Вирок

від 23.05.2024 по справі 953/3768/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 953/3768/24

н/п 1-кп/953/811/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221130001989 від 09.09.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, громадянина України, українця, із середньою освітою, розлученого, має дочку, 2014 р.н., офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України

ВСТАНОВИВ:

08.09.2023 року об 16:23 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи поряд із приміщенням кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , маючи прямий корисливий злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме стільців IkeaTarno, належні ТОВ «КАЗКОВА КАВА», котрі знаходились на літній площадці перед входом до приміщення кав`ярні.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою отримання доходу за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, упевнившись, що його протиправні дії є таємними і непомітними для оточуючих, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, незаконно, з метою подальшого продажу заволодів двома стільцями Ikea Tarno, артикул 900.954.28, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 23753 від 11.10.2023 - 2143,12 грн. Після чого, покинув місце вчинення злочину та викраденим розпорядився у подальшому на власний розсуд, внаслідок чого спричинив ТОВ «КАЗКОВА КАВА» матеріальну шкоду на загальну суму - 2143,12 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Також, ОСОБА_4 , 15.09.2023 року об 10:47 годині, перебуваючи поряд із приміщенням кав`ярні «Sweeter», розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , маючи прямий корисливий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме стільців Ikea Tarno, належні ОСОБА_6 , котрі знаходились на літній площадці перед входом до приміщення кав`ярні. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою отримання доходу за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, упевнившись, що його протиправні дії є таємними і непомітними для оточуючих, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, незаконно, з метою подальшого продажу заволодів двома стільцями Ikea Tarno, артикул 900.954.28, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 23752 від 11.10.2023 - 2143,12 грн. Після чого, покинув місце вчинення злочину та викраденим розпорядився у подальшому на власний розсуд, внаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму - 2143,12 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Крім цього, в період часу 01.10.2023 по 20.10.2023, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 з дозволу особи, що фактично проживає у вказаній квартирі, а саме ОСОБА_5 , побачив на столі, який знаходився на кухні квартири банківську картку потерпілої, і маючи прямий корисливий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення офіційного документу, з корисливих мотивів, а саме банківської картки потерпілої ОСОБА_5 з вказаного столу, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, які знаходились на банківському рахунку потерпілої.

Реалізуючи свій прямий корисливий злочинний умисел, направлений на викрадення вищевказаної банківської картки, що є офіційним документом, ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення заволодіння грошовим коштами, наявними на банківському рахунку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знаходячись в кухонному приміщенні квартири АДРЕСА_4 , розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, взяв зі столу вищевказану банківську картку № НОМЕР_1 АТ «Перший Український Міжнародний Банк (ПУМБ)» код ЄДРПОУ 14282829, належну ОСОБА_5 , після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник з вищевказаною викраденою банківською карткою, таким чином викрав її.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Крім цього, 21.10.2023 ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій прямий корисливий злочинним умисел, в період часу з 20:38 год по 21.49 год, діючи з прямим корисливим злочинним умислом, спрямованим на вчинення декількох тотожних протиправних діянь, об`єднаних єдиним умислом, а саме: заволодіння грошових коштів з викраденої ним раніше банківської картки № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами); і усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, упевнившись, що його протиправні дії є таємними і непомітними для оточуючих, заздалегідь знаючи PIN-код від банківської картки, здійснив зняття готівки з раніше викраденої ним банківської картки АТ «Перший Український Міжнародний Банк (ПУМБ)» код ЄДРПОУ 14282829 № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_5 , в банкоматах АТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 71 на суму 400 грн. та за адресою: АДРЕСА_5 на суму 5000 грн. Заволодівши вказаними грошовими коштами, ОСОБА_4 покинув місце скоєння злочину, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 , на суму загальну 5400 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив кримінальні правопорушення, що йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не спорював, пояснивши причини та обставини скоєного. Зазначав, що належні висновки для себе зробив, викрадені стільці в нього вилучили, а відшкодувати шкоду потерпілій ОСОБА_7 він не встиг.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

За такихобставин, судвважає,що винність ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185,ч.1ст.357 КК України доведена у повному обсязі.

На підставівикладеного,суд вважаєза необхіднедії ОСОБА_4 кваліфікувати зач.4ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану та за ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані по особі обвинуваченого.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий: вироком Київського районного суду м. Харкова від 14.09.1987 р. за ч.2 ст.140, ст. 43 КК України (1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільнений умовно - достроково 06.04.1990 року на не відбутий строк 11 місяців 8 днів; вироком Київського районного суду м. Харкова від31.07.1992 за ч.З ст.140, ст. 43 КК України (1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, звільнений 08.04.1994 році по відбуттю строку покарання; вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.1997 за ст. 86-1, 89 ч.І, 140 ч.2, 140 ч.З, 143 ч.2, 80 ч.2, 42 КК України (1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років, звільнений 17.11.2003 на підставі Закону України «Про амністію»; вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2007 за ч.І ст.187, ст. 185 ч.З, 190 ч.2, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений умовно - достроково 24.12.2008 на не відбутий строк 2 місяці 23 дні; вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06.10.2010 за ст.15 ч.2, ст. 185 ч.З, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, звільнений 02.04.2013 по відбуттю строку покарання; вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 18.05.2015 за ч.З ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки; вироком Апеляційного суду Харківської області від 05.11.2015 вирок в частині призначеного покарання скасовано та призначено покарання за ч.З ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі; звільнений умовно - достроково 14.12.2017 на не відбутий строк 10 місяців 30 днів; 29.04.2024 року вироком Київського районного суду м. Харкова від 29.04.2024 року за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК країни до 5 років позбавлення волі.

За представленими даними по особистості ОСОБА_4 , він на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, має дочку, 2014 р.н., яка проживає з матір*ю, не працевлаштований, зареєстрований та проживає в м. Харкові.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, бажанні виправити наслідки вчиненого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не заперечував обставин кримінального правопорушення, що сталися з його провини, надав критичну оцінку своїй протиправній поведінці, висловив жаль з приводу скоєного.

Наведене, на думку суду, у повній мірі підтверджує, що обвинувачений дійсно розкаюється у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченим, суд враховує всі обставини, встановлені судом, та вважає за необхідне обрати йому покарання в межах санкцій, інкримінованих статей, із застосуванням вимог ч.ч.1-4 ст. 70 КК України.

Згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Беручи до уваги наведене, при обранні міри покарання обвинуваченому, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України та враховує те, що ним скоєно тяжкий злочин та кримінальний проступок, раніше обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та належних висновків для себе не зробив, всі надані дані про особі обвинуваченого, наведені вище, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його відношення до скоєного, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, позицію потерпілої з даного питання та часткове відшкодування завданої шкоди, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання саме в межах санкції статті, що інкриміновано, із застосуванням вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

Також, підлягає застосуванню ч.4 ст.70 КК України, оскільки дані епізоди кримінальних правопорушень вчинені до постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 29.04.2024 року.

І тільки таке покарання остаточне у вигляді позбавлення волі, з врахуванням особливостей та обставин вчинення обвинуваченим, суспільної небезпеки вчиненого, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини та який не зробив для себе відповідних висновків, не працює, тобто не має законних джерел заробітку та тісних соціальних зв*язків, є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах суворого контролю за його поведінкою та для виконання призначеного судом покарання і попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 вимог ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає, враховуючи особу обвинуваченого, суспільну небезпечність вчиненого, корисливий мотив, кількість епізодів, позицію потерпілої в судовому засіданні, відсутність повного відшкодування шкоди, вчинення злочину в період воєнного часу.

Долю речових доказів в межах даного кримінального провадження суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Цивільний позов не заявлений.

Згідно ст.ст.124,126 КПК України з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави понесені судові витрати за проведення судової експертизи у розмірі 955,92 грн.

При вирішенні питання запобіжного заходу враховано існування та продовження ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які були визначені раніше та з метою їх запобігання, і забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, задля забезпечення виконання вироку суду у вигляді позбавлення волі, оцінюючи сукупність обставин: тяжкість покарання, що визначено судом, враховуючі дані по особистості, суд приходить до висновку про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для належного виконання вироку суду.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі;

-за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі.

В силу вимог ч.ч.1-3 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі вимог ч.4 ст. 70 КК України, з врахуванням того, що ОСОБА_4 засуджується за вчинення кримінальних правопорушень, вчинених ним до винесення вироку 29.04.2024 року Київським районним судом м. Харкова,за сукупністюзлочинів,шляхом часткового складанняпризначених покарань призначає остаточнепокарання ОСОБА_4 у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення вироку 23.05.2024 року.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати до строку покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув*язнення (тримання під вартою) з 18.04.2024 року по 22.05.2024 року включно, із розрахунку день за день.

Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Речові докази (диски з відеозаписом) залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, повернуті потерпілим під розписку залишити у власності та розпорядженні потерпілих.

Скасувати арешти на речові докази (стільці), накладені ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2023 року та від 06.10.2023 року, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користьдержави понесені судові витрати за проведення судових експертиз №№23752,23753 від 11.10.2023 року у загальному розмірі 955,92 грн.

Вирок можебути оскарженийз підстав,передбачених статтею394КПК України,до Харківськогоапеляційного судучерез Київський районнийсуд м.Харкова протягом 30днів здня йогопроголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційного скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя - ОСОБА_1