Ухвала

від 23.05.2024 по справі 344/594/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/594/24

Провадження № 11-сс/4808/111/24

Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши в кримінальному провадженні №42023092010000041 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15.01.2024 року про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді накладено арешт на нежитлове приміщення з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2652456726040 та адміністративно-побутове приміщення з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2543537426040, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на праві власності ОСОБА_8 з забороною вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, зміною, перереєстрацією, заставою або іншого виду зміни власника на вищевказані приміщення.

Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що слідчим доведено наявність достатніх підстав щодо накладення арешту на вказане майно, як речовий доказ у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням норм законодавства. Вказує, що ПП « ОСОБА_9 » на законних підставах здійснювалась реконструкція фізкультурно-оздоровчого комплексу під багатоквартирний житловий будинок з об?єктами громадської інфраструктури на АДРЕСА_1 на основі дозволу на виконання будівельних робіт ІФ012200729266. 25.09.2020 року будинок введений в експлуатацію на підставі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?ектів ІФ122201002300. ОСОБА_10 придбано у ПП «Вамбуд» нерухоме майно в тому числі 4 машино-місця площею 26,2 м.кв., 20,4 м.кв., 25,1 м.кв., 131,7 та два нежитлові приміщення (комори)площею 4,7 м.кв. та 5,1 м.кв. Згодом власні машино-місця були технічно об?єднані з власними коморами, в результаті чого утворились нежитлові приміщення: 2652456726040 площею 99,4 м.кв. та 2543537426040 площею 142, 3 м.кв. Об?єднання власних об?єктів нерухомості відбулося у відповідності до чинного законодавства, на підставі висновків та довідок сертифікованих осіб. Збільшення площі об?єктів відбулося за рахунок часткового внутрішнього перепланування та демонтажу перестінок, що згідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна» від 24.05.2001 р. №127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 26.07.2018 p. №186), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 р. за №l442/32894, Розділ VI, пункт 1: Підрахунок площ приміщень будинків здійснюється у журналах внутрішніх обмірів. Під час підрахунків слід користуватися величинами, визначеними у процесі безпосередніх обмірів підрахунки виконувати з точністю до одного десяткового знака. Згідно наказу №404 від 09.08.2012 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України виконання даних робіт не належать до самочинних не потребують дозвільних документів та введення в експлуатацію. На проведення вказаного об`єднання отримана нотаріальна згода сусідів. Державна реєстрація була проведена повністю у відповідності до НПА, які даний процес регламентують. Згодом, кваліфікованим сертифікованим архітектором було виготовлено паспорт опорядження фасадів, який погоджено з архітектурою та ОСББ. Впорядкування фасадів, згідно з чинним законодавством України, регламентується «Паспортом опорядження фасаду» та може погоджуватись в установленому порядку в місцевих органах містобудування та архітектури і є документом, згідно з яким і формується зовнішній виглял об?єкта архітектури. Однак згодом було відкрито кримінальне провадження. На думку апелянта, прокурор ввів слідчого суддю в оману про нібито, використання під час реєстрації «підроблених документів», а самі «підроблені» документи чи їх копії прокурор не надав суду. При цьому, досудове розслідування не проводиться, жодній особі про підозру не повідомлено, жодна юридична чи фізична особа не заявила про спричинення їй шкоди. Слідчий суддя, накладаючи арешт на зазначену нерухомість, як на речовий доказ, не взяв до уваги, те, що прокурором не надано під час розгляду у слідчого судді жодних відомостей, що вказане майно містить ознаки речового доказу. Арештоване майно не належать особі, щодо якої здійснюється провадження, не є предметом вчинення злочину, доказом злочину, не набуто злочинним шляхом та не є також особистим майном чи коштами підозрюваного. Вказує, що слідчий суддя не виконав свій обов?язок визначений п.5 ч.2 ст. 173 КПК, щодо визначення розумності тa співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження. Слідчий суддя, всупереч вимогам п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК, не дослідив та не врахував наслідки арешту майна для третьої особи, яка була йому відома. Водночас забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Стверджує, що відповідно до ст. 395 ч. 3 КПК України строк на апеляційне оскарження не пропущений, оскільки оскаржувану ухвалу отримано 27.03.2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується самими матеріалами справи. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

В апеляційній інстанції:

- апелянт підтримала апеляційну скаргу, вважає, що слідчий суддя прийняв необгрунтоване рішення, яке просить скасувати, постановити нове, яким задовольнити апеляційну скаргу і скасувати накладений арешт;

- прокурор визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не є пропущений, оскільки власник майна не брав участі в судовому засіданні, про дату та час судового засідання не було належним чином повідомлено, а тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді слід рахувати з моменту отримання копії судового рішення.

З`ясувавши обставини цього кримінального провадження, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на об`єкти нерухомості є обґрунтованим, він відповідає вимогам чинного КПК України про накладення арешту на майно, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Такий висновок слідчого судді базується на даних про те, що арештовані об`єкти нерухомості є речовими доказами в кримінальній справі, які слід зберегти до завершення досудового розслідування.

Перевірка доказів та апеляційних тверджень апелянта про необґрунтованість висновку слідчого судді неможлива на цій стадії кримінального провадження в апеляційній інстанції, вони можуть бути перевірені на їх правову належність й процесуальну допустимість лише на стадії повного і всебічного досудового розслідування або судового розгляду провадження по суті обвинувачення.

Вказана обставина є процесуальною перешкодою для задоволення апеляційної скарги апелянта.

Як слідує із матеріалів провадження постановою слідчого (а.с. 30) вищевказані приміщення визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, яке ведеться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 ч.3 КК України.

Всі наведені апелянтом апеляційні доводи не спростовують вказаного висновку слідчого судді.

Претензії апелянта до того, що власник майна не є учасником кримінального провадження, не є перешкодою для накладення арешту на майно, оскільки ще ведеться досудове розслідування. Під час його проведення можуть бути здобуті дані про зміну кваліфікацію дій підозрюваних чи обвинувачених. Тому в цій частині доводи апелянта слід відхилити.

Вказані обставини та пояснення апелянтів про те, що кошти на які накладено арешт не могли бути використані у вчиненні злочину, не може бути взятим до уваги і колегія суддів приходить до висновку, що вони повністю відповідає вимогам ст.98 КПК України і для належного забезпечення досудового розслідування на них правильно накладено арешт, що є необхідним й виправданим на початковій стадії досудового розслідування.

Для забезпечення збереження арештованої нерухомості, як речового доказу у даному кримінальному провадженні й для дотримання прав її власника, цілком виправдано було накладено арешт на вищевказані приміщення до процесуального вирішення цього питання.

Після завершення невідкладних слідчих дій зацікавлена особа вправі звертатися до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту на вказане майно.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15.01.2024 року про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4