Постанова

від 08.05.2024 по справі 640/8908/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8908/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Барміної Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2020 № 0003604203, № 0003674203, № 0003614203, № 0003654203, № 0003664203;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2020 № Ф-18;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.01.2020 № 0003644203;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 20.01.2020 № 0003624203;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.01.2020 № 0003834203.

31.05.2021 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

02.11.2022 постановою касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 640/8908/20 скасовано. Справу № 640/8908/20 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/8908/20 до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта - аналогічні до викладених у позовній заяві, та обґрунтовані зокрема тим, що контролюючим органом зроблено помилкові висновки про допущення порушень податкового законодавства. Вказано, що контролюючим органом безпідставно перевірено період здійснення господарської діяльності у 2016 році, який не охоплюється періодом перевірки, зазначеним у наказі контролюючого органу на проведення перевірки. Поряд з цим, зазначено, що відповідачем не приймалося рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, що виключає підстави для застосування спрощеної системи оподаткування.

Представник позивачки в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а спірне рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала діяльність з надання рекламних послуг та з 01.01.2016 по 30.06.2016, перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку 2 групи, а з 01.07.2016 по 30.06.2017 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

У періоді з 01.07.2017 по 31.12.2018 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку 2 групи.

На підставі наказу про проведення перевірки від 29.11.2019 №3835, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 21.12.2019 № 835/26-15-42-03-30/2972000960.

У акті перевірки встановлено порушення:

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018 роки;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - книга обліку доходів і витрат до перевірки не надана;

- пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 317 948,80 грн;

- пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 26 495,74 грн;

- статті 6 пункту 2 підпункту 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме не своєчасне подання за невстановленою формою звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки;

- абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме не нараховано суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу 234 655,28 грн;

- пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме несвоєчасна сплата єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців на 28.02.2018, 19.04.2018, 19.07.2018, 19.07.2018, 19.10.2018;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 187 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 497 830,00 грн.

Такі висновки акта перевірки аргументовані тим, що за результатом співставлення задекларованих показників податкових декларацій позивачки з даними центральної бази Державного реєстру фізичних осіб виявлені розбіжності за 2017 рік.

За даними ДРФО загальна сума виплаченого доходу позивачки за 2017 рік за ознакою "157" (дохід виплачений самозайнятій особі) склав 1 948 467,00 грн, а самостійно задекларована підприємцем сума доходу згідно податкової декларації - 1 458 000,00 гривень.

Відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку за 2016 рік, позивачкою задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 у сумі 431 277,69 грн, а за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік обсяг доходу від здійснення підприємницької діяльності склав 1 342 205,99 грн, що разом становить 1 773 483,68 грн.

Відповідно до банківських виписок, наданих до перевірки, дохід позивачки за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 становить 2 890 377,30 грн, а за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 - 1 856 256,05 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачка надавала послуги юридичним особам (не платникам єдиного податку), чим порушено вимоги пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, а саме 07.07.2017 від TOB "Транс Медіа", (код за ЄДРПОУ 32490690), яке перебуває на загальній системі оподаткування, на розрахунковий рахунок підприємця надійшли кошти у розмірі 31 000,00 грн, як оплата за послуги з розміщення рекламного матеріалу у вагонах КМП відповідно рахунку № 121 від 07.07.2017.

З огляду на встановлене, контролюючий орган дійшов висновку, що дохід отриманий позивачкою за період з 01.07.2017 по 31.12.2018 підлягає оподаткуванню на загальній системі оподаткування.

На підставі наданих позивачкою до перевірки первинних документів та інформації, отриманої з Центральної бази даних ДРФО, перевіркою встановлено, що сума загального оподатковуваного доходу позивачки складає 7 541 149,87 грн, у т.ч. за 2017 рік - 4 746 633,35 грн, за 2018 рік - 2 794 516,52 грн, сума витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням підприємцем доходу (вартість виконаних робіт, наданих послуг, комісія банку, оплата ЄСВ) становить - 5 789 467,68 грн, у тому числі за 2017 рік - 3698483,53 грн, за 2018 рік - 2 076 284,15 грн.

Таким чином, перевіркою визначення чистого оподатковуваного доходу встановлено його заниження у сумі 1 766 382,19 грн, чим порушено вимоги підпунктів 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені:

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003604203, яким Позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 872 277,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 497 830,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 374 457,50 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003674203, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 397 436,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 317 948,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 79 487,20 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003614203, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 33 319,68 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 26 495,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 623,94 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003654203, яким до позивачки застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340,00 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 20.01.2020 № 0003664203, яким до позивачки застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2020 № Ф-18, згідно з якою сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 234 655,28 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.01.2020 № 0003644203, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 56 636,36 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 20.01.2020 №0003624203, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.01.2020 №0003834203, яким до позивачки застосовано штраф у розмірі 4310,15 грн.

Вважаючи протиправними вказані рішення та вимогу податкового органу, позивачка звернулася до суду з позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення перевірки податковим органом перевірялась правомірність здійснення позивачкою підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування у 2017 році, для чого податковий орган правомірно використав наявну в нього податкову інформацію виключно в частині дотримання умов перебування на спрощеній системі під час провадження господарської діяльності у попередньому податковому періоді, яким є 2016 рік. При цьому, суд зазначив, що відповідачем не досліджувалося дотримання позивачкою вимог законодавства за 2016 рік та не встановлювалося наявність/відсутність порушень за такий податковий період.

Постановою Верховного Суду від 02.11.2022 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що судами при вирішенні спору не було перевірено обставини щодо наявності у даному випадку законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідно до п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Колегія суддів звернула увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 808/2959/17, відповідно до якої, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

ФОП ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначала, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено 20 січня 2020 року, однак рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку було винесено лише 10 квітня 2020 року, що на переконання позивачки може свідчити відсутність належних правових підстав для застосування до неї штрафних санкцій та донарахувань податкових зобов`язань.

У свою чергу, Верховний Суд зазначив, суди попередніх інстанцій не дослідили зазначену обставину, помилково зазначивши, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не є предметом судового оскарження у цій справі, з огляду на те, що скаржниця спірним питанням у даному випадку зазначала не законність вищевказаного рішення, а правомірність дій відповідача та наявність відповідних правових підстав щодо прийняття оскаржуваних ППР до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Крім того, Верховний Суд вказував, що суди не надали оцінки обставинам щодо правомірності дій відповідача щодо отримання та використання банківської виписки по рахунку позивачки за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року в контексті положень п. п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, з огляду на які контролюючий орган має право отримувати інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках виключно на підставі рішення суду.

При новому розгляді справи, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не спростовані доводи контролюючого органу та не надано жодних доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в акті перевірки щодо вчинення нею порушень, за які її притягнуто до відповідальності, з чого суд робить висновок, що фактично позивачкою ставляться під сумнів процесуальні рішення відповідача такі, як невчасне анулювання її реєстрації як платника єдиного внеску, а не сам факт анулювання її реєстрації.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Підпунктом 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4, 177.5, 177.10 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4. 3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізичні особи-підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Вимоги щодо обов`язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість передбачено статтею 181 ПК України, відповідно до якої у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до пункту 2 підпункту 298.2.3 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

У пункті 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пункту 4, частини 1, статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом № 2464-VI передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від здійснення господарської діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції доречно зауважив, що предметом розгляду справи є правомірність здійснення позивачкою підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування у 2017 році.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу про проведення перевірки від 29.11.2019 №63835, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивачки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 21.12.2019 №835/26-15-42-03-30/2972000960.

Підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 ст.78 ПК передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Проведеною перевіркою встановлення порушення:

підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018 роки;

пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - книга обліку доходів і витрат до перевірки не надана;

пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 317 948,80 грн.;

пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 26 495,74 грн.;

статті 6 пункту 2 підпункту 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», а саме не своєчасне подання за невстановленою формою звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки;

абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов?язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу 234 655,28 грн.;

пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасна сплата єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців на 28.02.2018, 19.04.2018, 19.07.2018, 19.07.2018, 19.10.2018;

пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 187 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 497 830,00 грн.

Так, відповідно до приписів пункту 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування

Положеннями пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об?єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов?язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об?єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов?язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов?язкове страхування життя або здоров?я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов?язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов?язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов?язані з веденням господарської діяльності; які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.

3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв?язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов?язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов?язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Надаючи оцінку щодо наявності у даному випадку законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідно до п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, судом першої інстанції вірно встановлено, що у періоді що перевірявся, позивачка здійснювала діяльність з надання рекламних послуг.

У періоді з 01.01.2016 по 30.06.2016, позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку 2 групи, ставка податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.

01.07.2016 по 30.06.2017 позивачка здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

У періоді з 01.07.2017 по 31.12.2018 відповідно до поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку 2 групи, ставка податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачкою відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку за 2016 рік задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 у сумі 431277,69 грн.

За період з 01.07.2016 по 31.12.2016 відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, обсяг доходу позивачки від здійснення підприємницької діяльності склав 1342205,99 грн.

Тобто, загальний обсяг доходу за 2016 рік самостійно задекларований позивачкою становить 1 773 483,68 грн.

Згідно з банківськими виписками, наданими до перевірки дохід позивачки за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 становить 2 890 377,30 грн, а за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 становить 1 856 256,05 грн.

Оскільки з 01.07.2016 по 30.06.2017 позивачка здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, 28.04.2017 ОСОБА_1 подала до ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДПС у м. Києві заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.07.2017.

Відповідно п.п. 298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового Кодексу Україні від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями суб?єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб?єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб?єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб?єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.

Оскільки в пункті 12 заяви «Обсяг доходу за попередній календарний рік» позивачка вказала 0 грн., контролюючий орган прийняв рішення про перехід позивачки на спрощену систему оподаткування.

Однак, порядок переходу із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування регулюється відповідно до вимог підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, згідно з яким, фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Матеріали справи таких доказів теж не містять.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що позивачкою не були подані податкові декларації про майновий стан і доходи за перший квартал 2017 року та за 2017 рік.

Колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги щодо належного виконання обов`язку з подання декларацій, позаяк подання податкових декларацій за реєстраційним номером № 9299472919 на суму 1 458 000 грн за 2017 рік та за реєстраційним номером № 93111252820 на суму 2 072 480, 52 грн за 2018 рік не може свідчити про дотримання нею, як платником податків приписів чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, у зв`язку з тим, що позивачка не подала податкову декларацію за перший квартал 2017 року, а також в результаті співставлення задекларованих показників податкових декларацій позивачки за 2017 рік з даними центральної бази Державного реєстру фізичних осіб виявлені розбіжності.

Отже, неподання позивачкою податкових декларацій за результатами звітного року стало підставою для проведення перевірки - на підставі підпункту 78.1.2. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відтак, відповідачем дотримано вимоги п.п. 78.1.2 пункту 78.1 ст.78 ПК про наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивачки.

Оцінюючи доводи апелянта щодо отримання та використання банківської виписки по рахунку позивачки за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року в контексті положень п. п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України, з огляду на які контролюючий орган має право отримувати інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках виключно на підставі рішення суду, то судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до п. 20.1.5 п. 20 ст. 20 ПК Ураїни, контролюючі орган мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

У зв`язку з цим, позивачка вважає, що контролюючий орган неправомірно отримав інформацію про обсяг та обіг коштів на її рахунках, оскільки така інформація може надаватися виключно на підставі рішення суду.

Однак, ці твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що можуть свідчити про отримання інформації про обіг та обсяг коштів на рахунках позивачки саме у незаконний спосіб.

В частині аргументів апелянта про те, що рішення про анулювання її реєстрації як платника єдиного податку прийнято відповідачем несвоєчасно та лише через три місяці після винесення оскаржуваних нею податкових повідомлень-рішень, то позивачка згідно своєї поданої заяви від 28.04.2017, перейшла на спрощену систему оподаткування із загальної системи оподаткування.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб?єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню. виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критерії:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Водночас, за результатами перевірки було встановлено, що обсяг доходу за 2016 рік позивачки склав 1 773 483,68 грн, за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 становить 2 890 377,30 грн, за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 становить 1 856 256, 05 грн.

Відповідно до пункту 2 підпункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов?язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Оскільки обсяг доходу позивачки перевищує 1 500 000,00 грн, то з цього слідує, що дохід отриманий з 01.07.2017 підлягає оподаткуванню на загальній системі оподаткування.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених під час такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

Аналогічну правову позицію зазначено Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17 та від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, що і було зроблено відповідачем.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачкою в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

В контексті викладеного, судова колегія погоджується з тим, що позивачкою не спростовані доводи контролюючого органу та не надано доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в акті перевірки щодо вчинення нею порушень, за які її притягнуто до відповідальності.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який вказав, що враховуючи порушення вимог ПК України, відповідачем правомірно прийнято оскаржувані в межах спірних правовідносин рішення.

Колегія суддів зазначає, що позивачкою в апеляційній скарзі не спростовано належними доводами та доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, факт порушення відповідачем вимог законодавства при проведенні перевірки та прийняття спірних рішень.

Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Є. О. Сорочко

Повний текст постанови складено 16.05.2024.