Постанова

від 21.05.2024 по справі 341/91/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/91/24

Провадження № 22-ц/4808/661/24

Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Гудяк Х.М.

з участю ОСОБА_1

представника ОСОБА_2 адвоката Мушинського В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Наталії Мирославівни на рішення Галицького районного суду від 27 лютого 2024 року, постановлене в складі судді Гаполяк Т.В. у м. Галичі повний текст складено 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зміну (зменшення) розміру та способу стягуваних аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зміну (зменшення) розміру та способу стягуваних аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 18 липня 2016 року по 13 липня 2022 року перебували у зареєстровані шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області з нього з 24 березня 2023 року стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі частини від його щомісячного заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Розмір аліментів нарахованих ДВС становить 4000 гривень на місяць. Зазначену суму він не спроможний сплачувати, оскільки не не працює. Працевлаштуватись можливості не має. Його доходами є сезонні заробітки на будовах. Даний розмір алвментів є завищеним та він не має змоги його сплачувати. Просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача, на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від його щомісячного заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, призначити йому до сплати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень щомісячно до досягнення дочкою повноліття.

Рішенням Галицькогорайонного судувід 27лютого 2024року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну (зменшення) розміру та способу стягуваних аліментів відмовлено.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду представник ОСОБА_1 адвокат Шевчук-ФілімонН.М.подала апеляційнускаргу,в якійставиться питанняпро скасуванняоскаржуваного рішенняз ухваленнямнового про задоволенняпозову вповному розмірі,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа.Зокрема,вказує, щоматеріалами справипідтверджується обгрунтованістьзаявлених нимпозовних вимог,адже начас визначеннязгідно рішеннясуду від29.08.2023року розміруаліментів наутримання малолітньоїдоньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,які стягуютьсяз позивачау вигляді часткизаробітку (доходу),він немав іншоїсім`ї,дітей,однак наданий часйого сімейнийстан змінився.У ньогоє нова сім`я,в якійна утриманніперебуває троєнеповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,які такожпотребують утриманняз бокупозивача. Зміна сімейногостану,незалежно відзміни матеріальногостану єпідставою длязміни розміруаліментів,що відповідно дост.192СК Україниє самостійноюпідставою длязміни розміруаліментів. Розмір аліментів, а саме 1/4 частки від доходу, що фактично становить 4000.00 гривень щомісячно, є надто великим, змоги сплачувати зазначену суму у нього немає, так як він перебуває у зареєстрованому шлюбі, на утриманні у нього перебувае троє неповнолітніх дітей, він є безробітним, має не постійні тимчасові заробітки. На сьогоднішній день позивач перебуває у вкрай складному матеріальному становищі, він офіційно не працевлаштований, має нестабільний дохід, який отримує від тимчасових робіт.

19 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Мушинський В.Т. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що визначений розмір аліментів є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Батьки зобов`язанні утримувати дитину та розмір аліментів не може бути менший 50 % прожиткового мініму для дитини відповідного віку. Крім того, позивач не навів обґрунтовані докази погіршення матеріального стану та те, що ним здійснювались спроби пошуку роботи та працевлаштуватись. Позивач не батьком трьох дітей нової дружини та в нього відсутній обов`язок їх утримувати.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу завдольнити.

Представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що аліменти визначені у частці від заробітку в розмірі частки. Тобто розмірі, в силу частини 5 статті 183 СК України, стягнення яких можливе на підставі судового наказу. Відповідач єпрацездатним чоловіком,фізично здоровим, а тому має змогу займатись суспільно-корисною працею для отримання доходів. Доказів протилежного судом не здобуто. Доводи про відсутність можливості працевлаштуватись є голослівними, не підтвердженими доказами пошуку роботи. Враховуючи викладене, в позові по суті як про зміну способу так і розміру стягуваних аліментів відмовлено.

Ухвалене судом першої інстанції рішення по суті відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що сторони з 18 липня 2016 року по 13 липня 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 .

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку, але не меншому 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви 24 березня 2023 року і до досягнення дочкою повноліття.

Допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у межах суми платежу за один місяць.

19 грудня 2023 року ОСОБА_1 зареєстровано шлюб з ОСОБА_7 (а.с. 37).

Управлінням соціального захисту населення Івано-Франківської РДА 17 січня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 видано посвідчення осіб, що мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с. 38).

Обґрунтовуючи своїпозовні вимоги про зміну розміру аліментів, позивач послався на те, що змінився його сімейний стан, він ніде не працює, тому погіршився його майновий стан.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предметаспору на власний розсуд.

Відповідно дост. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3ст. 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1ст. 184 СК Україниякщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно дост. 192 СК Українирозмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Постановляючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що з часу призначення аліментів не погіршилось матеріальне становище платника аліментів, а створення нової сім`ї не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини від попереднього шлюбу.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки суд вірно розцінив докази та встановив обставини справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, для зменшення розміру аліментів позивач повинен довести, що у нього змінився матеріальний або сімейний стан, погіршилось або поліпшилось здоров`я когось із них.

Частина першастатті 192 СК Українипередбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статтей181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України).Стаття 192 СК Українитільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист. 192 СК Українизміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тількист. 192 СК України, але й інші норми, якими врегульовано обов`язок батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Обґрунтовуючи своїпозовні вимоги про зміну розміру аліментів, позивач послався на те, що він не працює , його доходи є такими , що не він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмір.

Разом із цим, непрацевлаштування саме по собі не є підставою для зміни способу стягненнятазменшення розміру аліментів за відсутності доказів щодо погіршення майнового стану платника аліментів. А таких доказів позивачем не надано й погіршення його майнового стану нічим не доведено. Тобто, що на час присудження аліментів у нього було краще матеріальне становище ні до подання позову про зменшення розміру аліментів.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 8ст. 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Суд першої інстанції при відмові у зміні розміру аліментів, повністю врахував інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та вірно врахував, що стягнення аліментів у меншому розмірі не буде відповідати інтересам дитини.

Відтак, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з реєстрацією шлюбу. Посилання на те, що на його утриманні перебувають діти дружини у даному шлюбі відхиляються, оскільки не маютькомпенсувати зменшеннярозміру аліментівза рахунокзбільшення утриманняоднієї дитинипорівняно зіншою,крім того не надано доказів щодо понесених ним матеріальних витрат на їхнє утримання. Відповідно до рішення Галицького районного суду від 24 березня 2023 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач зареєстрував новий шлюб, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме її інтересам.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ним зареєстровано повторно шлюб та на його утриманні перебувають троє дітей у новому шлюбі, оскільки відсутні докази погіршення майнового стану, при цьому зміна сімейного стану, тобто реєстрація шлюбу , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Зазначені висновки відповідають правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року справа № 565/2071/19

Суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що він офіційно не працевлаштований, оскільки не звільняє його від обов`язку забезпечувати належне утримання своєї неповнолітньої дитини та сплачувати аліменти на її утримання.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, тому задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Разом з тим, розглядаючи цю справу в спрощеному позовному провадженні та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, судом першої інстанції не враховано наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частини перша та друга статті 274 ЦПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України).

У справі, що переглядається, предметом спору є зменшення розміру аліментів на дитину.

Ухвалою Галицький районного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зменшення розміру аліментів. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Тобто, справа про зменшення розміру аліментів розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748св23 зроблено висновок про те, що, ураховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі (зменшення розміру аліментів), вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 676/2582/23 зроблено висновок про те, що спір, який виник із сімейних відносин та не стосувався стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміни способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, не може бути розглянутим за правилами спрощеного позовного провадження.

Схожий за змістом правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 495/4896/23, від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23.

Усупереч наведеним нормам процесуального права та правовим висновкам суд першої інстанції розглянув і вирішив справу у спорі, що виникає із сімейних правовідносин, у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у справі спір виник із сімейних відносин та не стосувався стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміни способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, а тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює оскаржуване рішення по суті, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Наталії Мирославівни задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду від 27 лютого 2024 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру та способу стягуваних аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 24 травня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.О.Максюта

Л.В.Василишин