3 ) іншою особою працівниками Укртрансбезпеки для пред`явлення не запитувався, а водій, виходячи зі змісту акту перевірки, не знав та не міг знати, що суб`єктом правопорушення має бути перевізник, а не власник транспортного засобу. Також, звертає увагу на те , що стосовно автомобіля Scania R 440 (д/н НОМЕР_4 ), який належить підприємству, та запропоновано взяти участь у розгляді відповідної справи. 22.05.2023 директором СТОВ «Агросвіт» до контролюючого органу були надані пояснення, що підприємство втратило можливість здійснення діяльності внаслідок значних руйнувань у ході проведення бойових дій на території Чугуївського району Харківської області. Вищевказаний автомобіль передано у користування ТОВ «Харківській молочний комбінат», а саме перевезення відповідно до товаро-транспортної накладної здійснювалось також ТОВ «ХМК». Вказані пояснення були прийняті Відповідачем, а адміністративно-господарську санкцію до СТОВ «Агросвіт» застосовано не було. Більш того, починаючи з 22.05.2023, суб`єкт владних повноважень мав у своєму розпорядженні актуальну адресу електронної пошти та номер мобільного телефону представника СТОВ «Агросвіт», за якими підприємству оперативно, надійно та без зайвих витрат бюджетних коштів могло бути направлено повідомлення про розгляд справи. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 440/13685/23 без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 20.05.2023 під час проведення рейдової перевірки, місце перевірки: а/д М-29 Харків-Красноград-Перещепино 87 км, відповідно до направлення на рейдову перевірку № НР0009218 від 26.05.2023, інспекторами Укртрансбезпеки був перевірений транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить СТОВ "Агросвіт", за кермом перебував водій ОСОБА_1 .
За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях складено акт від 30.05.2023 №АР025640 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010): у водія відсутня картка водія до цифрового тахографа та роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 30.05.2023.
Позивачем отримано повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 04.07.2023 (позивачем не заперечується).
04.07.2023 за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт внаслідок здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідач прийняв постанову №022004 про застосування адміністративно- господарського штрафу, згідно з яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.
Процедуру розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт позивач не оскаржує.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що станом на момент перевірки водієм надано інспекторам, окрім свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, також товарно-транспортну накладну №723 від 30.05.2023 року, згідно якої зазначено, що автомобіль марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 з водієм ОСОБА_1 здійснювалося перевезення вантажу (молока) автомобільним перевізником ТОВ "Харківський молочний комбінат".
Так, станом на день рейдової перевірки 30.05.2023 та складення акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2023 за №АР025640, на підставі якого у подальшому винесено оскаржувану постанову, позивач, СТОВ "Агросвіт", дійсно був власником транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 .
Водночас матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладеного між СТОВ "Агросвіт" (позичкодавець) та ТОВ "Харківський молочний комбінат" (користувач) договору безоплатного зберігання та користування майном від 01.12.2022 №01-12 вантажний автомобіль спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , передано в безоплатне користування та зберігання ТОВ "Харківський молочний комбінат". За умовами п. 2.1. вказаного договору: підписання договору засвідчує факт передачі майна позичкодавцем користувачу. Відповідно до пункту 5.1. Договору, цей договір укладено строком на один рік з дня його підписання сторонами.
ТОВ "Харківський молочний комбінат" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 42802565).
Відомості про розірвання договору, визнання його недійсним станом на дату здійснення перевірки відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Вказаний договір безоплатного зберігання та користування майном від 01.12.2022 №01-12 надавався позивачем відповідачу під час розгляду справи, тобто перед винесення оскарженої постанови.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно, не є суб`єктом відповідальності за цим Законом.
З урахуванням приписів статей 73, 74 КАС України зазначений договір безоплатного зберігання та користування майном та ТТН №733 від 30.05.2023 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт".
Отже транспортний засіб марки AF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , на момент проведення контролюючим органом рейдової перевірки 30.05.2023 перебував у законному користуванні ТОВ "Харківський молочний комбінат", і саме останнє використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень в якості автомобільного перевізника.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №723 від 30.05.2023 судом установлено, що у графах "Автомобільний перевізник" та "Вантажовідправник" зазначено ТОВ "Харківський молочний комбінат".
За встановлених обставин висновок відповідача щодо допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем, як автомобільним перевізником, не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи, що на час проведення перевірки позивач не використовував транспортний засіб для власних потреб та не надавав послуг з перевезення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях СТОВ "Агросвіт" відсутній склад правопорушення, визначеного статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт.
Отже, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач не дотримався вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому постанова №022004 від 04.07.2023 не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України як така, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, тобто необґрунтовано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо здоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено у постановах від 06 вересня 2023 року справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21. Висновки, у вказаних справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
Так, Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальностімають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та ізчітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатностітаких нових доказів, а такожїх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодовстановлення дійсного автомобільного перевізникакомпетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт,передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а та від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21).
При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 та від 06 березня 2024 року у справі № 200/4052/22.
Суд апеляційної інстанції при розгляді цього спору застосовує вказаний підхід Верховного Суду щодо установлення належного перевізника, досліджує обставини наданих документів відповідачу як контролюючому органу водієм транспортного засобу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу на те , що під час проведення самої рейдової перевірки було встановлено, що зупинено транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить СТОВ "Агросвіт", за кермом перебував водій ОСОБА_1 .
Відповідно до наданої водієм товарно-транспортної накладної №723 від 30.05.2023 року автомобіль марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 здійснював перевезення вантажу (молока) автомобільним перевізником ТОВ "Харківський молочний комбінат".
Тобто, товарно-транспортною накладною №723 від 30.05.2023 визначено автомобільним перевізником ТОВ "Харківський молочний комбінат", замовником вказано ТОВ "Харківський молочний комбінат".
Надання водієм під час перевірки вказаної товарно-транспортної накладної №723 від 30.05.2023 підтверджується відповідачем.
При цьому, інформація про СТОВ "Агросвіт" як автомобільного перевізника не зазначена у товарно-транспортній накладній №723 від 30.05.2023, якою оформлено перевезення вантажу.
Як правильно встановлено судом першої інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у вказаній товарно-транспортній накладній саме ТОВ "Харківський молочний комбінат" визначено автомобільним перевізником.
Наведене свідчить про наявність у контролюючого органу інформації щодо автомобільного перевізника під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Колегія суддів звертає увагу на те , що вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні вимог ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).
Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
При встановленні посадовими особами органу державного контролю факту перевезення вантажів з недотриманням Закону № 2344-III, джерелом інформації про суб`єкта відповідальності за таке порушення законодавства про автомобільний транспорт є насамперед відомості товарно-транспортної накладної, яка супроводжує вантаж, про автомобільного перевізника, оскільки перевізник може не співпадати з водієм, який керує транспортним засобом, чи власником (користувачем) транспортного засобу, зазначеним у реєстраційних документах.
Тому відомості товарно-транспортної накладної, зокрема про особу автомобільного перевізника, повинні бути обов`язково зафіксовані посадовими особами органу державного контролю у відповідних документах.
При цьому відповідно до ст. 1 "Правил дорожнього руху України" власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб і особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.
Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.
Відтак належність на праві власності автомобіля іншій особі не вказує на неможливість передання такого транспортного засобу в користування іншій особі для власних потреб. При цьому використання третьою особою такого автомобіля не позбавляє обов`язку дотримуватись вимог закону, в тому числі і під час перевезення нею або водієм товарів (вантажів).
В постанові Верховного суду від 21 березня 2024 року у справі № 240/10400/23 суд касаційної інстанції дійшов висновку , що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.
Тобто , у цьому випадку, контролюючий орган безпідставно не врахував відомості з наданої під час перевірки ТТН №723 від 30.05.2023 щодо особи автомобільного перевізника та помилково визначив перевізником СТОВ «Агросвіт».
У контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22. Так, у вказаній справі Верховний Суд зазначив наступне: « Колегія суддів погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач».
Варто вказати, що ненадання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі, а також не спростовує відомостей про особу автомобільного перевізника, зазначених у товарно-транспортній накладній.
При цьому, відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Апеляційний суд погоджується, що фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом. Оформлення ж тимчасового реєстраційного талону не є єдиним належним і допустимим доказом передання транспортного засобу.
Щодо доводів апелянта з посиланням на те , що позивача було запрошено на розгляд справи в територіальний орган Укртрансбезпеки, проте він не з`явився на цей розгляд, хоча був належним чином повідомлений, пояснення стосовно того , що в даних правовідносинах він не був автомобільним перевізником та докази в підтвердження цього надав лише в суді, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено вище під час проведення рейдової перевірки у контролюючого органу була наявна інформація щодо автомобільного перевізника , яка зазначена у ТТН №723 від 30.05.2023, проте автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Наданий до суду договір безоплатного зберігання та користування майном від 01.12.2022 №01-12 , укладений між СТОВ "Агросвіт" (позичкодавець) та ТОВ "Харківський молочний комбінат" (користувач), лише підтверджує інформацію стосовно перевізника , визначену в ТТН №723 від 30.05.2023, яка надана водієм під час перевірки.
Так, згідно вказаного договору вантажний автомобіль спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , передано в безоплатне користування та зберігання ТОВ "Харківський молочний комбінат". За умовами п. 2.1. вказаного договору: підписання договору засвідчує факт передачі майна позичкодавцем користувачу. Відповідно до пункту 5.1. Договору, цей договір укладено строком на один рік з дня його підписання сторонами.
Ненадання як водієм в ході рейдової перевірки так і позивачем при розгляді справи у територіальному органі Укртрансбезпеки вказаного договору не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі, а також не спростовує відомостей про особу автомобільного перевізника, зазначених у товарно-транспортній накладній.
Тобто, у відповідача, за відсутності позивача під час розгляду справи та відсутності документів, які надані до суду першої інстанції , не існувало іншої, відмінної інформації, аніж та, яка отримана під час перевірки , а саме ТТН №723 від 30.05.2023 в якій визначено перевізником ТОВ "Харківський молочний комбінат".
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосування до позивача штрафних санкцій є непропорційним, оскільки не відповідає меті, яка полягає в установленні справедливого балансу між захистом демократичного суспільства, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 по справі № 440/13685/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2024 |
Оприлюднено | 27.05.2024 |
Номер документу | 119244962 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них транспорту та перевезення пасажирів |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Мельник-Томенко Ж.М.
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Подобайло З.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні