Рішення

від 16.05.2024 по справі 468/173/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/173/24

2/468/295/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу № 468/173/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою про визнання за ними права власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 . На обґрунтування вимог позивачі в заяві зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі на земельні ділянки з кадастровим номером 4820683900:03:000:0019 площею 0,58 га та з кадастровим номером 4820683900:03:000:0020 площею 7,69 га в межах Новоіванівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, які були успадковані нею після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформлені нею через те, що ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 належну їй земельну частку (пай), а в подальшому отримала у власність земельні ділянки. Позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняли спадщину. Нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки, оскільки позивачі не надали нотаріусу правовстановлюючих документів про належність земельних ділянок на праві власності спадкодавцю.

При цьому ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 належну їй земельну частку (пай) відповідно до наявного в неї на той час сертифіката, а в подальшому на підставі цього ж сертифіката отримала у власність земельні ділянки, на підтвердження чого був виданий державний акт, проте після отримання такого державного акту заповідач своєї волі щодо заповіту вказаної землі ОСОБА_3 не змінила, тому остання на підставі заповіту успадкувала такі земельні ділянки, які увійшли до кола спадкового майна після її смерті.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати за ними право власності на 1/2 частину вказаних земельних ділянок.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та визнання позову.

Визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, оскільки відповідно до даних спадкової справи після смерті ОСОБА_3 єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті останньої, є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України є підставою для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи (копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про зміну імені ОСОБА_7 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копію заповіту ОСОБА_4 від 20.11.2000 року; копію сертифіката на право на земельну частку (пай) від 28.09.2000 року; копію державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК №017156 від 04.10.2002 року; копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.12.2019 року; копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.08.2023 року; витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2019 року; копію довідки управління у Баштанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.09.2021 року; копію спадкової справи №21/2022 після смерті ОСОБА_3 , в матеріалах якої знаходиться також копія спадкової справи №105/2009 після смерті ОСОБА_4 ), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина.

20.11.2000 року ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 належну їй земельну частку (пай), що знаходиться в КСП «Добробут» с. Київське Баштанського району Миколаївської області, розміром 9,47 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК №0199618 від 28.09.2000 року ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) площею 9,47 в умовних кадастрових гектарах із земель, що перебували в колективній власності КСП «Добробут» с. Київське Баштанського району Миколаївської області.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-МК №017156 від 04.10.2002 року ОСОБА_4 передана у власність земельна ділянка площею 8,27 га на території Новоіванівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заяву про прийняття спадщини після її смерті ОСОБА_3 подала нотаріусу 05.02.2009 року.

03.12.2019 року нотаріусом винесена постанова про відмову ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_4 , оскільки заповідалось інше майно земельна частка (пай), а на час смерті спадкодавця залишилась земельна ділянка.

26.08.2023 року нотаріусом винесена постанова про відмову позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 земельну частку (пай), а на час смерті ОСОБА_4 залишилась земельна ділянка, у зв`язку з чим нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 1268; 1269 ч.1; 1270 ч.1 ЦК України, зі змісту яких слідує, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За правилами ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншими особами.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.02.2022 року по справі №136/1124/19 відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку - 04 жовтня 2004 року) громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21) вказано, що «у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 576/2742/18 (провадження № 61-10712св19) зазначено, що «у складеному заповіті ОСОБА_6 зазначено, що він заповідає земельний пай ОСОБА_1. Чинне земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельна частка (пай). Разом з тим у сфері земельних відносин загальноприйнятим є використання поняття «земельний пай» не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а і як земельна ділянка, яка отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). Суди правильно встановили, що за життя ОСОБА_6 отримав лише один сертифікат на земельний пай в розмірі 3,69 га, цей сертифікат був замінений на два державні акти на земельні ділянки: один - на 2,36 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, інший - на 0,5 га - для ведення особистого селянського господарства. Вказана обставина підтверджується листом відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26 січня 2018 року (а. с. 13). На нинішній час, як і на час складення заповіту, загальновживаним є поняття земельного паю як земельної ділянки отриманої внаслідок розпаювання земель. ОСОБА_6 зазначив у заповіті, що заповідає земельний пай, оскільки вважав, що немає різниці між земельним паєм та власне земельними ділянками, на які він отримав державні акти на право власності на земельні ділянки, отримані внаслідок розпаювання землі. Тому висновки і апеляційного суду, і суду першої інстанції про те, що спадкодавець отримав сертифікат на один земельний пай, а позивач зазначає дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням, не ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи. При розпаюванні земельних ділянок не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай на декілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки є очевидно та підтверджується обставинами, які встановлені судами, проте не враховані при ухваленні рішень, що ОСОБА_6 , заповідаючи своєму братові ОСОБА_1 земельний май, мав на увазі саме дві земельні ділянки площею 2,36 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та 0,56 га (для ведення особистого селянського господарства), які розташовані на території Студеноцької сільської ради Глухівського району Сумської області. Отже, відповідно до першого рівня тлумачення, зважаючи на загальноприйняте у сфері земельних правовідносин значення терміна «земельний пай» та встановлення судами, що внаслідок реалізації за життя свого права на земельну частку (пай) спадкодавець оформив право на дві земельні ділянки, можна дійти висновку, що спадкодавець розпорядився земельними ділянками на випадок своєї смерті, назвавши їх у заповіті як земельний пай. Такого ж висновку можна дійти, порівнюючи різні частини правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами спадкодавця, який він виразив при вчиненні правочину. Зі змісту заповіту вбачається, що спадкодавець чітко розділив спадкову масу та осіб, які спадкують за заповітом, що унеможливлює різне тлумачення, як помилково про це зазначили суди попередніх інстанцій. Так, заповідач визначив окремо, що земельні ділянки, отримані ним в результаті розпаювання, яким він дав найменування «земельний пай», переходять тільки його брату - ОСОБА_1 , а все інше майно, в тому числі житловий будинок - переходять трьом спадкоємцям: позивачу і відповідачам. Отже, у справі встановлено, що шляхом складення заповіту спадкодавець ОСОБА_6 реалізував свій намір заповісти дві земельні ділянки площею 2,36 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та 0,56 га (для ведення особистого селянського господарства), які розташовані на території Студеноцької сільської ради Глухівського району Сумської області, саме позивачу ОСОБА_1. Тому є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про тлумачення заповіту. Водночас суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що неточності у заповіті щодо найменування майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту відповідно до статей 213, 1256 ЦК України, а вжитий у заповіті термін «земельний пай» не дає можливості ототожнити його з належними спадкодавцю земельними ділянками, які він отримав у власність внаслідок реалізації права на земельну частку (пай). У спірному випадку тлумачення заповіту шляхом вказівки на те, що воля заповідача була спрямована на передання позивачу земельного паю у вигляді відповідних земельних ділянок, не є спотворення волі заповідача, як про це зазначили суди».

В даній справі встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК №0199618 від 28.09.2000 року належало право на земельну частку (пай) площею 9,47 в умовних кадастрових гектарах із земель, що перебували в колективній власності КСП «Добробут» с. Київське Баштанського району Миколаївської області.

20.11.2000 року ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 належну їй земельну частку (пай), що знаходиться в КСП «Добробут» с. Київське Баштанського району Миколаївської області, розміром 9,47 в умовних кадастрових гектарах.

В подальшому після складення вказаного заповіту ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК №017156 від 04.10.2002 року набула у власність земельну ділянку площею 8,27 га на території Новоіванівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

В подальшому заповідач, реалізувавши право на земельну частку (пай) та отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку, за життя не склав нового заповіту та не скористався правом на внесення змін до вже складеного ним заповіту, у якому заповідач розпорядився правом на земельну частку (пай), отже його воля на заповіт свого права на землю ОСОБА_3 не змінилась.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 прийняла спадщину після неї, вчасно подавши заяву про прийняття спадщини.

Крім того відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За такого та у зв`язку з тим, що відповідач визнає позовні вимоги та таке визнання не суперечить вимогам закону, матеріалам справи та не порушує прав інших осіб позов підлягає задоволенню.

За такого, у зв`язку з визнанням відповідачем позову та описаними вище обставинами позов підлягає задоволенню.

Оскільки позов підлягає задоволенню у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачам мають бути повернуті з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12; 13; 82; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровим номером 4820683900:03:000:0019 площею 0,58 га та з кадастровим номером 4820683900:03:000:0020 площею 7,69 га в межах Новоіванівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були успадковані нею після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_2 50 відсотків сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3438174921.1 від 26.01.2024 року в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровим номером 4820683900:03:000:0019 площею 0,58 га та з кадастровим номером 4820683900:03:000:0020 площею 7,69 га в межах Новоіванівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були успадковані нею після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3438169692.1 від 26.01.2024 року в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Аапеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Відповідач: Баштанська міська рада Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 04376469).

Повне судове рішення складене 23.05.2024 року.

суддя: