Постанова

від 07.05.2024 по справі 910/14509/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. Справа№ 910/14509/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубей В.Ю.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Саванок В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 (повний текст складено 16.06.2023)

у справі № 910/14509/22 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Завойського Євгенія Миколайовича, с. Дзвінкове, Київська обл.

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кенбері Рітейл", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна", м. Київ

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2023 року Фізична особа-підприємець Завойський Євгеній Миколайович (далі - позивач, ФОП Завойський Є.М.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кенбері Рітейл" (далі - відповідач 1, ТОВ "Кенбері Рітейл") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" (далі - відповідач 2, ТОВ "Інтергіпс Україна" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2021.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладаючи спірний договір відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, з метою подальшого ухилення від виконання своїх зобов`язань за основним договором, оскільки з огляду на закріплений у ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, відповідач-2 стягує грошові кошти з ФОП Завойського Є.М., а останній позбавлений у цьому судовому спорі доводити належне виконання робіт. Укладенням оспорюваного Договору відступлення його сторони фактично ухиляються від своїх зобов`язань щодо прийняття робіт за Договором надання послуг, покладаючи при цьому права на стягнення коштів на іншу особу, чим по суті порушують законний інтерес ФОП Завойського Є.М. в тому, щоб відновити стан, який був до укладення оспорюваного правочину та щоб певні права та зобов`язання відповідно належали конкретній особі, що і є достатніми підставами для звернення до суду та оспорювання правочину особою, яка не є його стороною.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/14509/23 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги №180701, укладений 18.07.2021 між ТОВ "Кенбері Рітейл" та ТОВ "Інтергіпс Україна".

Присуджено до стягнення з ТОВ "Кенбері Рітейл" на користь ФОП Завойського Є. М. 1 240,50 грн судового збору та 12 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Інтергіпс Україна" на користь ФОП Завойського Є. М. 1 240,50 грн судового збору та 12 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, з метою подальшого ухилення від виконання своїх зобов`язань за основним договором, оскільки з огляду на закріплений у ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, відповідач 2 стягує грошові кошти з ФОП Завойського Є.М., а останній позбавлений у цьому судовому спорі доводити належне виконання робіт. Укладенням оспорюваного Договору відступлення його сторони фактично ухиляються від своїх зобов`язань щодо прийняття робіт за Договором надання послуг, покладаючи при цьому права на стягнення коштів на іншу особу, чим по суті порушують законний інтерес ФОП Завойського Є.М. в тому, щоб відновити стан, який був до укладення оспорюваного правочину та щоб певні права та зобов`язання відповідно належали конкретній особі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Інтергіпс Україна" 13.07.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22 скасувати; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; здійснити розподіл судових витрат між сторонами.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач 2 не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував доводи відповідача-2 про те, що укладення оскаржуваного Договору не порушує права позивача, а є способом захисту щодо повернення позивачем коштів за роботи які останній не виконав за Договором надання послуг у сфері інформатизації №2021/01-1, який був укладений між позивачем та відповідачем 1 та не врахував того, що право вимоги до позивача яке відступалося відповідачем 1 на користь відповідача 2 оскаржуваним договором існувало на момент такого відступлення і таке право вимоги було подільним. Також, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду про те, що в такій категорії справи суд повинен дослідити чи позивач не зловживає правом подаючи даний позов, з метою уникнення сплати боргу за Договором надання послуг у сфері інформатизації №2021/01-1 від 11.01.2021.

Також скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення з огляду на те, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано скаржником 23.06.2023, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 справу № 910/14509/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14509/22.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22 до надходження до суду матеріалів справи.

02.08.2023 матеріали справи № 910/14509/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 справу № 910/14509/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні та перебування судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 справу № 910/14509/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у даній справі клопотання ТОВ "Інтергіпс Україна" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/14509/22 задовольнити, поновлено ТОВ "Інтергіпс Україна" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22, справу № 910/14509/22 призначено до розгляду на 05.10.2023 о 13 год. 40 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 справу № 910/14509/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко О.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 вищезазначеною колегіє суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22, справу № 910/14509/22 призначено до розгляду на "01" листопада 2023 року о 14 год 20 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 справу № 910/14509/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22 призначено на 05.12.2023 о 10 год 40 хв.

Однак, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 04.12.2023 по 07.12.2023 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ"Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22 призначено на 11 січня 2024 року о 10 год 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22 відкладено на 15 лютого 2024 року о 15 год 45 хв.

У судовому засіданні 15.02.2024 оголошено перерву у справі № 910/14509/22 до 11 год 20 хв 14.03.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу № 910/14509/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/14509/22 призначити на 07 травня 2024 року о 15 год 20 хв.

Позиції інших учасників справи.

04.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого позивач просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/14509/22 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у даній справі залишити без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач зазначає, що укладення оспорюваного Договору відступлення права вимоги №180701 сторони фактично ухиляються від своїх зобов`язань щодо прийняття робіт за Договором про надання послуг "№2021/01-1 від 11.01.2021, покладаючи при цьому права на стягнення коштів на іншу особу, чим по суті порушують законний інтерес ФОП Завойського Є.М. в тому, щоб відновити стан, який був до укладення оспорюваного правочину та щоб певні права та обов`язки відповідно належали конкретній особі , що і є достатніми підставами для звернення до суду та оспорювання правочину особою, яка не його стороною.

Явка представників сторін.

Представник відповідача 1 в судове засідання 07.05.2024 не з`явився.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.

За приписами частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представника відповідача 1 в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача 1.

В судовому засіданні 07.05.2024 представник відповідача 2 надав усні пояснення у справі, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 07.05.2024 просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 11.01.2021 між ФОП Завойським Є. М., як виконавцем, та ТОВ "Інтергіпс" (у подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кенбері Рітейл", відповідач-1), як замовником, було укладено договір №2021/01-1 надання послуг у сфері інформатизації (далі - Договір надання послуг).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору виконавець за завданням замовника зобов`язався надати послуги у сфері інформатизації, в тому числі послуги з супроводження, обслуговування та доопрацювання системи обліку замовника, за плату відповідно до умов цього Договору, за замовник зобов`язався прийняти ці послуги та оплатити їх.

Перелік послуг, що надаються виконавцем замовнику, їх обсяги, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші умови визначаються сторонами у додатках до даного договору, як є його невід`ємними частинами (п. 2.1. Договору надання послуг).

За умовами п. 5.1. Договору надання послуг здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі.

Договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2021. Закінчення строку договору не впливає на обов`язок сторін виконати зобов`язання за цим правочином (п. 9.1. Договору надання послуг).

У пункті 10.4. Договору надання послуг його сторони встановили, що відступлення права вимоги або переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Цього ж дня, 11.01.2021 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору надання послуг. Цією додатковою угодою сторони погодили, зокрема, найменування робіт та їх етапи, вартість, строки початку та завершення виконання робіт по кожному етапу, загальну вартість робіт.

У подальшому, 18.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" (новий кредитор) було укладено договір №180701 про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення).

Відповідно до п. 1 цього Договору відступлення в порядку і на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору згідно договору надання послуг у сфері інформатизації №2021/01-1 від 11.01.2021 (включно із додатковою угодою №1 до цього договору), (далі по тексту основний договір), укладеного між первісним кредитором і Фізичною особою-підприємцем Завойським Євгенієм Миколайовичем.

Пунктами 2 - 5 Договору відступлення передбачено, що за цим договором новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимагати від Фізичної особи-підприємця Завойського Євгенія Миколайовича (боржник), погашення заборгованості за основним договором на загальну суму 352 405,13 грн, з яких:

- повернення за основним договором суми коштів у розмірі 117 700,00 грн за невиконані роботи (перший етап), а саме "Автоматизація логістичних процесів, продажів, закупівель, бухгалтерського обліку, кадрового обліку та нарахування зарплатні. Навчання користувачів";

- оплати нанесених збитків у сумі придбаного у ТОВ "ФІДЕС ТЕК" для виконання основного договору за 51 410,00 грн доступу до онлайн-сервісів ПРОФ та оновлення продукції;

- сплати штрафних санкцій відповідно до умов основного договору у розмірі 176 550,00 грн;

- сплати інфляційних втрат відповідно до умов основного договору у розмірі 6 745,13 грн.

Первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору впродовж місяця з моменту укладення цього Договору, всі документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог (права вимоги) первісного кредитора до боржника за основним договором.

Право вимоги до боржника за основним договором, що визначене у п 2 цього Договору, відступається (переходить) від первісного кредитора до нового кредитора з моменту укладення цього договору.

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником своїх зобов`язань.

З огляду на відсутність письмової згоди позивача на укладення договору про відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2022, враховуючи те, що спірний договір укладений з порушенням умов Основного договору (п. 10.4), що суперечить вимогам частини 1 статті 516 ЦК України, а також той факт, що відповідач 2 намагається стягнути з позивача кошти за основним договором, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійним Договору про відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Апеляційним господарським судом встановлено, що пунктом 10.4. Договору надання послуг сторони встановили, що відступлення права вимоги або переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України недійсним, оскільки він суперечить вимогам статті 516 Цивільного кодексу України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 зі справи №904/11838/16, від 18.06.2019 зі справи №915/1622/16, 25.04.2019 зі справи №912/1135/18, від 17.10.2019 зі справи №922/460/19.

З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено наявності письмової згоди позивача на укладення договору про відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2021, враховуючи те, що спірний договір укладений з порушенням умов Договору надання послуг (пункт 10.4), що суперечить вимогам частини 1 статті 516 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність визначених законом підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2021 у даній справі.

Разом з цим, апеляційний господарський суд зазначає, що положення Договору відступлення містять положення про перехід до нового кредитора прав вимоги до боржника, які не передбачені умовами основного зобов`язання - повернення за основним договором суми коштів у розмірі 117 700,00 грн за невиконані роботи (перший етап), а саме "Автоматизація логістичних процесів, продажів, закупівель, бухгалтерського обліку, кадрового обліку та нарахування зарплатні. Навчання користувачів"; оплати нанесених збитків у сумі придбаного у ТОВ "ФІДЕС ТЕК" для виконання основного договору за 51 410,00 грн доступу до онлайн-сервісів ПРОФ та оновлення продукції; сплати штрафних санкцій відповідно до умов основного договору у розмірі 176 550,00 грн; сплати інфляційних втрат відповідно до умов основного договору у розмірі 6 745,13 грн.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що відступлено може бути лише існуюче (дійсне) на момент такого відступлення право. Так, відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували не момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

У той же час матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження існування, станом на день укладення спірного правочину, передбачених оспорюваним договором вимог, що перейшли від первісного кредитора новому, чим спростовуються твердженням апелянта про існування на момент відступлення прав вимог, які виникли на підставі положень основного договору.

Щодо твердження апелянта про те, що укладення оскаржуваного договору жодним чином не порушує права позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статтей 15, 16 ЦК України, а також статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язків елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

З вище наведених норм вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У пункті 1 рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст. 4 ЦПК кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що після укладення спірного Договору відступлення, відповідач 2 звернувся до Господарського суду Київської області із позовом про стягнення з позивача грошових коштів (справа №911/2342/22).

Апеляційний господарський суд зазначає, що враховуючи принцип правомірності правочину закріплений статтею 204 ЦК України та те, що відповідач 2 звернувся з позовом до позивача про стягнення грошових коштів (у справі №911/2342/22), а позивач позбавлений в межах зазначеного провадження доводити належне виконання робіт за основним договором, оспорюваний Договорів відступлення права вимоги, який, зокрема, суперечить вимогам статті 516 Цивільного кодексу України, порушує законний інтерес ФОП Завойського Є.М. в тому, щоб відновити стан, який був до укладення оспорюваного правочину, що і є достатньою підставою для звернення до суду та оспорювання правочину особою, яка не є його стороною.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення оцінено всі наявні у справі докази та встановлено всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи щодо заявлених позовних вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2021.

З огляду на дослідженні та встановлені у справі обставини, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог ФОП Завойського Є.М. про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №180701, укладеного 18.07.2021 між ТОВ "Кенбері Рітейл" та ТОВ "Інтергіпс Україна".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/14509/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/14509/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14509/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.05.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко