Ухвала

від 11.04.2024 по справі 932/9713/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

Справа № 932/9713/23

Провадження № 2/932/1044/24

11 квітня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.,

за участі секретаря судового засідання Рибалки В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпроавіасервіс»», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпроавіасервіс»», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії, яку ухвалою суду від 31.10.2023 року було залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року по даній справ було відкрито провадження.

Представник позивача надав до суду заяву розгляд справи без його участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпроавіасервіс»», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.

Заявлені вимоги, вмотивовані тим, що ОСОБА_1 протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальні «Компанія «Дніпроавіасервіс» від 27 грудня 2022 року №27/12-1 був обраний тимчасовим виконувачем обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпроавіасервіс» з 02 січня 2023 року. На підставі та на виконання наказу № 01-к від 02.01.2023 року позивач приступив до виконання обов`язків тимчасового виконувача обов`язків директора ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» з 02.01.2023 року за суміщенням, без звільнення від виконання основних обов`язків за посадою головного бухгалтера. 04.08.2023 року позивач звернувся із письмовою заявою про звільнення за власним бажанням до учасників Товариства: DIONE TRADING LTD, HYPERION HOLDINGS LTD, LASKRENSO MANAGEMENT LTD, RELISH HOLDINGS LTD та VESPARENTO LIMITED, відправивши вказану заяву поштою та рекомендованим повідомленням про вручення за адресами учасників (засновників).

У заявіпро звільненняпозивач просивзвільнити йогоз посадитимчасового виконувачаобов`язків директораТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс»» за власним бажанням з 15 вересня 2023 року. Дата бажаного звільнення була обрана з урахуванням двотижневого строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 32 Закону України Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, повідомленні про загальні збори учасників має містити окрім дати, часу, місця проведення, також і порядок денний зборів.

З огляду на те, що DIONE TRADING LTD, HYPERION HOLDINGS LTD, LASKRENSO MANAGEMENT LTD, RELISH HOLDINGS LTD та VESPARENTO LIMITED є учасниками ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», 04 серпня 2023 року на їх юридичну адресу, крім заяви про звільнення, були направленні повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпроавіасервіс» про розгляд та вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасового виконувача обов`язків директора Товариства «Компанія «Дніпроавіасервіс», які повиннібули відбутися 15 вересня 2023 року об 11 год.

Порядок денний на загальних зборах учасників був передбачений наступний: «Розгляд питання звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасового виконувача обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпроавіасервіс», припинення його повноважень та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про те, що ОСОБА_1 є тимчасовим виконувачем, обов`язків директора Товариства «Компанія «Дніпроавіасервіс».

Актом від15вересня 2023року тимчасовимвиконувачем обов`язківдиректора ОСОБА_1 буловстановлено,що зогляду нате,що 15вересня 2023року ніхтоз учасниківТовариства зобмеженою відповідальністю«Компанія «Дніпроавіасервіс»у зазначенуу повідомленніпро засіданняЗагальних зборівучасників адресута час,не з`явися,жодної інформаціїпро те,що представникиучасників Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Компанія«Дніпроавіасервіс» немають змогиприйняти участьу засіданнізагальних зборахучасників тапросять призначитизасідання наіншу дату не надходило, встановлено,що загальні збори учасників ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» не відбулися.

У зв`язку з неявкою учасників ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» на загальні збори позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Суд зазначає, що 06.09.2023 року Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію у справі № 127/27466/20, провадження № 12-10гс23.

У цій справі перед Великою Палатою постали питання про правову природу відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 року, у якій судами вирішувався спір в аналогічних правовідносинах, загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина першастатті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»(надалі в тексті ухвали -Закон № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другоїстатті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тимЗакон № 2275-VIIIтакож передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Частиною дванадцятою цієї жстатті 39 Закону № 2275-VIIIпередбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40та частини восьмоїстатті 42 Закону № 2275-VIIIдозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятійстатті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцятастатті 39 Закону № 2275-VIIIпередбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (пункти 8.8.8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20).

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема,статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першоюстатті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

У вказаній справі №127/27466/20 Велика Палата досліджувала питання про правову природу відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Верховний Суд звернув увагу, що Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьоїстатті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першустатті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першустатті 59 Закону України «Про господарські товариства»і частину п`ятустатті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

За змістом п.3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прохає визнати припиненими трудові відносини між тимчасовим виконувачем обов`язків директора ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, з 15 вересня 2023 року за власним бажанням та зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради внести зміни до відомостей про юридичну способу ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасового виконувача обов`язків директора ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» з 15 вересня 2023 року.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 року у справі № 448/362/22 зазначено, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглядати у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.255ЦПК України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

На підставі викладеного провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, в силу вимог статті 20 ГПК України, даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 255, 258, 259, 260, 261, 352-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпроавіасервіс»», Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикціїгосподарських судів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя В.В. Куцевол