Постанова

від 22.05.2024 по справі 320/1145/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1145/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус-груп Лтд" до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус-груп Лтд" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14.11.2022 №320460413.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 01 лютого 2024 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ "Оптімус-груп Лтд" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 14.10.2023 №30536/Ж5/26-15-04-13-03/42829236, у якому відображено висновки про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №320460413 щодо платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус-Груп Лтд», яким застосовано штрафну (фінансова) санкцію за платежем: ПДВ, код платежу 3014060100, на суму 1 092 239,83 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно ст.86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відтак, продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача є: КВЕД 22.21 «Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас». Даний вид господарської діяльності є типовим для позивача з огляду на всю сукупність здійснюваних ним господарських операцій та має незмінний характер.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивач отримував від постачальників саме ту сировину, яка потрібна для виробництва продукції і виробляв продукцію саме з сировини постачальників та виробив і реалізував продукцію.

Позивач у встановленому порядку нарахував і сплатив від цих операцій (поставок) ПДВ до бюджету, що не спростовано відповідачем.

У позовній заяві позивач зазначав, що у зв`язку із введенням військового стану в Україні та неможливістю проводити звичну господарську діяльність, позивач не мав власних коштів для поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ, оскільки не отримує прибутку, що є достатнім для подвійної сплати сум ПДВ. Позивач вказав, що один раз сума ПДВ була сплачена позивачем постачальникам за пп. 194.1.1 п. 194.1 ст.194 ПК України за ставкою 20%, однак відповідач заблокував постачальникам реєстрацію податкових накладних у ЄРПН.

Позивач зазначив, що відповідач своїм блокуванням податкових накладних постачальників призвів до того, що позивач мав шукати кошти для повторного фінансування тих же сум ПДВ, для реєстрації у СЕА ПДВ своїх податкових накладних, за відсутності у ЄРПН профінансованих постачальникам податкових накладних цих постачальників, що мали б забезпечити Позивачеві право на податковий кредит. Причиною зазначеної ситуації послужило наступне: відповідач зупинив реєстрацію у ЄРПН податкових накладних нашим постачальникам сировини: ТОВ «Полігран-Трейд» (код ЄДРПОУ 43462455) на загальну суму ПДВ - 923 750,00грн.; ТОВ «Імпекс Полімер» (код ЄДРПОУ 38292662) на загальну суму ПДВ - 2 047 750,08грн. - Всього: 2 971 500,08грн. Наведена сума мала поповнити ліміт на електронному рахунку ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» в СЕА ПДВ і забезпечити реєстрацію податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» на адресу покупців продукції (виготовленої із сировини зазначених постачальників) та сплату ПДВ до бюджету. Оскільки реєстрацію податкових накладних від ТОВ «Полігран-Трейд» і ТОВ «Імпекс Полімер» у ЄРПН податковий орган зупинив, то ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» не набув права на законний податковий кредит на цю-ж суму - 2 971 500,08грн. (за п. 198.1, п. 198.3 та п.198 ст.198 ПК України). Відтак, сума ПДВ, що підлягала сплаті платником податку ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» до бюджету, збільшилась на 2 971 500,08грн. Податок ТОВ «Оптімус-Груп Лтд» до бюджету сплатив, у порядку, передбаченому нормами ст.200-1 ПК України: з електронного рахунку в СЕА ПДВ, що підтверджується документально та є другою причиною недостатності ліміту для реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункти 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, на дату виникнення податкових зобов`язань (дату настання першої з подій, що визначені в пункті 187.1 ПК України) платником податку має бути обов`язково складена податкова накладна.

Своєю чергою реєстрація податкових накладних і розрахунків коригування до них можлива за умови - якщо сума ПДВ у них не перевищує суми ПДВ, яку обчислено за формулою, що передбачена у пункті 200-1.3 ПК України (так званий реєстраційний ліміт).

Якщо ж сума ПДВ у податкових накладних більша, ніж реєстраційний ліміт платника, відповідно до норми пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти або:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

До таких висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі №520/3640/19 (провадження №К/9901/31334/19), зазначивши, що платник податку має планувати свою господарську діяльність для належного виконання свого податкового обов`язку.

Отже, реєстрація податкової накладної з урахуванням граничних строків це обов`язок платника, а у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом - платник ПДВ має сплатити штраф у відсотках від суми ПДВ, розмір якого залежить від періоду прострочення реєстрації.

При цьому наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення особи до фінансової відповідальності в таких податкових правопорушеннях.

І хоча у визначенні податкового правопорушення (пункт 109.1 статті 109 ПК України) законодавець прямо не зазначає про необхідність встановлення вини у діях платника податків, разом з тим, за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 14.08.2018 у справі №803/1583/17, від 30.01.2018 у справі №815/2745/17, від 02.07.2019 у справі №2340/3802/18, від 20.08.2019 у справі №1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов`язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.

Перевіривши зазначені позивачем обставини, які зумовили порушення строків реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів дійшла висновку такі свідчать про створення відповідачем штучних перешкод для здійснення зокрема і позивачем нормальної господарської діяльності і до добросовісного виконання позивачем обов`язків по реєстрації податкових накладних за наслідками господарської діяльності для, відповідно, - своєчасній та добросовісній сплаті податків.

Слід зазначити, що рішення відповідача мають прямий і вирішальний вплив на стан електронного рахунку позивача у СЕА ПДВ, адже ЄРПН та СЕА ПДВ адмініструє і контролює ДПС України. Отже рішення податкових органів щодо зупинення реєстрації у ЄРПН податкових накладних не залежить ані від постачальників позивача, ані від самого позивача. Вказаний висновок підтверджуються положеннями п.п. 10, 11 та 12. Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341 (надалі по тексту - Порядок №1246) та п.п.3, 9, 10, 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1177.

Відповідачем ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не було надано жодних пояснень, які спростовували такі аргументи або свідчили, що відповідач здійснив належний аналіз аргументів позивача по відношенню до обставин перевірки позивача та винесенню в подальшому оскаржуваного рішення.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зупинення контролюючим органом реєстрації у ЄРПН податкових накладних постачальників сировини для позивача (ТОВ «Полігран-Трейд», ТОВ «Імпекс Полімер»), призвело до затримки строків реєстрації податкових накладних позивачем, що не було взято до уваги відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення.

При цьому суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що контролюючим органом у подальшому було визнано свою неправоту та розблоковано всі податкові накладні: ТОВ «Імпекс Полімер» - на всю суму ПДВ 2 047 750,08грн., ТОВ «Полігран-Трейд» - на суму ПДВ 923 750,00 грн., що свідчить про визнання податковою службою неправомірності її рішень. Таке розблокування проведено із суттєвим запізненням від 3-х до майже 10 місяців. Наведене підтверджується даними ЄРПН та СЕА ПДВ, які адмініструє і контролює ДПС України, відокремленим підрозділом якої є відповідач. Блокування податковим органом податкових накладних постачальників було розпочато 30 березня 2022 року, а останню податкову накладку податковим органом розблоковано 12 січня 2023 року.

Також обґрунтованими є доводи позивача щодо невірного зазначення у Акті перевірки відомостей по податковим накладним від 05.08.2022 №7, від 08.08.2022 №10 та від 11.08.2022 №13.

Так контролюючим органом зазначено, що вказані ПН зареєстровані у ЄРПН з запізненням на 1 день, за що передбачено штраф у розмірі 10% від суми ПДВ.

Проте долучені до матеріалів справи квитанції свідчать про те, що вказані ПН надійшли до Державної податкової служби України і отримані нею для реєстрації в ЄРПН 31.08.2022 о 17 год. 58 хв., о 17 год. 59 хв. та о 18 год. 00 хв.

У пункті 3 Порядку №1246 вказано, що операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що вказані ПН є належним чином зареєстрованими, оскільки до закінчення часу на реєстрацію податкових накладних у ЄРПН (до 20 год. 00 хв. 31.08.2022) ДПС Україна не повідомила позивача про відмову у реєстрації податкових накладних.

Фактично позивач отримав від відповідача квитанцію №2 про реєстрацію у ЄРПН податковим органом зазначених податкових накладних не до 20:00 31.08.2022, а наступним днем, що є порушенням встановленого п.201 ст.201 ПК України порядку реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Отже висновки Акту перевірки про прострочення реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 05.08.2022 №7, від 08.08.2022 №10 та від 11.08.2022 №13 на 1 день - не обґрунтовані та протиправні.

Також колегія суддів вважає обгрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем визначеного порядку адміністративного оскарження, прав та інтересів останнього, оскільки контролюючим органом не було взято до уваги заперечення Товариства на Акт перевірки.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України подав відповідачу свої письмові заперечення від 09.11.2022 на Акт перевірки. У своїх запереченнях позивач виклав обґрунтування своєї незгоди з висновками Акту перевірки, доводи і міркування, які їх спростовують, вказав ряд істотних обставин (наприклад, відомості баз даних ДПС України щодо податкової інформації).

Проте, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, вказані заперечення не були взяті до уваги, оскільки позивачем було порушено строк на подачу заперечень, визначений податковим законодавством.

Відповідно до норми п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Зазначеною спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню при визначенні строку на подання заперечень на Акт перевірки чітко визначено, що такий строк обраховується в робочих, а не календарних днях.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не спростовано, що заперечення позивачем були подані на пошту в 10-й робочий день такого строку - 09.11.2022. Отже позивачем строк на подачу заперечень на Акт перевірки було дотримано.

Не врахування таких заперечень відповідачем є не обґрунтованим і не добросовісним, що призвело до порушення порядку адміністративного оскарження, прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів враховуючи встановлені обставини, які підтверджені відповідними доказами, вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.11.2022 №320460413 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з істотним порушенням вимог законодавства.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Колегія суддів враховуючи встановлені обставини, які підтверджені відповідними доказами, вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22.05.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких