Постанова

від 23.05.2024 по справі 320/4380/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4380/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К.ТЕКС» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.ТЕКС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «К.ТЕКС» до Київської митниці Державної митної служби України, в якому позивач, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11 лютого 2021 року № 7.8-5/28.1/11/2876;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22 січня 2021 року про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100020/2020/002408 від 09 червня 2020 року з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови відповідача у внесенні змін до раніше поданої позивачем митної декларації з огляду на наявність визначених законом підстав для вчинення таких дій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ні Митним кодексом України, ні Положенням про митні декларації не обмежено внесення змін до митної декларації лише тими відомостями, що існували на момент її подачі до митного органу. Аналізуючи норми Митного кодексу України та Положенням про митні декларації апелянт стверджує, що внесення змін до митної декларації може бути здійснено протягом трьох років після завершення митного оформлення та незалежно від митного режиму, в який були поміщені товари (ч. 1, 2 ст. 269 МК України); необхідність внесення змін може підтверджуватись документами, які не подавались під час декларування, якщо вони підтверджують нові відомості (абз. 2 п. 33 Положення); відомості, які необхідно відобразити у митній декларації, можуть стати відомі після закінчення митного оформлення товарів, якщо це не пов`язано з перерахуванням сум митних платежів (п. 37 Положення).

Апелянт визнає, що ситуація позивача, яка спричинила необхідність внесення змін до митної декларації № UA100020/2020/002408 є нетиповою для практики митних органів, проте, при розірванні договору поставки з минулим покупцем (Компанія Delta Industry (TSR) та укладенні договору поставки з іншим покупцем (Компанія Achille Bayart Et Cie) позивач діяв добросовісно, керуючись принципом свободи договору та з метою убезпечення себе від суттєвих збитків у зв`язку з відмовою минулого покупця від товару, що був експортований.

Апелянт переконаний, що у даному випадку відповідач не мав жодної з підстав, передбачених п. 34 Положення, для відмови позивачеві у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100020/2020/002408 згідно з заявою.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку мова йде не про внесення змін до митної декларації, а скоріше про інше митне оформлення, з огляду на те, що у ситуації, яка склалась інше митне оформлення є неможливим, а також законодавством України не передбачено іншої альтернативної процедури, окрім процедури внесення змін до митної декларації, яка б дозволила належним чином захистити права та інтереси позивача.

Також, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що можливість внесення змін до митної декларації після митного оформлення підтверджена у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 809/984/18, від 17.12.2020 у справі № 809/853/18, від 09.10.2018 у справі № 815/4104/16.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Мотивуючи відзив, відповідач звертає увагу, що відмова митного органу у внесенні змін до митної декларації № UA100020/2020/002408 від 09.06.2020 є цілком правомірною та обґрунтованою нормами Митного кодексу України, Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, Положення про митні декларації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 ст. 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09 червня 2020 року ФОП ОСОБА_1 " в інтересах позивача подано митну декларацію типу "ЕК/40/АА" (митний режим експорту) якій присвоєно реєстраційний номер № UA100020/2020/002408 на товар: матеріали неткані, без покриття, із синтетичного волокна, з поверхневою щільністю понад 25г/м2, але не більш як 70г/м2: 35 г/м2, марки Н, ширина 1800 мм - 6473,2 кг. 35 г/м2, марки Н, ширина 2000 мм - 4495, 2 кг. 35 г/м2, марки Н, ширина 400 мм - 795, 5 кг., виробник ОАО "Светлогорск Химволокно", торговельна марка - спан Бел. країна виробництва - BY, отримувач "Delta Industry (TSR)" 3 square de l'Hermitage, 95130 Franconville, France.

Митне оформлення вказаного товару, заявленого в режим експорту, було завершено, а 11 червня 2020 року товар перетнув межі митного кордону України.

З метою внесення змін до митної декларації № UA100020/2020/002408 від 09 червня 2020 року позивачем направлено до відповідача заяву від 22 січня 2021 року № 22/01-03.

Даною заявою позивач просив внести зміни до 8, 20, 22, 23, 31, 44, 42, 46 граф митної декларації № UA100020/2020/002408 від 09 червня 2020 року, аргументуючи, що під час перевезення по території Європейського союзу покупець відмовився від покупки даного товару, про що свідчить складений договір про розірвання б/н від 19 червня 2020 року.

Листом Київської митниці Держмитслужби № 7.8- 5/28.1/11/2876 від 11 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні такої заяви позивача з посиланням на те, що: відповідно до частини 1 статті 84 Кодексу, товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України; документи, що зазначені в заяві на внесення змін, зокрема рахунок - фактура (інвойс) від 19 червня 2020 року №1194 та додаток № 1 від 19 червня 2020 року не були надані до митного оформлення а також датовані після митного оформлення та фактичного вивезення товару.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митна декларація є документом, який підтверджує обставини здійснення переміщення товарів через митний кордон України. При цьому, зазначені у ній відомості зафіксовані станом на момент її подачі митному органу. Відповідно і змінити визначені у ній відомості можна виключно на ті, які також існували на такий момент, наприклад у разі необхідності зазначення нової інформації замість помилково внесеної раніше. У визначеному позивачем випадку йдеться про внесення змін до митної декларації, що виникли в наслідок відмови покупця "Delta Industry (TSR)" від покупки даного товару. А саме: Графа 8 - Зміна одержувача; Графа 20 - Зміна місця поставки; Графа 22 - Зміна загальної суми; Графа 23 - Зміна курсу валюти; Графа 31 - Зміна інвойсів; Графа 42 - Зміна ціни товару; Графа 44 - Зміна переліку документів; Графа 46 - Зміна статистичної вартості. Тобто у даному має місце не внесення змін до раніше поданої митної декларації, а про інше митне оформлення з іншим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, за іншим контрактом, інвойсами та іншою ціною за документами, що не існували станом на дату митного оформлення, а отже не регулюються приписами МК України та Положення щодо оформлення змін до митної декларації.

Колегія суддів не може не погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України):

митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання;

митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Статтею 82 МК України визначено, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов`язань щодо їх зворотного ввезення.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 83 МК України митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Митні органи не вимагають обов`язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 МК України товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Як уже зазначено судом, 09 червня 2020 року ФОП ОСОБА_1 " в інтересах позивача подано митну декларацію типу "ЕК/40/АА" (митний режим експорту), якій присвоєно реєстраційний номер № UA100020/2020/002408 на товар: матеріали неткані, без покриття, із синтетичного волокна, з поверхневою щільністю понад 25г/м2, але не більш як 70г/м2: 35 г/м2, марки Н, ширина 1800 мм - 6473,2 кг. 35 г/м2, марки Н, ширина 2000 мм - 4495, 2 кг. 35 г/м2, марки Н, ширина 400 мм - 795, 5 кг., виробник ОАО "Светлогорск Химволокно", торговельна марка - спан Бел. країна виробництва - BY, отримувач "Delta Industry (TSR)" 3 square de l'Hermitage, 95130 Franconville, France.

Митне оформлення вказаного товару, заявленого в режим експорту, було завершено, а 11 червня 2020 року товар перетнув межі митного кордону України.

Згідно з ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Як пояснив позивач, після здійснення митного оформлення та вивезення товару, вказаного у митній декларації № UA100020/2020/002408 від 09 червня 2020 року, за межі України, покупець за відповідним договором (компанія Delta Industry (TSR)) відмовився від прийняття товару.

У зв`язку з цим позивач знайшов іншого покупця товару - компанію Achille Bayart Et Сіе.

Так, 19 червня 2020 року між позивачем та компанією Delta Industry (TSR) було укладено договір про розірвання раніше укладеного договору про поставку товару.

Цього ж дня позивачем з компанією Achille Bayart Et було укладено договір купівлі-продажу від 19 червня 2020 року № 19062020, додаток № 1 до договору купівлі-продажу від 19 червня 2020 року № 19062020 та виставлено новому покупцю рахунок-фактуру від 19 червня 2020 року № 1194.

З огляду на зазначені обставини, 22 січня 2021 року позивач подав відповідачу заяву, якою просив надати дозвіл на внесення змін до митної декларації № UA100020/2020/002408, а саме: до граф № 8, 20, 22, 23, 31, 44, 42, 46.

Так, ч. 1 та 2 ст. 269 МК України передбачено, що відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Частиною 7 ст. 269 Митного кодексу України установлено, що порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 257, 260 та 269 Митного кодексу України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 травня 2012 року № 450, якою затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення).

Пунктом 33 Положення визначено, що у заяві, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни митної декларації. Якщо відповідні нові відомості підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Відповідно до п. 34 Положення не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Згідно з п. 37 Положення після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом;

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації за формою єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією за формою єдиного адміністративного документа.

Здійснивши системний аналіз наведених норм, колегія суддів зауважує, що митна декларація є документом, який підтверджує обставини здійснення переміщення товарів через митний кордон України. При цьому, зазначені у ній відомості зафіксовані станом на момент її подачі митному органу, відповідно і змінити визначені у ній відомості можна виключно на ті, які також існували на такий момент.

Крім того, ст. 269 МК України закріплено, що зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Також, колегія суддів враховує, що перелік випадків, що можуть слугувати як підстава оформлення аркуша коригування є вичерпним і не охоплює визначеного позивачем випадку виникнення нових обставин, пов`язаних зі зміною покупця товару, які виникли після здійснення митного оформлення, тобто які не існували на момент подачі відповідної митної декларації.

У визначеному позивачем випадку йдеться про внесення змін до митної декларації, що виникли в наслідок відмови покупця "Delta Industry (TSR)" від покупки даного товару. А саме: Графа 8 - Зміна одержувача; Графа 20 - Зміна місця поставки; Графа 22 - Зміна загальної суми; Графа 23 - Зміна курсу валюти; Графа 31 - Зміна інвойсів; Графа 42 - Зміна ціни товару; Графа 44 - Зміна переліку документів; Графа 46 - Зміна статистичної вартості.

Враховуючи викладене нормативне регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному має місце не внесення змін до раніше поданої митної декларації, а про інше митне оформлення з іншим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, за іншим контрактом, інвойсами та іншою ціною за документами, що не існували станом на дату митного оформлення, а отже не регулюються приписами МК України та Положення щодо оформлення змін до митної декларації.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про нетиповість даної ситуації та відсутність на законодавчому рівні альтернативної процедури, окрім процедури внесення змін до митної декларації, з огляду на наступне.

Апеляційний суд звертає увагу, що у зв`язку з відмовою компанії Delta Industry (TSR) прийняти товар, відбулось його повне повернення для ТОВ «К.ТЕКС», відповідно, позивач не був позбавлений можливості до моменту реалізації товару новому покупцеві, для прикладу, розмістити повернутий товар у режим митного складу (ст. 121, 122 МК України) та в режимі реекспорту (ст. 85 МК України) реалізувати товар компанії Achille Bayart Et.

Також, колегія суддів зауважує, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 809/984/18, від 17.12.2020 у справі № 809/853/18, від 09.10.2018 у справі № 815/4104/16 не можуть бути враховані при вирішенні даної справи, оскільки стосуються внесення змін до митних декларацій, щодо товарів в режимі імпорт, а не експорт та стосуються зміни коду товару, що виникли внаслідок помилки та/або відсутності певних документів чи відомостей саме про товари.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К.ТЕКС» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан