Рішення

від 15.05.2024 по справі 189/953/24

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/953/24

2/189/397/24

РІШЕННЯ

іменем України

15.05.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.,

при секретарі Комеристій І.А.,

за участю представника позивача Старобільської окружної прокуратури Луганської області прокурора Харабара Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Айдар» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Старобільськоїокружної прокуратуриЛуганської областіОлійник К.М.через підсистему«Електронний суд»звернулася досуду вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уЛуганській областііз позовноюзаявою до ОСОБА_1 про припиненняправа власностіна земельнуділянку,шляхом їїконфіскації,посилаючись нате,що ОСОБА_1 є громадянкоюросійської федерації,та являєтьсявласником земельноїділянки зкадастровим номером4422584400:06:009:0027площею 8,8446га,яка наданий часперебуває вкористуванні Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Айдар». Вказане підтверджуєтьсядоговором проправо користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (договіремфітевзису)від 08.08.2019№ 978,укладеного міжвласником земельноїділянки ОСОБА_1 та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Айдар»,строк діїдоговору (емфітевтичнеправо)до 31.12.2068.08.08.2019проведено державнуреєстрацію правакористування земельноюділянкою (номерзапису проінше речовеправо земельноїділянки зкадастровим номером4422584400:06:009:0027площею 8,8446га 32745378).Запис проприпинення правакористування відсутні. Таким чином,громадянка російськоїфедерації ОСОБА_1 у 2005році отрималавказану земельнуділянку сільськогосподарськогопризначення уприватну власність,однак,на теперішнійчас земельнуділянку невідчужила,хоча зобов`язанабула відчужитиземельну ділянкусільськогосподарського призначенняне пізніше 19.07.2006.Вказані порушеннявимог земельногозаконодавства єтриваючими,пов`язаними зтривалим,безперервним невиконанням ОСОБА_1 обов`язків,передбачених законом.Бездіяльність ОСОБА_1 характеризується тим,що невідчуження отриманоїу власністьземельної ділянкисільськогосподарського призначенняз 19.07.2005по цейчас таїї фактичнаналежність направі власностііноземцю,є порушеннямвимог закону. В зв`язкуз чим,позивач просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації, серія та номер: НОМЕР_2 (інформація щодо дати та місця видання паспорту відсутня), країна громадянства: російська федерація, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4422584400:06:009:0027 площею 8,8446 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Краснопільської сільської ради Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2019 (номер відомостей про речове право: 32745378, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 48159305 від 08.08.2019) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області. Стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача Старобільської окружної прокуратури Луганської області прокурор Харабара Т.Ю. підтримала обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Філіпенко А.В. в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду письмові пояснення по справі, в яких просить задовольнити позовні вимоги та розгляд справи провести за їх відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня, внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Представник третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю: «Айдар» в судове засідання не з`явився не повідомивши суду причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч.1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором - приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Луганської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №122914, виданого 19.07.2005 Марківською районною державною адміністрацією Луганської області, зареєстровано право власності (розмір частки: 1/1) на земельну ділянку кадастровий номер 4422584400:06:009:0027 площею 8,8446 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації. Реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна 1890269744225, номер відомостей про речове право: 32745483 (а.с.23,24).

На даний час земельна ділянка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар» (код ЄДРПОУ 00847392), про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Вказане підтверджується договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 08.08.2019 №978, укладеним між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдар», земельна ділянка з кадастровим номером 4422584400:06:009:0027 площею 8,8446 га, перебуває в користуванні ТОВ «Айдар» (код ЄДРПОУ 00847392), про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Строк дії договору ( емфітевтичне право) до 31.12.2068 (а.с.30-31).

Згідно листа Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 14.04.2023 року №4401.5.2-843/44.2-23 на запит керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області Попова С., перевіркою за наявними обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що громадянка рф, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідкою на тимчасове/постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась (а.с.45).

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у 2005 році отримала вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення у приватну власність, однак на теперішній час земельну ділянку не відчужила, однак зобов`язана була відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення не пізніше 19.07.2006 року.

Згідно із ч. 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю), зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме ГУ Держгеокадастру у Луганській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області надіслано лист від 23.03.2023 №53-770вих-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку.

Разом із цим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельних ділянок в дохід держави не вжито, лише листом від 30.03.2023 № 10-12-0.32-699/2-23 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у листі просить вжити заходи представницького характеру, спрямовані на захист інтересів держави.

05.12.2023 окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області повторно надіслано лист № 53/2-3857вих-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку.

Однак, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельних ділянок в дохід держави не вжито, лише листом від 14.12.2023 № 10-12-0.8-2963/2-23 повідомлено окружну прокуратуру про те, що не має змоги скористатись своїм правом на подання позову, як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у листі просить вжити заходи представницького характеру, спрямовані на захист інтересів держави (а.с.51-54).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що звернення Старобільської окружної прокуратури з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі N9 910/11919/17, від 17.03.2021 року у справі № 264/7493/18.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Старобільською окружною прокуратурою Луганської області листом від 20.03.2024 №53/2-920вих-24 повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду (а.с.49-51).

Так, згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі ЗК України).

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Частинами 2,3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно з статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Враховуючи вимоги ч.3 ст. 374 Цивільного кодексу України, іноземці можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) у випадках, встановлених законом.

Земельним кодексом України чітко визначені підстави набуття права власності на землі іноземцями та особами без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції станом на 03.02.2002) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Проаналізувавши положення ст. ст. 22, 81 Земельного кодексу України можливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянину України.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, 19.07.2005 отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4422584400:06:009:0027 площею 8,8446 га, яку у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Поряд із цим, про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження оспорюваної земельної ділянки, також, свідчить факт дії на сьогодні договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 08.08.2019 № 978 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдар».

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. «в» абз. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

У разі невиконання вимоги щодо відчуження земельної ділянки настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Вимогами статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка з кадастровим номером 4422584400:06:009:0027 площею 8,8446 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підлягає конфіскації у власність держави.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із статтею 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, які сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку, яку відповідачка незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення та ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфісковані земельні ділянки за рішенням суду підлягають продажу на земельних торгах. Ціна проданих на земельних торгах земельних ділянок, за вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем, виплачується їх колишньому власнику.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, 19.07.2005 року отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4422584400:06:009:0027 площею 8,8446, яку у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 3233,20 грн., сплачений останнім при подачі позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2-5,9-10,12,28,131,223,258-259,263-265ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Айдар» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації задовольнити в повному обсязі.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації, серія та номер: НОМЕР_2 (інформація щодо дати та місця видання паспорту відсутня), країна громадянства: російська федерація, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4422584400:06:009:0027 площею 8,8446 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Краснопільської сільської ради Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2019 (номер відомостей про речове право: 32745378, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 48159305 від 08.08.2019) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, р/р UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ) 3233 гривень 20 копійок судового збору, сплаченого за пред`явлення даного позову.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.05.2024 року.

Суддя: О.С. Степанова

15.05.2024