Рішення

від 22.05.2024 по справі 914/391/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 Справа № 914/391/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Дзвінник Х. Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (надалі РВ ФДМУ або Позивач),до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Зодіак" (надалі ТОВ "ТВК "Зодіак" або Відповідач),про:витребування майна з чужого незаконного володіння.У судовому засіданні взяли участь представники:

прокурора:Рогожнікова Н. Б.,позивача:Савко Н. В.,відповідача:Данилко Р. Б.I.ВСТУП.

1.Спір у цій справі виник через те, що на думку Прокурора в результаті проведеної приватизації комунального майна в 1994 році з державної власності вибуло приміщення протирадіаційного укриття, яке в подальшому набув у власність Відповідач. За результатами розгляду цієї справи суд відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку, що дійсно на час приватизації майна споруда протирадіаційного захисту не могла бути приватизована. Проте Прокурор не довів, що спірна споруда перебувала саме у державній власності.

II.ПРОЦЕДУРИ.

2.Прокурор в інтересах Позивача звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння.

3.Ухвалою від 14.02.24 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

4.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

5.Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решту завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 10.04.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.05.2024.

6.У судовому засіданні 22.05.2024 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.

III.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція Прокурора.

7.У 1994 році проведено приватизацію Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм", за результатами якої на базі майна обласної комунальної власності створено ТОВ ВТП "Ритм", яке згодом перейменоване у ТОВ "Щирецький абразивний завод". Проте майно цього підприємства мало статус державного, а приватизація відбувалася на підставі Закону Україну "Про приватизацію майна державних підприємств".

8.У порушення частин 2 та 3 статті 5 Закону Україну "Про приватизацію майна державних підприємств" та пункту 20 декрету Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992 споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51431 (надалі ПРУ №51431), було приватизовано. ПРУ № 51431 вибула із власності держави поза її волею, оскільки РВ ФДМУ чи Фонд комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів не погоджували питання про його відчуження.

9.У 2006 році ТОВ "Щирецький абразивний завод" продав частину приватизованого майна (у тому числі ПРУ № 51431) у приватну власність ТОВ "ТВК "Зодіак". Керівник ТОВ "ТВК "Зодіак" під час укладення договору купівлі-продажу будівель і споруд (у тому числі ПРУ № 51431) знав, що споруда цивільного захисту не підлягає приватизації та не може перебувати у приватній власності. Отже, Відповідач не є добросовісним набувачем споруди цивільного захисту.

10.Оскільки Прокурор лише 09.01.2024 дізнався про порушення права державної власності (з моменту отримання з Державного архіву Львівської області матеріалів приватизаційної справи), позовна давність не спливла.

11.Предметом позову є витребування у власність держави в особі ФДМ з чужого незаконного володіння ТОВ "ТВК "Зодіак" захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття № 51431 площею 60,4 м2, що розташоване в будівлі абразивного цеху за адресою: Львівська область, Львівський район, селище міського типу Щирець, вулиця Загородки, 17з.

12.Підставою позову є незаконне набуття Відповідачем у приватну власність захисної споруди цивільного захисту, яка перебуває у власності держави. Правовою підставою позову є приписи статті 387 Цивільного кодексу України.

13.Розрахунок судових витрат складається з 2422,40 грн витрат на оплату судового збору.

Позиція Позивача.

14.Позивач не підтримав позовні вимоги Прокурора, оскільки РВ ФДМУ не було співзасновником ТОВ "Щирецький абразивний завод" та не проводило його приватизацію. Спірне ПРУ № 51431 не перебувало та не перебуває у сфері управління РВ ФДМУ.

15.ТОВ ВТП "Ритм" (згодом перейменоване у ТОВ "Щирецький абразивний завод") створене у процесі приватизації на базі комунального, а не державного майна. РВ ФДМУ уклало договір купівлі-продажу державного майна Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" лише у зв`язку з тим, що відбулася реорганізація органів приватизації шляхом приєднання відділу приватизації Фонду комунального майна до РВ ФДМУ. Приватизоване майно як на початку процедури приватизації, так і на час укладення договору перебувало у комунальній, а не державній власності. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" регулював приватизацію не лише державного майна, але й комунального.

16.Отже, Прокурор помилково звернувся з цим позовом в інтересах РВ ФДМУ.

Заперечення відповідача.

17.Договір купівлі-продажу часток будівель і споруд, на підставі якого Відповідач набув у приватну власність ПРУ № 51431 був нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення є гарантією правомірності набуття права власності.

18.Відповідач набув ПРУ № 51431 як підвал, що є частиною абразивного цеху. Відомостей про те, що підвал має статус протирадіаційного укриття, не було ані у технічному паспорті, ані в матеріалах приватизації, ані в договорі. Облікові картки і паспорти сховища було складено вже після того як Відповідач придбав спірне приміщення.

19.Твердження про обізнаність керівника Відповідача про наявність у складі придбаного майна ПРУ № 51431 не відповідає дійсності. Адже у приватизаційних документах не було жодних відомостей про те, що у складі майна є ПРУ № 51431 чи про наявність у складі об`єкта приватизації майна, що не підлягає приватизації. Саме РВ ФДМУ, а не керівник Відповідача чи керівник ТОВ "Щирецький абразивний завод", мало обов`язок визначати майно, яке не підлягає приватизації та відмовити у приватизації такого.

20.Згідно з принципом "належного врядування" потреба виправити минулу помилку державного органу не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалась на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

21.Частиною 1 статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

22.Кодекс цивільного захисту населення допускає можливість перебування об`єктів цивільного захисту у приватній власності.

23.Відповідач дотримується вимог щодо утримання ПРУ № 51431, несе тривалий час витрати на утримання спірної споруди.

24.Крім того, Відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Зокрема правовідносини, пов`язані з відчуженням ПРУ № 51431, регулювалися Цивільним кодексом УРСР 1963 року, згідно з приписами статті 75 якого позовна давність застосовувалася незалежно від заяви сторін. Оскільки РВ ФДМУ відчужило ПРУ № 51431 у 1994 році, саме з цього часу було обізнане про незаконне відчуження державного майна. Зважаючи на вказане, Прокурор звернувся до суду з пропуском позовної давності.

IV.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Загальні засади.

25.Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Метою віндикаційної вимоги є забезпечення введення позивача (власника) у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

26.Для застосування статті 387 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення таких обставин у сукупності (напр., постанова ВС від 02.09.20 у справі 910/13536/19):

26.1.Існування в натурі індивідуально визначеного майна.

26.2.Наявність права власності в позивача.

26.3.Відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння.

26.4.Відсутність договірних відносин.

27.Сторони не заперечують обставин того, що ПРУ №51431 існує в натурі та є складовою абразивного цеху (підвальне приміщення). Не викликає заперечень і та обставина, що між сторонами (державою в особі РВ ФДМУ та ТОВ "ТВК "Зодіак") не існує договірних відносин стосовно ПРУ №51431.

28.Разом з тим, враховуючи протилежні правові позиції Прокурора та РВ ФДМУ суду, на підставі зібраних доказів необхідно встановити хто був власником ПРУ №51431 станом на час приватизації.

Споруда цивільного захисту населення протирадіаційне укриття.

29.ТОВ "ТВК "Зодіак" є власником будівель та споруд загальною площею 3'970,9 м2, які знаходяться по вулиці Загородки, 17з в селищі міського типу Щирець Пустомитівського району Львівської області. При чому право власності в розмірі 1/20 Відповідач набув на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2005, а на решту 19/20 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2006. Ці обставини підтверджують:

29.1.Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 75-78).

29.2.Договір купівлі-продажу № 1497 від 25.12.2006 (том 1, а. с. 119-121).

29.3.Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13237220 від 16.01.2007 (том 1, а. с. 122).

30.Виконавчий комітет Щирецької селищної ради 27.04.2007 прийняв рішення № 74 "Про дозвіл на присвоєння поштової адреси та на виготовлення права влансості на нерухоме майно, яке належить ТзОВ "Торгово-виробнича компанія "Зодіак"…" (том 1, а. с. 116-117). Згідно з цим рішенням присвоєно поштову адресу, серед іншого, на приміщення абразивного цеху (літ. "З-1") та вбиральні по вулиці Загородки 17з, доручено Львівському ОДКБТІ та ЕО оформити свідоцтво про право власності на приміщення абразивного цеху літ. З-1 площею 360,7 м2 та вбиральню літ. Р-1 площею 4,8 м2 по вулиці Загородки, будинок 17з та доручено БТІ провести державну реєстрацію права власності відповідно до цього рішення.

31.За заявою Відповідача (том 1, а. с. 118) 21.05.2007 зареєстровано право приватної власності на абразивний цех літ. З-1 площею 360,7 м2 та вбиральню літ. Р-1 площею 4,8 м2 за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, селище міського типу Щирець, вулиця Загородки, будинок 17з. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 51-53).

32.В приміщенні абразивного цеху (підвал) знаходиться ПРУ №51431 площею 60,4 м2, та позначене літ. А-1 в технічному паспорті станом на 04.12.2015 (том 1, а. с. 153-164).

33.З облікової картки захисної споруди цивільного захисту (том 1, а. с. 83) та паспорта захисної споруди цивільного захисту, складеного 22.02.2019 (том 1, а. с. 84), убачається, що ПРУ №51431 введено в експлуатацію 1979 року, у мирний час використовується як складське приміщення. На вказаних обліковій картці та паспорті міститься підпис керівника Відповідача та печатка підприємства.

34.Прокурор представив акти оцінки готовності ПРУ №51431:

34.1.Від 16.02.2015 (том 1, а. с. 165-171). Згідно з цим актом ПРУ №51431 не готове до прийняття осіб, що укриваються.

34.2.Від 04.11.2021 (том 1, а. с. 178-185). Згідно з цим актом ПРУ №51431 обмежено готова до використання за призначенням.

34.3.Від 17.10.2022 (том 1, а. с. 99-108). Згідно з цим актом ПРУ №51431 обмежено готова та підлягає реконструкції, очищенню, осушенню та приведенню у готовність.

34.4.Від 03.06.2023 (том 1, а. с. 112). Згідно з цим актом ПРУ №51431 не придатне для укриття населення.

34.5.Від 14.12.2023 (том 1, а. с. 141-150). Згідно з цим актом ПРУ №51431 обмежено готова та підлягає реконструкції, реставрації, облаштуванню необхідними матеріалами для перебування населення.

35.Отже, принаймні з 2015 року Відповідач був обізнаний з цільовим призначенням ПРУ №51431. Варто врахувати, що ПРУ №51431 не має ознак спеціально обладнаного укриття, є фактично підвальним приміщенням та складовою абразивного цеху.

36.У матеріалах справи наявні кілька паспортів захисної споруди цивільного захисту:

36.1.Від 02.07.2008, складений ТОВ "Щирецький абразивний завод" (том 1, а. с. 86-90). Стан сховища вказаний як незадовільний.

36.2.Від 22.02.2019, складений ТОВ "Зодіак" (том 1, а. с. 84-85).

36.3.Від 04.11.2021, складений ТОВ "Зодіак" (том 1, а. с. 175-176).

37.Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на те, що ПРУ №51431 вибуло з власності держави без її волі, станом на час приватизації майна Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" споруда протирадіаційного захисту могла перебувати лише в державній власності, а тому наявні підстави для її витребування до державної власності. З огляду на це суд проаналізує процедуру приватизації та відповідне законодавство.

Приватизація цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм".

38.На початку 1990-х років після здобуття незалежності в Україні розпочалися процеси переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. На той час законодавчо виділялося три форми власності: приватна, колективна та державна (частина 4 статті 86 ЦК УРСР, частина 4 статті 2 Закону України "Про власність"). При чому колективною визнавалася власність юридичних осіб (стаття 20 Закону України "Про власність").

39.Частиною 4 статті 2 та статтею 31 Закону України "Про власність" (у редакції від 04.06.1993) встановлено, що власність в Україні виступала в таких формах: приватна, колективна, державна. До державної власності в Україні належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Таким чином, в цьому Законі комунальна власність розглядалась як різновид державної власності.

40.Одним з першочергових завдань на шляху переходу до ринкової економіки стало визначення та перерозподіл державної власності, яка становила основу організації суспільних відносин. Зазначена мета досягалася як шляхом розмежування державної та комунальної власності, так і подальшим розширенням сфери застосування приватної власності, що реалізовувалося шляхом приватизації.

41.Статтею 34 Закону України "Про власність" (у редакції від 04.06.1993) встановлено, що до складу загальнодержавної (республіканської) власності належало майно державних підприємств.

42.Згідно зі статтею 35 Закону України "Про власність" (у редакції від 04.06.1993) об`єктами права комунальної власності було майно підприємств. У комунальній власності перебувало також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності. Перелік майна, що підлягало переданню з загальнодержавної у комунальну власність областей, міст Києва і Севастополя, був затверджений постановою КМУ від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)". Серед іншого, до переліку державного майна України, що передавався до комунальної власності областей увійшли підприємства місцевої промисловості.

43.Станом на початок 1994 року приватизація комунального та державного майна проводилася різними органами приватизації. З метою прискорення процесу приватизації, забезпечення єдиного методологічного підходу до цього процесу Указом від 19.02.1994 № 56/94 "Про єдину систему органів приватизації в Україні" Президент України постановив створити єдину систему органів приватизації в Україні. Зазначене забезпечувалося шляхом реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна і органів приватизації відповідних адміністративно-територіальних одиниць у регіональні відділення Фонду державного майна України. Таким чином, регіональні відділення Фонду державного майна України продовжили виконувати функції приватизації не лише державного, а й комунального майна.

44.Приватизація майна Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" відбувалася в період реорганізації органів приватизації у Львівській області. Спершу приватизацію цього майна проводив Фонд комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів.

45.Львівська обласна рада народних депутатів ухвалою № 339 від 06.12.1993 "Про приватизацію об`єктів обласної комунальної вартості" (том 2, а. с. 158-169) затвердила список об`єктів комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів, що підлягають приватизації у 1993-1994 роках. До затвердженого переліку включено цілісний майновий комплекс Виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" (підприємство місцевої промисловості), який підлягав приватизації на підставі декрету Кабінету міністрів України від 20.05.1993 № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду". У цій ухвалі Львівська обласна рада народних депутатів визначила цілісний майновий комплекс Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" (1) комунальним майном та вказала, що (2) вказане підприємство належить до місцевої промисловості. Зазначене відповідало переліку державного майна України, що передано до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою КМУ від 05.11.1991 № 311 (пункт 42 цього рішення).

46.Будинок абразивного цеху увійшов до складу цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм", який підлягав приватизації. Про зазначену обставину свідчать наказ Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" від 07.02.1994 (том 2, а. с. 136), інвентаризаційний опис основних засобів від 07.02.1994 (том 2, а. с. 137-140), наказ Фонду комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів № 23 від 26.02.1994 (том 1, а. с. 190-191), а також Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" станом на 01.02.1994.

47.Розпорядженням № 21 від 28.02.1994 (том 1, а. с. 188-189) Фонд комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів ухвалив рішення про приватизацію шляхом викупу товариством покупців Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм".

48.Наказом № 39 від 30.03.1994 (том 1, а. с. 197-198) Фонд комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів затвердив акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" (том 1, а. с. 194-196), та доручив заступнику голови Фонду комунального майна укласти договір купівлі-продажу.

49.Отже, у процесі приватизації (травень 1994 року) Фонд комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів було реорганізовано, в результаті чого відділ приватизації Фонду комунального майна Львівської обласної ради народних депутатів увійшов до складу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на підставі ухвали Львівської обласної ради народних депутатів № 388 від 23.05.1994 "Про реорганізацію Фонду комунального майна області" (том 1, а. с. 91-92). На базі цього відділу планувалося створення структурних підрозділів з питань приватизації комунального майна… Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області з питань приватизації майна, що перебувало в обласній власності, було підзвітним обласній Раді народних депутатів. Зважаючи на це, процедуру приватизації Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" повинне було продовжувати (завершити) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

50.При цьому суд звертає увагу, що ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів № 388 від 23.05.1994 реорганізовано орган, що здійснював приватизацію саме комунального, а не державного майна. Приєднання підрозділу Фонду комунального майна до регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області не змінило форму власності майна, що приватизовувалося, а змінило лише уповноважений орган приватизації комунального майна.

51.Після проведеної реорганізації Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області 13.07.1994 уклало з Товариством покупців Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" договір купівлі-продажу державного майна Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" № 040/94 (том 1, а. с. 199-204). За цим договором продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм".

52.Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області передало майно Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" покупцю на підставі акта прийому-передачі від 28.09.1994 № 068 (том 1, а. с. 205). Після цього Товариство покупців Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" отримало свідоцтво на власність від 28.09.1994 (том 1, а. с. 206).

53.Суд нагадує, що фактично позиція Прокурора щодо приналежності протирадіаційних споруд винятково до державної власності обґрунтовується лише формулюваннями нормативно-правових актів про "приватизацію майна державних підприємств", а також укладенням договору РВ ФДМУ як органом, що був упоноваженим управляти державним майном.

54.Щодо ідентифікації в назві договору та акті прийому-передачі майна Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" як "державного", а не комунального, суд звертає увагу на таке. Приватизація майна станом на час відчуження майна Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" регулювалася Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств". Статтею 1 вказаного закону (в редакції станом на 22.02.1994) унормовано, що приватизація майна державних підприємств України це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Тобто в цей час приватизація майна як комунальної, так і державної форм власності проводилася на підставі норм цього закону.

55.Вказане підтверджує, що поняття "державна власність", "державне майно", "майно державних підприємств" у законодавстві періоду 1991-1994 років були родовими поняттями і включали у себе, попри загальнодержавну (республіканську) форму власності, також і комунальну власність.

56.Зважаючи на вказане, посилання Прокурора на Декрет КМУ від 20.05.1993 № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" не виключає того, що цілісний майновий комплекс Щирецького виробничо-торгівельного підприємства "Ритм" перебував у комунальній власності. Аналогічно, Декрет КМУ "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" від 31.12.1992 № 26-92 не враховував розмежування державної та комунальної форм власності. А тому затвердження такого переліку також не змінювало форми власності. Іншими словами, цей Декрет унеможливлював приватизацію визначеного майна (в тому числі протирадіаційних споруд), яке належало як до державної, так і до комунальної форм власності.

57.Прокурор не надав доказів про те, що, до прикладу, Щирецьке виробничо-торгівельне орендне підприємство "Ритм" належало до підприємств республіканського (загальнодержавного) рівня, а не місцевої промисловості.

58.Матеріали справи не містять доказів того, що майно Щирецького виробничо-торгівельного орендного підприємства "Ритм" було передано з державної в комунальну власність, зважаючи на тривалий період часу, що сплив з 1992 року. Проте суд вважає цю обставину встановленою на підставі стандарту доказування вірогідності доказів, враховуючи те, що приватизація проведена фактично комунальними органами, а завершилася вона за безпосередньої участі органу, уповноваженого управляти державним майном РВ ФДМУ. Цей спеціально уповноважений орган не виявив порушень при проведенні приватизації майна (в частині приналежності цього майна до комунальної власності), уклав договір купівлі-продажу та видав свідоцтво на власність.

59.Сама по собі обставина того, що договір купівлі-продажу укладено РВ ФДМУ, на підставі якого видано свідоцтво на власність, не свідчить про те, що було приватизовано державне майно. Сам Позивач зазначає (том 1, а. с. 137), що приватизація відбулася на базі майна обласної комунальної власності, а не державної. ПРУ №51431 не перебувало у сфері управління регіонального відділення.

60.Рівно ж, у ході розгляду справи суд самостійно не виявив, а Прокурор не довів, що протирадіаційні споруди станом на 1994 рік могли перебувати винятково в державній власності.

61.Зважаючи на вказане у сукупності, права та інтереси Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях не порушені Відповідачем, а ПРУ №51431 не була та не є державною власністю. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, тому суд не аналізуватиме питання дотримання позовної давності та інших аргументів сторін.

V.СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

62.Витрати на оплату судового збору залишаються за Прокурором на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2024.

Суддя Рим Т.Я.