Постанова

від 22.05.2024 по справі 580/5343/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5343/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу в частині і зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подав позов до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 № 10/03-21 в частині включення об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури під № 69;

- зобов`язати Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не чинити дії по внесенню об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури в частині включення об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 до переліку щойно виявлених об`єктів пам`яток архітектури за № 69 Додатку до наказу від 23 листопада 2010 року № 10/03-21. У задоволенні іншої частини вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що твердження щодо не виконання органом охорони культурної спадщини Порядку № 1760 (в редакції від 27.12.2001) є помилковими, так як положення зазначеного порядку не застосовуються при занесенні об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини, а підлягають застосуванню виключно під час занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Також на переконання апелянта позивач не навів жодного доводу на підтвердження факту порушеного права, відсутнє будь-яке обґрунтування на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням Управлінням положень законодавства та порушеним правом позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

23 листопада 2010 року Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації прийняла наказ № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, згідно з додатком до якого (п. 69) до щойно виявлених пам`яток архітектури включено Церковнопарафіяльну школу (м. Черкаси, пров. Піонерський, 9).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачу на праві власності в м. Черкаси належить нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи протиправним спірний наказ в частині включення об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури під № 69, позивач звернувся до суду з позовом.

Правові засади здійснення охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема:

- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

- визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;

- встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

- забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

- погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України;

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок;

- управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Приписами частин першої, другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Порядок № 1760).

У відповідності до приписів пункту 3 Порядку № 1760 облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Згідно пункту 4 Порядку № 1760 облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

Приписами пункту 5 Порядку № 1760 визначено, що облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Пунктом 10 Порядку № 1760 передбачено, що об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1760 об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Згідно пункту 12 Порядку № 1760 відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

У відповідності до пункту 13 Порядку № 1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що включенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує включення цього ж об`єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. При цьому, об`єкт архітектури, включений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, повинен чітко відповідати законодавчо вставленим критеріям, серед яких обов`язковим критерієм є автентичність, а також вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування.

В даному випадку відповідачем не надано до суду доказів проведення процедури оцінки автентичності щойно виявлених пам`яток архітектури щодо приміщення, яке знаходиться у власності позивача та взято на облік оскарженим наказом, а також не надано доказів письмового повідомлення позивача, як власника приміщення, про включення об`єкта до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, що свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III.

Також відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності короткої історичної довідки, акта технічного стану та матеріалів фотофіксації сучасного стану на щойно виявлений об`єкт архітектури щодо приміщення, яке знаходяться у власності позивача, як не надано й будь-яких пояснень щодо причин відсутності такої документації.

Пунктом 12 Порядку № 1760 передбачено, що відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Тобто за результатами оцінки виявлених об`єктів культурної спадщини в обов`язковому порядку оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об`єкт культурної спадщини.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не надано доказів щодо відповідності об`єкта нерухомості, належного позивачу критерію автентичності та іншим критеріям, передбачених Порядком № 1760, а також не надано протоколів щодо щойно виявлених пам`яток архітектури, обов`язковість складання яких передбачена п. 12 Порядку № 1760.

Слід також звернути уваги на те, що 11 березня 2013 року Міністерством культури України видано наказ № 158 «Про затвердження порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (далі - Наказ № 158), яким встановлено певні строки для відповідальних органів культурної спадщини, щодо щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

У п. 3.5 розділу ІІІ Наказу № 158 вказано, що орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

На кожний щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення його до Переліку, складається паспорт об`єкта культурної спадщини (пп. 4.1 та 4.2 розділу IV Наказу № 158).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази складання відповідачем у визначені законодавством строки паспорту об`єкта культурної спадщини, який знаходиться у власності позивача.

Наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 (далі - Наказ № 501) внесені зміни до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 та викладено його в новій редакції.

Так пунктом 3 Наказу № 501 передбачено, що облікова документація, в тому числі облікові картки та паспорти, складені на пам`ятки культурної спадщини зберігають свою чинність. Облікова документація на щойно виявлені об`єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведенню у відповідність до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини якщо подання про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України подано на розгляд Міністерства культури України до 1 грудня 2020 року.

Наказано органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зокрема, до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини (п. 4 наказу № 501).

У матеріалах даної справи відсутні докази того, що в строк до 31 грудня 2019 року відповідачем переглянуті затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затверджено їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Фактично відповідач з моменту прийняття спірного наказу по день подання позову, не вчинив жодних дій щодо реєстрації щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, як пам`яток та не повідомив власників об`єктів про спеціальний статус цих об`єктів, що як наслідок впливає на права та законні інтереси позивача та водночас спростовує доводи апелянта про відсутність порушення прав позивача.

Водночас колегія суддів враховує доводи відповідача та висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 580/3881/20 щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Порядку №1760.

Так, у п.33-37 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що станом на час прийняття відповідачем оскарженого наказу №10/03-21 Порядок №1760 визначав процедуру занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Проте цей Порядок не містив норм, які визначали б порядок внесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини. Лише 14 вересня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України №626 були внесені зміни до Порядку №1760, якими, зокрема, визначено склад облікової документації на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, які включають облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Дещо раніше Міністерством культури України наказом від 11.03.2013 № 158 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060) затверджено «Порядок обліку об`єктів культурної спадщини», яким, зокрема, визначалась також процедура занесення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Відтак станом на 23.11.2010 порядок встановлення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та занесення їх до Переліку об`єктів культурної спадщини нормативно-правовими актами України встановлений не був.

Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій повинні були, з врахуванням норм постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», застосовувати акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким актом законодавства станом на вказаний час була Інструкція «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затверджена наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, які внесені Наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за № 693/9292) «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини». Ця Інструкція вважається такою, що не застосовується на території України, на підставі наказу Міністерства культури України «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» від 11.03.2013 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060.

Верховний Суд зазначив, що суди повинні були визначити перелік необхідних для цього документів та дослідити їх на предмет достовірності та достатності як доказів для вирішення спору по суті.

Так згідно пунктів 8-15 вказаної Інструкції всі пам`ятники історії та культури підлягали державному обліку.

Державний облік пам`яток історії та культури включає виявлення, обстеження пам`яток, виявлення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам`яток.

Документи державного обліку пам`яток історії та культури, у тому числі виключених з державних переліків пам`яток, підлягають обов`язковому постійному зберіганню у відповідних центрах наукової документації державних органів охорони пам`яток.

При отриманні відомостей про виявлення об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, державні органи охорони пам`яток організують проведення експертизи. У разі встановлення їх культурної цінності вказані об`єкти реєструються в Переліках щойно виявлених об`єктів, які мають історичну, наукову або іншу культурну цінність (додаток №2).

Для проведення експертизи державні органи охорони пам`яток залучають спеціалістів науково-дослідних і проектних організацій, товариств охорони пам`ятників історії і культури, інших спеціалізованих організацій.

«Перелік щойно виявлених об`єктів» містить коротку характеристику кожного об`єкта, що реєструється, а також висновок експертизи про можливість визнання цього об`єкта пам`яткою історії і культури.

Перелік щойно виявлених об`єктів складається за видами пам`яток по мірі виявлення об`єктів окремо для кожного району (міста), що входить до складу області (краю), автономної республіки, союзної республіки, що не має обласного поділу.

Об`єкти, зареєстровані в «Переліку щойно виявлених об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність», до вирішення питання про прийняття їх на державний облік як пам`яток історії і культури, підлягають охороні в порядку, передбаченому діючим законодавством про охорону пам`яток історії і культури.

На кожну нерухому пам`ятку та щойно виявлений об`єкт, що має історичну, наукову, художню чи іншу художню чи іншу культурну цінність, складається облікова картка, яка містить відомості про місцезнаходження, даті, характері сучасного використання, ступені збереження пам`ятки чи знову виявленого об`єкта, наявності наукової документації, місці її зберігання, короткий опис та ілюстративні матеріали (додаток №3).

З метою повного та всебічного розгляду справи, а також для встановлення дотримання відповідачами процедури внесення спірного об`єкту нерухомості до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, Шостим апеляційним адміністративним судом було направлено Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та Службі охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації запити від 03.04.2024 та від 24.04.2024, в яких запропоновано у найкоротший термін надати суду документи передбачені Інструкцією від 13.05.1986 №203 «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури» зі змінами на підставі яких було прийнято спірний наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 № 10/03-21 та включено об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури під № 69.

Колегія суддів зазначає, що станом на 22 травня 2024 року відповідачами не було надано відповіді на запити суду та не надано жодного доказу дотримання під час прийняття наказу №10/03-21 в оскаржуваній частині вимог Інструкції «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, які внесені Наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за №693/9292) «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини».

Оскільки відповідачами не було надано належних доказів як щодо дотримання норм Порядку №1760, так і щодо дотримання приписів Інструкції №203, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21.

Відповідно до ч.1, 5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині відмовлених позовних вимог, а саме щодо зобов`язання відповідача не чинити дії по внесенню спірного об`єкту нерухомості до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, апеляційна скарга доводів незгоди з оскаржуваним судовим рішенням не містить, а тому колегія суддів не перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у цій частині судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, хоч і правильно вирішив позов шляхом часткового задоволення позовних вимог однак рішення було ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Отже, з урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з урахуванням викладених у цій постанові мотивів.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року змінити з урахуванням викладених у цій постанові мотивів.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22.05.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких