Рішення

від 23.04.2024 по справі 758/1761/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1761/24

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба «Місто Квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року позивач Дочірнє підприємство «Експлуатаційна служба «Місто Квітів» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 10363,90грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 22.05.2019 між ним та відповідачем було укладено договір №808 щодо надання житлово-комунальних послуг. За умовами вказаного договору позивач забезпечує виконання комплексу робіт по управліню багатоквартирним будинком, а відповідач оплачує надані управителем послуги з управління не пізніше 20-го числа поточного місяця. У зв`язку з несплатою у повній мірі наданих позивачем послуг у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 01.10.2023 становить 10 363,90 грн. Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою судді від 20.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також докази про повне погашення ним суми заборгованості.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксації не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.05.2019 між Дочірнім підприємством «Експлуатаційна служба «Місто Квітів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №808 щодо надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.1.1., 2.3 договору управитель зобов`язується надавати співвласникові послуги з управління багатоповерховим будинком, забезпечення обслуговування будинку, його технічного обладнання, надання комунальних та інших послуг, дотримання санітарного стану прибудинкової території, а співвласник оплачує надані управителем послуги з управління не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Позивач свої зобов`язання за договором виконує належним чином, житлово-комунальні послуги надаються безперебійно.

Разом із цим, на час подачі позову до суду позивачем відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, платежів за отримані послуги не здійснював, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2023 становила 10 363,90 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зважаючи на приписи п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ,

від 18.07.2006).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що доводи позивача, наведені у позовній заяві, є обґрунтованими та ґрунтуються на нормах закону.

Водночас, як вбачається із наданої відповідачем до суду квитанції №265763366 від 05.04.2024, заборгованість за житлово-комунальні послуги, які надавалися позивачем за адресою відповідача АДРЕСА_1 , в сумі 10 363,90 грн. погашена повністю, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба «Місто Квітів» № НОМЕР_1 .

Таким чином, наведене свідчить про те, що станом на дату розгляду справи відсутній предмет спору, оскільки у відповідача заборгованість перед позивачем відсутня.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини позивачем до суду не подано.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Водночас судом враховуються правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 10.04.2019 у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), у яких Верховний Суд звернув увагу на наступне.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, жодних заяв, у тому числі про залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо від сторін до суду не надходило.

З огляду на наведене, враховуючи, що на день розгляду справи заборгованість відповідачем повністю сплачена, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для ухвалення судового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ізст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із урахуванням наведеного, виходячи із встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенніпозовних вимог Дочірньогопідприємства «Експлуатаційнаслужба «МістоКвітів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза житлово-комунальніпослуги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач Дочірнє підприємство «Експлуатаційна служба «Місто Квітів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Тираспільська, буд. 60, прим. 654, код ЄДРПОУ 41683084;

- відповідач ОСОБА_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 26.04.2024.

Суддя Олена КОВБАСЮК