Постанова

від 23.05.2024 по справі 440/2335/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Є.Б.

23 травня 2024 р. Справа № 440/2335/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КТК» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

08.03.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «КТК» (надалі - ТОВ «КТК»), звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби з безпеки на транспорті № 190841 від 27.01.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000.00 грн.

Позов мотивував тим, що при винесенні спірної постанови відповідач не врахував тієї обставини, що згідно з п. 1.4. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ № 340 від 07.06.2010 (далі Положення № 340), це положення не поширюється на випадки перевезення пасажирів та/чи вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Зазначив, що на даний час в Україні діє одночасно дві надзвичайні ситуації : природного характеру (установленого з 25.03.2020) та воєнного характеру (введено з 24.02.2022).

Позивач просив суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на його користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок із забезпечення умов праці та відпочинку водіїв, а на водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Вказує, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно-господарського штрафу слугували обставини відсутності на момент проведення перевірки обов`язкового при здійсненні перевезень документу - роздруківки даних роботи тахографа за 29.11.2022, передбаченої пунктом 6.1 Положення № 340, пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2020 (далі Інструкція № 385), оскільки водій не використовує особисту картку водія.

Наголосив на тому, що позивач у позовній заяві не заперечував факт допущеного порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Стверджував про відсутність підстав для звільнення всіх без виключення автомобільних перевізників від обов`язку виконувати вимоги чинного законодавства, зокрема Положення № 340, при здійсненні перевезень без мети запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Також зазначив, що відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області в повній мірі дотримано вимоги Порядку № 1567 щодо належного повідомлення автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та направлення постанови про застосування адміністративно господарського штрафу.

Крім того, відповідач зазначив, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є виправданими та співмірними, а тому заперечує щодо такого стягнення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «КТК».

Судовим рішенням визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190841 від 27.01.2023.

За рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ТОВ «КТК» стягнуто судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду з цим позовом, у розмірі 2 684.00 грн та обґрунтовану частину витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, у сумі 500.00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000.00 грн за порушення ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), п. 6.1 Положення № 340 з підстави відсутності на момент перевірки особистої картки водія, роздруківки даних роботи тахографа за 29.11.2022, перевищення вагових норм та відсутності документа, який підтверджує законність використання транспортного засобу, накладений на позивача незаконно, що тягне за собою наслідки у вигляді скасування спірної постанови про застосування до ТОВ «КТК» адміністративно-господарського штрафу № 190841 від 27.01.2023.

Суд зазначив, що з огляду на приписи пункту 1.4 Положення № 340 відповідач не мав права застосовувати зобов`язальні приписи цього Положення до позивача - автоперевізника через наявність самої лише обставини дії режиму надзвичайної ситуації.

Також суд зазначив, що відповідно до п. 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок № 879) за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Однак відповідач такої довідки суду не надав, пояснень з цього приводу не навів, як і з приводу того, що під час проведення перевірки у водія був відсутній документ, який підтверджує законність використання транспортного засобу автомобільним перевізником, вказаним в ТТН.

Також суд оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 500.00 грн, яку й слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Укртрансбезпека, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву залишити без задоволення.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 16.06.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено графік рейдових перевірок у період з 28.11.2022 по 04.12.2022 (а.с. 49).

29.11.2022 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті Зуйко С.В. (надалі по тексту - інспектор) на підставі направлення на перевірку від 24.11.2022 № 012923 (а.с. 48) на ділянці а/д Н-16, 39 км + 800 м Золотоноша - Черкаси - Сміла Умань здійснювалася перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Інспектором була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF / KRONE, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , НОМЕР_4 що належного ОСОБА_1 та використовується ТОВ «КТК».

Під час рейдової перевірки інспектором складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.11.2022 № 338521 (надалі - акт перевірки № 338521) (а.с. 50).

Даним актом зафіксовано, що 29.11.2022 на ділянці а/д Н-16, 39 км + 800 м Золотоноша - Черкаси - Сміла - Умань посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області було проведено перевірку транспортного засобу DAF/KRONE, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та згідно з ТТН № 19 від 29.11.2022 використовується ТОВ «КТК» (ЄДРПОУ 30296209), водій ОСОБА_2 .

Під час перевірки виявлено порушення : перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 7.2% (навантаження на одиночну вісь 12.33 т при нормі 11.5 т); вимог наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2020 відсутній документ, який підтверджує законність використання ТЗ автомобільним перевізником вказаним у ТТН, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону № 2344-III: - абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III - перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно, при перевезенні подільного вантажу; - абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344-III, а саме - відсутня роздруківка роботи даних цифрового тахографа за 29.11.2022; відсутня особиста картка водія.

В графі акту «Пояснення водія про причини порушення» зазначено, що водій ОСОБА_2 - «Ознайомлений».

Повідомленням № 1920/36/24-23 від 11.01.2023 відповідач проінформував ТОВ «КТК» про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 27.01.2023 з 10.00 до 12.00 год (а.с. 54).

Повідомлення про розгляд справи про порушення № 1920/36/24-23 від 11.01.2023 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 13.01.2023, що підтверджується копією списку № 772 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та роздруківки з сайту «УКРПОШТА» (трек-номер 3602024125794). Відправлення вручене 21.01.2023 ( а.с. 55-58).

11.07.2023 відповідач на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ прийняв постанову № 190841 про накладення на ТОВ «КТК» адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень за порушення ст. 48 Закону № 2344-ІІІ (згідно акту проведення перевірки від 29.11.2022 № 338521) (а.с.47).

Примірник постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу був направлений позивачу рекомендованим листом з повідомленням згідно із Списком згрупованих поштових відправлень № 1852 від 31.01.2023 (а.с. 59-62).

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону № 2344-ІІІ, а саме відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями ст. 48 цього Закону - протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія, передбачених Інструкцією № 385.

Відповідно до частини дванадцятої ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 53 Закону № 2344-III передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

При цьому, відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

При цьому, у відповідності до ст. 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно з частинами першою-другою ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень ст. 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

Згідно п. 1.3 Положення № 340 вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) вантажні автомобілі з повною масою понад 3.5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.

Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3.5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22, від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.

Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

В свою чергу абзацом 3 частини першої ст. 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із акту перевірки, під час перевірки виявлено, що у водія відсутні документи визначені ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, та п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв на автомобільному транспорті, Наказ МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме відсутня роздруківка роботи даних цифрового тахографа за 29.11.2022 та відсутня особиста картка водія.

В акті перевірки в графі пояснень водія про причини порушення зазначено : «Ознайомлений».

З матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що не заперечується сторонами по справі.

Таким чином, водій транспортного засобу повинен був мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківки роботи даних цифрового тахографа за 29.11.2022, особистої картки водія застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Колегія суддів зауважує, що водій ОСОБА_2 жодних зауважень проти визначеного в акті перевірки не висловлював.

Також колегія суддів зазначає, що абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що під час перевірки ТЗ DAF/KRONE, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу ТТН №19 від 29.11.2022, де автомобільним перевізником було зазначено ТОВ «КТК», яке здійснювало перевезення соняшнику для ТОВ «ОКтавіс Трейд».

Факт того, що в даному випадку автомобільним перевізником є саме ТОВ «КТК» позивачем не заперечується.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22, від 21.03.2024 у справі № 240/10400/23.

Щодо посилань позивача в позовній заяві на те, що на даний час в Україні діють дві надзвичайних ситуації (війна - з 24.02.2022 та пандемія коронавірусної хвороби - з 25.03.2020), тому в силу п. 1.4 Положення № 340 не підлягає застосуванню до позивача, тоді як вимога відповідача мати в наявності вищевказані документи, є незаконною, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Режим підвищеної готовності та режим надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її складових, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 11 Кодексу цивільного захисту України, встановлюються за рішенням Кабінету Міністрів України - для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для кількох окремих її функціональних чи територіальних підсистем.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» № 338-р від 25.03.2020 з подальшими змінами, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемію, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.06.2023.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку визначає Положення № 340, згідно з пунктом 7.1 якого, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

У свою чергу пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

На думку колегії суддів, дія пункту 1.4 Положення № 340 розповсюджується на перевізників, у випадках коли така надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про перевезення вантажу з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків та не наведено обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню позивачем вимог п.6.1 Положення № 340.

В свою чергу, один лише факт запровадження в Україні надзвичайного стану у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення жодним чином не свідчить про здійснення всіх перевезень без виключень з метою ліквідації наслідків даної надзвичайної ситуації та не є безумовною підставою для перевізників не дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, посилання позивача, що на момент проведення рейдової перевірки в Україні діяли одночасно дві надзвичайні ситуації: природного характеру (режим установлено з 25.03.2020 року та діяв на дату складання акту про проведення перевірки) та воєнного характеру (режим введено з 24.02.2022 року та діє до цього часу), є безпідставними.

При цьому, посилання позивача на Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є безпідставними, оскільки цим Указом запроваджено воєнний стан - особливий правовий режим, який не охоплюється режимами, що передбачені ч.1 ст.11 Кодексу цивільного захисту України.

Щодо встановленого в акті перевірки порушення, а саме перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 7.2% (навантаження на одиночну вісь 12.33 т при нормі 11.5 т) відповідальність за яке передбачена абзацом 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 по справі № 440/2472/23, що набрало законної сили 21.12.2023, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «КТК» про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190891 від 27.01.2023.

Суди зазначили, що оскаржувана постанова № 190891 від 27.01.2023, винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області, про накладення на ТОВ «КТК» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500.00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 ч. 1 ст. 60 Закону 2344-III, винесена відповідно до чинного законодавства уповноваженим державним органом, в рамках повноважень, визначених Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), та щодо належного суб`єкта за наявності встановленого факту порушення.

Тобто, правомірність застосування до позивача адміністративно господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ було предметом розгляду у справі № 440/2472/23.

Предметом розгляду даної справи є постанова № 190841 від 27.01.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000.00 грн за порушення ст. 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Враховуючи вищенаведене, висновки суду першої інстанції про не надання до суду довідки за результатами габаритно-вагового контролю є помилковими.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволені вимог адміністративного позову ТОВ «КТК».

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «КТК».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц