Рішення

від 09.05.2024 по справі 911/229/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/229/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агролендінвест (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал-Київ (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лисенка, буд. 13)

про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р. та стягнення 24474,22 грн. заборгованості з орендної плати, 3029,61 грн. пені, 1727,59 грн. штрафу, 3511,41 грн. інфляційних втрат, 1039,99 грн. 3% річних,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Самборська Г.М. (довіреність б/н від 04.01.2024 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4200/10 від 17.06.2010 р.) в режимі відеоконференції;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агролендінвест звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал-Київ про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., укладеним між ТОВ Агролендінвест та ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ, у вигляді несплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2019 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.02.2019 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 01/02/19 від 01.02.2019 р. (вх. № 2185/19 від 01.02.2019 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 14.03.2019 р.

04.03.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. № 4275/19 від 04.03.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просив суд, окрім розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., стягнути з ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ 24474,22 грн. заборгованості по орендній платі, 3029,61 грн. пені, 1727,59 грн. штрафу за період з 01.03.2018 р. по 01.03.2019 р., 3511,41 грн. розміру відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1039,99 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача понесені ТОВ Агролендінвест судові витрати.

12.03.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 11.03.2019 р. (вх. № 4863/19 від 12.03.2019 р.) на позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову та в прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, зокрема, що бухгалтерська довідка № 1, на яку позивач посилається як на доказ несплати ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ грошових коштів за оренду земельної ділянки, не є первинним документом, на підставі якого фіксується господарська операція, а отже не може вважатися належним та допустимим доказом в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач вказував, що позивачем жодним чином не визначено періодів виникнення заборгованості, дійсних її розрахунків та сум фактичної заборгованості за періодами.

Щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог, ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ наголошувало, що, звертаючись до суду із вказаною заявою, ТОВ Агролендінвест, на думку відповідача, не збільшує розмір позовних вимог, а доповнює свою первісну вимогу додатковою, та при цьому фактично змінює як підставу, так і предмет спору, що суперечить законодавству, а відтак, заява позивача б/н, б/д (вх. № 4275/19 від 04.03.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог підлягає поверненню без розгляду.

14.03.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. № 5039/19 від 14.03.2019 р.) про виправлення технічної помилки, за змістом якої позивач просив суд вважати у вступній, описовій та прохальній частинах заяви про збільшення розміру позовних вимог правильним повне найменування позивача - ТОВ Агролендінвест (ідентифікаційний код 37747670; місцезнаходження юридичної особи: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10) замість назви позивача «ТОВ Лендінвест 3000», помилково вказаної в заяві.

14.03.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь б/н, б/д (вх. № 5040/19 від 14.03.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач просив суд позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог задовольнити повністю з огляду на те, що відповідач заперечував проти належності та допустимості поданих позивачем доказів, проте факт виникнення заборгованості в розмірі 24474,22 грн. у період з 01.10.2017 р. по 01.03.2019 р. не заперечував, жодних контррозрахунків щодо стягнення пені, штрафу, інфляції та 3% річних, а також доказів щодо зменшення/збільшення суми заборгованості та/або її періоду не надав.

У судовому засіданні 14.03.2019 р. представник позивача підтримував позовні вимоги з урахуванням заяви б/н, б/д (вх. № 4275/19 від 04.03.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог; представник відповідача заперечувала проти позову та підтримувала позицію відповідача, викладену у відзиві б/н від 11.03.2019 р. (вх. № 4863/19 від 12.03.2019 р.) на позовну заяву та на заяву про збільшення розміру позовних вимог, а також усно клопотала про відкладення судового засідання для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, мотивуючи вказане клопотання неотриманням на час даного судового засідання відповіді позивача на відзив.

Підготовче засідання відкладалось.

22.03.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли доповнення б/н б/д (вх. № 5774/19 від 22.03.2019 р.) до заяви про збільшення розміру позовних вимог, за змістом яких позивач просив суд вважати заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н, б/д (вх. № 4275/19 від 04.03.2019 р.) заявою про зміну предмету позову, яка подана в порядку ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

08.04.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 6851/19 від 08.04.2019 р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача МікроМега Ентерпрайзес Лімітед (MicroMega Enterprises Limited), за змістом якого відповідач просив суд залучити вказану особу до участі у справі з огляду на те, що, оскільки між останньою та відповідачем було укладено договір про співробітництво від 05.04.2017 р., предметом якого є будівництво футбольного поля на земельних ділянках, які знаходяться на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровими номерами: 3220888000:03:006:0048, 3220888000:03:006:0116, 3220888000:03:006:0056, 3220888000:03:006:0050, 3220888001:03:006:0025, 3220888000:03:006:0053, 3220888000:03:006:0124, та ведення в подальшому на таких земельних ділянках заходів з розвитку футбольного спорту, визначених цим договором, то, на думку ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ, результат розгляду даної справи про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р. вплине на подальші правовідносини між відповідачем та МікроМега Ентерпрайзес Лімітед в межах вказаного договору про співробітництво, адже в разі розірвання договору оренди, остання має припинити свою діяльність щодо розробки плану заходів, передбачених п. 6 договору про співробітництво, та позбавляється досягнення мети цього договору і права користуватися результатом спільної діяльності. Водночас, у разі залучення третьої особи у даній справі, відповідач клопотав про зупинення провадження у справі № 911/229/19 до надходження відповіді від Supreme Court of Belize або іншого компетентного органу запитуваної держави Беліз на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів. Окрім того, у зв`язку із необхідністю залучення третьої особи до участі у даній справі, ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ просило суд відкласти підготовче засідання.

У судовому засіданні 08.04.2019 р. представник відповідача підтримувала клопотання б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 6851/19 від 08.04.2019 р.) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зазначала про необхідність зупинення провадження у справі № 911/229/19 у разі задоволення вказаного клопотання, а також просила відкласти судове засідання для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки письмової позиції відповідача щодо доповнення ТОВ Агролендінвест до заяви про збільшення розміру позовних вимог, мотивуючи вказане клопотання неотриманням на час даного судового засідання такого доповнення; представник позивача підтримував заяву б/н, б/д (вх. № 4275/19 від 04.03.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог та доповнення до вказаної заяви, а щодо клопотання відповідача б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 6851/19 від 08.04.2019 р.) про залучення третьої особи наголошував, що, на його думку, вказане клопотання є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

09.04.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло доповнення б/н, б/д (вх. № 7063/19 від 09.04.2019 р.) до позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, за змістом якого позивач просив суд вважати вимоги, заявлені позивачем у заяві про зміну предмету позову, доповненням до вимог, які заявлені в позовній заяві, а саме доповнити позов вимогами майнового характеру та, окрім розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., стягнути з відповідача 24474,22 грн. заборгованості по орендній платі, 3029,61 грн. пені, 1727,59 грн. штрафу за період з 01.03.2018 р. по 01.03.2019 р., 3511,41 грн. розміру відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1039,99 грн. 3% річних.

18.04.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 7886/19 від 18.04.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме належним чином засвідченої копії додаткової угоди № 01 від 15.07.2015 р. до договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р.

07.05.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 26.04.2019 р. (вх. № 8918/19 від 07.05.2019 р.) про зупинення провадження у справі, за змістом якої відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 911/229/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 911/854/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал-Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Лендінвест 3000 та Товариства з обмеженою відповідальністю Агролендінвест про зобов`язання вчинити дії, зокрема, щодо зобов`язання ТОВ «Агролендінвест» зарахувати витрати на поліпшення, здійснені ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», у розмірі 77880,17 грн. в рахунок орендних платежів за користування, у тому числі, земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., що розглядається Господарським судом Київської області. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що у разі задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» у справі № 911/854/19, будуть відсутніми підстави вважати наявною заборгованість останнього перед позивачем у даній справі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220888000:03:006:0124. Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» вказувало, що, на його думку, розгляд справи № 911/229/19 є об`єктивно неможливим до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 911/854/19, оскільки обставини, які будуть встановлені у межах провадження по справі № 911/854/19, безпосередньо вплинуть на винесення остаточного судового рішення у справі 911/229/19.

07.05.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 26.04.2019 р. (вх. № 8919/19 від 07.05.2019 р.) до заяви про зупинення провадження у справі та клопотання про долучення доказів, за змістом яких відповідач просив суд прийняти клопотання про долучення доказів б/н від 08.04.2019 р. до розгляду та задовольнити його шляхом долучення доказів до матеріалів справи, визнати поважними причини несвоєчасного подання додаткової угоди № 01 від 15.07.2015 р. до договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., а також прийняти до розгляду та задовольнити заяву відповідача про зупинення провадження у справі № 911/229/19 б/н від 26.04.2019 р. Так, відповідач зазначав, що листом № 18/03-19 від 18.03.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Реалті» (орендар приміщень за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14) було повідомлено відповідача про виявлення трьох папок-скорозшивачів з документацією ТОВ «ФК «Арсенал-Київ», які були передані останньому 20.03.2019 р. Поряд з цим, директор відповідача ще у січні 2019 р. звертався до Бориспільського відділу національної поліції ГУНП у Київській області із заявою про виявлення відсутності документів ТОВ «ФК «Арсенал-Київ», на підтвердження чого відповідачем додано відповідні довідки. З наведенного слідує, що ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» не мало можливості долучити зазначений доказ у даній справі раніше з причин, що не залежали від нього.

10.05.2019 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло заперечення б/н, б/д (вх. № 9088/19 від 10.05.2019 р.) на клопотання відповідача про долучення доказів, за змістом якого позивач просив суд повернути без розгляду клопотання ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 7886/19 від 18.04.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи з огляду на те, що відповідач, на переконання позивача, знаючи про наявність додаткових доказів, на протязі розгляду справи жодного разу не повідомляв суд про такі докази та про неможливість їх подати, не просив суд встановити додатковий строк для подання додаткових доказів, а також заявив клопотання про долучення доказів з пропуском строку для їх подання, поновити такий строк не просив та посилався на обставини, які в своїй сукупності не дають підстав вважати, що подання ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» доказів не в строк відбулось з причин, що не залежали від останнього.

У судовому засіданні 13.05.2019 р. представник позивача підтримував подане позивачем доповнення б/н, б/д (вх. № 7063/19 від 09.04.2019 р.) до позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, а також заперечував проти клопотань відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, про залучення до участі у справі третьої особи (поданого раніше) та про зупинення провадження у даній справі; представник відповідача щодо зміни предмету позову зазначив, що відповідач підтримує позицію, викладену останнім у відзиві б/н від 11.03.2019 р. (вх. № 4863/19 від 12.03.2019 р.), а також підтримував клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, про залучення до участі у справі третьої особи та про зупинення провадження.

У судовому засіданні 13.05.2019 р. суд дійшов висновку щодо прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог б/н, б/д (вх. № 4275/19 від 04.03.2019 р.) з підстав, викладених в ухвалі суду від 13.05.2019 р., у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням, а саме за вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р. та про стягнення 24474,22 грн. заборгованості з орендної плати, 3029,61 грн. пені, 1727,59 грн. штрафу, 3511,41 грн. інфляційних втрат, 1039,99 грн. 3% річних.

Також у судовому засіданні 13.05.2019 р. було розглянуто клопотання відповідача б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 6851/19 від 08.04.2019 р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача МікроМега Ентерпрайзес Лімітед (MicroMega Enterprises Limited) та зупинення провадження у справі № 911/229/19 до надходження відповіді від Supreme Court of Belize або іншого компетентного органу запитуваної держави Беліз на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

За результатом розгляду вказаного клопотання суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні з підстав, викладених в ухвалі суду від 13.05.2019 р.

Поряд з цим, розглянувши у судовому засіданні 13.05.2019 р. клопотання відповідача б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 7886/19 від 18.04.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, суд визнав поважними причини пропуску відповідачем строку для подання доказу, прийняв поданий відповідачем доказ до розгляду та долучив його до матеріалів справи з підстав, викладених в ухвалі суду від 13.05.2019 р.

Окрім того, у судовому засіданні 13.05.2019 р. представник відповідача підтримував подану заяву б/н від 26.04.2019 р. (вх. № 8918/19 від 07.05.2019 р.) про зупинення провадження у справі та просив суд задовольнити її; представник позивача заперечував проти задоволення заяви ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2019 р. було зупинено провадження у справі Господарського суду Київської області № 911/229/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду Київської області № 911/854/19.

29.02.2024 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 29.02.2024 р. (вх. № 2143/24 від 29.02.2024 р.) про поновлення провадження у справі, відповідно до якого останній просив суд поновити провадження у справі № 911/229/19 за позовом ТОВ «Агролендінвест» до ТОВ «ФК «Арсенал-Київ», оскільки підстави для зупинення провадження у справі № 911/229/19 вже є відсутніми, так як 24.10.2023 р. Північним апеляційним господарським судом було прийнято постанову у справі № 911/854/19, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», а 07.02.2024 р. Верховним Судом було залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у вказаній справі.

Поряд з цим, позивач зазначав, що в останнього за час зупинення провадження у справі змінилась адреса місцезнаходження і новою адресою ТОВ «Агролендінвест» є: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 р. було поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 08.04.2024 р.

29.03.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 28.03.2024 р. (вх. № 3350/24 від 29.03.2024 р.), за змістом яких останній, серед іншого, зауважував, що судом в іншій господарській справі № 911/854/19 встановлено той факт, що ТОВ «Агролендінвест» не підписувало додаткову угоду до договору оренди землі № 07/24/06 та, відповідно, не надавало згоди на здійснення поліпшень своєї земельної ділянки, а також і не відмовлялось від орендної плати по цьому договору. Відповідно, орендодавець ТОВ «Агролендінвест» не повинен зараховувати вартість поліпшень в суму орендної плати по спірному у даній справі договору, з чого випливає, що позов у даній справі підлягає задоволенню у повному обсязі.

01.04.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від представника позивача адвоката Самборської Г.М. надійшла заява б/н від 01.04.2024 р. (вх. № 3429/24 від 01.04.2024 р.), про проведення судових засідань в режимі відеоконференції з використанням онлайн-сервісу EasyCon, відповідно до якої остання просила суд надати їй можливість участі в усіх судових засіданнях, які будуть призначатись по даній справі в Господарському суді Київської області, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2024 р. вказане клопотання було задоволено.

У судовому засіданні 08.04.2024 р. присутня в режимі відеоконференції представник позивача заявила про подання всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання з якого провести в режимі відеконференції; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2024 р.; задоволено заяву представника ТОВ Агролендінвест б/н від 01.04.2024 р. (вх. № 3429/24 від 01.04.2024 р.) про участь у судових засіданнях, зокрема, призначеному на 09.05.2024 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні 09.05.2024 р. присутня в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

У судовому засіданні 09.05.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агролендінвест (далі ТОВ «Агролендінвест», позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал-Київ (далі ТОВ ФК Арсенал-Київ, відповідач, орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 07/24/06, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати у строкове платне користування орендарю, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування від орендодавця земельну ділянку площею 0,1749 га, розташовану за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, кадастровий номер: 3220888000:03:006:0124, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства.

Згідно з п. 1.2 договору зазначена земельна ділянка належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Криворучко О.В. 31.10.2013 р. за реєстровим № 1237, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.10.2013 р., індексний номер витягу 12030754.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1749 га становить 2298,49 грн. (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору орендодавець свідчить, що дійсно є власником земельної ділянки, не має обмежень щодо свого права розпорядження земельною ділянкою, ні земельна ділянка, ні будь-яка її частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, питання права власності на земельну ділянку не є предметом судового розгляду, будь-які спори відносно зазначеної земельної ділянки відсутні, земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Орендодавець свідчить, що земельна ділянка є придатною для використання за цільовим призначенням.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що зазначена земельна ділянка повинна бути передана в оренду по акту прийому-передачі, який оформлюється одночасно з підписанням цього договору.

Розділом 2 договору сторони погодили строк дії договору, а саме:

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації цього договору та діє до 10.06.2021 р. (п. 2.1 договору);

- договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки (п. 2.2 договору);

- цей договір припиняється у разі: закінчення строку дії цього договору та примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законодавством України (п. 2.3 договору);

- орендодавець гарантує, що не вимагатиме розірвання або припинення договору в односторонньому порядку до закінчення строку дії договору, передбаченого п. 2.1 договору (п. 2.4 договору);

- перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору оренди (п. 2.5 договору);

- після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 2.8 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розмір орендної плати становить 1439,66 грн. на місяць без ПДВ.

Згідно з п. 3.3 договору розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється на строк протягом 3 років з дати укладення договору, після чого підлягає перегляду сторонами.

У відповідності з п. 3.4 договору орендна плата сплачується щомісячно до 20 числа, що слідує за звітним, шляхом перерахування вказаної в п. 3.2 цього договору суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

У п. 3.5 договору сторони погодили, що розмір орендної плати та умови її сплати можуть переглядатися за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору на підставах, визначених відповідним чинним законодавством.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється без урахування індексації (п. 3.9 договору).

Згідно з п. 4.1 договору земельна ділянка передається в оренду для використання в господарській діяльності орендаря виключно в межах цільового призначення.

Цільове призначення земельної ділянки для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і дворів) (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору орендар гарантує, що проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці буде здійснюватись виключно в порядку та на підставі відповідних дозволів, отриманих орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

У п. 4.5 договору сторони підтвердили, що у разі порушення орендарем положень п. 4.4 договору усі витрати, понесені сторонами договору в результаті такого порушення, в тому числі але не виключно, на виплату штрафів, компенсацій сільськогосподарських витрат, витрат на приведення земельної ділянки до стану, в якому вона передавалась в оренду та інших платежів, будуть компенсовані орендарем за власний рахунок та в повному обсязі.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 6.2 договору орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами.

Відповідно до п. 6.3 договору здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

Зведені орендарем об`єкти нерухомого майна, які не будуть демонтовані орендарем протягом 1 місяця з дати закінчення договору, переходять у власність орендодавця, а їх вартість не підлягає відшкодуванню (п. 6.4 договору).

Пунктом 9.4 договору встановлено, що у разі порушення орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати за договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України на момент порушення такого зобов`язання, від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день порушення зобов`язання до повного виконання орендарем зобов`язання по сплаті орендної плати за договором. У разі, якщо порушення буде тривати більше 20 календарних днів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю додатково до пені штраф у розмірі 10% від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати.

Згідно з п. 10.5 договору невід`ємними частинами останнього є план (схема) орендованої земельної ділянки та акт приймання-передачі орендованої земельної ділянки.

01.07.2015 р. ТОВ «Агролендінвест» та ТОВ ФК Арсенал-Київ було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1749 га, розташовану за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, кадастровий номер: 3220888000:03:006:0124, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства.

Як слідує з матеріалів справи, 03.01.2019 р. позивач надіслав на юридичну адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди (лист б/н від 03.01.2019 р.), в якому зазначив, що у зв`язку з тим, що ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» не вносило орендну плату за договором більше ніж 3 місяці, ТОВ «Агролендінвест» відмовляється від договору оренди № 07/24/06 від 01.07.2015 р. та вимагає повернення орендованої земельної ділянки в день отримання даного листа. Окрім того, позивач зазначив, що вимагає від відповідача сплати заборгованості за договором в сумі 21594,90 грн.

Вказане повідомлення позивач мотивував тим, що, відповідач, як орендар, порушив умови п. 3.4 договору щодо вчасного внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, а саме припинив сплачувати орендні платежі з 01.10.2017 р., тобто, більше 3 місяців поспіль, що в силу приписів ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України надає позивачу, як наймодавцю, право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі. До того ж, п. 2.2 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором. Враховуючи, що відповідач перестав сплачувати орендну плату за договором більше 3 місяців, позивач відмовляється від договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р.

Направлення листа б/н від 03.01.2019 р. відповідачу підтверджується копіями фіскального чеку від 03.01.2019 р., накладної № 0209907808978 від 03.01.2019 р., опису вкладення у цінний лист № 0209907808978 від 03.01.2019 р.

Вказане повідомлення б/н від 03.01.2019 р. було отримано відповідачем 09.01.2019 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209907808978.

09.01.2019 р. відповідач надіслав позивачу лист № 09/01-4, в якому зазначив, що позиція орендодавця про відмову від договору не відповідає нормам чинного законодавства та не узгоджується із договірними положеннями договору оренди, оскільки з умов п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору оренди вбачається абсолютне право орендаря орендувати земельну ділянку до 10.06.2021 р. Відповідач також зазначив, що позивачем не зазначено, протягом якого часу відповідач порушує свої зобов`язання за договором, та жодним чином не наведено та/чи не надано доказів таких порушень. У зв`язку з наведеним ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» зазначило, що положення листа ТОВ «Агролендінвест» не є безспірними, а відтак його умови не можуть бути виконані відповідачем.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Агролендінвест» заборгованість ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» станом на 16.01.2019 р. становить 22337,95 грн., що підтверджується копією бухгалтерської довідки № 1 від 16.01.2019 р. Водночас, з долучених до матеріалів справи копій банківських виписок по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з жовтня 2017 р. по січень 2019 р. вбачається, що відповідач не вносив орендну плату 17 місяців (з 01.10.2017 р. по 01.03.2019 р.), у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмірі 24474,22 грн.

У зв`язку з істотним, на переконання позивача, порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., а саме несплатою орендних платежів з 01.10.2017 р., позивач і звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р. та стягнення з відповідача 24474,22 грн. заборгованості по орендній платі, 3029,61 грн. пені, 1727,59 грн. штрафу за період з 01.03.2018 р. по 01.03.2019 р., 3511,41 грн. інфляційних втрат, 1039,99 грн. 3% річних (позовні вимоги в останній редакції з урахуванням заяви ТОВ «Агролендінвест» про збільшення розміру позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, та доповнень до неї).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд констатує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Приписами ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Водночас, приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, зокрема, що бухгалтерська довідка № 1, на яку позивач посилається як на доказ несплати ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ грошових коштів за оренду земельної ділянки, не є первинним документом, на підставі якого фіксується господарська операція, не відповідає вимогам ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна» та п. 4.3 Положення № 88 від 24.05.1995 р. Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а отже не може вважатися належним та допустимим доказом в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач наголошував, що згідно з п. 2.1 договору останній діє до 10.06.2021 р. При цьому, відповідно до п. 2.4 договору орендодавець гарантує, що не вимагатиме розірвання або припинення договору в односторонньому порядку до закінчення строку дії договору, передбаченого п. 2.1 договору. Відтак, на переконання відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими, у тому числі через те, що позивачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Поряд з цим, відповідачем до матеріалів справи було долучено копію додаткової угоди № 1 від 15.07.2015 р. до договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., за змістом якої, за твердженням відповідача, сторони внесли зміни та доповнення до договору наступного змісту:

- здійснені орендарем витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, підлягають відшкодуванню орендодавцем орендарю, протягом дії договору та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором на підставі підтверджуючих документів (п. 6.3 договору);

- зведені орендарем об`єкти нерухомого майна, які не будуть демонтовані орендарем протягом 1 місяця з дати закінчення строку дії договору, переходять у власність орендодавця, а їх вартість підлягає відшкодуванню орендарю за рахунок орендодавця (п. 6.4 договору);

- дія пунктів 3.1-3.9, 9.4 договору оренди не застосовується сторонами на період з 01.10.2017 р. по 20.06.2020 р. (п. 3.10 договору);

- орендна плата за користування земельною ділянкою починає нараховуватись орендодавцем та сплачуватись орендарем з дня підписання договору оренди по 30.09.2017 р. та з 21.06.2020 р. по 10.06.2021 р. (п. 3.10.1 договору);

- орендні платежі, що виникнуть за період з дати укладення договору оренди по 30.09.2017 р. (включно) та будуть неоплаченими станом на 01.10.2017 р., сплачуються орендарем в межах строку, визначеного у п. 3.10.1 договору оренди (яким сторони домовились доповнити договір оренди, на підставі цієї додаткової угоди).

Враховуючи положення зазначеної додаткової угоди, відповідач стверджує, що в нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за договором оренди. Між тим, за час оренди земельної ділянки на останній було проведено будівництво навчально-тренувальної бази «Арсенал», яка складається з 4 футбольних полів, та було створено належну інфраструктуру для якісного та повноцінного функціонування ДЮСШ «Арсенал-Київ» та ФК «Шахтар», на що відповідачем було витрачено суму в розмірі 8000000,00 грн. За таких обставин, відповідач стверджує, що поліпшення земельної ділянки є зарахованим в рахунок сплати орендних платежів.

Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач, серед іншого, зазначав, що відповідач ані в своєму листі № 09/01-4 від 09.01.2019 р. у відповідь на повідомлення позивача про припинення договору оренди, ані у відзиві на позовну заяву не зазначав про існування додаткової угоди до спірного договору, а відтак вона не може братись судом до уваги.

Слід зазначити, що згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2022 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 р. та постановою Верховного Суду від 07.02.2024 р. у справі № 911/854/19, ТОВ "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" відмовлено у задоволенні позову до ТОВ "Лендінвест 3000" та ТОВ "Агролендінвест", в якому позивач просив зобов`язати відповідача 1 здійснити дії, а саме зарахувати витрати на поліпшення, здійснені позивачем у розмірі 1544623,38 грн., в рахунок орендних платежів на користування земельними ділянками згідно договору оренди земельної ділянки № 01/24/06 від 10.06.2015 р., договору оренди земельної ділянки № 02/24/06 від 10.06.2015 р., договору оренди земельної ділянки № 03/24/06 від 10.06.2015 р., договору оренди земельної ділянки № 04/24/06 від 10.06.2015 р., договору оренди земельної ділянки № 05/24/06 від 10.06.2015 р., договору оренди земельної ділянки № 06/24/06 від 10.06.2015 р.; зобов`язати відповідача 2 здійснити дії, а саме зарахувати витрати на поліпшення, здійснені позивачем у розмірі 77880,17 грн., в рахунок орендних платежів на користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р.

В обґрунтування позову у справі № 911/854/19 ТОВ "Футбольний клуб "Арсенал-Київ" посилалось на те, що між позивачем та відповідачами укладені сім договорів оренди суміжних земельних ділянок у с. Щасливе Бориспільського району Київської області, і позивачем були здійснені поліпшення орендованих земельних ділянок на загальну суму 1622503,55 грн. (збудований цілісний майновий комплекс), вартість поліпшень згідно додаткових угод до договорів мала бути зарахована в рахунок орендної плати, однак 03.01.2019 р. позивач отримав від відповідачів повідомлення про припинення договорів з підстав несплати орендної плати, хоча вартість здійснених позивачем поліпшень значно перевищує суму орендних платежів, яку відповідачі зазначають у своїх повідомленнях.

Разом з тим, рішенням суду у справі № 911/854/19 було встановлено, що у тексті основних договорів про оренду земельних ділянок (в тому числі у договорі про оренду земельної ділянки № 07/24-06 від 01.07.2015 р.) відсутні будь-які положення про надання ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ (відповідачу у даній справі) права здійснювати будь-які поліпшення певного типу; згідно з висновками судово-почеркознавчої експертизи підписи на всіх додаткових угодах до договорів оренди (в тому числі до договору про оренду земельної ділянки № 07/24-06 від 01.07.2015 р.) виконані не Чорноусом С.Г., який на дату укладення вказаних спірних додаткових угод виконував обов`язки директора ТОВ "Лендінвест 3000" та ТОВ "Агролендінвест", а згідно з висновками судово-технічної експертизи (щодо відбитків печаток) на додаткових угодах до договорів оренди (в тому числі до договору про оренду земельної ділянки № 07/24-06 від 01.07.2015 р.) міститься відтиск інших печаток ніж ті, якими користуються відповідачі.

Враховуючи наведене, судом у справі № 911/854/19 за результатами судових експертиз було встановлено, що додаткові угоди містять підроблений підпис з боку відповідачів, отже, ними не підписані, відтак, не укладені та не приймаються судом до уваги в якості належних доказів відповідних погоджень.

Таким чином, суд у даній справі № 911/229/19 вирішує спір без урахування положень наданої відповідачем додаткової угоди № 1 від 15.07.2015 р. до договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р. та доходить висновку щодо відсутності у ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ договірних підстав для звільнення від сплати орендних платежів у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці цілісного майнового комплексу навчально-тренувальної бази Арсенал.

Суд констатує, що відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту відсутності чи погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р. суду не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ 24474,22 грн. заборгованості є доведеною, обґрунтованою, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3029,61 грн. пені та 1727,59 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконаннящо неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як було зазначено вище, у разі порушення орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати за договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України на момент порушення такого зобов`язання, від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день порушення зобов`язання до повного виконання орендарем зобов`язання по сплаті орендної плати за договором. У разі, якщо порушення буде тривати більше 20 календарних днів, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю додатково до пені штраф у розмірі 10% від несплаченої/несвоєчасно сплаченої орендної плати (п. 9.4 договору).

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 3029,61 грн., нарахованій за періоди з 01.03.2018 р. по 21.04.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 01.03.2018 р. по 21.05.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 01.03.2018 р. по 21.06.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 01.03.2018 р. по 21.07.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 01.03.2018 р. по 21.08.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 21.03.2018 р. по 21.09.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 21.04.2018 р. по 21.10.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 21.05.2018 р. по 21.11.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.06.2018 р. по 21.12.2018 р. на суму 1439,66 грн., з 21.07.2018 р. по 21.01.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.08.2018 р., по 21.02.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.09.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.10.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.11.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.12.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.01.2019 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.02.2019 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що останній є невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені з порушенням умов п. 3.4 договору, відповідного до якого оренда плата сплачується щомісячно до 20 числа, що слідує за звітним, у зв`язку з чим останнім було неправильно визначено періоди виникнення прострочення заборгованості зі сплати орендних платежів.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням умов п.п. 3.4, 9.4 договору та меж заявлених позивачем вимог, загальний розмір пені за прострочення оплати зі сплати орендних платежів за жовтень 2017 р. з 01.03.2018 р. по 21.04.2018 р. на суму 1439,66 грн., за листопад 2017 р. з 01.03.2018 р. по 21.05.2018 р. на суму 1439,66 грн., за грудень 2017 р. з 01.03.2018 р. по 21.06.2018 р. на суму 1439,66 грн., за січень 2018 р. з 01.03.2018 р. по 21.07.2018 р. на суму 1439,66 грн., за лютий 2018 р. з 21.03.2018 р. по 21.08.2018 р. на суму 1439,66 грн., за березень 2018 р. з 21.04.2018 р. по 21.09.2018 р. на суму 1439,66 грн., за квітень 2018 р. з 21.05.2018 р. по 21.10.2018 р. на суму 1439,66 грн., за травень 2018 р. з 21.06.2018 р. по 21.11.2019 р. на суму 1439,66 грн., за червень 2018 р. з 21.07.2018 р. по 21.12.2018 р. на суму 1439,66 грн., за липень 2018 р. з 21.08.2018 р. по 21.01.2019 р. на суму 1439,66 грн., за серпень 2018 р. з 21.09.2018 р., по 21.02.2019 р. на суму 1439,66 грн., за вересень з 21.10.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., за жовтень 2018 р. з 21.11.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., за листопад 2018 р. з 21.12.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., за грудень 2018 р. з 21.01.2019 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., за січень 2019 р. з 21.02.2019 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн. становить 2522,77 грн.; пеня за лютий 2019 р. з розрахунку виключається, оскільки прострочення заборгованості розпочинається з 21.03.2019 р., поза межами заявленого позивачем періоду розрахунків.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 2522,77 грн., встановленому судом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що його розмір було визначено позивачем у сумі 1727,59 грн., нарахованій за прострочення сплати орендних платежів за період з 01.03.2018 р. по 01.03.2019 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що останній є невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок штрафу з порушенням умов п. 3.4 договору, у зв`яку з чим останнім було неправильно визначено періоди виникнення прострочення заборгованості зі сплати орендних платежів.

З урахуванням умов п.п. 3.4, 9.4 договору та меж заявлених позивачем вимог, розмір штрафу за прострочення оплати зі сплати орендних платежів за період з лютого 2018 р. по січень 2019 р. становить 1583,63 грн.; штраф за лютий 2019 р. з розрахунку виключається, оскільки прострочення заборгованості розпочинається з 21.03.2019 р.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1583,63 грн., встановленому судом.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3511,41 грн. інфляційних втрат та 1039,99 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3511,41 грн., нарахованих на загальну суму заборгованісті відповідача в розмірі 24474,22 грн. за період з 01.10.2017 р. по 01.03.2019 р., а розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 1039,99 грн., нарахованих на загальну суму заборгованості відповідача в розмірі 24474,22 грн. за період з 01.10.2017 р. по 01.03.2019 р.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що останні є невірними, оскільки позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму заборгованості відповідача, яка утворилась в останнього лише в лютому 2019 р., та з порушенням умов п. 3.4 договору, у зв`яку з чим позивачем було неправильно визначено періоди виникнення прострочення заборгованості зі сплати орендних платежів.

З урахуванням умов п.п. 3.4, 9.4 договору та меж заявлених позивачем вимог, розмір інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати зі сплати орендних платежів за періоди 21.11.2017 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.12.2017 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.01.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.02.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.03.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.04.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.05.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.06.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.07.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.08.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.09.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.10.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.11.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.12.2018 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.01.2019 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн., з 21.02.2019 р. по 01.03.2019 р. на суму 1439,66 грн. становить 1426,62 грн. (інфляційні втрати) та 451,17 грн. (3% річних); інфляційні втрати та 3% річних за лютий 2019 р. з розрахунків виключаються, оскільки прострочення заборгованості розпочинається з 21.03.2019 р., поза межами заявленого позивачем до стягнення періоду.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірах, встановлених судом.

Щодо позовної вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., укладеного між ТОВ Агролендінвест та ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ, суд відзначає таке.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Винятком з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Істотність порушення визначається за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Поряд з цим, передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, свідчить про можливість розірвання договору за ініціативою наймодавця.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Поряд з цим, згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У статті 653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

Верховний Суд, у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 р. у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 р. у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 р. у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 р. у справі № 910/4725/22 р., від 05.12.2023 р. у справі № 917/1593/22 зробив висновок про те, що за змістом зазначених вище норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.

Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання договору, суду необхідно пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів у справі, у чинності такого договору.

Як було зазначено вище, згідно з п. 2.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації цього договору та діє до 10.06.2021 р.

Суд відзначає, що строк дії договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р. закінчився 10.06.2021 р., тобто, під час розгляду справи № 911/229/19 Господарським судом Київської області.

Доказів його продовження до матеріалів справи не надано.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи ту обставину, що строк дії спірного договору закінчився під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 911/229/19 в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., укладеного між ТОВ Агролендінвест та ТОВ Футбольний клуб Арсенал-Київ, на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агролендінвест.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення заборгованості відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат за вимогою про розірвання договору слід зазначити, що Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Водночас, оскільки станом на даний час позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення останньому сплаченої суми судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, то підстави для вирішення питання про повернення судового збору в цій частині у суду на даний час відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки № 07/24/06 від 01.07.2015 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агролендінвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал-Київ, закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Арсенал-Київ (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лисенка, буд. 13, код 39116334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агролендінвест (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код 37747670) 24474 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 22 коп. заборгованості з орендної плати, 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 77 коп. пені, 1583 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят три) грн. 63 коп. штрафу, 1426 (одну тисячу чотириста двадцять шість) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 451 (чотириста п`ятдесят одну) грн. 17 коп. 3% річних, 1731 (одну тисячу сімсот тридцять одну) грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.05.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна