Рішення

від 23.05.2024 по справі 927/281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/281/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувального підприємства ПРОМЕЛЕКТРО

код ЄДРПОУ 25644276, вул. Петлюри С., буд. 43, кв. 4, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РЕДУКТОРТЕХПРОМ

код ЄДРПОУ 40769778, вул. Рокоссовського, буд. 70, кв. 195, м. Чернігів, 14034

предмет спору: про стягнення 130 442,60 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувальним підприємством ПРОМЕЛЕКТРО подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕДУКТОРТЕХПРОМ про стягнення 130 442,60 грн заборгованості, з якої 94 100,00грн боргу по оплаті вартості поставленого товару, 30 350,16грн інфляційних втрат за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 та 5 992,44 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 16.03.2024.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб шляхом прийняття замовлення покупця та фактичної поставки товару за видатковими накладними, в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 29.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 29.03.2024 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 29.03.2024, про що свідчать довідки Господарського суду про доставку електронного листа.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувальне підприємство ПРОМЕЛЕКТРО (постачальник) передало Товариству з обмеженою відповідальністю РЕДУКТОРТЕХПРОМ (покупець) товар на загальну суму 99 100,00грн, що підтверджується видатковими накладними: № 13923 від 29.11.2021 на суму 7 700,00грн, №13950 від 29.11.2021 на суму 3 850,00грн, №14907 від 17.12.2021 на суму 8 250,00грн, №15028 від 20.12.2021 на суму 1 770,00грн, №15217 від 23.012.2021 на суму 7 120,00грн, №53 від 05.01.2022 на суму 4 650,00грн, №517 від 19.01.2022 на суму 3 960,00грн, №518 від 19.01.2022 на суму 2 420,00грн, №577 від 20.01.2022 на суму 4 560,00грн, №714 від 25.01.2022 на суму 5 260,00грн, № 864 від 27.01.2022 на суму 12 360,00грн, №912 від 28.01.2022 на суму 37 200,00грн.

Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача директором товариства Дерев`янко О.М. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявний у матеріалах справи) та скріплені печаткою товариства.

Позивач подав податкові накладні на товар на загальну суму 99 100,00грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції, які містяться у матеріалах справи.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплатив позивачу 5 000,00грн (оплата від 02.08.2023 №2473 згідно з актом звірки).

Відповідачем не сплачено вартість товару на суму 94 100,00грн.

Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті вартості товару у сумі 94 100,00грн, інфляційних втрат у сумі 30 350,16грн за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 та 3% річних у сумі 5 992,44 грн за період з 01.02.2022 по 16.03.2024.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами випливає, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638, 712 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем та скріплення печаткою накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних накладних сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (з 29.11.2021, з 17.12.2021, з 20.12.2021, з 23.12.2021, з 05.01.2022, з 19.01.2022, з 20.01.2022, з 25.01.2022, з 27.01.2022, з 28.01.2022 відповідно).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, за поставлений товар повністю не розрахувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 94 100,00грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 30 350,16грн за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 та 3% річних у сумі 5 992,44 грн за період з 01.02.2022 по 16.03.2024.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 30 350,16грн та 3% річних у сумі 5 992,44грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідач доказів, які б спростували викладені вище обставини, не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 130 442,60 грн, з якої 94 100,00грн боргу по оплаті вартості поставленого товару, 30 350,16грн інфляційних втрат за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 та 5 992,44 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 16.03.2024.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить сплачену суму судового збору 3 028,00грн, витрати на правову допомогу 15 000,00грн.

Пунктами 2, 4 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції №4406 від 18.03.2024 сплачено 3 028,00грн судового збору.

Таким чином, оскільки заявлений позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 3 028,00грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

Правову допомогу позивачу по даній справі надавав адвокат Галюлько В.І., ордер на надання правничої допомоги видано серія ВО №1072715 16.03.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000202 від 30.06.2017.

Позивачем разом з позовною заявою подано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №20/03/23 від 20.03.2023, додаткова угода №19 до договору від 15.03.2024, рахунок на оплату №12 від 15.03.2024, платіжна інструкція №9928 від 18.03.2024 про сплату 15 000,00грн за юридичні послуги.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього сторони узгодили, що за правову допомогу адвоката Клієнт сплачує Адвокату гонорар в фіксованому розмірі 15 000,00грн.

За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Системний аналіз наведених норм частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надіслав заперечень щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Таким чином, враховуючи що позивачем подано до справи належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору позов задоволено повністю, суд, оцінивши витрати позивача, дійшов висновку про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 42, 46, 74, 129, 165, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕДУКТОРТЕХПРОМ (код ЄДРПОУ 40769778, вул. Рокоссовського, буд. 70, кв. 195, м. Чернігів, 14034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувального підприємства ПРОМЕЛЕКТРО (код ЄДРПОУ 25644276, вул. Петлюри С., буд. 43, кв. 4, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) 94 100,00грн боргу по оплаті вартості товару, 30 350,16грн інфляційних втрат, 5 992,44грн 3% річних, 3 028,00грн витрат зі сплати судового збору та 15 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор