Рішення

від 22.05.2024 по справі 911/3276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3276/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекс Рітейл"

до Фізичної особи - підприємця Бондарчука Богдана Васильовича

про стягнення 226 964,44 грн.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекс Рітейл" (далі - позивач, ТОВ "Вертекс Рітейл") до Фізичної особи-підприємця Бондарчука Богдана Васильовича (далі - відповідач, ФОП Бондарчук Б.В.) про стягнення заборгованоті за Договором поставки нафтопродуктів № 280423/01/ВР від 28.04.2023 в сумі 226 964,44 грн з яких: 130 000,00 грн. боргу, 57 908,24 грн штрафу, 36 124,47 грн пені, 2 281,73 грн 3% річних та 650,00 грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за Договором поставки нафтопродуктів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2023 відкрито провадження у справі № 911/3276/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Вертекс Рітейл" (далі - постачальник) та ФОП Бондарчук Б.В. (далі - покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 280423/01/ВР від 28.04.2023 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти товар у відповідності з умовами визначеними Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору Асортимент, ціни, кількість та вартість товару узгоджується сторонами в кожному випадку окремо при поставці партії товару та визначається у рахунках- фактури та видаткових накладних, які являються невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата товару за цим договором проводиться покупцем в безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на умовах попередньої оплати, але в будь-якому випадку не пізніше дня поставки товару, що відповідає даті підписання товарно-транспортної та/або видаткової накладної (на розсуд постачальника).

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати, зазначених в п. 5.1 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.4. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, передбачених Договором та/або Додатком до Договору, більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, він зобов`язується сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторони погодили, що цей Договір та всі документи на його виконання можуть бути укладені , підписані за допомогою систем електронного документообігу.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами ( п. 10.1 Договору).

Копії означеного Договору наявна в матеріалах справи.

Судом враховується, що надані первинні документи оформлені належним чином та скріпленні підписом та печатками сторін.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань за Договором, в період з 30.04.2023 по 15.06.2023 року поставив відповідачу товар, в підтвердження чого додав до позовної заяви копії видаткових накладних: № 230430-0001 від 30.04.2023, № 230430-0002 від 30.04.2023, № 230615-0002 від 15.06.2023 та товарно-транспортних накладних № ВР 230430-005, № ВР 230430-00 від 30.04.2023 та № ВР 230614-006 від 14.06.2023 на загальну суму 689 082,41 грн.

Позивач вказує, що відповідач вказаний товар оплатив частково на загальну суму 559 082,41 грн, чим порушив взяте на себе договірне зобов`язання з оплати товару за Договором, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість вартості неоплаченого товару в розмірі 130 000,00 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655, 692, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду зазначеного вище, з урахуванням умов договору поставки, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем вказаних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару згідно умов договору та, відповідно, породжує для відповідача обов`язок по сплаті вартості такого товару в повному обсязі за вказаними видатковими накладними у вказані строки.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду наведеного, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що неоплаченою є видаткова накладна № 230615-0002 від 15.06.2023 на суму 130 000,00 грн.

Вказане вище свідчить, що відповідач покладений на нього договорами обов`язок щодо сплати у передбачені строки вартості поставленого позивачем товару на суму 130 000,00 грн. не виконав, доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено прострочену заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 130 000,00 грн, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 57 908,24 грн штрафу на підставі п. 6.4 Договору, 36 124,47 грн пені на підставі п. 6.3 Договору нарахованої по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових проплат за загальний період з 01.05.2023 по 20.10.2023, 2 281,73 грн 3% річних та 650,00 грн інфляційних в порядку 625 Цивільного кодексу України нарахованої по кожній видатковій накладній окремо за загальний період з 01.05.2023 по 20.10.2023.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати, зазначених в п. 5.1 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.4. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, передбачених Договором та/або Додатком до Договору, більше ніж на 5 (п?ять) календарних днів, він зобов`язується сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу по кожній спірній накладній окремо, суд встановив що відповідні нарахування проведено за фактичні періоди існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу.

Відтак, враховуючи, що надані розрахунки є арифметично вірними, пеня підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 281,73 грн 3% річних та 650,00 грн інфляційних є обґрунтованими.

Штраф правомірно нарахований в сумі 10% від суми заборгованості в розмірі 57 908,24 грн., прострочення по якій тривало більше п`яти календарних дні, що відповідає п. 6.4 Договору. Відтак, у зв`язку з тим що наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним, штраф підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі сумі 226 964,44 грн з яких: 130 000,00 грн. боргу, 57 908,24 грн штрафу, 36 124,47 грн пені, 2 281,73 грн 3% річних та 650,00 грн інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 3 569,48 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування понесених витрат позивачем додано Договір про надання правової допомоги № 17/10 від 10.10.2023, укладений з адвокатським об`єднанням «Маст» ордер АА № 1233780 від 17.10.2023 року, Рахунок № 1 від 06.12.2023 з переліком виконаних робіт. Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжною інструкцією № 74 від 27.12.2023 року на суму 15 000,00 грн.

Приписами ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені судом, судові витрати позивача на правничу допомогу документально підтверджені, відповідачем не заперечені, клопотання про зменшення вказаних витрат з підстав неспівмірності відповідачем не заявлено, відтак позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодування судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондарчука Богдана Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекс Рітейл" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3, код ЄДРПОУ 43978993) 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 57 908 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот вісім) грн. 24 коп. штрафу, 36 124 (тридцять шість тисяч сто двадцять чотири) грн. 47 коп. пені, 2 281 (дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 73 коп. 3% річних, 650 (шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп. інфляційних, 3 569 (три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін