Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/18424/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024Справа № 910/18424/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 3 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України

про стягнення 235 430,33 грн

Представники:

від позивача: Слюзар Т.І.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон» про стягнення 235 430,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Аудиторським звітом №234/3/29 аз від 06.09.2021 Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено, що відповідачем не забезпечено документального підтвердження інших супутніх витрат (витрат на відрядження), з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 235 430,33 грн безпідставно набутих коштів.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

25.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

04.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 суд ухвалив: здійснювати розгляд справи № 910/18424/23 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 06.02.2024; зобов`язати позивача надати суду обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум з посиланням на відповідні первинні документи бухгалтерського обліку (акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо).

02.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 06.02.2024 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 06.02.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.03.2024 .

28.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

28.02.2024 через відділ діловодства суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій позивач просить суд постановити ухвалу про участь представника позивача в усіх судових засіданнях у справі №910/18424/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням онлайн сервісу відеозв`язку «Easycon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 судом відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon".

04.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 05.03.2024 представники сторін не прибули.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 суд ухвалив: залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 3 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та відкласти підготовче засідання на 02.04.2024.

26.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення доказів та заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18424/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 відмовлено у задоволенні заяв Військової частини НОМЕР_1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18424/23.

У підготовче засідання 02.04.2024 прибув представник позивача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 23.04.2024.

15.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18424/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 суд ухвалив: заяву Військової частини НОМЕР_1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18424/23 задовольнити частково; провести підготовче засідання з розгляду справи, яке призначене на 23.04.2024 о 14:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; в іншій частині заяви відмовити.

У підготовчому засіданні 23.04.2024 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

Представник позивача просив оголосити перерву з метою надання третьої особою розрахунків заявлених до стягнення сум.

У підготовчому засіданні суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву до 30.04.2024.

25.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначено на 30.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18424/23.

За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 30.04.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

У підготовчому засіданні 30.04.2024 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 30.04.2024 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024.

25.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначено на 14.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/18424/23.

За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення судового засідання 14.05.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

У судовому засіданні 14.05.2024 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції, представники інших учасників судової справи у судове засідання не прибули.

У встановлений строк відповідачем не було подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 14.05.2024, за відсутності представників відповідача та третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

У судовому засіданні 14.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2019 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон» (Підрядник) було укладено Договір підряду №54/11/19 (далі Договір №54/11/19), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ БД.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи, щодо виконання робіт «Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка № ІЗ по АДРЕСА_1 » (опалення, вентиляція, кондиціонування, водопровід та каналізація) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - Об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до абз. 1 п. 3.1. Договору №54/11/19 договірна ціна становить 4 350 215,94 грн.

Також, 20.07.2020 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон» (Підрядник) було укладено Договір підряду №29/07/20 (далі Договір №29/07/20), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ БД.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи, щодо виконання робіт «Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка № 13 по АДРЕСА_1 » (опалення, вентиляція, кондиціонування, водопровід та каналізація). Додаткові роботи (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - Об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до абз. 1 п. 3.1. Договору №29/07/20 договірна ціна становить 332 719,94 грн.

Абзацом 1 п. 3.2. Договорів встановлено, що зазначена договірна ціна є твердою, складається Підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві.

Умовами пунктів 4.1.1. та 4.1.2. Договорів визначено, що розрахунки за виконані роботи по Об`єкту проводяться на підставі 'Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 протягом 90 календарних днів з дня прийняття Замовником виконаних робіт.

При взаєморозрахунках за виконані роботи Підрядник складає розрахунок у довільній формі виходячи з номенклатури та обсягів виконаних у звітному місяці робіт, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), нормативної кількості матеріальних ресурсів на виконанні обсяги робіт, поточних ринкових цін їх придбання в зіставленні з цінами цих же ресурсів, врахованих у договірній ціні.

Після виконання Підрядником робіт по Об`єкту (повністю або частково) та надання Замовнику документів, зазначених в пп. 4.1.1 Розділу IV Договору, Замовник встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами Договору щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються Підряднику для усунення зауважень та коригування.

У пунктах 4.1.5. 4.1.7. сторони домовились, що у разі виявлення невідповідності пред`явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що підрядник повідомляється письмово (п. 4.1.5.).

У разі виявлення у розрахунках за виконанні роботи (форма КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та форма КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат»), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню замовником, про що підрядник повідомляється письмово (п. 4.1.6.).

Замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на об`єкт, чинному законодавству (Державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам Договору (п. 4.1.7.).

Відповідно до 5.2.4. Договорів передача виконаних робіт по об`єкту підрядником та їх приймання Замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо.

З Актами приймання виконаних будівельних робіт, підрядник зобов`язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку що дані договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи (послуги) за Договором №54/11/19 на загальну суму 3 835 346,81 грн без ПДВ, що підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 26.02.2020, №2 від 24.03.2020, №3 від 24.03.2020, №1 від 09.12.2019, №2 від 18.12.2019, з яких кошти на відрядження працівників будівельної організації на об`єкт будівництва складають 121 889,99 грн без ПДВ.

Судом встановлено, що Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи (послуги) за Договором №29/07/20 на загальну суму 332 719,94 без ПДВ, що підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 21.07.2020, з яких кошти на відрядження працівників будівельної організації на об`єкт будівництва складають 74 301,95 грн без ПДВ.

У позовній заяві зазначено, що виконані роботи були оплачені в повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками управління Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт.

У свою чергу, Аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту № 234/3/29 аз від 06.09.2021 містить відомості про те, що відшкодування інших супутніх витрат, пов`язаних з відрядженням працівників підрядних організацій на будови, Підприємством не дотримано вимог норм пункту 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, п.5.4.2, 5.4.4, 5.4.4.1 ДСТУ-Н Д.1.1-5:2013, роз`яснень Збірника Ціноутворення в будівництві за травень 2008 року, стор. 44-46, та не забезпечено документально підтвердження таких витрат на загальну суму 235 430,33 грн, чим створено ризик незаконних видатків на вказану суму.

15.09.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 5/125, у якому просив надати первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників.

24.08.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 7/5, у якому просив у найкоротші терміни надіслати йому належним чином завірені копії первинних документів, які підтверджують оплату коштів за службові відрядження працівників. Також, позивач просив відповідача, у випадку відсутності відповідних документів, повернути на рахунок позивача кошти в сумі 235 430,33 грн.

Однак, як зазначено в позовній заяві, відповідач проігнорував вказану претензію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Аудиторським звітом №234/3/29 аз від 06.09.2021 Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено, що відповідачем не забезпечено документального підтвердження інших супутніх витрат (витрат на відрядження), з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 235 430,33 грн безпідставно набутих коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду №54/11/19 від 15.11.2019 та Договір підряду №29/07/20 від 20.07.2020, відповідно до умов яких виконавець зобов`язався на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, обов`язок прийняти виконані роботи (у тому числі і перевірити фактичний обсяг витрат робочого часу працівників), а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

За змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Так, судом було встановлено, що відповідності до ч 4 ст. 882 ЦК України та на виконання умов Договорів сторонами були складені, підписані та скріплені відтисками печаток сторін акти приймання виконаних будівельних робіт, до розділу «Інші супутні витрати» яких включено витрати на відрядження працівників відповідача.

Також, матеріали справи містять і підписані сторонами довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Суд наголошує, що вказані вище роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт позивачем було прийнято без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, ціни та комплектності бухгалтерської документації відповідно до 5.2.4. Договорів.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частинами 2, 3 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Позивачем вказано, що військовою частиною НОМЕР_1 було повністю виконано свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт за укладеними Договорами.

З огляду на викладене, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт свідчать про те, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов Договорів.

При цьому, щодо посилання на Аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту № 234/3/29 аз від 06.09.2021, у якому вказано про завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання відповідачем первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження його працівників, які оплачені у складі будівельних робіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 05 червня 2019 року N 280 об`єктом внутрішнього аудиту є діяльність Міноборони, структурних підрозділів його апарату, Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), його структурних підрозділів та інших підконтрольних суб`єктів, які належать до сфери управління Міноборони та Генерального штабу (органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ, безпосередньо підпорядкованих Міноборони (далі - структурні підрозділи, безпосередньо підпорядковані Міноборони), інших органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, об`єднань підприємств, а також суб`єктів господарювання, які не є юридичними особами), в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються відповідними керівниками для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).

Відповідно до п. 6 Положення, основним завданням Департаменту є надання Міністру оборони України об`єктивних і незалежних висновків і рекомендацій (пропозицій) щодо:

функціонування системи внутрішнього контролю в Міноборони, Генеральному штабі, інших підконтрольних суб`єктах та її вдосконалення;

удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами);

запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів;

запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Міноборони, Генерального штабу, інших підконтрольних суб`єктів.

Відповідно до п. 3 розділу 7 Стандарт 11 «Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту» Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року № 1247, офіційним документом проведеного внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, який містить: резюме - стислий виклад основних висновків та рекомендацій; основну частину - цілі, обсяг і результати виконання аудиторського завдання; висновки та рекомендації.

Згідно з п.8 цього ж розділу, рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит. Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність установи).

З наведеного вбачається, що аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16 жовтня 2018 року в справі №910/23357/17 та від 18 лютого 2020 року в справі №910/7984/16.

Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21).

Отже, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.

Більше того, відповідно до ч.3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Отже, сам по собі аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Так, стаття 1212 ЦК України (на яку посилається позивач, як на нормативно-правову підставу для повернення йому спірної суми коштів) регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Крім того, суд зазначає, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Так, оскільки, грошові кошти у розмірі 235 430,33 грн були набуті відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов`язань, у свою чергу, позивачем не доведено належними доказами обставин того, що спірна сума коштів була отримана відповідачем без достатньої правової підстави, або така підстава наразі відпала, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 , а, відтак, відмовляє у позові повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.05.2024

СуддяЮ.В. Картавцева