Постанова від 20.05.2024 по справі 916/1324/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1324/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І,;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Від прокуратури - Кривельова Т.М.;

Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Нікогосян О.С.;

Від Південного офісу Держаудитслужби не з`явився;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіт Груп» не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову)

по справі №916/1324/24

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіт Груп»

про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності,

(суддя першої інстанції: Петров В.С., дата та місце ухвалення рішення: 29.03.2024 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-493/24 від 27.03.2024) про забезпечення позову у справі № 916/1324/24.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/1324/24 скасувати та ухвалити рішення про задоволення заяви прокурора про застосування заходів забезпечення позову.

Прокурор зазнчає в апеляційній скарзі, що оскільки виконання в майбутньому рішення суду у справі за позовом про стягнення коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «Інвіт Груп» необхідну суму грошових коштів, то застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Апелянт зазначає, що в даному випадку накладення арешту на кошти в межах оспорюваної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення суду у разі задоволення позову та не призведе до втручання в господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду в майбутньому.

Прокурор вважає, що ним наведено достатньо доказів, які дозволяють дійти висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/1324/24Ю призначено розгляд справи №916/1324/24 за апеляційною скаргою Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 на: 20.05.2024 року о 14-30 год.

02.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач зазначив, що існування обставин, на які посилається Прокурор, як на підставу необхідності застосування заходу забезпечення позову, є непідтвердженим жодним доказом, а від того й імовірність ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду (про які зазначає Прокурор як підставу необхідності застосування заходу забезпечення позову) не може бути кваліфікована судом як реальна та достатньо обґрунтована

На перконання відповідача, виключно після (у разі) визнання Договору недійсним за рішенням суду (на теперішній час таке рішення відсутнє) можуть виникнути правові підстави для здійснення платежів між сторонами Договору (та можливо, державою), пов`язані із визнанням Договору недійсним. Прокурор, подаючи заяву про забезпечення позову, обмежився лише загальними посиланнями на відповідність запропонованих ним заходів забезпечення позову критеріям і умовам для застосування таких заходів при зверненні з позовом майнового характеру. При цьому Прокурором не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими він пов`язує необхідність застосування запропонованого ним заходу забезпечення позову

В судове засідання 20.05.2024 з`явився прокурор та представник відповідача-1, які підтримали вимоги та доводи викладениі ними письмово. Представник відповідача-2 та позивача у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників відповідача-2 та позивіача, за наявними у справі матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця та Товариства з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп, в якому просить:

- визнати недійсним договір поставки № ОД/В-19-783-НЮ від 06.11.2019, укладений між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Служби вагонного господарства Регіональної філії Одеська залізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Служби вагонного господарства Регіональної філії Одеська залізниця грошових коштів у розмірі 1318344,00 грн., а з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Служби вагонного господарства Регіональної філії Одеська залізниця одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 1318344,00 грн. стягнути в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.

В обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури посилається на те, що Регіональною філією Одеська залізниця 24.09.2019 року в електронній системі публічних закупівель ProZorro опубліковано відомості про проведення відкритих торгів з очікуваною вартістю 1099307,00 грн. по ДК 021:2015:31210000-1: Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (ідентифікатор закупівлі --09-24-002599-b), в яких прийняли участь два суб`єкти господарювання, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп та Товариство з обмеженою відповідальністю Гранфінресурс. При цьому прокурор вказує, що предметом закупівлі були 5 лотів: Лот № 1 - Шафа ввідно-розподільча (Ш4Т) в кількості 1 шт., Лот № 2 - Шафи ввідно-розподільчі (Ш5Т) в кількості 2 шт., Лот № 3 - Шафа ввідно-розподільча (Ш6Т) в кількості 1 шт., Лот № 4 - Шафа ввідно-розподільча (Ш7Т) в кількості 1 шт., Лот № 5 - Шафа ввідно-розподільча (Ш8Т) в кількості 1 шт. Крім того, як зазначає прокурор, на підставі протоколу розгляду тендерних пропозицій № 314 від 17.10.2019, переможцем електронних торгів по всім 5 лотам визнано ТОВ Інвіт Груп, з огляду на що 06.11.2019 року між АТ Українська залізниця в особі Служби вагонного господарства РФ Одеська залізниця та ТОВ Інвіт Груп було укладено договір № ОД/В-19-783-НЮ. В подальшому, як вказує прокурор, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 року № 65/63-р/к, яке не оскаржувалося та добровільно не було виконано, ТОВ Інвіт Груп та ТОВ Гранфінресурс визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на вказану вище закупівлю з ідентифікатором: UA-2019-09-24-002599-b) по всім 5 лотам.

За ствердженнями прокурора, тендер відбувся за участю в ньому двох учасників ТОВ Інвіт Груп та ТОВ Гранфінресурс, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій між собою, що стосуються спотворення результатів цього тендеру, з огляду на що придбання РФ Одеська залізниця електричної апаратури для комутування та захисту електричних кіл проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендеру її видимості. Відтак прокурор вважає, що договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ Інвіт Груп на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Разом з тим прокурор наголошує, що, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ Інвіт Груп, як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 1318344,00 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору РФ Одеська залізниця, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.

Разом з позовною заявою 27.03.2024 Керівником Київської окружної прокуратури міста Одеси було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп, які знаходяться на всіх рахунках відповідача-2 в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 1318344,00 грн.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Інвіт Груп станом на 07.03.2024 зареєстровано, в процесі припинення не перебуває, а також товариство має зареєстрований статутний капітал на рівні 100000,00 грн., з огляду на що вбачається, що останнє продовжує вести господарську діяльність, витрачаючи кошти не для здійснення розрахунків з позивачем. Так, за ствердженнями заявника, предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з Інвіт Груп коштів у сумі 1318344,00 грн. за наслідком визнання недійсним договору про надання послуг. При цьому, із посиланнями на ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України, від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії заявник зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Прокурор зауважив, що адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення, у разі задоволення позову, при цьому накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-493/24 від 27.03.2024) про забезпечення позову у справі № 916/1324/24.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що визначений заявником в заяві спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ Інвіт Груп та які знаходяться на всіх рахунках відповідача-2 в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, не співвідноситься із заявленою у позові основною вимогою про визнання недійсним договору поставки № ОД/В-19-783-НЮ від 06.11.2019, укладеного між АТ Українська залізниця в особі Служби вагонного господарства РФ Одеська залізниця та ТОВ Інвіт Груп.

Суд зазначив, що вимога про стягнення з ТОВ Інвіт Груп грошових коштів у розмірі 1318344,00 грн., які були сплачені залізницею на виконання вказаного договору поставки № ОД/В-19-783-НЮ від 06.11.2019, є похідною від вимоги про визнання такого договору недійсним, а відтак її задоволення чи відмова у її задоволенні залежить виключно від задоволення чи відмову у задоволенні основної вимоги.

На думку суду, наведені прокурором обставини не є достатньою підставою вважати імовірним ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення ТОВ Інвіт Груп дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема, доказів вчинення відповідачем-2 дій з виведення грошових коштів з рахунків в банківських установах.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом позовних вимог у даному випадку є, зокрема, майнова вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Служби вагонного господарства Регіональної філії Одеська залізниця грошових коштів у розмірі 1318344,00 грн., які були сплачені на переконання прокурора за договором, який укладено з порушенням Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач-2 необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими та безпідставними.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що заявлені заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

За таких обставин, судова колегія вважає помилковими висновки місцевого господарського суду в частині недоведеності необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача-2 і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Судова колегія зазначає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідачів, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача, в інтересах якого прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/1324/24 підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/1324/24, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, скасуванню, а заява прокурора про застосування заходів забезпечення позову задоволенню.

Керуючись статтями 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/1324/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/1324/24 скасувати.

Заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-493/24 від 27.03.2024) про забезпечення позову у справі № 916/1324/24 задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп, які знаходяться на рахунках відповідача-2 в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 1318344,00 грн.

Стягувач: Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м.Одеса, вул.Краснова,10, код ЄДРПОУ 03528552).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Інвіт Груп (65078, м.Одеса, вул.Космонавтів,36, прим.805Б, код ЄДРПОУ 39870071).

Відповідно до статті 144 ГПК України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 08.05.2027.

Матеріали оскарження №916/1324/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2024 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош