Рішення

від 16.05.2024 по справі 130/3475/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/293/2024

130/3475/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання ОСОБА_1 ,

за участю позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача Володимира Полігаса,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", про поділ майна подружжя, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Позивачка звертається до суду з цим позовом, в якому просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 83,4 кв. м., житловою площею 45,5 кв. м та визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 вересня 2002 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб, який відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10 січня 2022 року розірвано. Відповідач 30 жовтня 2009 року уклав кредитний договір №06/09 з Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», згідно з яким отримав кредит у сумі 324 247,00 гривень строком повернення 80 кварталів, починаючи з дати укладення договору. Кредит за цим договором надавався для будівництва житла загальною площею 82,94 квадратних метрів, що знаходиться по АДРЕСА_2 , згідно з договором про інвестування в будівництво житла № 07/09 від 21жовтня 2009 року, укладеним між позичальником та ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс».

03 жовтня 2010 року було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 06/09 від 30 жовтня 2009 року, згідно з якою Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та молода сім`я в особі відповідача ОСОБА_4 домовились про таке: у зв`язку зі зменшенням кількості поверхів будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 поверхів на 4 поверхи сторони дійшли взаємної згоди щодо необхідності внесення змін до договору: у п. 1.2. договору після слів « АДРЕСА_4 » замінити на букви та цифри « 24 кв ж/б кв. 16».

Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 30 вересня 2014 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 83,4 кв.м. та житловою площею 45,5 кв. м. зареєстрована на праві власності за відповідачем.

Також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 27591290, договір іпотеки, серія та номер : 4800, виданий 21 серпня 2018, іпотекодержатель: Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». Позивачка вважає, що квартира придбана спільно, під час проживання в шлюбі, а тому підлягає поділу в рівних частинах між нею та відповідачем. Тому просить задовольнити даний позов, визнати квартиру об`єктом спвльної сумісної власності подружжя і визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири.

На обґрунтування своєї позиції позивачка надає копії свідоцтва про одруження, рішення про розірвання шлюбу, кредитного договору, додаткової угоди до нього, додаткового договору про внесення змін до кредитного договору, додаткової угоди до нього, свідоцтва про право власності та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Пояснює, що під час перебування у шлюбі вони з відповідачем разом сплачували кошти по кредиту, а після розірвання шлюбу дійсно лише відповідач сплачує кредит за квартиру, однак вона працює та має можливість повернути йому половину сплачених ним коштів. На даний час вона має житло та не проживає в спірній квартирі, однак хоче, щоб в майбутньому їх спільні діти були забезпечені житлом.

Представник позивачки адвокат Полігас В.М. в судовому засіданні пояснює, що під час перебування в шлюбі сторонами в інтересах сім`ї було за кредитні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотекодержатель Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». Щодо заперечень сторони відповідача стосовно того, що оскільки відповідач сплатив більшу частину кредитних коштів, то позивачка має право лише на 1/4 частину квартири, то зазначає, що позивачка може повернути йому половину сплаченого кредиту. Вважає, що є всі підстави для задоволення позову, враховуючи практику Верховного суду у такій категорії справ, а тому просить позов задовольнити повністю, визнати квартиру спільним майном подружжя та визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири.

Позиція відповідача

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_5 просить позовні вимоги задовольнити частково. Вказує, що спірна квартира придбана в період шлюбу, є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними. Визначаючи розмір частки, просить суд врахувати те, що за час перебування в шлюбі сторонами було сплачено (повернуто) 48,35% кредитних коштів, а решту, починаючи з липня 2019 року і до сьогодні сплачує виключно відповідач, а позивач участі у виплаті кредиту не приймає та не планує приймати в майбутньому. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 пояснює, що факт перебування в шлюбі сторонами у справі відповідачем визнається. Визнає він також і те, що сторони уклали договір із залученням «Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву», який надав кредитні кошти на придбання квартири в інтересах сім`ї. Квартира використовувалась для спільного проживання сім`ї. Не заперечує, що квартира є спільним сумісним майном подружжя, яке придбане під час шлюбу. Однак заперечує щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку квартири, оскільки після розірвання шлюбу всі боргові зобов`язання по кредиту виконував лише відповідач. В письмових поясненнях третьої особи зазначено, що станом на 23 січня 2024 року простроченої заборгованості немає. Відповідач щоквартально сплачує кошти по кредиту, як передбачено договором. Квартира придбана в інтересах сім`ї за кредитні кошти. Договір укладено з відповідачем, позивачка дала свою згоду на укладання договору, однак боргових зобов`язань по договору не виконує. Тому відповідач вважає, що достатнім та справедливим буде визнати за позивачкою право власності на 1/4 частину квартири, оскільки після розірвання шлюбу кредитні кошти сплачує виключно відповідач. Просить позов задовольнити частково, визнати за позивачкою право власності на 1/4 частину квартири.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, пояснює, що не згоден на те, щоб позивачка повернула йому половину сплачених по кредиту коштів, які він сплатив після розірвання шлюбу самостійно, оскільки вважає, що вона ці кошти візьме з тих, які він платить на утримання дітей, як аліменти. Вони з позивачкою 10 років прожили разом, це іпотечна квартира, придбана спільно, однак він вклав у неї багато коштів та праці, а тому частково визнає позовні вимоги і вважає, що за позивачкою слід визнати право власності на 1/4 частину квартири.

Позиція третьої особи

Представник Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" Губаненко Ю.П. в судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення, у яких вказав, що відповідно до кредитного договору 06/09 від 30 жовтня 2009 року, укладеного між Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ОСОБА_4 (позичальником), для придбання квартири Вінницьким регіональним управлінням було надано кредит позичальнику в сумі 324,247 грн, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 3% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, тобто не пізніше 5 листопада 2029 року (пункти 1.1, 1.3 договору). Станом на 25 січня 2024 року за кредитним договором простроченої заборгованості у позичальника немає, залишок тіла кредиту складає 93659,15 грн.

До письмових пояснень представник третьої особи додав копії кредитного договору, додаткових угод та додаткового договору.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Справа надійшла до суду 11 грудня 2023 року (а.с. 1).

Запит щодо місця реєстрації відповідача направлено до виконавчого комітету Жмеринської міської ради 12 грудня 2023 року (а.с.26).

Відповідь на запит надійшла до суду 19 грудня 2023 року (а.с.27).

Ухвалою від 20 грудня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позов, а третій особі для надання письмових пояснень щодо позову (а.с.28).

Клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору від голови правління ОСОБА_6 надійшла до суду 11 січня 2024 року (а.с.37-38).

Від відповідача ОСОБА_4 15 січня 2024 року надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання для подання відзиву на позовну заяву (а.с.43).

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державну спеціалізовану фінансову установу "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (а.с.47).

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 31 січня 2024 року (а.с.52-76).

Письмові пояснення від представника третьої особи надійшли до суду 31 січня 2024 року (а.с.77-101)

Від представника третьої особи 2 лютого 2024 року надійшло клопотання про долучення доказів (а.с.102-119).

Відповідно до довідки секретаря судових засідань, 7 лютого 2024 року розгляд справи не відбувся через перебування судді в складі колегії суддів у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню (а.с.120).

Від представника позивача ОСОБА_7 27 лютого 2024 року надійшло клопотання про долучення доказів (а.с.122-125).

Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 25 березня 2024 року (а.с.129).

В судовому засіданні 25 берзня 2024 року оголошено перерву для вирішення питання щодо сплати позивачкою відповідачу кредитних коштів (а.с.133-134).

В судовому засідання 9 квітня 2024 року оголошено перерву до 24 квітня 2024 року для підготовки до судових дебатів (а.с.140-141).

Згідно з довідкою секретаря судових засідань 24 квітня 2024 року справу знято з розгляду за клопотанням представника відповідача (а.с.144).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_5 , що підтверджується копією її паспорта (а.с.6-7).

Відповідно до копії паспорта відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_5 (а.с.8).

Згідно з копією свідоцтва про одруження, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 одружився із ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с.10).

Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10 січня 2022 року, яке набуло законної сили 10 лютого 2022 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с.11-12).

30 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_4 уклав кредитний договір № 06/09 з Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», відповідно до якого надано кредит у сумі 324 247,00 гривень, строком повернення 80 кварталів, починаючи з дати укладення договору. Кредит за цим договору надано на будівництвожитла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ., загальною площею 82,94 квадратних метрів згідно з договором про інвестування в будівництво житла № 07/09 від 21 жовтня 2009 року, укладеним між Позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» (а.с.13-16).

3 грудня 2010 року було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 06/09 від 30 жовтня 2009 року, згідно з якою Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та молода сім`я, в особі ОСОБА_4 , домовились про наступне: у зв`язку зі зменшенням кількості поверхів будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 поверхів на 4 поверхи сторони дійшли взаємної згоди щодо необхідності внесення змін до договору: у п. 1.2. договору після слів « АДРЕСА_4 » замінити на букви та цифри « 24 кв ж/б кв. 16» (а.с.17).

1 квітня 2010 року між відповідачем та Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» укладено додаткову угоду про внесення змін до типової кредитної угоди (кредитного договору) №06/09 від 30 жовтня 2009 року в частині зміни рахунку в банку для погашення заборгованості (а.с.19).

Додатковий договір про внесення змін до кредитного договору №06/09 від 30 жовтня 2009 року між цими ж сторонами укладено 21 серпня 2014 року про те, що пункт 1.3 слід викласти в такій редакції «Протягом терміну, встановленого п.1.1 договору позичальник зобов`язується внести суму коштів, що визначається у розрахунку погашення кредиту (додаток 2), до повного виконання зобов`язань за кредитною угодою на рахунок Фонду (а.с.18).

Також аналогічні додаткові договори щодо зміни рахунку кредитора було укладено 27 січня 2017 року та 17 вересня 2019 року (а.с.20-21).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 30 вересня 2014 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 83,4 кв.м. та житловою площею 45,5 кв. м. зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_4 (а.с.22).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, квартира, знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 83,4 кв.м. та житловою площею 45,5 кв. м. зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 . Також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 27591290, договір іпотеки, серія та номер: 4800, виданий 21 серпня 2018 року, видавник Скутельник І.А., приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу, іпотекодержатель: Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (а.с.23-24).

Відповідно до копії договору 07/09 про інвестування в будівництво житла від 21 жовтня 2009 року ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» (далі забудовник) та фізична особа ОСОБА_4 уклали договір про інвестування в будівництво житла, об`єктом інвестування є квартира в 30-квартирному цегляному житловому будинку АДРЕСА_6 , загальною площею 82,94 м.кв (а.с. 55-56)

Згідно з копією додаткового договору від 12 березня 2013 року до договору 07/09 про інвестування в будівництво житла від 21 жовтня 2009 року, змінено об`єкт набуття права власності, на квартиру в 24-квартирному цегляному житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_5 (а.с. 57-59).

Додатком №1 до кредитного договору від 30 жовтня 2009 року №06/09 є розрахунок кредиту, сум внесків позичальника та суми коштів на страхування в період будівництва (реконструкції житла), де зазначено склад сім`ї позичальника ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , розмір кредиту складає 324247 грн, загальна сума страхових внесків 15835 грн (а.с.60).

Додатком №2 до кредитного договору від 30 жовтня 2009 року №06/09 є графік погашення позичальником зобов`язань за кредитом (а.с.61).

Між відповідачем ОСОБА_4 та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Держмолодьжитло 21 серпня 2018 року укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є квартира під номером АДРЕСА_3 , в житловому будинку під номером 7а. Відповідно до пункту 1.8. договору він укладається за згодою дружини іпотекодавця ОСОБА_3 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. (а.с.62-64).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень встановлено, що 21 серпня 2018 року здійснено державну реєстрацію іпотеки (а.с.65).

Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду від 14 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, відмовлено (а.с.123-125).

Юридична кваліфікація встановлених обставин

У статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час перебування у шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, і це є її процесуальним обов`язком.

Майно придбане за запозичені (кредитні) кошти та оформлене на одного з подружжя все одно є об`єктом спільної сумісної власності і підлягає поділу судом оскільки не входить до переліку майна, передбаченого статтею 57 СК України - "майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка." Окрім цього для суду важливим є встановлений факт, що нерухомість була придбана в інтересах сім`ї, тому відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договори купівлі-продажу, кредиту та іпотеки створюють обов`язки для обох з подружжя і після розлучення.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з тих підстав, що боргові зобов`язання по кредиту після розірвання шлюбу повністю виконуються лише відповідачем, позивачка жодної участі у погашенні заборгованості не приймає, і задоволення позову в цілому призведе до подальшого звернення ОСОБА_4 про повернення частини сплачених по кредиту коштів Однак визнав повністю той факт, що спірна квартира придбана саме в інтересах сім`ї.

В судовому засіданні 25 березня 2024 року, після пропозиції позивачки повернути відповідачу половину сплачених ним по кредиту коштів було оголошено перерву для узгодження позиції з відповідачем.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні 9 квітня 2024 року від коштів, запропонованих позивачкою ОСОБА_3 відмовився, пояснив, що вони йому не потрібні, він самостійно виплачує кредит та просить визнати за позивачкою право власності на 1/4 частину квартири,оскільки в квартиру він вклав багато праці та коштів і вважає, що більша частина квартири належить йому.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено в статті 68 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Таким чином, якщо навіть на час придбання в шлюбі майна використовувалися запозичені кошти одним із подружжя, вони вважаються використаними в інтересах сім`ї і не є особистою власністю подружжя.

Відповідно до правових висновків, висловлених Верховним Судом України в справах № 6-79цс13, №6-2641цс15, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Разом з тим належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи вказані норми та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , була придбана подружжям під час шлюбу, тобто є спільним сумісним майном, що визнано в судовому засіданні представником відповідача та самим відповідачем.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, сторонам у справі, відповідно до статті 63 Сімейного Кодексу України належить право власності по 1/2 частині вказаної квартири.

Вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У відповідності до частин першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

З огляду на те, що позивачка ОСОБА_3 не заперечує того факту, що після розірвання шлюбу лише відповідач сплачує кредитні кошти по укладеному в шлюбі договору №06/09 від 30 жовтня 2009 року і згодна йому повернути їх частину, однак він не погоджується, і також вона не заперечує щодо повернення йому цих коштів в майбутньому, у разі звернення його до суду з позовом про повернення коштів, суд вважає, що відповідач свідомо хоче зменшити частку позивачки в спільному майні подружжя.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частині четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Разом із тим, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Отримані грошові кошти за кредитним договором № 06/09 від 30 жовтня 2009 року були направлені на задоволення потреб сім`ї, а саме на придбання спірної квартири.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

У результаті придбання подружжям майна в кредит боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Отже, майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, внаслідок поділу майна між подружжям, кожен з подружжя окрім 1/2 спірного майна отримує і 1/2 боргових зобов`язань відповідача, що повністю кореспондується зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку», в якій зазначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тобто, положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. При цьому поділ спільного майна, зокрема іпотечного, не є розпорядженням ним, оскільки в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Із урахуванням зазначеного, перебування нерухомості в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя та не порушує прав іпотекодержателя (Постанова Верховного Суду від 08 липня 2019 року по справі №522/17048/15-ц та Постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року по справі №201/6412/17).

Необхідно також відмітити, що наявність боргів подружжя та виникнення зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого під час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім`ї, а саме на придбання цього майна.

Внесення одним із подружжя коштів у рахунок погашення кредитних зобов`язань не мають правового значення, оскільки в розумінні вимог статті 57 СК України, спірна квартира не є особистою приватною власністю відповідача, а останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника.

Спірне нерухоме майно, придбане подружжям під час перебування у шлюбі та за кредитні кошти, які використані в інтересах сім`ї, підлягає поділу між ними в рівних частинах (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №320/3072/18 (провадження №61-5819св19).

В результаті поділу предмету застави, в даному випадку - іпотеки, між подружжям і фактичної зміни виду спільної власності зі спільної сумісної на спільну часткову, права заставодержателя не порушуються (постанова Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 521/19174/15-ц провадження № 61-28655св18).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки домовленості чи шлюбного договору щодо поділу спільного майна між сторонами не укладено, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950 рік) передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Таким чином суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; керуючись принципами розумності, справедливості, виваженості та добросовісності, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про повне задоволення позову, яке відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись статтями 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі статей 60,63,69,70,71 СК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_7 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі: 1211,2 грн судового збору та 12500 грн витрат на правничу допомогу, а всього 13711 (тринадцять тисяч сімсот одинадцять) грн 20 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складене 24 травня 2024 року.

Ім`я (найменування) сторін

Позивач ОСОБА_3 , АДРЕСА_8 , паспорт НОМЕР_1 виданий 25 жовтня 2002 року Жмеринським РВУМВС, т. НОМЕР_2 .

Представник позивача адвокат Полігас Володимир Миколайович, вул. Центральна, 9 с. Носківці Жмеринського району Вінницької області, свідоцтво № 752 від 6 червня 2012 року, т. НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , т. НОМЕР_5 .

Представник відповідача адвокат Смірнов Сергій Михайлович, вул. Київська, 12, оф.2 м. Жмеринка Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_6 , т. НОМЕР_7 .

Третя особа Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", вул. Максима Кривоноса, 2-А м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 20033504.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ