Постанова

від 15.05.2024 по справі 520/23954/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 р.Справа № 520/23954/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника позивача - Плескач І.С.,

представника відповідача - Болтушенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/23954/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017"

до Одеської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.23 №UА500530/2023/000008/2 та від 29.05.23 №UА500530/2023/000009/2.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 та прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, щопозивачем 03.03.23 для митного оформлення в режимі імпорту товару «кишки яловичі 21408,35 кг», що надійшов від бразильського відправника «GLОВАL САSІNG ІМРORTАСАО Е ЕХРОRТАСАО LТD.» за контрактом від 20.05.20 № 27/05/2020 із компанією-продавцем «ТRYSКЕL ЕNЕRGY LР» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), відповідачу подана митна декларація № 23UА500530002552U6 із заявленням митної вартості товарів на рівні 3,5793 євро/кг із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

03.03.23 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2023/000008/2 (далі - Рішення МВ № 8), за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення з 3,5793 євро/кг до 4,1670 євро/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

04.03.23 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ № 8 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 23UА500530002552U6, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 126 871,81 грн (мито - 24 398,43 грн., ПДВ - 102 473,38 грн).

29.05.23 для митного оформлення в режимі імпорту ідентичного товару «кишки яловичі 21 782,65 кг», що надійшов від того ж відправника «GLОВАL САSІNG ІМРORTАСАО Е ЕХРОRТАСАО LТD.» за тим же контрактом від 20.05.20 № 27/05/2020 із компанією «ТRYSКЕL ЕNЕRGY LР», відповідачу подана митна декларація № 23UА500530007520U2 із заявленням митної вартості товарів на рівні 3,5712 євро/кг із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

29.05.23 відповідачем прийнятj рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2023/000009/2 (далі - Рішення МВ № 9). за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення з 3,5712 євро/кг до 4,1670 євро/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

30.05.23 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ № 9 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 23U500530007577U9, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 132 131,66 грн (мито - 25 409,94 грн, ПДВ - 106 721,72 грн).

Позивач вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті відповідачем, є протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вищевказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) №23UА500530002552U6 від 03.03.2023 та № 23UА500530007520U2 від 29.05.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500530/2023/000008/2 від 03.03.23 та №UА500530/2023/000009/2 від 29.05.23.

По рішенню №UА500530/2023/000008/2 від 03.03.23, судом встановлено наступні обставини:

1) відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як витрати на маркування, пакування, навантаження, вивантаження та страхування вантажу, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України (згідно з умовами поставки). Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відсутній будь-який документ перевезення морським транспортом, тобто відомості щодо транспортування вантажу до п. Констанца Румунія взагалі не зазначені в митній декларації; також відсутній договір (контракт) про перевезення;

3) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.05.2020 № 27/05/2020 не пронумеровані, наявні сліди неодноразового сканування, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити ознаки підробки;

4) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що сертифікат якості не містить печатки та підпису виробника GLОВАL САSІNG ІМРORTАСАО Е ЕХРОRТАСАО LТDА;

5) пунктом 5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) 20.05.2020 № 27/05/2020 передбачено, що оплата здійснюється не пізніше 90 банківських днів після отримання вантажу, проте в інвойсі від 14.12.2022 №25/2022 умовою оплати 120 днів після отримання вантажу;

6) сертифікат походження від 28.12.2022 №В8881/22 не містить жодної інформації щодо партії товару, тому неможливо ідентифікувати з конкретною поставкою. Це може свідчити про недостовірність заявлених відомостей;

7) декларантом надано довідку про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2023 23/004, проте не підтверджено здійснення відповідного платежу. Таким чином, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. Дані документи, які надано до митного оформлення, не містять всіх складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

По рішенню №UА500530/2023/000009/2 від 29.05.23, судом встановлено наступні обставини:

1) відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як витрати на маркування, пакування, навантаження, вивантаження та страхування вантажу, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України (згідно з умовами поставки). Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.05.2020 № 27/05/2020 не пронумеровані, наявні сліди неодноразового сканування, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити ознаки підробки;

3) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, сертифікат якості не містить печатки та підпису виробника GLОВАL САSІNG ІМРORTАСАО Е ЕХРОRТАСАО LТDА;

4) пунктом 5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) 20.05.2020 № 27/05/2020 передбачено, що оплата здійснюється не пізніше 90 банківських днів після отримання вантажу, проте в інвойсі від 01.03.2023 №07/2023 умовою оплати 120 днів після отримання вантажу;

5) сертифікат походження від 07.03.2023 №ВК040СNР230000479700 не містить жодної інформації щодо партії товару, тому неможливо ідентифікувати з конкретною поставкою. Це може свідчити про недостовірність заявлених відомостей;

6) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, у наданій до митного оформлення довідці № 23/031 від 26.05.2023 про транспортні витрати відсутнє посилання на договір перевезення та не підтверджено здійснення відповідного платежу. Таким чином, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. Дані документи, які надано до митного оформлення, не містять всіх складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості джерела інформації у рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.03.23 №UА500530/2023/000008/2 відповідач зазначає наявні в митному органі митні оформлення по МД № UA 500530/2023/00025 від 09.01.2023, згідно з якою митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 4,167 евро за 1 кг нетто.

Крім того, рішення від 29.05.23 №UА500530/2023/000009/2 взагалі не містить обґрунтувань щодо номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що розбіжності в наданих позивачем документах мали вплив на визначення митної вартості. Та, крім того, заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана у митній декларації № UA 500530/2023/00025 від 09.01.2023.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості, відповідач, застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, в рішенні від 03.03.23 №UА500530/2023/000008/2 обмежився лише посиланням на номер, дату митної декларації, а також вартість товару за одиницю (4,167 евро за 1 кг нетто), яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не зазначивши при цьому жодного показника, який свідчив б про можливість такого порівняння. А рішення від 29.05.23 №UА500530/2023/000009/2 взагалі не містить посилання на джерело цінової інформації.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірних рішеннях порівняльних характеристик імпортованого позивачем товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, свідчить про невмотивованість та, як наслідок, необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Разом з тим, що 03.03.2023 агентом з митного оформлення позивача електронним повідомленням надіслано додаткові документи, а саме: рахунок на оплату транспортних послуг та прайс, а також лист, в якому повідомлено, що більше ніяких документів та відомостей надаватися не буде.

Також, 29.05.2023 агентом з митного оформлення позивача електронним повідомленням надіслано додаткові документи, а саме: прайс-лист б/н від 01.03.2023, платіжну інструкцію №28 від 21.12.2022, інвойс №14/2022 від 10.06.2022 за попередню поставку; експортну декларацію країни відправлення 23ВR000344189-8; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 №520/10280/22.

Колегія суддів зазначає, що подані ТОВ "ФЛАМІНГО 2017"до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість Товару, містять необхідну інформацію про вартість Товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного Товару. Крім того, документи, надані ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" ідентифікують оцінюваний Товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджували ціну Товару.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за другорядним методом визначення митної вартості за резервним методом.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, колегія суддів приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.03.23 №UА500530/2023/000008/2 та від 29.05.23 UА500530/2023/000009/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ФЛАМІНГО 2017", колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 16.11.2023 у справі 520/23954/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 по справі № 520/23954/23 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.23 №UА500530/2023/000008/2 та від 29.05.23 №UА500530/2023/000009/2.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 23.05.2024 року