Рішення

від 13.05.2024 по справі 914/251/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 Справа № 914/251/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», село Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС», місто Львів

про стягнення заборгованості в сумі 59 983 726,66 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС» про стягнення заборгованості в сумі 59 983 726,66 грн.

Ухвалою від 05.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.03.2024.

Протокольною ухвалою від 04.03.2024 суд відклав підготовче засідання на 01.04.2024, відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Участь у судовому засіданні представників сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою.

Ухвалою від 01.04.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 06.05.2024 та відклав підготовче засідання на 22.04.2024.

Ухвалою від 19.04.2024 суд задовольнив заяву представника Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про участь в судовому засіданні 22.04.2024 у справі №914/251/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити, постановив провести судове засідання, призначене на 22.04.2024 о 10:00 год., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https:vkz.court.gov.ua).

Ухвалою від 22.04.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.05.2024.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 13.05.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте 13.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника надійшла заява б/н від 10.05.2023 (вх.№122624/24), в якій просить суд здійснювати розгляд даної справи без його участі.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 13.05.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.

Ухвала суду від 22.04.2024 про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.05.2024 надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Сахарова, будинок 43.

Також, ухвала суду від 22.04.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.05.2024, надсилалась відповідачу на його електронну адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову, а саме: performs@ukr.net.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 22.04.2024 явка представників сторін в судове засідання 13.05.2024 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви. Слід врахувати, що відповідач має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників сторін у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 13.05.2024 ухвалено рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС» було укладено договір постави №12062019 від 12.06.2019, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця етанол як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015 (за кодом УКТЗЕД 3824909790) (надалі - товар), а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 59 983 726,66 грн зі сплати основного боргу за поставлений товар.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 59 983 726,66 грн основного боргу за договором поставки №12062019 від 12.06.2019.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

12.06.2019 між Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором продавець), в особі виконуючого обов`язки директора Будника Р.П., який діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором покупець), в особі директора Ковальчик В.Д., який діє на підставі Статуту було укладено договір постави №12062019 від 12.06.2019, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця етанол як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015 (за кодом УКТЗЕД 3824909790) (надалі - товар), а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями (під партією товару сторони визначають кількість товару, яка зазначена у специфікації до даного договору). Найменування, кількість, ціна товару, а також строки його поставки покупцю визначаються сторонами у специфікації та замовленнях покупця (п. 2.2. цього договору), які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 1.3. договору перехід права власності, а також ризиків випадкового знищення або пошкодження на товар, здійснюється в момент приймання-передачі товару від продавця до покупця, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання-передачі та/або накладними.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється продавцем на умовах ЕХW - склад продавця, (відповідно до офіційних, правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс-2010» в частині, яка не суперечить умовам даного договору), який знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Заводська, 67 (надалі за текстом «склад продавця»).

Згідно з п. 2.6. договору товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання уповноваженими представниками покупця актів приймання-передачі товару та накладних.

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна договору визначається сумуванням вартості всього товару, який поставлений продавцем покупцю згідно із умовами цього договору.

Згідно з п. 3.2. та п. 3.3. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, який визначений в цьому договорі в наступному порядку:

- оплата за поставлений товар здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з фактичної - дати отримання товару покупцем. Сторони домовились у разі, підписання специфікації до даного договору, у якій буде передбачено інший порядок розрахунків, тоді розрахунки здійснюються відповідно до даної специфікації. Зобов`язання покупця по оплаті поставленого товару вважається виконаним в момент зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 8.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі, до поновного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Дія договору автоматично продовжується на один календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення іншій стороні не менш, як за один календарний місяць до дати припинення строку дії договору.

У період з 30.07.2019 по 20.03.2020 включно Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС», згідно договору постави №12062019 від 12.06.2019, товар на загальну суму 101 519 726,66 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

На підтвердження факту поставки по договору постави №12062019 від 12.06.2019 позивач надав також товарно-транспортні накладні форми №1-ТН за період з 30.07.2019 по 28.02.2020, згідно яких товар (етанол як складник бензину) був поставлений автомобільним транспортом, вантажовідправник - Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод», вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС».

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з червня 2019 по грудень 2022 за договором постави №12062019 від 12.06.2019, згідно якого станом на 31.12.2022 заборгованість ТзОВ «ПЕРФОРМС» на користь ДП «Зарубинський спиртовий завод» становить 59 983 726,66 грн.

Відповідач оплатив за поставлений товар частково, а саме 41 536 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача, які позивачем долучено до матеріалів справи.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору постави №12062019 від 12.06.2019, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 30.07.2019 по 20.03.2020 включно, повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 59 983 726,66 грн.

Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору звертався до відповідача з претензіями (за вих.№1925 від 21.07.2021 та за вих.№82 від 22.03.2023) в яких просив, сплатити заборгованість за договором постави №12062019 від 12.06.2019.

Факт надсилання вказаних претензій підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими квитанціями: №4601602814368 від 23.07.2021 та №4601602357765 від 23.03.2023.

Проте, відповідач залишив дані претензії без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 59 983 726,66 грн основного боргу за договором постави №12062019 від 12.06.2019.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір постави №12062019 від 12.06.2019.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» свої зобов`язання по договору постави №12062019 від 12.06.2019 виконало повністю. Факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС» товару на загальну суму 101 519 726,66 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 30.07.2019 по 20.03.2020 включно.

Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з червня 2019 по грудень 2022 за договором постави №12062019 від 12.06.2019, згідно якого станом на 31.12.2022 заборгованість ТзОВ «ПЕРФОРМС» на користь ДП «Зарубинський спиртовий завод» складає 59 983 726,66 грн.

На підтвердження факту поставки по договору постави №12062019 від 12.06.2019 позивач надав також товарно-транспортні накладні форми №1-ТН за період з 30.07.2019 по 28.02.2020, згідно яких товар (етанол як складник бензину) був поставлений автомобільним транспортом, вантажовідправник - Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод», вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС».

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору постави №12062019 від 12.06.2019, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 30.07.2019 по 20.03.2020 включно, в повному обсязі не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (13.05.2024) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар згідно договору постави №12062019 від 12.06.2019 на загальну суму 59 983 726,66 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 59 983 726,66 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 59 983 726,66 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 899 765,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5591 від 26.01.2024.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 899 765,90 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС», (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Сахарова, будинок 43; ідентифікаційний код юридичної особи 42827024) на користь Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» (47343, Тернопільська область, Збаразький район, село Зарубинці; ідентифікаційний код 00375065) 59 983 726,66 грн основного боргу за договором постави №12062019 від 12.06.2019 та 899 765,90 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено та підписано 23.05.2024

СуддяСухович Ю.О.