Постанова

від 21.05.2024 по справі 907/71/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа №907/71/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Гриців В.М.,

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

представники сторін: не з`явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс б/н від 25.03.2024 (вх. №01-05/866/24 від 26.03.2024)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022

у справі №907/71/20 (суддя Ушак І.Г.)

про заміну правонаступником сторони виконавчого провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іршавське АТП 12143, м. Іршава

до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації, м. Хуст Закарпатської області (правонаступник Управління соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава)

про стягнення 734 143,99 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідачем не відшкодовано вартість витрат за надані позивачем у період з січня по грудень 2017р. послуги з надання послуг перевезення окремим категоріям громадян, які мають встановлені законодавством пільги з їх оплати. У ході судового провадження представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Рішенням Господарського суду від 07.12.2020 у даній справі позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з управління соцзахисту на користь товариства заборгованість на суму 734143,99 грн. та у відшкодування судових витрат - 11012,16 грн. Рішення набрало законної сили 02.02.2021, на його примусове виконання 24.02.2021 видано наказ.

25.04.2022 ТОВ «Міжгірське АТП 12138» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у справі товариства з обмеженою відповідальністю Іршавське АТП 12143 як сторони виконавчого провадження її правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138», посилаючись при цьому на укладений 09.02.2022 зазначеними товариствами договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги на отримання від боржника на суму 734143,99 грн. за рішенням суду у даній справі, перейшло до ТОВ «Міжгірське АТП 12138».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 про заміну правонаступником сторони виконавчого провадження.

Ухвала мотивовано тим, що 09.02.2022 товариством з обмеженою відповідальністю Іршавське АТП 12143, м. Іршава Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38056369 - позивач та стягувач у даній справі - як первісним кредитором укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138», смт. Міжгір`я Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38466348 як новим кредитором договір відступлення права вимоги. За текстом цього договору долученого до справи первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги на підставі рішення у даній справі про стягнення суми 734143,99 грн, а отже заява підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство Закарпатавтотранс оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 26.03.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні клопотання про заміну стягувача правонаступником.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 у справі №907/345/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, позов Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс було задоволено і договір від 09.02.2022, який стосується майнових прав та інтересів скаржника, про відступлення права вимоги між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» був визнаний недійсним з моменту укладення як фраудаторний. Проте, визнання договору недійсним, на думку скаржника, не призводить до автоматичного повернення попереднього суб`єктного складу виконавчого провадження для цього потрібно скасувати відповідну ухвалу.

Позивач та відповідач правом на подання відзиву не скористалися, про час, дату і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Гриців В.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс б/н від 25.03.2024 (вх. №01-05/866/24 від 26.03.2024) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20.

Ухвалою суду від 17.04.2024 призначено розгляд справи на 21.05.2024.

В судовому засіданні 21.05.2024 сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Позивач як перевізник на підставі договорів укладених з Іршавською районною державною адміністрацією (Іршавська РДА 10 договорів) та Закарпатською обласною державною адміністрацією (Закарпатська ОДА - 6 договорів) як організаторами пасажирських перевезень протягом 2017р. здійснювaв перевезення пасажирів на приміських та міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування на території Закарпатської області, забезпечуючи при цьому перевезення пільгових категорій громадян і соціально незахищених верств населення

За умовами договорів укладених з Іршавською РДА (п. 4.1, 4.2) перевізник здійснює перевезення пільгових категорій громадян, визначених чинним законодавством України, які мають право на безкоштовний проїзд в приміському транспорті загального користування, перевізнику забороняється безпідставно відмовлятися в перевезенні пільгових категорій; за умовами договорів із Закарпатською ОДА (п. 2.3.19) перевізник зобов`язаний забезпечити пільговий проїзд громадян згідно з чинним законодавством громадян.

Позивач, здійснюючи перевезення пільгових категорій громадян у спірний період з 01.01.2017 по 31.12.2017, зазнав витрат на суму 734143,99 грн.

При цьому, позивач надсилав зведені відомості компенсаційних витрат від перевезення пільгових категорій громадян відповідачеві - управлінню соціального захисту населення Іршавської РДА - як розпоряднику бюджетних коштів на виплату компенсації витрат пов`язаних з перевезеннями пільгових категорій громадян (листи № 09 від 17.02.2017, № 16 від 23.05.2017, № 18 від 21.07.2017, № 21 від 14.07.2017, № 23 від 04.09.2017, № 24 від 26.09.2017, № 26 від 10.11.2017, № 29 від 2.12.2017, № 30 від 18.12.2017, № 31 від 30.12.2017, № 32 від 30.12.2017, № 33 від 30.12.2017), які останнім отримано, однак, не погашено заборгованості перед позивачем з посиланням на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на 2017р., про що повідомлено позивача листами за № 1432/04 від 06.07.2017, № 1779/04 від 04.09.2017, № 2910/04 від 28.12.2017

Наведене передувало та послугувало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами, що становлять предмет спору у даній справі.

Рішенням Господарського суду від 07.12.2020 у даній справі позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з управління соцзахисту на користь товариства заборгованість на суму 734143,99 грн. та у відшкодування судових витрат - 11012,16 грн. Рішення набрало законної сили 02.02.2021, на його примусове виконання 24.02.2021 видано наказ.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 про заміну правонаступником сторони виконавчого провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 19.09.2018 (яке набрало законної сили) у справі №907/659/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс задоволив; з Товариства з обмеженою відповідальністю Іршавське АТП 12143 на користь позивача стягнув 294750,00 грн штрафних санкцій та 4421,25 грн судового збору.

На виконання рішення від 19.09.2018 у справі №907/659/17 Господарським судом Закарпатської області 16.01.2019 року видано наказ, який пред`явлено стягувачем (скаржником у даній справі) до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., за яким 10.04.2019 відкрито виконавче провадження №58867076 з примусового виконання наказу №907/659/17 від 16.01.2019 року.

Під час примусового виконання наказу №907/659/17 від 16.01.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., в межах виконавчого провадження №58867076, в порядку ст. 56 Закону України Про виконавче провадження, постановою від 10.04.2019 накладено арешт на все належне боржнику (ТОВ Іршавське АТП 12143) майно, а постановами від 17.04.2019, 26.01.2021, 12.11.2021, 24.08.2022, 29.03.2023 було накладено арешт на грошові кошти боржника, які містяться на відкритих ТОВ Іршавське АТП 12143 рахунках в банківських установах, тобто ПрАТ Закарпатавтотранс є кредитором первісного стягувача у даній справі.

Окрім цього, згідно із рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 у справі №907/345/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, позовні вимоги ПрАТ Закарпатавтотранс задоволено. Визнано недійсними укладені між відповідачами договори, а саме:

- договір про відступлення права вимоги від 09.02.2022, яким було відступлено вимогу сплати 440.383,61 грн. згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2020 у справі № 907/51/19;

- договір про відступлення права вимоги від 09.02.2022, яким було відступлено вимогу сплати 734.143,99 грн. згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2020 у справі № 907/71/20;

- договір про відступлення права вимоги від 09.02.2022, яким було відступлено вимогу сплати 366.004,42 грн. згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі № 907/321/21.

- договір про відступлення права вимоги від 09.08.2022 щодо зобов`язання, яке було предметом судового розгляду в рамках господарської справи №907/51/19 (з врахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення (доповнення) позовних вимог).

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ Закарпатавтотранс, Господарський суд Закарпатської області виходив з такого:

- ТОВ Іршавське АТП 12143 (яким за оспорюваними договорами відступлено права вимоги на користь відповідача-2) є боржником у зобов`язанні перед позивачем - ПрАТ Закарпатавтотранс, вимоги якого підтверджуються рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2018 у справі №907/659/17, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку і примусове виконання за яким здійснюється з квітня 2019 (понад 4 роки). В межах виконавчого провадження №58867076, в порядку ст. 56 Закону України Про виконавче провадження, постановою виконавця від 10.04.2019 накладено арешт на все належне ТОВ Іршавське АТП 12143 майно, а постановами від 17.04.2019, 26.01.2021, 12.11.2021, 24.08.2022, 29.03.2023 арешт накладено також на грошові кошти боржника, які містяться на відкритих ТОВ Іршавське АТП 12143 рахунках в банківських установах;

- право грошової вимоги ТОВ Іршавське АТП 12143 до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (предмет оспорюваних договорів) є рухомим майном, а відтак з 10.04.2019 (дата накладення арешту на все належне відповідачу-1 майно в межах ВП 58867076) на них поширюються обмеження щодо розпорядження такими, в тому числі їх відчуження шляхом відступлення іншому (новому) кредитору;

- з наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.04.2023 щодо ТОВ Іршавське АТП 12143 та ТОВ Міжгірське АТП 12138 вбачається, що на час укладення оспорюваних договорів учасниками - як ТОВ Іршавське АТП 12143, так і ТОВ Міжгірське АТП 12138 є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , керівником обох юридичних осіб (як первісного кредитора, так і нового кредитора за оспорюваними договорами) є Бабічин М.С., який від імені ТОВ Іршавське АТП 12143 виступив підписантом оспорюваних договорів про відступлення права вимоги. За встановленими обставинами справи, усі оспорювані договори укладені між ТОВ Іршавське АТП 12143 в особі директора Бабічина М.С., що діє на підставі статуту та ТОВ Міжгірське АТП 12138 в особі представника Колотухи Івана Олексійовича, що діє на підставі довіреності від імені ТОВ Міжгірське АТП 12138 (який водночас є представником ТОВ Іршавське АТП 12143, відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.04.2021 року). Вказане підтверджує доводи позивача про пов`язаність та афілійованість відповідачів між собою як юридичних осіб, учасниками яких є одні і ті ж самі фізичні особи та які керуються однією особою, яка виконує функції виконавчого органу обох відповідачів. Крім цього, зміст оспорюваних договорів свідчить про їх безоплатний характер, позаяк жодною умовою чотирьох договорів відступлення не визначено обов`язку нового кредитора (ТОВ Міжгірське АТП 12138) здійснити оплату вартості отриманої від первісного кредитора (ТОВ Іршавське АТП 12143) вимоги. Таким чином, вказані обставини в сукупності вказують на фраудаторність оспорюваних позивачем договорів;

- фактичною метою укладення відповідачами оспорюваних договорів є позбавлення ТОВ Іршавське АТП 12143 належного товариству активу - права вимоги, за рахунок якого позивач має обґрунтований та підставний інтерес в задоволенні власних грошових вимог до відповідача-1, які останнім тривалий час безпідставно не виконуються.

Надалі, Приватне акціонерне товариство Закарпатавтотранс звернулося до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні клопотання про заміну стягувача правонаступником, оскільки договір від 09.02.2022, який стосуються майнових прав та інтересів скаржника, про відступлення права вимоги у справі №907/345/23 був визнаний недійсним з моменту укладення як фраудаторний.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Сase of Yangolenko v. Ukraine» від 10.12.2009 зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України регламентовані питання процесуального правонаступництва, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Заміна сторони у зобов`язанні можлива не інакше, як на підставах та в порядку, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

За змістом приписів ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

На підставі ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження (з наступними змінами і доповненнями), сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі, якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Водночас законодавець не ототожнює процесуальне правонаступництво і заміну сторони виконавчого провадження, оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ГПК України - 52 та 334 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 26 частини 1 статті 255 ГПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 52 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, вирішуючи питання щодо заміни учасника справи та заміни сторони виконавчого провадження Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 було викладено, зокрема, такі висновки: Стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І Загальні положення глави 4 Учасники судового процесу цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України розташована в розділі V Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах, що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

З аналізу наведеного у вищевказаній постанові нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення, заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку, із огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Правову позицію, висновано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 та підтверджено також і постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №34/425.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).».

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 334 ГПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками, а саме, незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 набуло право вимоги згідно із договором про відступлення права вимоги від 09.02.2022.

В подальшому у справі рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 у справі №907/345/23, договір про відступлення права вимоги від 09.02.2022, яким було відступлено вимогу сплати 734 143,99 грн згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі № 907/71/20, визнано недійсним з моменту укладення, як фраудаторний.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі №907/345/23 встановлено, що фактичною метою укладення відповідачами оспорюваних договорів є позбавлення ТОВ Іршавське АТП 12143 належного товариству активу - права вимоги, за рахунок якого позивач має обґрунтований та підставний інтерес в задоволенні власних грошових вимог до відповідача-1, які останнім тривалий час безпідставно не виконуються

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

Оскільки договір про відступлення права вимоги від 09.02.2022 був визнаний недійсним з моменту укладення за заявою Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс як фраудаторний, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 на момент постановлення оскаржуваної ухвали не набуло права вимоги до відповідача у даній справі. Таким чином, кредитором Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (правонаступник Управління соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації) у даній справі фактично залишається Товариство з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143».

Отже, для належного виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/71/20 та задоволення вимог Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2018 у справі №907/659/17, і враховуючи, що визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» не призводить до автоматичного повернення попереднього суб`єктного складу виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20 та відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 про заміну стягувача.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс задоволенню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, належить покласти на позивача. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс б/н від 25.03.2024 (вх. №01-05/866/24 від 26.03.2024) - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/71/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 про заміну стягувача.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавське АТП 12143" (90100, Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Федорова, 33, код ЄДРПОУ 38056369) на користь приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, 102, код ЄДРПОУ 03113934) суму 3028,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2024

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Гриців В.М.,