Рішення

від 17.05.2024 по справі 758/9845/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17.05.2024 Справа № 758/9845/21

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний 758/9845/21

Провадження №2/756/2767/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря П`яла Ю.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форза» про захист прав споживачів,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, а саме про визнання недійсним договору позики про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №00019067130 від 20.06.2019, укладеного між позивачем та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, на підставі якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 4298 грн.

Як вказує позивач, він не підписував вказаний договір, йому не було надано всієї інформації передбаченої законодавством про захист прав споживачів, а саме Законом України «Про споживче кредитування», а також інформації щодо сукупної вартості кредиту та відсоткової ставки, у зв`язку з чим під час підписання оспорюваного договору та отриманні кредитних послуг позивача, на його думку, було введено в оману.

Крім того, зазначив, що оспорюваний договір не є таким, що прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі, але містить ознаки кредитного договору, тому є нікчемним, оскільки має вчинятися у письмовій формі, проте порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі викладеного позивач просить визнати недійсним договір позики №00019067130 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 20.06.2019, укладений ним з ТОВ «Форза».

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.11.2021 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (головуючий суддя Рибалка Ю.В.).

На підставі розпорядження керівника апарату Подільського районного суду м. Києва Гур`євої Г.С. від 17.01.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.01.2024 головуючим у справі визначено суддю Ларіонову Н.М.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.01.2024 справу прийнято до провадження, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.03.2024 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 04.04.2024 головуючим у справі визначено суддю Дибу О.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2024 справу прийнято до провадження, призначено судове засідання.

В судове засідання позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його та представника відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази, відзиву на позов не надав, причини неявки суду не повідомив.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір позики про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №00019067130 від 20.06.2019, укладений між ТОВ «Форза» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, на підставі якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 4298 грн.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Електронний договір повинен містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним,у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту, інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

При зверненні до суду із позовною заявою, сторона позивача звернулася до суду із клопотанням про витребування від відповідача оспорюваного договору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.07.2022 вказане клопотання було задоволено, однак ухвала суду повернулася без вручення та без зазначення підстав.

Повторно вирішуючи питання про витребування запитуваних доказів, суд звертає увагу на те, що сторона позивача не надала жодного доказу про неможливість його отримання у позасудовому порядку, тому суд був обмежений у можливості сприяти в отриманні доказів у зв`язку із відсутністю доказів наявності перешкод у його отриманні. Таким чином, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.05.2024, у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Додатково суд звернув увагу на те, що зазначені у позовній заяві обставини, носять суперечливий характер. В першій частині позовної заяви, позивач стверджував, що отримав кошти від відповідача, в подальшому вказує на те, що договір взагалі підписаний не був. Далі позивач стверджує, що відповідачем було проігноровано вимогу норм чинного законодавства при підписанні оспорюваного договору про надання повної інформації щодо його умов.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Разом з тим, за правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо недійсності оспорюваного кредитного договору, матеріали справи в цілому не містять будь-яких доказів окрім копії паспорта позивача та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав, визначених ст.215 ЦК України, для визнання вказаного кредитного договору недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Інших доводів, які б спростували висновки суду, матеріали справи не місять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форза» (код ЄДРПОУ 36577627, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки,21) про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: Олексій ДИБА